Чеський журналіст Мартін Ондрачек – один з авторів унікального проєкту збору коштів на озброєння й інші військові матеріали для України «Подарунок для Путіна».

Кореспондентка Укрінформу згадала з паном Мартіном, людиною неймовірно енергійною, позитивною й іронічною, що вдалося реалізувати за 4 роки повномасштабної російської агресії проти України та роботи ініціативи, яку поважають чехи, цінують українці та ненавидять росіяни.

ДОЗВОЛИ НА ЕКСПОРТ ЗБРОЇ ОТРИМУВАЛИ ЗА КІЛЬКА ДНІВ

- Вернімося до самого початку: ініціатива ж з’явилась у перші дні повномасштабної війни…

- Так. Здається, уже ввечері 25 лютого (2022 року) тодішній заступник міністра оборони Томаш Копечний поширив заклик надсилати гроші на купівлю зброї на рахунок, відкритий і оприлюднений у соціальних мережах українським посольством у Празі. І коли вранці вони прокинулися, на рахунку вже було 55 млн крон!

Гроші з того рахунку дуже швидко почали витрачатися. Великою перевагою було те, що цим займалася група людей, які ще наприкінці 2021 року складали списки, де можна знайти необхідне. Тож у момент, коли українці отримали перші гроші, вони почали закупівлі.

Але ще важливішим було те, що їм тоді вдалося радикально скоротити час, який державі був потрібен для оформлення всіх дозволів на експорт зброї. За нормальних умов це тривало місяцями, але вони скоротили це до днів. Створили на різних комунікаційних платформах групи від Міністерства оборони, через Міністерство промисловості, Міністерство закордонних справ й аж до спецслужб. І фактично все погоджувалося онлайн.

Цей рахунок став дуже вірусним і надзвичайно популярним. За два або за три тижні на нього надійшов 1 млрд крон. Потім, звісно, активність почала зменшуватися, і ми прийшли в цей момент. Робили над цим рахунком своєрідну маркетингову «парасолю», адже в українському посольстві було багато власних турбот.

Усю цю ідею вигадав Далібор Дєдек – підприємець, власник компанії Jablotron, мільярдер. Він вів бізнес в Україні, багато його працівників, друзів пішли на фронт. Далібор почав за власні гроші допомагати, передавати їм військові матеріали. Згодом у нього з’явилася ідея активізувати більше людей. Це було в середині березня. Він зателефонував мені й попросив допомогти.

І тоді ми з друзями вигадали концепт створення бренду. Він від самого початку мав бути трохи іронічним, бо в чехів завжди так, коли стається якась біда. Ми не хотіли насміхатися з війни, але гумор потрібен, інакше люди не витримують. Про це дуже добре написав Вінстон Черчилль у своїх мемуарах, за які він отримав Нобелівську премію з літератури, – що гумор буквально рятував життя.

Ідею підкинув мій знайомий, чеський письменник Петр Станчик, який надіслав мені фотографію, де британські техніки писали на бомбах, якими бомбардували Берлін: «Happy Easter, Adolf» («Веселого Великодня, Адольфе»). Ми вирішили, що саме в такому дусі маркетинг і має пробігати. Ми вирішили не тиснути на емоції, не грати на картинах зруйнованих міст і загиблих дітей, не використовувати синьо-жовту символіку, як робили всі, а зробити все абсолютно інакше: не «Зброя для України», а «Подарунок для Путіна». Так з’явилася іронія – те, що чехи розуміють.

- Тож за проєктом стоїть колектив авторів.

- Саме так. До нас приходило дуже багато людей, вони казали, що це ніколи не спрацює і ми не зможемо зібрати гроші на зброю.

Ми створили умовний електронний магазин, у якому було майже 45 видів зброї, що найчастіше використовувалася у війні, про яку велися розмови. Ми поставили ціни, щоби люди знали, що класичний АК-47, приміром, коштує 5 тис. крон, магазин, повний куль, – 300 крон, Javelin – 4,5 млн крон, а вартість модернізованого танка Т-72 – 25 млн крон. Люди були здивовані, а ми почали робити кампанії навколо цього.

У фандрайзингу завжди важливо показувати, що саме ти купуєш. Тому ми почали знаходити конкретні види зброї, давати їм імена й розповідати історії, зокрема про оборонну промисловість і про те, що ця зброя робить на полі бою.

До нас багато хто приходив і казав, що ніколи не можна збирати гроші на зброю, бо зброя вбиває людей. Я відповідав, що зброя – це як ніж, сірники чи автомобіль – усе залежить від того, у чиїх вона руках і як її використовують. Що ми передаємо зброю тим, хто захищається від жорстокого нападу іншої держави, і якщо ви хочете миру, то відповідь дуже проста: росіяни мають забратися назад у Росію – і буде мир. Ось і все.

ТАНК «ТОМАШ», РАКЕТА «ДАНА» ТА ГЕЛІКОПТЕР «ЧЕСТМІР»

- Відомо, що ви даєте певним одиницям зброї, на які збираєте гроші, імена. Першим був танк «Томаш», наскільки пам’ятаю.

- Ми довго це обговорювали. Називаємо зброю іменами, щоб надати їй людського виміру. Танк «Томаш» – адже всі знають Томаша Гарігга Масарика (першого президента Чехословаччини), але це було також на честь людини, яка багато зробила, щоб українці отримали зброю (Томаш Копечний).

Були РСЗВ «Пржемисл» (легендарна постать чеської історії), протидронові системи на джипах «Віктор» та модернізована версія патрульної машини «Гектор»; гелікоптер Black Hawk «Честмір» (герой культового телесераілу 1980-х років «Літаючий Честмір», про якого є дуже відома пісенька, але тут також гра слів «честь» і «мир»). Ми маємо дві ракети Flamingo «Дана» (на честь фізика-ядерника, голови Державного управління ядерної безпеки Дани Драбової та великого друга України, яка померла наприкінці минулого року). Усе це має сенс і символіку.

Ми слухаємо українців, бо саме вони знають, що їм потрібно. Сьогодні пріоритет – дрони та протиповітряна оборона. Ми проводимо багато кампаній у співпраці з партнерами, зокрема з фондом Сергія Притули. У деяких випадках ми знаємо, що кожне вкладене євро знищувало російську техніку на 15 євро, – це добрий показник.

- У вас узагалі постійно проводяться кампанії щодо дронів. Одна з нових – на дрони «Дика свиня». А ця назва звідки?

- Його так називають українці, ось який цей дрон (показує фотографію, – ред.). Він такий пухкенький, як дикий кабан.

Слухайте, ви ж не хочете збирати гроші на дрон, який називається якось UNC40. Це нікого не цікавить. Ви хочете збирати гроші на дрон, який має хороше чеське ім’я, і щоб до нього можна було створити гарний логотип. Щоб людям це «заходило».

ГЕНЕРАТОРИ, МЕДЕВАКУАТОРИ ТА ПРОТЕЗИ

- Зброя – основний напрям роботи. Але ж ви також організовуєте гуманітарні кампанії. Зокрема, запущена місяць тому кампанія SOS Kyiv із закупівлі генераторів на тлі російських атак або евакуаційні машини «Оксана» і, зрештою, нова кампанія «Руки для Артема».

- «Руки для Артема» – кампанія, яку ми запустили 18 лютого. Вона виникла абсолютно випадково. У нас є друзі, організація Team4Ukraine, які допомагають Україні ще з 2014 року. Вони працюють дуже близько до фронту та займаються гуманітарною допомогою і вже багато років співпрацюють із конкретними підрозділами, яким доставляють допомогу. Один із таких підрозділів – 53 бригада, де служить Артем. Коли з ним це сталося в листопаді минулого року, вони дізналися одразу. І дуже ймовірно, що Артем затягував турнікети, які саме вони привезли.

Вони розповіли мені всю цю історію: як Артем ішов 12 годин у надважкому стані, зрештою він втратив обидві руки, висока ампутація. І я сказав, що важливо зробити збір, зібрати на якісні біонічні протези, а операцію проведуть у Львові. Superhumans (український центр, що спеціалізується на протезуванні, реконструктивній хірургії, реабілітації та психологічній підтримці постраждалих від війни, – ред.) сьогодні, з європейського погляду, – це абсолютний номер один. Ми хочемо познайомити чеське суспільство з тим, що є Superhumans, що є така клініка, має історію, що вона справді вміє творити дива.

Тепер нам вдалося привезти Артема до Праги. Це було непросто. Сподіваємося, що з ним зустрінеться президент Петр Павел, а згодом вони зможуть потиснути один одному руки.

Так само з’явилися і швидкі. На початку літа ми були на фестивалі у Словаччині, де продаємо мерч і постійно проводимо інформаційну роботу з молоддю. Наші словацькі друзі отримали відео – дуже жорстке – про евакуаційне авто, яке щойно було знищене від удару дрона. І ми сказали: спробуймо це відновити. Сьогодні в нас уже 79 автомобілів, готуємо ще 15 – третього березня вирушаємо (близько 80% машин забирають безпосередньо підрозділи, решту розвозимо самі). Але збір триває, і в нас уже є кошти ще на 70 авто.

- У вихідні до 4-ї річниці початку повномасштабного вторгнення ви організовуєте інсталяцію з макетами дронів «Шахед». Розкажіть про це.

- Буде 17 макетів у масштабі 1:1 у різних містах Чехії і 5 макетів у Словаччині. До того ж у суботу, коли відбуватиметься мітинг на підтримку України в центрі Праги, будемо цілий день вести стрім, присвячений 4-й річниці.

ЩОРОКУ ЧЕХИ ДОНАТЯТЬ ДЕДАЛІ БІЛЬШЕ

- Війна триває вже багато років. Чи відчуваєте ви затухання інтересу до проєкту?

- Ні! Цікаво, що ми постійно зростаємо. Щороку збираємо більше, ніж раніше. Я вважаю, що це тому, що все більше людей починають усвідомлювати, що без зброї війну не виграти, а також те, що росіяни розуміють лише один аргумент – силу. Поки вони не отримають жорсткої відсічі, нічого не зміниться. Історія це доводила безліч разів.

Крім того, думаю, цей проєкт має і терапевтичний ефект. Один мій знайомий сказав: «Я бачу в новинах, що ці покидьки влучили ракетою "Іскандер" за мільйон доларів у житловий будинок. Щоб зігнати свій гнів, я виймаю кредитку з гаманця та надсилаю вам 3 тисячі крон. І мені то допомагає». Для багатьох – це потреба зробити вчинок, боротися зі злом.

Ми відкрито говоримо: якщо ви нам надішлете 1968 крон (символічна для чехів цифра – рік вторгнення радянських військ для придушення «Празької весни»), за них можна придбати частину вибухівки для FPV-дрона, і статистично на один FPV-дрон припадає від 0,9 до 1,6 мертвих росіян-окупантів. Люди це розуміють.

- Можете назвати якісь цифри: скільки людей донатять, скільки було зібрано грошей?

- Торік ми зібрали 384 млн крон, з них 100 млн було одноразовим пожертвуванням від власника чеської компанії Seznam Іво Лукачовича. Загалом було 89 тисяч донорів. Найцінніші – регулярні донори, у нас 6500 людей, які щомісяця надсилають певну суму.

Цього року, за 2 місяці, у нас уже 112 тисяч донорів. Станом на 19 лютого ми зібрали 228 млн крон, з них 187 млн крон від 96 тисяч донорів – на кампанію «SOS Kyiv» для закупівлі генераторів. Це, думаю, інші люди, ніж ті, що донатять на зброю.

Загалом ми не зберігаємо дані про донорів – лише їхню кількість. Бо безпека важливіша за статистику.

- Скільки кампаній було за ці чотири роки?

- Я не можу вам цього сказати. Справді не можу. Ми зібрали 1 млрд 485 млн крон. Це тисячі дронів, десятки тисяч одиниць боєприпасів, сотні автомобілів, які ми відправили. Думаю, що це вже ніхто точно не порахує.

Це десятки великих кампаній. І до того ж є багато такого, про що взагалі не говоримо. Маємо фінансові можливості виконувати дуже специфічні запити – і це робимо. Про певні з них, які ми виконали, ніхто не дізнається ніколи. І так має бути.

- У Чехії ще донедавна уряд, волонтери й громадські ініціативи діяли як одна команда. Тепер же основний тягар – на волонтерських організаціях...

- Відверто кажучи, волонтерські організації, які допомагають, ніколи особливо не потребували уряду. Кожен мільярд – це добре, але Україна не сколапсує, якщо із Чехії не прийде мільярд.

Я дуже люблю використовувати Словаччину як приклад. Сьогодні Словаччина виглядає в медіа й публічному просторі як дуже антиукраїнська країна. Дуже. Але якщо подивитися на обсяг торгівлі, яку Словаччина веде як надійний партнер України, і на кількість зброї, що надходить зі Словаччини в Україну, це справляє сильне враження.

Якщо згадати передвиборчу риторику чеських політиків – заяви про те, що збройова ініціатива припиниться, що Україна нічого не отримає… Вибори закінчилися – тепер про це можна забути. Це політична реальність.

ВИРОСТАЄ ПОКОЛІННЯ, ДЛЯ ЯКОГО РОСІЯ – ЦЕ ЗГРАЯ КРЕТИНІВ

- Тож українці можуть розраховувати на те, що чеський народ не «втомиться» і далі підтримуватиме нас протягом якогось часу?

- Війна триває вже 4 роки, довше, ніж так звана Велика вітчизняна. Як на мене, усе вказує на те, що ця війна може тривати ще кілька років. Я не бачу жодної причини, чому росіяни мали б відмовитися від вимоги віддати їм Донбас, чого ж не можна робити. Усі знають, що війна цим не закінчиться. Вона лише зупиниться на пів року чи рік, а потім почнеться знову. Бо мета так званої спеціальної військової операції – «денацифікувати» Україну та змінити режим. Поки цієї мети не буде досягнуто, війна не завершиться. Отже, йдеться не про мир, а лише про перемир’я.

Я не бачу жодної сили, яка змусила б їх зупинитися, якщо Європа нічого радикального не зробить, а Америка не запровадить справді жорсткі обмеження на експорт нафти й газу. У росіян досить засобів, щоб фінансувати війну. І головне – у них є час. Якщо існує щось, чим вони можуть повністю отруїти Європу, змусивши її кинути Україну напризволяще, то це саме час. Їхня тактика абсолютно очевидна. Кожен, хто вважає, що росіяни завтра прокинуться й погодяться на якесь перемир’я, – божевільний.

Ще пів року тому деякі люди тут казали, що війну треба завершити й що Україна має піти на поступки. Після того як росіяни змусили українців мерзнути, стало очевидно, що це була їхня найбільша помилка, адже вони думали, що зламають українців. Але кожна дія має реакцію – і тут вона вийшла протилежною. Я бачу це, коли приїжджаю в Україну, говорю з людьми на фронті: вони лають усіх – Сирського, Зеленського, забезпечення, корупцію… Але коли питаєш, чи здадуться вони, відповідь одна: нізащо. Бо це означало б плюнути на могили тих, хто вже загинув. І це те, що мали б зрозуміти всі ті «експерти», які з Європи радять Україні, що вона має робити: їм варто просто приїхати та поговорити з людьми, які там живуть.

- Ви згадували вже 1968 рік. Але ж ці події, мабуть, пам’ятає старше покоління, тоді як молодь менше цікавиться…

- Пам’ять про 1968 рік у Чехії нікуди не зникла. Є батьки, що про це розповідають. А ще є діти, які мають власні канали комунікації й обміну інформацією. І серед них росіяни просто не мають доброї репутації, зокрема й тому, що не вміють знайти до них підхід. Російська системна пропаганда спрямована на людей середнього і старшого віку в соцмережах, на дітей вона не працює, або вони просто не вміють робити це якісно.

Так само в Україні дорослішає покоління дітей, які зростали під час війни. Тож формується покоління сімнадцяти-вісімнадцятирічних, у головах яких назавжди буде закарбовано: росіяни – це зграя кретинів. Не тому, що їм так сказали батьки, а тому що вони цю війну бачать. Вони щодня бачать, що росіяни перебувають на території, де їм нічого робити, і витрачають мільйони й мільйони доларів на знищення цивільного населення України.

Бої на фронті – це одне. Але коли починають знищувати електростанції й тепломережі, стає очевидно, що йдеться про геноцид цивільного населення. Ця війна ведеться методами, які в будь-якому нормальному суспільстві мали б бути неприйнятними.

Виростає покоління людей, яке ніколи не захоче мати з Росією нічого спільного. І навіть якщо вони переживають цю війну лише через медіа, їхній погляд уже сформований на десятиліття вперед.

Думаю, що колись напишуть дослідження про те, як цією війною Росія виховала по всій Європі покоління людей, яке, опинившись при владі, ніколи не стане на її бік.

Ольга Танасійчук, Прага

Фото авторки