Кінець червня ознаменувався низкою важливих міжнародних подій на найвищому рівні. У Гаазі (Нідерланди) 24-25 червня відбувся саміт НАТО, результатом якого стало найкоротше в історії таких зустрічей комюніке, в якому лише п’ять пунктів, проте безпекові інтереси України там враховані. Також 26 червня пройшло засідання Європейської Ради в Брюсселі, де лідери ЄС – за винятком Угорщини – підтримали старт переговорів про вступ України (відкриття першого кластеру), проте 18-й пакет санкцій проти Росії поки не схвалили.

Напередодні Президент України Володимир Зеленський та генеральний секретар Ради Європи Ален Берсе підписали угоду про створення Спецтрибуналу щодо злочину агресії РФ проти України. Та чи допоможе це відновити справедливість та притягнути головного воєнного злочинця Владіміра Путіна до відповідальності? Про це та найважливіші результати зустрічей на найвищому рівні в Гаазі, Страсбурзі та Брюсселі Укрінформу розповів заступник керівника Офісу Президента України Ігор Жовква.

35 МІЛЬЯРДІВ ДОПОМОГИ УКРАЇНІ ЗАФІКСОВАНО НА РІВНІ ГЛАВ ДЕРЖАВ НАТО

- Ігорю Івановичу, як ви оцінюєте результати саміту в Гаазі, враховуючи, що і Сполучені Штати поставили свій підпис у підсумковій декларації, де допомога Україні зараховується до оборонних витрат?

- Оцінюю більш ніж позитивно. Дійсно, підготовка до саміту була непростою. І ви знаєте, що на різних етапах говорили, що можливо навіть не буде і заключної декларації саміту НАТО. Так, як це сталося нещодавно на саміті G7, де не було спільного документа, але були лише окремі заяви держав з окремих питань. Було відомо також, що якщо й буде заява, то вона буде невеликою за обсягом, що зрештою й сталося.

П'ять пунктів – це безпрецедентно коротка заява. Але дуже важливо, що при цьому єдиною, хто згадується з країн-партнерів, є Україна. І не просто згадується, як ви зазначили, але є частиною доволі позитивного контексту. У пункті, де йдеться про 5% витрат на оборону, держави-члени Альянсу підтвердили непохитні зобов'язання щодо підтримки України, безпека якої є складовою безпеки Альянсу. Це реальність, ми про це з вами знаємо, але важливо, що це зафіксовано у рішенні саміту НАТО.

У процесі розрахунку оборонних видатків держав-членів Альянсу, починаючи з найближчого періоду, тобто з 2026 року, враховуватимуться прямі внески на оборону України і її оборонну промисловість. Тобто країни не будуть чекати 2035-го року, граничного періоду, коли треба досягти визначених показників, а допомагатимуть уже зараз.

Хочу особливо звернути увагу, що в рішенні зазначено, що члени Альянсу виділятимуть кошти не лише на постачання власної зброї Україні, а й на оборонну промисловість в Україні. Ви знаєте, що деякі держави-члени НАТО це вже роблять, згадаю Данію, Німеччину, інші країни Північної Європи. Але тепер рішенням саміту НАТО це є обов'язковим для інших держав-членів. Оці декілька слів насправді дуже важливі, вони не просто давалися. Ми дякуємо нашим партнерам, «like-minded countries», які всередині Альянсу також боролися за це формулювання.

Крім того, важливим результатом є те, що Рада Україна-НАТО на рівні міністрів закордонних справ відбулася. І одним із результатів цього року стало те, що деякі держави оголосили про чергові військові пакети допомоги Україні.

І ще один важливий пункт цього саміту: всі попередні рішення щодо України залишаються чинними. У тому числі заява Вашингтонського саміту про незворотний шлях України до членства в НАТО, відповідні рішення саміту у Вільнюсі і весь той доробок, який ми на сьогодні маємо. Це означає, що Україна продовжує цей шлях, і, безумовно, ми будемо робити все, щоб у країнах-членах НАТО сформувався консенсус, який би дозволив нам продовжувати впевнений рух на цьому шляху.

Ви чули про цифру 35 мільярдів допомоги України на наступний рік – роль НАТО полягатиме у тому, що Альянс координуватиме відповідне вчасне надання такої допомоги Україні державами-членами.

Ну і, безумовно, не можу не відзначити, що у пункті другому декларації визначено, що Росія залишається загрозою для безпеки усього Альянсу. Це констатація реальності, яка черговий раз закріплена в рішенні саміту НАТО. Крім цього, саміт – це завжди можливість для двосторонніх і багатосторонніх зустрічей у різних форматах. Президент зустрівся з лідерами Е-5 – це очільники Франції, Великої Британії, Німеччини, Італії, Польщі. А також відбулася спільна зустріч з главами держав Північної Європи – Фінляндії, Данії, Швеції, Норвегії, там більш детально узгоджувались позиції, які закріплені в рішенні саміту, у тому числі щодо фінансування оборонної промисловості України та продовження діяльності наших спільних форматів.

Окремі двосторонні зустрічі Президента Зеленського відбулися з прем'єр-міністеркою Данії, канцлером Німеччини, президентом Франції, де також обговорювалися питання двостороннього і багатостороннього спрямування. Результати перевищили навіть оптимістичні очікування…

- Ну, і спілкування з президентом США Дональдом Трампом відбулося...

- Безумовно, дуже важлива зустріч з президентом США, яка тривала, як усі вже знають, понад 40 хвилин. Дійсно, атмосфера була більш ніж позитивна, говорили, у тому числі, про оборону України, про надання допомоги у сфері протиповітряної оборони. Ми знаємо, що Президент України неодноразово говорив Президенту США про те, що система Patriot – це одна з найкращих, якщо не найкраща система у світі, яка збиває, зокрема, балістичні ракети Росії. Ми не могли не використати цю нагоду для того, щоб порушити це питання ще раз. І це мало позитивні результати.

- Наприкінці червня мали місце ще кілька міжнародних важливих подій, зокрема засідання Євроради, утім усі звернули увагу, що виступ Президента Зеленського затримувався... І скажіть, будь ласка, чи є у майбутньому шанси подолати негативне втручання Угорщини у спільні рішення лідерів ЄС?

- Щодо виступу Президента, тут немає ніякої інтриги, просто поміняли порядок денний, перед питанням України була розглянута ситуація на Близькому Сході, і дискусії затягнулися. Те, що Президент України є учасником самітів Європейської Ради, вже стало доброю традицією. Жодне засідання лідерів країн-членів ЄС і керівництва ЄС не проходить без участі України. Інколи це відбувається офлайн, а цього разу звернення Зеленського було онлайн. І дійсно, саміт був важливим з декількох причин. І також ми можемо говорити про більш ніж позитивні результати для України, які закріплені у відповідних спільних висновках Європейської Ради. 15 пунктів щодо України, не буду всіх перераховувати...

- Що найважливіше?

- Є декілька речей. Перше, всіх цікавить питання, що буде далі з інституційним процесом вступу України, мається на увазі відкриття кластерів. І знаємо позицію однієї країни, яка з тих чи інших причин блокує ухвалення технічних рішень. Україна станом на сьогодні, коли ми з вами говоримо (27 червня, – ред.), виконала всі необхідні пункти, які потрібні були для відкриття принаймні трьох кластерів, кластеру 1, кластеру 2 і кластеру 6. Ми зробили відповідні скринінги, надали результати цих скринінгів до Європейської Комісії, Європейська Комісія оцінила їх позитивно, ми зробили відповідні дорожні карти до першого кластеру і добровільно взяли на себе зобов'язання зробити план заходів щодо нацменшин по першому кластеру. Тобто все готово, відповідно, всі чекали політичного рішення. І важливо, що це політичне рішення було прийняте самітом Європейської Ради. Процитую пункт 14 щодо України: «Європейська Рада запрошує Раду ЄС (тобто міністрів ЄС) зробити наступні кроки у процесі вступу, відповідно до принципу, заснованого на досягненнях щодо відкриття кластерів». Вона, тобто Європейська Рада, також бере до уваги оцінку Комісії, що кластер «Основи» готовий до відкриття. Кластер «Основи» – це перший кластер, який необхідно відкрити. Політичне рішення лідерів є, дані відповідні інструкції міністрам країн-членів Європейського Союзу. Будемо продовжувати працювати і надалі для того, щоб дуже швидко відкрився перший і наступні кластери.

Нагадаю, з 1-го липня починається головування Данії. І Президент України, зокрема, під час зустрічі в Гаазі з прем'єр-міністеркою Данії пані Метте Фредеріксен, левову частку переговорів присвятив саме данському головуванню. Ми бачимо, що серед пріоритетів Данії Україна визначена як пріоритет №1.

Ми проговорили з пані прем'єр-міністром, яким чином дуже швидко зробити, щоб відкрився не лише цей перший кластер, адже наша амбіція залишається чинною – до кінця данського головування відкрити усі шість кластерів. Україна внутрішньо вже до осені буде готова по всіх шести кластерах. Зараз три є, працюємо над наступними трьома. Це реалістичне завдання, над цим працюють відповідні структури в Україні. Передусім, пані віцепрем'єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України - міністерка юстиції України Ольга Стефанішина і відповідні дипломатичні служби.

Другий важливий висновок – про санкції. Як ми знаємо, через позицію окремої країни наразі 18-й пакет ще не схвалений державами-членами. Він дуже амбітний, і, як називають його самі держави-члени – «biting», тобто такий кусючий. Там є хороші речі щодо, наприклад, заборони будь-яким європейським компаніям брати участь у будь-якому функціонуванні Nord Stream 1 чи Nord Stream 2. Там є додаткові санкції по тіньовому флоту, у тому числі персональні санкції проти капітанів і власників морських суден. Там є те, що ми називаємо терміном «вторинні санкції». У рішенні Європейської Ради сказано, що санкції є важливими і є ключовим елементом політики ЄС для досягнення спільної мети, а спільна мета – це обмежити здатність Росії продовжувати свою військову агресію.

І третє рішення, яке я виокремив би, – це фіксація суми видатків, які Євросоюз надаватиме Україні протягом цього року. Насамперед це фінансова бюджетна підтримка в розмірі 30,6 мільярда євро. З них певна частина вже видана Україні в цьому році, це 3,5 мільярда через Механізм підтримки України – Ukraine Facility, 7 мільярдів – через кредит у межах ініціативи G7 ERA на основі заморожених активів Росії, решта суми буде виплачена до кінця року, тобто ми маємо повне фінансове забезпечення з боку Європейського Союзу. Також визначена політична позиція, що активи Росії мають залишатися замороженими до припинення військової агресії проти України та компенсації заподіяної шкоди.

- Якщо дозволите, хочу уточнити по кластерах. Якщо Україна виконає свою «домашню роботу», а певні країни, які блокують її членство в ЄС, будуть продовжувати своє негативне втручання, чи зможуть лідери європейських держав домогтися прийняття рішення?

- Проблема у тому, що рішення про відкриття кластерів має ухвалюватися всіма 27-ма державами. Ви питаєте про те, що буде, якщо Угорщина, продовжить далі блокувати?.. Ну, на жаль, ми не можемо нічого виключати, але скажу так: і в Європейській комісії, і в окремих державах-членах обговорюються альтернативні варіанти, яким чином можна було б не сповільнювати процес. Знову ж таки, на сьогодні немає жодних юридичних підстав не відкривати перші три кластери, по яких Україна зробила свою домашню роботу. Це визнають усі, є одна лише перепона. Але я все-таки вірю у здатність лідерів Європейського Союзу домовитись і вплинути на позиції певних очільників.

ПОКАРАННЯ ГОЛОВНОГО АГРЕСОРА Є НЕЗВОРОТНИМ

- 26 червня Президент України Володимир Зеленський і генеральний секретар Ради Європи Ален Берсе підписали Угоду про створення

Спеціального трибуналу. Виникає питання щодо того, що заочний суд неможливий за цим документом. Як же зробити цей трибунал дієвим і притягнути воєнного злочинця Путіна до відповідальності?

- Не зовсім так. Президент України разом із Генсеком підписали угоду про створення трибуналу, і частиною цієї угоди є відповідний Статут. Так-от, у статті 4, пункт 2 цього Статуту є ключове положення, з якого треба починати: «Посадове становище будь-якої обвинуваченої особи на момент ймовірного вчинення злочину, незалежно від того, чи є вона главою держави або уряду, членом уряду або парламенту, обраним представником чи державною посадовою особою, не звільняє таку особу від кримінальної відповідальності та не пом'якшує покарання». Оце дуже важливо. Тобто невідворотність покарання закріплена цим пунктом дуже чітко. Навіщо потрібен був Спеціальний трибунал? Лише він, жодні інші органи, ані Міжнародний кримінальний суд, ані Міжнародний суд ООН чи інші інституції не можуть покарати будь-яку посадову особу за злочин агресії, який вчинили вищі посадові особи РФ. Саме злочин агресії спричинив інші воєнні злочини, які тривають зараз під час російської агресії в Україні. Для цього і був створений Спеціальний трибунал, і він буде карати за злочин агресії відповідних посадових осіб. На сьогодні схвалено цей Статут, далі необхідна буде відповідна розширена угода, яка, власне, дозволить розпочати діяльність трибуналу. Нагадаю, що дуже важливо, трибунал буде розміщуватись у місті Гаага...

- Символічно...

- Символізм зашкалює. З нідерландською стороною були обговорені конкретні питання функціонування, але має пройти певний час, щоб це функціонувало. Уже з початком функціонування трибуналу посадові особи можуть притягуватися до відповідальності, і майже усі особи – окрім президента, прем’єр-міністра та міністра закордонних справ – точно отримають і обвинувальний акт, і зрештою покарання. Це відбудеться навіть за їхньої відсутності, «in absentia». Те, про що говорите ви, безумовно, усіх цікавить – що станеться з головним агресором? Так, існує не лише Статут трибуналу, а й дипломатична практика – глави держав, перебуваючи на посаді, не можуть отримувати обвинувальний акт і далі вирок. Але це не заважає початку розслідування: трибунал працює, збирає докази, які передає Генпрокурор України. Обвинувальні акти, зокрема проти президента, прем’єра і міністра закордонних справ, будуть оприлюднені. А решта посадовців – і міністр оборони, і командувачі армією, усі міністри, представники регіональної влади, – всі пройдуть повністю й одразу увесь судовий процес, включно з обвинувальним актом і з вироком Спеціального трибуналу. Щодо головного агресора, процес покарання є незворотним, і він обов'язково для нього настане.

- 26 червня президент Туреччини Ердоган заявив, що Туреччина продовжує докладати зусилля щодо закінчення російсько-української війни, сприяти миру, і зазначив, що нібито Трамп обіцяє на наступних переговорах бути особисто, більше того, гарантує присутність Владіміра Путіна. На вашу думку, яка перспектива таких перемовин?

- Ми вдячні президенту Ердогану за те, що він продовжує свої зусилля щодо переговорного процесу. Але поки що єдиним результатом тих раундів, які відбулися в Стамбулі, був лише взаємний обмін військовополоненими. Українські полонені повернулися додому – хоча б задля цього переговори мали б бути проведені.

На жаль, ми всі знаємо, який був рівень делегації РФ. Президент України неодноразово говорив, що він готовий до проведення переговорів на найвищому рівні з дуже простої причини. Лише одна людина в країні-агресорці вирішує те, що потрібно вирішити. Зрештою, встановлення перемир'я – це перший необхідний і обов'язковий етап. Йдеться про безумовне і всеохоплююче припинення вогню в повітрі, на воді і на суші. Це заклало би основи для повноцінного переговорного процесу про встановлення миру. У країні-агресорі такі рішення здатна приймати лише одна людина – Путін. Ми знаємо, що і президент Ердоган докладає відповідні зусилля, і ми неодноразово чули готовність президента Сполучених Штатів сприяти цьому.

НІДЕРЛАНДИ ТА ДАНІЯ ПОГЛИБЛЮЮТЬ ВІЙСЬКОВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО З УКРАЇНОЮ

- Цього тижня Нідерланди оголосили про виділення великого пакету військової допомоги для України у сумі понад 175 мільйонів євро. Як ви бачите поглиблення двостороннього військового співробітництва і інвестування в оборонну сферу?

- Дуже хороші підсумки переговорів з Нідерландами, у тому числі по питаннях, про які ви говорите. Дійсно, 175 мільйонів євро на конкретну військову допомогу було виділено. Нідерланди впевнено займають місце в топ-5 країн, які надають військову допомогу Україні. З прем'єр-міністром Схоофом Президент говорив і про те, що Нідерланди можуть також інвестувати в оборонну промисловість України. Знову ж таки, повертаємось до рішення НАТО. Нідерланди – член НАТО, тому рішення НАТО є обов'язковим і для цієї країни, і вона готова це робити.

- Давайте згадаємо ще Данію у цьому контексті, адже 25 червня наші країни підписали безпрецедентну угоду про те, що саме Данія стане першою країною, яка погодила спільне виробництво у сфері ОПК, а саме далекобійних безпілотників і ракет за межами України?

- Лише цього року за сприяння Данії буде залучено 1,26 мільярда євро на фінансування внутрішніх потреб оборонного виробництва в Україні. Це і данські національні кошти, а також кошти країн Північної Європи, які вони спрямовують через Данію, і кошти Європейського Союзу від відсотків від заморожених активів Росії, які в більшості своїй зараз використовуються на оборонні потреби в Україні, на наше виробництво. З останнього траншу в 1,9 мільярда євро, який ми отримали від Євросоюзу від заморожених активів, 1 мільярд пішов на оборонне виробництво в Україні. Те, про що ви говорите, – це розвиток цього питання з більш широкими перспективами. Не буду випереджати події, але, думаю, наступного тижня ви побачите конкретику.

НІМЕЧЧИНА ФІНАНСУЄ ВИРОБНИЦТВО ДАЛЕКОБІЙНИХ ДРОНІВ В УКРАЇНІ, ЯКЕ ЗДІЙСНЮЮТЬ ПРИВАТНІ КОМПАНІЇ

- 28 травня ви були в Берліні на зустрічі Володимира Зеленського і Фрідріха Мерца. Згодом стало відомо, що Німеччина готова профінансувати виробництво далекобійної зброї для України. Як ви оцінюєте взаємодію наших країн, взаємодію наших лідерів і якими є інші кроки Берліна, що він готовий вжити для підтримки Сил оборони України?

- Це був дуже хороший, продуктивний візит Президента України, буквально на третій тиждень повноважень канцлера Мерца на посаді. Нагадаю, що вже на четвертий день він прибув у Київ. Ми всі пам'ятаємо цей візит з лідерами інших держав, коли ми провели чергове засідання Коаліції охочих. Тоді одразу президент України отримав запрошення прибути в Берлін, і цей візит відбувся. Німеччина зараз чемпіон у виділенні фінансування на зброю для України, у нас є двостороння безпекова угода, де фіксується відповідна сума на кожен рік. Але стало хорошою традицією, що завжди ця сума Німеччиною перевищується. Пам'ятаєте, ще до приходу канцлера Мерца до влади сума була збільшена на 3 млрд, і вона на момент візиту складала 7 мільярдів. Результатом візиту Президента України до Берліна стало те, що ця сума збільшиться ще на 1,9 мільярда на цей рік і становитиме майже 9 мільярдів євро. Отже, це перший аспект.

Другий аспект, про який ви говорите, – Німеччина розпочала фінансування оборонно-промислового комплексу України. Були підписані відповідні документи, де зафіксована конкретна сума, яку ми домовилися не озвучувати. Дійсно, є прецедент, що Німеччина почне фінансувати оборонно-промисловий комплекс України, у тому числі виробництво Long Range Drones, і ця робота вже триває, компанії вже працюють.

Третя важлива складова цього візиту і досягнення – ми говоримо про те, що було б добре отримати і відповідні ліцензії на виробництво тих видів зброї, які Україна поки не виробляє. Ми знаємо, наприклад, що Німеччина – лідер з надання нам систем протиповітряної оборони, і не лише Patriot, але й IRIS-T. На сьогодні вже поставлено сім таких систем. Ми зафіксували графік на наступні чотири роки, скільки систем ще буде постачатися. Доволі серйозна цифра, ці системи будуть надходити в Україну і закривати наше небо. Для цих систем потрібні ракети. Це матеріал, який, на жаль, швидко витрачається, тому щодо цього також ми говорили.

ВІДБУДОВУВАТИ УКРАЇНУ БУДУТЬ КОМПАНІЇ ТИХ ДЕРЖАВ, ЯКІ СЬОГОДНІ НАМ ДОПОМАГАЮТЬ

- З 10 по 11 липня відбудеться Конференція з відновлення України у Римі. Якими будуть основні меседжі України і як переконувати партнерів інвестувати попри те, що повномасштабна війна триває?

- Ми хочемо, щоб ця конференція стала якомога більш практичною. Якщо у перші роки повномасштабної російської агресії ці майданчики більше використовувалися для політичної підтримки, то зараз ми чекаємо практичних кроків. Має бути чіткий план реконструкції України, має бути зрозуміло, які кошти і як будуть на це витрачені, і має бути чітке розуміння щодо термінів такої реконструкції. Безумовно, традиційно у такому форматі будуть присутні не лише лідери держав, урядів, а й компанії, які матимуть можливість поспілкуватися між собою. Присутність України на ринку є дуже важливою, і Президент завжди це відзначає. Під час кожного візиту він проводить зустрічі з бізнесом за участі керівництва приймаючої сторони. Ті, хто зараз думають про збільшення інвестицій, про розвиток своєї діяльності або про входження на український ринок, вони при відбудові України матимуть уже, скажімо так, відповідні впевнені позиції. Бо, очевидно, бажаючих буде багато, але, знаєте: «А friend in need is a friend indeed». Тому ті, хто сьогодні разом з Україною, ті, хто допомагають Україні фінансово, не виходять з ринку, збільшують свої інвестиції і задумуються вже сьогодні про реконструкцію, вони, безумовно, будуть мати першочергове право брати участь у цьому процесі.

- Тобто країни, які зараз сприяють ввезенню до Росії товарів подвійного вжитку, втратять таку можливість?

- Їм не буде місця в процесі відбудови України.

РОБОТА КОАЛІЦІЇ ОХОЧИХ ТРИВАЄ

- У березні в інтерв'ю французькому агентству AFP ви зазначали, що Київ очікує потужної присутності країн Європи і їх військових в Україні. Якою була реакція на ці ваші слова і як можна зробити, щоб Коаліція охочих стала все ж таки Коаліцією рішучих, готових відправити хоч кількатисячний контингент в Україну?

- Це питання обговорюється постійно, Коаліція охочих продовжує свою роботу. Нагадаю ще раз, останнє засідання відбулося 10 травня у Києві в гібридному форматі. Частина лідерів були присутні тут, частина були онлайн. Працюють військові, передусім України, Франції і Великої Британії, щодо конкретних аспектів розміщення контингенту. Знову ж таки, не маю права виносити це на публіку, але робота триває. Військові звітують своєму керівництву, своїм лідерам. Президент України під час зустрічі з президентом Макроном у Гаазі і під час зустрічі в Лондоні з прем'єр-міністром Стармером говорили про подальшу діяльність Коаліції. У найближчому дуже короткому майбутньому відбудеться чергове засідання Коаліції рішучих на рівні лідерів. І ми оцінимо, де ми є і куди ми рухаємося.

- На Заході Росія і російська пропаганда активно використовують маніпулятивний тезис, що це «не ваша війна», залучає псевдопацифістів і проплачених експертів у різних країнах світу, щоб просувати свої наративи. Наскільки ви бачите зсув європейського мислення до розуміння, що, власне, Росія є реальною загрозою не лише для пострадянських країн, а й цілої Європи?

- Зсув європейського мислення поступово відбувається у позитивному для нас напрямі. Вже всі, я думаю, в усіх європейських країнах розуміють, наскільки важлива боротьба з російською пропагандою, з російськими наративами. На сьогодні Україна бере на себе ініціативу – ми говоримо на спільних форматах з представниками європейських країн про те, що настав час об'єднати зусилля у боротьбі з російською пропагандою і російськими наративами. Кожна країна, безумовно, робить свої заходи у цій сфері, і ми бачимо, наскільки інколи російська пропаганда може впливати навіть на політичні процеси (в інших країнах). Ми пам'ятаємо вибори в певних європейських країнах, і пам'ятаємо, де вдалося уникнути приходу до влади таких різко проросійських політиків. Але Президент України говорить про те, що треба об'єднувати зусилля. Можливо, настав час говорити не лише про спільну діяльність України і європейських держав, а й про введення якихось координаційних функцій на рівні Європейського Союзу. Така робота триває, і впевнений, що разом, об'єднавши зусилля, ми матимемо ще більш корисні результати.

- Ми є свідкими того, що світовий порядок, який понад 80 років тому був усталений на Ялтинській конференції, порушено. Як ви характеризуєте теперішній світовий порядок, що формується, і яке в ньому місце відведене Україні?

- Дійсно, Ялтинсько-Потсдамська система міжнародних відносин вже не існує, можемо говорити сьогодні про формування нової системи міжнародних відносин, нової архітектури безпеки. І, безумовно, важливою тут є роль України. Зараз уже неможливо говорити про європейську безпеку, не говорячи про Україну, що, на жаль, було звичним ще буквально 10 років тому. А сьогодні Україна разом зі своїми європейськими партнерами визначає обриси і європейської безпеки, і нової системи міжнародних відносин. Але, безумовно, тут не можна не говорити про те, що називається «transatlantic link» і взаємодію Європи зі Сполученими Штатами Америки.

Дуже важливо, що попри зусилля Росії усі побачили, що зв’язок між Європою і США зберігається. Ви бачили, що багато представників Європи говорили про те, що рішення про збільшення видатків (на оборону) до 5% є позитивним. Давайте згадаємо, що ще буквально кілька років тому революцією було 2% на оборону від ВВП країни. Зараз ми бачимо, що цього недостатньо. І 5% – це позитивно, і дійсно треба віддати належне президенту Трампу, що він це рішення ініціював і воно було зрештою прийняте консенсусом.

Це ще одна складова нової системи міжнародних відносин і загальної трансатлантичної безпеки. Ця безпека можлива тоді, коли існує міцний трансатлантичний зв'язок. Безумовно, такі країни, як Росія або інші країни-парії, будуть намагатися його розірвати. Тому третім важливим аспектом є наша взаємодія з країнами Глобального Півдня.

Для прикладу наведу лише минулорічний Саміт миру, який відбувся 15-16 червня, рік тому, у Швейцарії, де зібралися і представники Європи, й Америки, і Глобального Півдня у спільному обговоренні миру в Україні. А це важлива складова для європейської і світової безпеки.

Ось ці три стовпи, на яких буде формуватися нова система міжнародних відносин. Також треба говорити про реформування діяльності міжнародних інституцій. Вже всі визнали, що ООН, на жаль, не виконує повною мірою своєї функції, Рада Безпеки ООН не є, як бачимо, запобіжником від агресії, система вето п'яти держав у Раді Безпеки ООН, та й сам склад постійних членів Радбезу, потребує перегляду, так само, як і квоти для непостійних членів. До речі, ми бачимо ще один приклад нової системи – Україна протягом останніх років постійно присутня на всіх самітах G7. Так само зараз уже важко уявити Європейську Раду без України, хоча Україна ще не є членом ЄС. Ми не уявляємо саміти НАТО без засідань Ради України-НАТО і так далі. Тобто по факту Україна вже сьогодні має це місце – унікальне і ключове – у системі європейської і міжнародної безпеки, і, безумовно, вона свою місію продовжує виконувати.

Анна Костюченко, Київ

Фото: Офіс Президента