Аурімас Навіс – офіцер у відставці Сил спеціальних операцій Литви з понад 17-річним досвідом, один із провідних експертів з питань безпеки й оборони. Під час активної військової служби обіймав посаду начальника оперативного управління в штабі ССО Литви та працював військовим радником заступника командувача ССО НАТО в штаб-квартирі SHAPE.

Сьогодні Аурімас Навіс є членом міської ради Вільнюса та очолює Агентство з безпеки публічної інформації. Навіс є також співзасновником Фонду Олександра Терещенка (захисник Донецького аеропорту, народний герой України), що підтримує Сили спеціальних операцій України та сприяє реінтеграції військових ветеранів. У Литві він відомий як експерт, який віддає перевагу чесному й точному аналізу ситуації замість самообману, політкоректності чи гучних заяв. Про те, чи слід чекати Литві додаткової безпекової загрози під час анонсованих Кремлем військових білорусько-російських навчань на кордоні, про особливості російської ІПСО проти Литви та про три ключові фактори, які допомогли б Україні перемогти, він розповів Укрінформу.

РОСІЯНИ ДУМАЛИ, ЩО МОЖУТЬ ОКУПУВАТИ ЛИТВУ, ЯК КРИМ

- Пане Навіс, з вашого досвіду як військового, як експерта зі спеціальних операцій, як ви оцінюєте нинішні виклики безпеці, які становить Росія для Литви та Балтійського регіону?

- Я вважаю, що головна проблема безпеки тут, у Балтійських країнах – це так звана гібридна війна. Насамперед – це диверсії. Ми бачили це в Балтійському морі. Нещодавно в Литві було 4 чи 5 випадків на сміттєпереробних заводах (які перетворюють сміття на тепло або електроенергію) – там були величезні пожежі. І, звісно, ситуація з компанією Ikea – великою корпорацією в Литві (напад на магазин меблів Ikea у травні 2024 року, - авт.).

Отже, це диверсії. По-друге, це диверсійні групи – ДРГ. Якщо Росія почне якусь масштабнішу операцію, вони можуть щось підірвати тут, у Литві. У нас загалом понад 100 тисяч осіб, які приїхали з Білорусі, Росії та України за останні роки, а Литва – маленька країна, і наша розвідка просто не має людських ресурсів, щоб перевірити всіх. Тож я думаю, що деякі диверсійні групи вже тут. Також Росія просуває наратив, що війна і культура – речі несумісні. Але насправді «русскій мір» або російська культура – це агресивна культура.

Також у нас триває суперечка щодо російських шкіл. У Литві є російські школи з окремими підручниками з історії. А якщо ти навчаєш молодь фальшивій історії – тоді маєш армію “п’ятої колони”. І ще одна дуже небезпечна річ – це психологічні операції. Зазвичай вони працюють через емоції: усі ці дурниці про вашого президента Зеленського, що він нібито “наркоман”, або про те, що “українці розпинали дітей у Донецьку чи Луганську”.

І, звісно, ми маємо прямі військові загрози. У нас два сусіди – на жаль, агресивні: Білорусь і Росія. Це країни, які вже ведуть війну. Вони вторглися в Україну, вторглися в Грузію. Тож ситуація дуже небезпечна. Але я думаю, найбільша загроза – це саме гібридна війна і так звана “м’яка сила”. Це дуже небезпечно, бо Росія постійно намагається вплинути на наші вибори. Завжди. Ви бачили спробу в Румунії.

Ви бачили це в Польщі. Навіть у США, у Великій Британії. У Литві, Латвії, Естонії, бо ми малі країни – Росії набагато легше “купити” електорат. І не обов’язково за гроші. Можна купити дурницями. Психологічними операціями. І вони це роблять з 2006 року.

Головна ідея Кремля щодо Балтії до вторгнення в Україну була така сама, як щодо Криму: вони, ймовірно, думали, що зможуть окупувати Балтію за допомогою “п’ятої колони” й російськомовного населення, роздавши їм фейкові паспорти РФ, і провести таку саму “спецоперацію”, як у Криму.

- Чи бачите ви загрозу цієї осені, коли плануються спільні навчання російських та білоруських збройних сил? Та як ви оцінюєте рішення Литви вийти з договору про заборону касетних боєприпасів та з міжнародного договору про заборону протипіхотних мін? Чи реалістичний, на вашу думку, сценарій прямої російської агресії проти Литви?

- Передусім, це дуже добре, що ми вийшли з Оттавської конвенції про протипіхотні міни та з договору про заборону касетних боєприпасів. Так, це жахлива зброя. Але зважаючи на розміри Росії та наші розміри, нам потрібно мати хоч якісь засоби стримування. Інакше нічого не вийде. Україна – велика країна, і навіть вона втратила 20% території. Ми не в такій позиції. Візьмімо хоча б ширину території – 300 км Росія пройшла вглиб України, за 6–8 годин вони просувалися на 100–200 км. Ми не можемо дозволити собі вести війну за “мирними правилами”.

Щодо російсько-білоруських навчань “Запад” – це частина ІПСО, інформаційно-психологічна операція. У Росії просто не вистачає сил на новий напад – ані солдатів, ані танків. Усе, що було, вже перекинуто в Україну. Залишилися хіба що прикордонники, які зараз підпорядковуються ФСБ. Росія повністю зациклена на війні проти України. І це завдяки Україні. Ви скували російські війська на своїй території – і навіть на території РФ, як-от у Курській області. Тож Росія просто не може думати про якісь великі дії проти Балтії.

І ще – ми члени НАТО. Пряма атака на будь-яку країну Альянсу – це атака на НАТО. Я аналізую кроки Росії, і 99% з того, що вони кажуть – це брехня. Але іноді вони говорять правду. І коли воєнні злочинці – Путін, Лавров чи інші – кажуть, що не хочуть війни з НАТО, вони це мають на увазі. Росія як так звана «друга армія світу» – це просто смішно. За три з половиною року вони не змогли взяти стратегічні українські міста на кшталт Покровська чи навіть Часового Яру. І українські ССО досі працюють у Бахмуті (тимчасово окупованому з травня 2023 року, - авт.).

Тож прямого нападу не буде. Але я вже згадував: найнебезпечніше – це гібридні загрози. Тому що НАТО може не розглядати таку атаку як пряму. І тоді Росія виграє. Ось чому я кажу: найнебезпечніше – це паніка, диверсії, саботаж.

І ще – нелегальні мігранти. Якщо їх масово закинути через кордон з Білорусі до Польщі чи Литви – отримаєте “повну вазу квітів”. Як боротися з диверсіями? Як боротися з панікою, коли люди просто тікають з міст?

На щастя для нас, і на жаль для вас – вони не можуть цього зробити, доки триває російська війна проти України. Тому що неможливо провести інформаційну та гібридну операцію – і потім нічого не зробити. Це було б тупо.

- Наприкінці травня в деяких соцмережах з’явилася інформація, що жителі Литви, які живуть поблизу Сувальського коридору, починають виїжджати з цього району. Чи була це теж частина російської ІПСО?

- Це чисте ІПСО. Те саме, що росіяни робили перед окупацією Криму.

Мені шкода це визнавати, але це була блискуча операція. Перед фактичною окупацією росіяни діяли точно так само. Вони публічно заявляли, що українці нібито тікають із Криму до Росії, що українські військові переходять на бік Росії, що навіть генерали та деякі працівники української розвідки чи СБУ переходять на їхній бік. Але це не відповідало дійсності.

У ЛИТВІ ДОСІ ДУМАЮТЬ, ЩО ЖИВУТЬ У МИРІ, АЛЕ ЦЕ ІЛЮЗІЯ

- Цього року Литва збільшує свій військовий бюджет майже до 4% ВВП. Чи буде цього достатньо? І чи має Європа ще час на перегрупування, створення нових військових планів, впровадження інновацій у нову реальність?

- 2 червня у Вільнюсі відбувся саміт дев’яти країн Бухарестського меморандуму 2015 року, разом із країнами Північної Європи, президентом України Володимиром Зеленським та новим генеральним секретарем НАТО Марком Рютте. І те, що сказав генсек НАТО: усі ці країни, та навіть Угорщина й Словаччина (який сюрприз), погодилися збільшити видатки на оборону до 5% ВВП у найближчому майбутньому. Тож, звісно, краще пізно, ніж ніколи. Я думаю, ми на правильному шляху. Особливо після того, як був погоджений цей фонд переозброєння на 150 мільярдів.

Це показує, що Європа починає відкривати очі. І Рютте також сказав, що ми живемо в дуже небезпечний час, і маємо це усвідомити. Чи можемо ми перетворити гроші на солдатів, танки й артилерію? Не думаю. Це займе час. Але ми вже робимо те, що можемо: Литва, Велика Британія, інші Балтійські країни – ми вчимося в України. Останній приклад – операція “Павутина”.  Це просто вражає. Ми вчимося використовувати дрони, технології, малі мобільні групи, а також готувати до озброєння наше населення. Якби половина мешканців країн Балтії мала зброю вдома, як у Швейцарії, ситуація була б зовсім іншою. Так, це небезпечно. Але ми маємо розуміти реальність. Проблема в тому, що навіть у Литві люди досі думають, що живуть у мирний час. А я кажу: мир – це ілюзія. Так, ми не ведемо повномасштабну війну, як ви – з окопами, артилерією, танками. Але ми вже в інформаційних окопах. Ми живемо в ілюзії миру. Люди не хочуть розплющити очі і побачити, що маємо агресивних сусідів – Білорусь і Росію. Але ми повинні врешті почати діяти. Це як мати сусіда-кримінальника, який б’є інших сусідів, ґвалтує жінок, а ти просто сидиш і кажеш: «Ой, як погано, не поводься так». Це тупо. Але, на жаль, саме так ми й поводимось.

- З огляду на все це, як ви думаєте, чи посилиться роль територіальної оборони в Литві? Адже в Україні важливою частиною спротиву росіянам стала саме тероборона, де багато хто навіть не мав досвіду зі зброєю, але пішов воювати.

- У Литві це називається "Спілка стрільців". Проблема в тому, що знову ж таки – дуже мала кількість членів цієї організації справді готові до реальних бойових умов. І в разі війни з Росією вони були б прикріплені до наших збройних сил. Ще одна проблема – про яку я говорю відкрито, бо Росія і так це знає – ми тільки нещодавно почали серйозно думати про організований резерв. А він критично важливий. Це найважливіше для збройних сил такої невеликої країни, як Литва. У вас в Україні трохи інша ситуація – ви велика країна, маєте більше населення, можете мобілізувати більше людей і маєте значно більше солдатів. Але у нас – як я кажу, є “армія для одного бою”. Один бій – і все. Звісно, наші військові, мої побратими – професіонали своєї справи, і ми постійно тренуємось. Але треба думати про втрати. Треба думати, як воювати другий, третій, четвертий бій. Без організованого резерву – це просто мрія, що ми зможемо зупинити Росію. Тому ми серйозно почали над цим працювати. Наша нова міністерка оборони Довіле Шакалієне – дуже розумна жінка – сказала, що ми маємо будувати резерв за ізраїльською моделлю. Бо маленькій країні, оточеній терористичними загрозами, недостатньо мати лише професійні Збройні сили. Можна також запозичити досвід Фінляндії – там дуже сильний резерв. Тож коли ми говоримо про 4-5% ВВП на оборону, ми зазвичай думаємо про армію, техніку, дрони, технології. Але ми також маємо вкладатися в організований резерв. Це – ключове питання.

ПРОТИ РОСІЇ ТРЕБА ВВЕСТИ НЕ ПРОСТО САНКЦІЇ, А ЕМБАРГО

- Ми постійно чуємо про переговори щодо мирного договору з Росією. 2 червня в Стамбулі українська делегація знову зустрічалася з так званою російською делегацією. Але ми не бачимо жодних ознак того, що Росія буде притягнута до відповідальності за свої воєнні злочини. Чи взагалі можливо говорити про мир із Росією без її поразки на полі бою?

- Ні. І навіть якщо ви переможете Росію на полі бою – вона все одно залишиться терористичною державою з ядерною зброєю. Росія не капітулює. Але перемога над Росією в Україні – це обов’язковий перший крок. Без цього ви нічого не досягнете. За цим мають послідувати  не лише санкції – а тотальне ембарго. Ви розумієте різницю?

Бо зараз європейські країни та інші демократії світу досі постачають Росії гроші, купують у неї ресурси. Кожного місяця ми даємо Росії 4,5–5 мільярда євро. А якщо говорити про допомогу Україні – не військову, а загальну – це десь 1–1,5 мільярда на місяць. То як ви можете перемогти? Насправді в Брюсселі, Парижі, Осло немає жодного реального плану перемогти Росію. Бо якби був – Росію би вже відрізали від торгівлі. Насправді, якщо забезпечити, щоб доходи росіян не перевищували 4 долари на день на людину – Росія впаде. А зараз російський бюджет – це приблизно 42–44 долари на день на людину. Це вдесятеро більше, ніж потрібно. Без реальних економічних санкцій, без ембарго та без поразки Росії на полі бою ми не зможемо досягти третього, вирішального етапу – знищення останньої колоніальної імперії.

- Повертаючись до першого запитання про російські ІПСО: ми пам’ятаємо, як росіяни вигадали історію про “розіп’ятого хлопчика”, якого нібито катували українські військові на Донбасі. А який наратив вони використовують проти Литви?

- Наведу один приклад. Можливо, ви знаєте цю особу. Психопат Мєньшиков (злочинець та член ПВК «Вагнер», Дмітрій Мєньшиков, якого ліквідували під час російсько-української війни у листопаді 2022 року, - авт.). Один із убивць Пригожина. Путін навіть нагородив його якоюсь медаллю. Певний час у мережі ширилося відео (зараз його видалили з YouTube), зняте десь у 2014–2015 роках на Донбасі, де Мєньшиков випалював свастику на тілі українського військовополоненого. І при цьому він сказав: “Ето тєбє за лабусов”. Росіяни так зневажливо називають литовців – від слова “labas” (“привіт”). І я тоді замислився – навіщо він це сказав? І зрозумів: це була ІПСО, спрямована проти нас, щоб ми боялися.

- Пане Навіс, дякуємо вам за час і за це інтерв’ю.

- Дякую, що звернулися. Завжди приємно спілкуватися з українцями. Ви робите велику справу – захищаєте Європу й нас усіх.

Розмову вела Анна Костюченко