Найбільша у світі кримськотатарська діаспора в Туреччині сформувалася за кілька хвиль еміграції та зараз налічує кілька мільйонів людей. Причиною для усіх переселень кримських татар з Криму були дії Москви, найжорстокіша – сталінська депортація, що знищила сотні тисяч представників кримськотатарського народу. Кримські татари у Туреччині стали своєрідним «мостом дружби» цієї країни з Україною, вони підтримують Україну, боротьбу за повернення окупованих територій та остерігаються, що питання приналежності Криму може бути використане для припинення війни. Тут застерігають – будь-які територіальні поступки стануть лише приводом для подальших територіальних зазіхань Росії.

Про загрозу російського імперіалізму та способи йому протистояти, перспективу розпаду Росії як імперії і поняття «тюркського світу» в інтерв’ю Укрінформу розповів турецький історик кримськотатарського походження, професор одного з найпрестижніших вищих навчальних закладів у Туреччині – Бількентського університету, відомий правозахисник і дослідник історії Криму Хакан Киримли.

НІКОЛИ НЕ ПРИЙМЕМО ОКУПАЦІЮ ТА «РОСІЙСЬКИЙ КРИМ»

- Пане Хакане, нещодавно в посольстві України в Туреччині відбулося вручення посвідчень закордонних українців. Така підтримка з боку України була тепло сприйнята представниками кримськотатарської діаспори. Як ви оцінюєте таку ініціативу і як, на вашу думку, можна ще розвивати та підтримувати цей зв’язок?

- Кримські татари і кримськотатарська діаспора у світі – це природна частина української діаспори. Особливо після окупації Криму стало очевидним, що кримські татари відіграють роль «моста дружби» між Україною та Туреччиною. У Туреччині проживає кілька мільйонів кримських татар – це найбільша кримськотатарська діаспора у світі. Можу впевнено сказати, що 99% кримських татар у Туреччині щиро симпатизують Україні та підтримують її. Це є важливим і позитивним чинником, особливо під час війни. І я радий, що в Україні, особливо після окупації Криму, це усвідомили та роблять певні кроки для зміцнення зв’язків з кримськими татарами в Туреччині. Після початку війни у 2014 році кримськотатарські організації в Туреччині, а їх тут близько 50–60, стали більш згуртованими та організованими.

Звісно, і я, і більшість моїх співвітчизників хотіли б жити в Криму, на рідній вільній землі, мати змогу навідуватися до родичів і відвідувати рідні місця. Усі наші молитви – про звільнення Криму від російської, путінської, цієї фашистської окупації. Ми ніколи не приймемо окупацію та цей «російський Крим». Це життєво важливе питання для нас.

ВІДДАТИ КРИМ У РУКИ РОСІЇ – ЦЕ ЯК ЧЕРГОВЕ ВБИВСТВО УКРАЇНЦІВ ТА КРИМСЬКИХ ТАТАР

- Ми спілкуємося з вами напередодні важливої зустрічі президентів США і Росії на Алясці. І, нібито, там буде порушена тема територій…

- Ми дуже боїмося, що в цій новій кон’юнктурі, особливо під час так званих домовленостей, Крим може стати «розмінною монетою», частиною якогось торгу чи обміну. Ми знаємо, що Україна, керівництво України стоїть на принципах територіальної цілісності. Віддати Крим у руки російських правителів, зокрема Путіна, руки, забруднені кров’ю українців, кримських татар та інших народів, – це буде катастрофа і чергове вбивство нас як представників цих народів. Це і моя позиція, і позиція кримськотатарської діаспори в Туреччині.

ЦЕ НЕ ВІЙНА МІЖ ДВОМА ДЕРЖАВАМИ, А ОДНОСТОРОННЯ АГРЕСІЯ РОСІЇ

- З огляду на нинішню ситуацію та з урахуванням історичного досвіду, як, на вашу думку, розвиватимуться події, і чи можливо все-таки повернути Крим під контроль України?

- Передусім це не війна між двома державами, а одностороння агресія Росії для задоволення свої імперських інтересів та амбіцій. Уже пролито дуже багато крові, і з кожним днем зупинити цю крайню жорстокість, це варварство стає все складніше. Справжній мир неможливий, доки частина України, разом із Кримом, залишається під окупацією. Потрібна тривала підтримка Заходу, особливо США. Передача у будь-якій формі Криму та інших територій Росії призведе до подальшої експансії й за межами України.

З одного боку, дуже важливо припинити війну і зупинити кровопролиття, з іншого – Росія повинна відповісти за свої злочини, скоєні вбивства та руйнування. І головне – вона жодним чином не повинна отримати жодних територій. Якщо сьогодні віддати Путіну бодай п’ядь землі – чи то в Криму, на Донбасі, в Херсоні, Запоріжжі, деінде, то завтра це буде Київ. Віддай Київ – це буде Львів, віддай Львів – це буде Варшава. І так далі… Це може тривати безкінечно. Як історик, я бачив це «кіно» багато разів і добре знаю, як воно починається і чим закінчується. Це російський імперіалізм. Він завжди однаковий. Лише актори були різні – від Івана Грозного до Путіна. Усі вони – найжорстокіші садисти, політичні маніяки та диктатори.

ЄДИНИЙ МЕТОД ЗУПИНИТИ РОСІЙСЬКИЙ ІМПЕРІАЛІЗМ – СИЛОВИЙ

- Напевно, існує спосіб зупинити імперіалізм. Адже в історії є приклади цього, зокрема розпад СРСР…

- Російський імперіалізм можна зупинити лише силою. На жаль, інших методів немає. В Україні (як і в Грузії, Молдові, Азербайджані) – це не територіальний спір, а прояв російського імперіалізму, який сам собою не зникне. Кінець настане тільки тоді, коли Росія перестане бути імперією, а її колонії здобудуть незалежність. Це може здаватися утопією, але, як ви вже зауважили, історія показує, що імперії не вічні. Хоча розпад СРСР був тільки частковою дезінтеграцією. Російська Федерація залишилася тією ж імперією, лише під іншою назвою. У нинішній формі Росія не може бути нормальною демократичною державою, оскільки імперіалізм – її головна ідеологія. Поки Росія сильна і «єдина», нікому не варто розслаблятися – ні Туреччині, ні іншим країнам. Апетити імперії лише зростають, якщо її не зупинити силою і якщо вона зберігатиме свою ілюзорну «єдність».

РОЗПАД РОСІЇ – ЦЕ НЕ УТОПІЯ

- Наскільки зараз реальним є сценарій, що ця «імперія» може бути зруйнована зсередини?

- Росія – це великий пазл різних народів, які живуть під гнітом. Чи можливо, що все ж таки бажання вільного розвитку, бажання ідентифікувати себе як окремий народ, а не як російський народ, переможе? Усе нереальне сьогодні може стати цілком можливим завтра (в історичному сенсі це можуть бути роки або навіть десятиліття). Сорок років тому, коли люди говорили про незалежність України, навіть на Заході вважали це утопією. А що ми бачимо зараз? Україна – незалежна, сильна держава, яка протистоїть у багато разів сильнішому агресору і бореться за свою незалежність та право будувати своє майбутнє без імперських впливів. І ті ж Татарстан, Сибір, Кавказ та інші – вони знають, що є частиною РФ не назавжди. Усі вони чекають на слушний момент, і він рано чи пізно настане. Стверджую це як історик. На мою думку, це єдиний вихід із ситуації й єдиний варіант для самої Росії стати нормальною демократичною державою.

- Які часові рамки для цього «слушного моменту»?

- Я не мислю короткими проміжками часу – професійна звичка історика (усміхається). Це не станеться через рік чи два, це справа тривалого часу. Радянський Союз як імперія, як продовження Російської імперії, існував 70 років. Після його розпаду ніби з’явилися передумови для того, щоб Росія стала демократичною державою, але вона все одно відкотилася назад. Це була мрія, яка не здійснилася. Тому що дезінтеграція Радянського Союзу була частковою дезінтеграцією Росії. І це не було вирішенням питання СРСР. Це було тимчасове вирішення, адже він продовжив існувати під назвою «Російська Федерація». Це найбільша імперія, яка існує сьогодні: від Камчатки до так званого Калінінграда. І вона ніколи не зможе бути нормальною, стабільною, демократичною державою, доки її єдиною ідеологією залишається імперіалізм.

У ТУРЕЧЧИНІ УСВІДОМЛЮЮТЬ ЗАГРОЗИ РОСІЙСЬКОГО ІМПЕРІАЛІЗМУ

- Ви згадали Туреччину і можливі загрози з боку Росії. В Україні час від часу виникає певне нерозуміння політики Туреччини. Наприклад, з одного боку, підтримка територіальної цілісності України, разом із Кримом, з іншого – продовження торгівлі з Росією, невведення санкцій. З одного боку, історики кажуть, що Туреччина та Росія – зовсім не «братські країни», які воювали десятиліттями, з іншого – це країни, які успішно розвивають співпрацю…

- Кожен турецький політик, інтелектуал, кожна нормальна, розумна людина в Туреччині, яка достатньо обізнана з історією, жодним чином не може бути нейтральною щодо війни Росії проти України. І всі вони, пам’ятаючи історію, розуміють, яку загрозу може становити Росія для Туреччини. Російська імперія під будь-якою назвою – Радянський Союз, Російська Федерація, царська імперія, Московське велике князівство – все одно буде найнебезпечнішим фактором для Туреччини. У Туреччині це знають і розуміють. Підкреслю, що мова про розуміння загрози, яка йде від Росії в її імперській формі існування. Це не поширюється на російський народ, хоча він уже давно став певною мірою невіддільним від імперських поглядів та дій.

- Туреччина позиціонує себе як лідер тюркського світу, але багато тюркських держав колишнього СРСР залишаються в орбіті впливу Росії. У кого в цьому «змаганні» більше можливостей?

- Тут логіка дуже проста. Лідери цих країн – здебільшого колишні секретарі компартій, представники номенклатури, які перетворилися на авторитарних диктаторів. Вони постійно потребують підтримки Росії, щоб утриматися при владі. Тому більшість таких держав залишається в орбіті Росії, фактично будучи її сателітами. І Росія продовжує таким чином нав’язувати свою політику, а заодно своє бачення історії, мову та культуру. Без демократії в цих країнах не можна очікувати серйозного об’єднання тюркського світу.

РОСІЯ ПЕРЕТВОРИЛА РОСІЙСЬКУ МОВУ НА ІНСТРУМЕНТ ІМПЕРІАЛІЗМУ

- Ви нагадали про мовне питання. Як можливо протидіяти російській пропаганді та впливу російської мови, що використовується як один з інструментів поневолення та впливу?

- Російська мова в колишньому СРСР і тепер була та залишається важливим інструментом російського імперіалізму. Я поважаю будь-яку мову, але в цьому випадку звільнення від російської мови як офіційної та повсякденної – це ключовий крок для визволення свідомості. Якщо люди постійно дивляться російськомовні телеканали й користуються російськомовним інтернетом, вони бачать світ очима Росії, а це – погляд Путіна. Причиною війни стало не існування російськомовного населення, а політика русифікації з боку Росії. Росіяни можуть жити в будь-якій країні – це нормально. Але коли держава цілеспрямовано замінює рідну для інших народів мову та культуру, використовує російську мову для пропаганди та знищення самоідентифікації – це вже елемент імперіалізму. Як людина, як історик, я, звісно, ніколи не можу бути проти жодної мови – чи то російська, українська чи будь-яка інша. Але я проти використання її як інструмента імперіалізму. Я бував у Криму багато разів, не як турист. Це моя Батьківщина. У Криму я жодного разу не чув, окрім як на телебаченні, українську мову. У Криму до 2014 року була лише одна українська школа на тисячі російських. Це теж була підготовка до окупації.

- Коли ви востаннє були в Криму і яка історія вашої родини?

- Я народився в Баликесірі, тобто в Туреччині. Але моє коріння – з Бахчисарая. Востаннє я був у Криму в 2013 році, перед самою анексією. Мої предки емігрували у 1861 році під час однієї з найбільших хвиль кримськотатарської еміграції з Криму до Османської імперії. Спершу вони оселилися в місті Баликесірі, де кримські татари створили свій квартал – «Къырымлылар махаллесі», який існує й сьогодні. У районі Баликесіра й досі проживають тисячі кримських татар. Я дуже люблю й поважаю Туреччину та турецьку культуру, але завжди вважав і вважатиму себе на 100% кримським татарином. Я ніколи не був фанатиком чи шовіністом. Мені важливо знати історію, щоб розуміти сучасність.

Ольга Будник, Анкара
Фото авторки