У населеному пункті Угли на Рівненщині розпочалися пошукові роботи з виявлення останків місцевих жителів періоду Другої світової війни, які веде спільна українсько-польська група. Про результати її роботи стане відомо упродовж кількох наступних днів. Ця подія приковує значну увагу громадськості в Україні й Польщі, адже є елементом складної історії, що тривалий час викликало напруження у відносинах між Варшавою й Києвом, а також активно використовується Москвою, аби посварити українців з поляками.

В інтерв’ю Укрінформу голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров оцінив нинішній стан виконання українсько-польських домовленостей із проведення пошукових та ексгумаційних робіт, плани української сторони щодо співпраці з польськими колегами у цій царині, а також звернув увагу на кроки і жести, які можуть сприяти посиленню співробітництва між Інститутами національної пам’яті України і Польщі.

РОСІЙСЬКА ДЕЗІНФОРМАЦІЯ В ІСТОРИЧНІЙ ПЛОЩИНІ ЗАРАЗ МАКСИМАЛЬНО ПОСИЛИЛАСЯ

- Пане голово, 23 березня розпочалися пошукові роботи в Углах на Рівненщині, пізніше розпочнуться у Гуті Пеняцькій на Львівщині, а також другий етап пошукових робіт у Пужниках на Тернопільщині.

Як ви оцінюєте динаміку відносин з польською стороною у площині пошуково-ексгумаційних робіт і на які результати очікуєте за підсумками цих розкопок як на території України, так і території Польщі?

- На сьогодні ми чітко маємо сказати всьому світові: зрушення, які сталися упродовж останнього року, відбулися вперше протягом останнього десятиліття. Тому говорити про те, що сьогодні не ті темпи або не ті масштаби, ми не можемо.

Ми діємо відповідно до грудневих домовленостей, досягнутих робочою групою, та за результатами зустрічі Президента України Володимира Зеленського з Президентом Польщі Каролем Навроцьким.

Дозволи видаються відповідно до готовності документів. Нагадаю, що так само і польська сторона готує дозволи, про які ми просили.

У минулому році ми здійснювали пошукові роботи в Юречковій (неподалік Перемишля, – ред.).

Там польська сторона забезпечувала надійну охорону і стабільність під час пошукових робіт. Цю ж стабільність забезпечуємо і ми, в Україні, у межах своїх компетенцій. Адже нагадаю, що під час пошукових робіт у Львові тоді сталася одна з найбільших російських повітряних атак на це місто.

Дуже важливо підкреслювати, що навіть підготовка документів, що ми зараз робимо, а це залежить від Міністерства культури і від Українського інституту національної пам'яті, є надзвичайно складним питанням. У моєму кабінеті упродовж місяця температура була мінус сім. Через постійні відключення світла у нас оргтехніка не працювала, розірвало труби опалення. І в таких складних умовах ми знаходимо час не тільки займатися паперовою роботою для забезпечення життєво важливих органів української держави, а й працюємо над тим, щоб підтримувати домовленості, які були досягнуті з польськими партнерами.

Треба розуміти, що за цими дозволами криється виконання величезного обсягу роботи, але ми її будемо виконувати. І мірою готовності документів – дозволи видаватимуться.

Варто також підкреслити, що сьогодні максимально посилилася російська дезінформація. Ми бачимо активне поширення антиукраїнських тез. Чого вартувала лише історія з орденом «Віртуті мілітарі» (Virtuti Militari).

- Йдеться про орден загиблого у так званому Катинському розстрілі польського офіцера, який був виявлений на одному з українських онлайн-аукціонів. Цю тему активно розкручувала в останні дні російська пропаганда. Це можна вважати провокацією Москви?

- Це була антиукраїнська провокація, яка очевидно має російський слід. Я через день після появи цієї інформації повністю знав ситуацію, сконтактував з польською стороною: ця копія чи підробка буде передана польській стороні. Багато різних людей одночасно долучилися до справи.

- Навіщо було підробляти орден, адже відомо, що оригінальний орден сім’я польського військового має у своєму розпорядженні?

- Це цікаве питання, бо теоретично не може бути підробки на оригінал, який має родина. Можливо, це пов'язано з тим, що ця копія тоді робилася самим польським військовим. А можливо це копія, яка створювалася для старої колекції і номер, за яким її ідентифікували, – випадковий. Такі історії також відомі. Але питання вирішено: копію буде передано послу Польщі в Україні.

ПОШУКОВІ РОБОТИ – ЦЕ ВЕЛИЧЕЗНА ПРАЦЯ УКРАЇНИ

- Коли можна очікувати на проведення пошукових робіт в українських місцях пам’яті у Польщі?

- Ми подаватимемо заявки. І тут я також хочу підкреслити, що попри надзвичайно важкі умови, в яких ми працюємо, Україна знайшла кошти для того, щоб забезпечити зі свого боку пошукові роботи.

- Як інформували польські експерти, міністерство культури Польщі також виділяє гранти на проведення пошукових робіт в Україні.

- Так. Вони дають гранти на проведення досліджень для своїх команд. Польська сторона також може частково забезпечити пошукові групи технікою. Водночас Український інститут національної пам'яті є єдиним замовником пошукових робіт, адже це – справа державна. Жодна інша держава не може замовляти пошуки чи розкопки в Україні. Ми замовляємо виконання робіт в українських пошукових груп, які, своєю чергою, укладають партнерство з польськими інституціями.

У польських ЗМІ часом подається викривлена інформація, що розкопки ведуться виключно польською стороною. Треба також розуміти, що Україна перебуває у стані війни, а за гроші, які виділяються на розкопки, Україна, наприклад, могла б купити дрони на фронт. Але потрібно розставляти пріоритети і необхідно розуміти, якою є ціна цих пошукових та ексгумаційних робіт. Проведення розкопок – це також значні зусилля української держави по забезпеченню безпеки. Там працюють Національна поліція, СБУ, обласні військові адміністрації, адже можливі будь-які провокації. Я нагадаю, що на територію Польщі також залітали російські «Шахеди», що можна вважати російською перевіркою. Це дуже небезпечна історія. Насправді ці пошукові роботи – це величезна робота України. По суті, ми з фронту беремо людей, з фронту беремо гроші. Але ми держава з честю і гідністю, і свої домовленості виконуємо.

Наш наступний крок: ми подаватимемо заявки на проведення пошукових робіт у Польщі по домовлених позиціях.

У цьому контексті українська сторона звертатиме увагу на пріоритетність. На даний момент є погодження з польської сторони, але потрібні ще дозволи від лісництва, гміни (адміністративна одиниця у Польщі, – ред.), воєводства, а це – тривалий процес. На даний момент ідеться про Юречкове, Перемишль, Сагринь і Ласків. Для нас ушанування загиблих є справою честі. Навіть для держави, яка воює, і в якої економіка не функціонує у нормальному режимі, ми все одно намагаємоcя не забувати імена наших загиблих у часи Другої світової війни і після неї в результаті зіткнення кількох тоталітарних режимів. На сьогодні ми робимо все, щоб виконувалися домовленості, які були досягнуті між Україною та Польщею.

ПОЛЬЩА Є ІСТОРИЧНИМ УКРАЇНСЬКИМ ДРУГОМ

- Чи ви вже зустрічалися зі своїм польським колегою – виконуючим обов’язки голови Інституту національної пам’яті Польщі Каролем Полейовським?

- Жодної офіційної зустрічі ще не було. Ми бачилися з паном Каролем Полейовським на зустрічі наших Президентів, на перепохованнях у Пужниках і в Мостиськах.

Я готовий зустрічатися й у вихідні дні, адже живу і працюю, як українські військові – без вихідних. З польського боку нещодавно звучала пропозиція, щоб я приїхав до Варшави 24 лютого. Але в Україні – це день Національної молитви, і, без сумніву, цього дня потрібно бути в Києві. Думаю, польська сторона просто не взяла цього до уваги.

- Але ви очікуєте, що така зустріч усе ж таки відбудеться найближчим часом?

- Я відкритий до розмов, відкритий до зустрічей. Для мене Польща є історичним українським другом. І я завжди відкритий до будь-яких діалогів. Навіть на вихідних. А якби пан Кароль Полейовський приїхав до Києва, то це був би дуже сильний жест. Це був би жест союзника, який би підсилив польський ІНП в Україні як інституцію, що готова до діалогу і співпраці.

- Чи для УІНП відносини з польською стороною є одним із найбільших пріоритетних напрямів роботи?

- Звісно. По-перше, у нас стабілізувалися відносини. Я відкритий до діалогу, прийму запрошення відвідати Варшаву, навіть у суботу чи неділю. Я прийшов в УІНП з армії, тож мені розмови про політику не потрібні. Я дуже далекий від натяків, напівнатяків і політики як такої. Я говорю про перемогу України і про перемогу європейського здорового глузду у війні з російським агресором. Якщо у європейців менше розуміння, що таке Росія, то ніхто інший, як поляки, добре розуміють, що таке Росія.

Сьогодні у нас такий момент, коли ми можемо об'єднатися і стати щитом Європи, тим Балто-Чорноморським союзом, про який свого часу думали й говорили Симон Петлюра і Юзеф Пілсудський.

Розмовляв Юрій Банахевич

Фото: Олександр Клименко