Одна з найяскравіших представниць іноземного дипломатичного корпусу в Україні – Посол Канади Наталка Цмоць – цього тижня завітала до Укрінформу в день, коли король Великої Британії Чарльз III прибув до Оттави, закликавши країну залишатися «сильною та вільною».

І справді, саме сильна й вільна Канада із самого початку російської агресії проти України підтримувала нашу країну дипломатично, фінансово та безпеково. Тільки з моменту повномасштабного вторгнення РФ у 2022 році Канада надала Україні допомогу в розмірі 20 млрд дол., зокрема 4,5 млрд військової і 12,4 млрд прямої фінансової підтримки. Останній показник є найбільшим у перерахунку на душу населення серед усіх учасників Великої сімки, де Канада тепер головує.

Протягом розмови посол розповіла про позицію її держави щодо українсько-російської війни, якої вона дотримується в Сімці, про бачення нового уряду щодо зв’язку між власною безпекою та безпекою Європи й України та про взаємовиграшний шлях посилення захисту суверенітету з обох боків Атлантичного океану. Також поговорили про напрями і пріоритети фінансування проєктів розвитку в Україні, договір про вільну торгівлю, перспективи взаємодії оборонних компаній та енергетику.

Але в особливому фокусі уваги посла – люди. Саме про українців та українок, з якими вона регулярно зустрічається, Наталка Цмоць розповідала особливо емоційно, зокрема про символізм татуювання із знаком «Злої Мавки» на підтримку хоробрих жінок, що чинять опір в умовах російської окупації.

Велику частину інтерв’ю записано саме українською – мовою бабусі й дідуся пані Цмоць, що були активними членами ОУН перед тим як емігрували в Канаду.

До речі, ви знаєте, що таке маринарка? Отож-бо й воно…

РАЗОМ ІНВЕСТУВАТИ В ОБОРОНУ – ВИГРАШНИЙ ВАРІАНТ ДЛЯ УКРАЇНИ, КАНАДИ ТА ЄВРОПИ

- Війна триває, і ми всі бачили останні руйнівні удари РФ. Але Україна тримається, і ми сподіваємося почути від вас новини про позицію Канади, зокрема у форматі Великої сімки, щодо підтримки України. Ви раніше заявляли, що Канада, яка тепер головує у Великій сімці, категорично проти повернення Росії до цього формату. Чи залишається ця позиція незмінною тоді, коли ми чуємо деякі голоси, що закликають до менш жорсткого тону стосовно Росії?

- Нічого не змінилося. Як ви знаєте, у Канаді нещодавно відбулися вибори, і було дуже чітко видно, що Україна має двопартійну підтримку. Отже, ви маєте підтримку канадців по всій країні. Я думаю, це також було очевидно ще до того, як Марк Карні став прем'єр-міністром. Напередодні виборів він мав телефонну розмову з Президентом Зеленським, і я була її свідком. Тоді Марк Карні запросив Зеленського на саміт Великої сімки. Тож він був упевнений, що незалежно від того, хто переможе на виборах, ситуація не зміниться.

Для Канади Україна є пріоритетом, адже ми чудово розуміємо, що наша геостратегічна економічна ситуація залежить від безпеки України. Тож ми бачимо, що безпека України – це безпека Європи. Ми маємо підтримувати як Європу, так і Україну, щоб вони були економічно успішними й могли захищати свою територію та суверенітет.

- Як Канада реагує на сигнали зі Сполучених Штатів, що сама фраза про продовження підтримки України не має стати частиною заключної декларації майбутнього саміту?

- Гадаю, моральна підтримка тут є вирішальною. Це передовсім важливо для Канади у Великій сімці. Як ви знаєте, другий день саміту, 17 червня, міститиме компонент, повністю зосереджений на Україні. Здається, він так і називається: «Суверенітет України». Тож це сигнал про те, що підтримка України важлива – у двох аспектах. По-перше, це продовження підтримки України, а по-друге, що, на мою думку, не менш важливо, це продовження тиску на Росію, бо ми хочемо, щоб припинення вогню все ж стало успішним. А успішне припинення вогню означає, що його дотримуватимуться обидві сторони. Якщо припинення вогню не дотримуватиметься, ми публічно заявили, що очікуємо запровадження жорсткіших санкцій, і санкції можуть і повинні бути спрямовані на обмеження нафтових цін, а також на тіньовий флот РФ.

Ви також бачите, що розмови про допомогу відходять від формату пожертв і рухаються в напрямку інвестицій. Це містить так звану данську модель. Багато країн прийняли цей формат, і Канада також. Ми вже підписали угоду про виділення 100 млн дол. на підтримку виробництва дронів. Отже, ми прагнемо дедалі більше співпрацювати з Україною та Європою для їхнього захисту, бо вважаємо, що це буде і нашим захистом. Тож це виграшний варіант для всіх, тобто для Канади, України та Європи, якщо ми разом інвестуватимемо в нашу оборону.

- Чи є надія, що єдність стосовно підтримки України збережеться під час і після саміту?

- Вважаю, так, це єдність з точки зору наших цінностей, єдність з погляду підтримки верховенства права, правопорядку, системи правосуддя та інвестиційного клімату. Отже, ми всі із цим погоджуємося. Також це про важливість угод, зосібна торговельних. І, як я вже згадувала раніше, важливо, як ми дивимося на інвестиції в нашу безпеку.

Тож, думаю, Велика сімка – це завжди передусім про економіку, про те, як країни об'єднуються, щоб забезпечити економічну безпеку з геополітичних позицій світу. Відповідаючи на ваше запитання, гадаю, що це само собою зрозуміло.

МИ ВЧИМОСЯ В УКРАЇНЦІВ, БО ВІЙНА ПОСТІЙНО ЗМІНЮЄТЬСЯ

- Ми бачимо, що європейські країни тепер переосмислюють своє місце у підтримці безпеки в регіоні. А якою Канада бачить свою роль, хоч вона і по інший бік океану, у допомозі Європі та зокрема Україні в цьому контексті? Чи планує ваш уряд бути більш активним у цьому напрямі?

- Як ви знаєте, у нас новий прем'єр-міністр, новий уряд, і сьогодні (27 травня, – ред.) очікується «тронна промова» британського короля. Як і всі інші, я з нетерпінням чекаю на те, що прозвучить у цій промові, але незалежно від того, які зобов'язання будуть узяті, ми знаємо, що Канада прагне й надалі робити внесок у сферу європейської та української безпеки, оскільки ми розглядаємо це як тісний зв'язок із нашою власною безпекою.

Канада почала свої операції підтримки в Україні ще у 2015 році. Думаю, ми були першими, хто взяв на себе ініціативу у сфері навчання військових, і відкинувши будь-які виправдання незаконної анексії Криму.

- І ви брали участь у підготовці Операції UNIFIER…

- Так. Тепер це версія 2.0 Операції UNIFIER, яка почалася з повномасштабним вторгненням, і ми її продовжуємо. Ми вже підготували понад 44 тис. українських військовослужбовців та силовиків і дуже цим пишаємося. Ми далі співпрацюємо із Збройними силами України, із Міністерством оборони тут, в Україні, і шукаємо шляхи адаптації навчання, щоб задовольнити поточні потреби військових. І це також виграшний варіант для всіх, тому що війна триває, і повномасштабне вторгнення змусило Україну адаптуватися, оскільки в неї не було вибору. Але Україна тримає лінію фронту відносно стабільною.

Тим часом ми бачимо величезний прогрес у сфері технологій, як-от безпілотники та інші види озброєнь. Тож ми також вчимося в українців, бо розуміємо, що війна змінюється, гібридна війна змінюється, і дезінформаційний аспект війни теж дуже важливо розуміти й уміти з ним боротися. Канада звертає увагу на всі ці сфери і є в них важливим партнером України.

ОЧІКУЄТЬСЯ ПІДПИСАННЯ УГОД У СФЕРІ ОБОРОНИ МІЖ ПРЕДСТАВНИКАМИ УКРАЇНИ Й КАНАДИ

- Ви могли б трохи докладніше зупинитися на Операції UNIFIER і данській моделі? Можливо, ваша оборонна промисловість розглядає інші технології, окрім безпілотників, щоб інвестувати у виробництво на території Україні?

- Мені не відомі деталі, але знаю, що представники канадських оборонних компаній відвідують різні конференції в Україні. А зараз у Канаді триває захід CanSec. Там перебувають представники багатьох українських оборонних компаній, і я бачила список фірм, з якими вони сподіваються зустрітися. Українці приїжджають у Канаду з дуже чіткими цілями, знаючи, з ким хочуть зустрітися та з якими технологіями бажають працювати. Я вважаю, що на CanSec або невдовзі після цього заходу буде підписано багато угод, які принесуть користь компаніям у багатьох сферах, також у контексті спільних підприємств. Те саме стосується енергетичного аспекту.

Думаю, спільна робота ведеться також щодо бронетехніки, адже це обладнання досить часто потрібно адаптувати. Канада передала Україні багато бронетехніки, але й самі українці, наскільки розумію, також значно розвинулися в цій галузі. Тож, як я вже зазначила, об'єднання досвіду та інновацій сприятиме виробництву ще кращих моделей, які відповідатимуть потребам цієї динамічної війни.

- Чи є вже очікування щодо кількості військових, які в майбутньому пройдуть навчання?

- Думаю, що тепер тільки обговорюється, як усе буде, але, як я вже згадувала, ці зобов'язання Канада далі виконує, працюючи над аспектами навчання та наставництва.

УКРАЇНСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ МОЖУТЬ ЗНАДОБИТИСЯ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ АРКТИКИ

- Розглядаючи безпекову ситуацію в широкому сенсі, бачимо, що Росія чітко заявила про свої амбіції в Арктиці, і також спостерігаємо посилення уваги Білого дому до цього регіону. Як би ви оцінили поточну ситуацію та виклики безпеці в Арктиці?

- Арктика є пріоритетом для Канади з погляду безпеки. Ми бачимо ті самі загрози, але ми не самотні в цьому питанні. Є інші північні країни, які активно співпрацюють. Працює Арктична рада. Тож ми всі розуміємо, що нам необхідно підтримувати безпеку в Арктиці. Також ми усвідомлюємо, що потрібно захищати екологію в регіоні. Нездорова Арктика впливатиме на глобальне довкілля. Тому забезпечення безпеки Арктики залишається важливим питанням. До речі, деякі технології, що розробляє Україна, можуть стати дуже корисними з погляду  захисту канадської частини Арктики та й будь-яких інших її частин. Це також підводні дрони.

- Можливо, і надводні дрони?

- Напевно, так.

КАНАДСЬКА ГУМАНІТАРНА ДОПОМОГА УКРАЇНІ ВИРІЗНЯЄТЬСЯ СВОЄЮ ГНУЧКІСТЮ

- Повертаючись до теми підтримки України… Чи є якісь конкретні цифри щодо канадського бюджету та витрат, які можуть бути передбачені на підтримку України в наступний період?

- Навряд чи почуємо новини про наш бюджет ще кілька місяців, але нагадаю, що ми вже виділили 20 млрд дол. на багато сфер, починаючи з 2022 року. Ми далі приділяємо багато уваги гуманітарній підтримці та стежимо за тим, щоб наше гуманітарне фінансування України залишалося дуже гнучким і могло коригуватися залежно від потреб. Тож воно не пов'язане з конкретними видами діяльності, бо ми розуміємо, що гуманітарні проблеми в Україні нікуди раптом не зникнуть.

Програми розвитку також є важливим пріоритетом для нас, і ми направляємо значну частину фінансування на підтримку різних аспектів діяльності національного уряду. Наприклад, розширюємо підтримку роботи у справах ветеранів. Ми також допомагаємо місцевим адміністраціям, бо хочемо допомогти Україні в питаннях децентралізації. Ми розуміємо важливість розширення можливостей місцевих адміністрацій, особливо з погляду інклюзивності. Це забезпечення участі в ухваленні рішень жінок, ветеранів тощо. Це дуже серйозна частина нашої роботи.

Також ми надаємо військову допомогу у вигляді безоплатної допомоги та інвестицій. Угода про вільну торгівлю є важливим інструментом як в Україні, так і в Канаді для заохочення більшої кількості приватних інвестицій, оскільки всі, також Велика сімка, визнають, що потрібно ширше використовувати можливості приватного сектору. Тож найкращий спосіб зробити це – активніше залучати цей приватний сектор, зокрема канадський.

УКРАЇНА Й КАНАДА ПРАЦЮЮТЬ НАД РОЗШИРЕННЯМ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ СПІВПРАЦІ

- Чи могли б ви поділитися конкретними історіями успіху за останній період у рамках нашої угоди про вільну торгівлю?

- Тепер якраз досліджується, що ще можна зробити в рамках цієї угоди. Знаю, що  кожного року щонайменше 15 енергетичних компаній приїжджають на Варшавську енергетичну конференцію, де шукають підтримку в нафтогазовій сфері: від технологій буріння до переробки та реалізації. Між різними підприємствами тривають активні переговори.

Дуже важливим елементом для Канади став Меморандум про взаєморозуміння між урядами України та Альберти, нашої провінції, де дуже добре розвинений нафтогазовий сектор. І я знаю, що тривають переговори про тіснішу співпрацю. А для Канади це буде критично важливо, оскільки ми шукаємо шляхи диверсифікації торгівлі. Ми дуже залежали від наших американських партнерів. У цілому це і не зміниться, адже вони завжди будуть важливим партнером для Канади, можливо, найважливішим. Однак Європа тепер, очевидно, є нашим другим за важливістю партнером, і ми будемо шукати способи її підтримки. І думаю, що ми маємо для цього всі можливості, адже безпека Європи означає також енергетичну безпеку. І на сьогодні між Європою та Канадою тривають переговори про те, як ми можемо підтримати безпеку та енергетичний сектор Європи.

СПРАВА АН-124 У КАНАДІ МОЖЕ СТАТИ ПРЕЦЕДЕНТОМ ЩОДО ЗАМОРОЖЕНИХ АКТИВІВ РФ

- Ще однією частиною важливого фінансування для України є заморожені російські активи. Канада була першим учасником Великої сімки, який законодавчо дозволив конфіскацію російських активів на користь України. Чи є прогрес навколо російського Ан-124, що залишився в Канаді?

- Нещодавно в Онтаріо відбулося судове слухання про початок процесу повернення Україні цього російського літака, але в цей період інша сторона має право висунути аргументи, чому, на її думку, цього не повинно відбутися. Отже, судова тяганина триває, але вважаю, що процес рухається у правильному напрямку. Думаю, що це дуже важлива справа, за якою стежать усі, тому що вона потенційно може слугувати прецедентом.

Також я хотіла б зазначити, що зробила Велика сімка в контексті позики в розмірі 50 млрд дол. Узято зобов'язання надати Україні 50 млрд у період з 2025 по 2026 рік, що гарантується доходами із заморожених російських активів у Європі, і Канада фактично виплатила половину своєї частини суми, а другу половину виплатить до кінця цього терміну. Отже, Україна матиме 50 млрд, які може спрямувати на оборону. Але розмови про заморожені активи тривають, і я думаю, що це й надалі буде темою обговорень також у рамках Великої сімки.

- Чи поділяєте думку, що такі активи РФ краще зберігати в іноземних юрисдикціях, а отримані проценти з них передавати Україні, а не просто конфіскувати всі ці гроші та віддати їх Україні уже зараз?

- На це питання дуже важко відповісти. Треба бути економістом, щоб розуміти, що саме дасть Україні найбільшу суму грошей та найбільшу гнучкість. Я погоджуюся з тим, що важливо, щоб Росія відповіла за свої злочини, щоб ці кошти використовувалися для репарацій та відбудови. Але розумію, що Україна також зацікавлена у використанні цих коштів для оборони зараз. Тож дебати дуже важливі. Але, зрештою, я б підтримала варіант, який забезпечить Україні найбільшу гнучкість, і що будуть закриті питання виплат з боку Росії за скоєні злочини та завдану шкоду, а також напряму жертвам агресії. Не можна забувати про людей. Вважаю, це найважливіше, тому завжди думаю про них.

Ось буквально учора я зустрічалася з групою жінок, діти яких  загинули на фронті в лавах ЗСУ. Вони самі з окупованих територій, зокрема з Маріуполя, Херсонської області… Вони втратили все. Деякі казали, що їхні домівки зруйновані, хтось розповів, що в їхньому домі тепер живуть росіяни. Отже, яке б рішення не було ухвалено, нам потрібно думати про людей, які постраждали найбільше. Можливо, вони повинні мати право голосу про те, як використовуються російські кошти.

- Ви дуже активно спілкуєтеся з українцями тут, в Україні. Ми бачимо вашу присутність, ви розмовляєте з людьми та вислуховуєте їх. Тож, можливо, нам варто перейти з англійської на українську – мову, яка вам така близька?

- Авжеж, але наперед прошу вибачення за можливі помилки…

УКРАЇНКИ ДОЛУЧАЮТЬСЯ ДО ЗСУ І ПРАЦЮЮТЬ НА ВІЙСЬКОВИХ ВИРОБНИЦТВАХ

- Канада давно славиться ініціативами у сфері підтримки жінок у різних сферах, зосібна жінок, що постраждали в зонах конфлікту. Як міжнародна спільнота в ширшому сенсі може допомогти жінкам, що чинять опір окупаційній владі? Які дієві шляхи їхньої підтримки?

- Ми підтримуємо жінок, які вже є дуже активними. Я ними дуже пишаюся. Вони самоорганізовуються і дуже багато роблять. Наприклад, є рух «Зла Мавка», із символом якої я зробила собі татуювання, – дуже хочу підтримувати їх морально, адже те, що вони роблять, –це справді хоробрість і стійкість. І вони показують, яку силу мають жінки.

Я не раз зустрічалася із жінками, які втратили, на їхню думку, усе. Але замість того щоб забрати в себе життя, бо такі думки, буває, приходять у голову, вони працюють, щоб жити далі для когось іншого. Ці жінки підтримують свою громаду, інших жінок, які опинилися в такій самій ситуації. Вони є феноменальною силою. Багато жінок, що втратили чоловіків на фронті, самі потім доєдналися до Збройних сил України. Це значить, що жінки не є чимось «екстра». Жінки є силою цієї країни, стоячи пліч-о-пліч із чоловіками. Вони – частина Збройних сил. І кількість жінок, що долучаються до лав армії, зростає. Це і медикині, і снайперки, і операторки дронів... І я вже чула від чоловіків, представників бойових бригад, що вони вважають цих жінок своїми справжніми посестрами.

Окрім цього, жінки відіграють важливу роль у гуманітарному плануванні, наприклад, у тому, щоб продовжувалося навчання у школах, щоб усі сервіси для громадян працювали безперебійно. Ми ведемо проєкти, щоб підтримувати цих жінок, допомагаючи їм зустрічатися, адже вони не мають грошей на такі поїздки. Під час зустрічей жінки обговорюють засвоєні уроки, між ними будуються стосунки, вони навчаються одна в одної, розвивають взаємну підтримку.

Також я зустрічаюсь із жінками, які тепер беруться за таку роботу, яку традиційно не обирають. Я не вірю в такі поняття, як «жіноча робота» або «чоловіча робота», але розумію, що так могло вважатися традиційно. А тепер справді жінки працюють на різних виробництвах, також де виготовляють зброю, у машинобудуванні, керують транспортом. Вони присутні у всіх сферах. Треба зрозуміти, як їх краще підтримувати, щоб вони могли робити ще більше.

Також я бачу їхню важливу роль у підтримці ветеранів, кількість яких зростає. Це, зосібна, підтримка військових, які втратили кінцівки. Вони допомагають ветеранам адаптуватися до нових професій, щоб долучити їх до роботи. Кожна людина хоче бути продуктивною, це в її натурі. Просто треба допомогти їм знайти роботу й почати працювати – і тут, вважаю, жінки відіграють дуже впливову роль.

УКРАЇНЦІ, ЩО ЗНАЙШЛИ ПРИХИСТОК У КАНАДІ, – СПРАВЖНІ АМБАСАДОРИ СВОЄЇ КРАЇНИ

- Нещодавно Канада ввела певні обмеження в імміграційній сфері. А яка доля чекає на 300 тис. українців, що знайшли прихисток у Канаді під час війни? Чи прораховується ідея надати їм постійний статус?

- Я не маю зараз жодних новин із цього питання, але розумію, що це буде обговорюватися. Також можу сказати, що вони дуже добре долучилися до своїх громад і дуже активні в Канаді. Українці роблять великий внесок своєю присутністю і працею, інноваціями та думками. Канада розуміє, що вони були тепло прийняті, але вони також дуже багато дають суспільству. З того, що я чую, українці дуже добре інтегрувалися в Канаді.

- Напевно, і інформаційно вони допомагають канадцям краще зрозуміти, що відбувається у нас в Україні.

- Можу ще додати, що тим, що вони є в Канаді, також дуже допомагають Україні, поширюючи інформацію про те, що відбувається, контрнаратив на противагу тому, що поширює Росія. Вони дуже добре допомагають у цьому сенсі – студенти в університеті, працівники на своїй роботі… Ті, що прибули з 2022 року, проживають у всіх куточках Канаді.

Коли я була в Торонто в листопаді, то зустрілася з дуже потужною групою українців із провінції Нью-Брансвік. Там нема величезної української громади, але тепер там є ця група, яка створює щось нове. Вони вже мають ідеї створити курси з української історії, яких у місцевому університеті ніколи не було. Отже, вони мають вплив на Канаду, несучи із собою українську історію і культуру. Так само – Ньюфаундленд. Там ніколи не було такої сильної української громад, як тепер. Вони долучаються до «Пласту», українських шкіл, церковних парафій, відновлюють багато чого в Канаді, багато в чому є амбасадорами України в Канаді.

Також українці розпочинають власний бізнес, і це матиме вплив, адже так вони поліпшуватимуть нашу торгівлю з Україною.

КАНАДЦІ – НЕ НАЇВНІ, КОЛИ СТИКАЮТЬСЯ З РОСІЙСЬКОЮ ДЕЗІНФОРМАЦІЄЮ

- Як ви оцінюєте теперішній стан боротьби проти російської пропаганди, що, знаємо, дуже добре вихоплює окремі проблеми, які вже є в тій чи тій країні, підсвічує їх і намагається збільшити негативний вплив на ці аудиторії, поглиблюючи розколи?

- Канада не наївна в цьому аспекті. Ми розуміємо, що російська пропаганда сильна, але ведемо активні програми у Міністерстві закордонних справ, щоб визнавати, реагувати і протидіяти (regognize, address, and counter) таким явищам. Вплив Росії не є чимось новим, люди працюють над цією проблемою вже давно, ще до 2022 року. Ми бачили, як світ реагував на Крим. У багатьох у голові була думка, що Крим – це Росія. Але ми знаємо, що Крим – це Україна. Ми повинні всі разом підтримувати правду й говорити про цю правду. Я вважаю, що Канада відіграє в цьому свою роль.

- А чи траплялися останнім часом ситуації, коли було викрито канадців, які поширювали російські наративи у своєму інформаційному просторі? Може, були випадки, коли було виявлено й розкрито, що певні громадяни Канади працюють на користь Росії?

- Я навряд чи наведу приклад того, коли такі випадки були розкриті та оприлюднені, але так, така робота для викриття ведеться. Але думаю, важлива реакція, щоб більше канадців говорили, що ми стоїмо з Україною, що ми віримо, що Крим є українським, – це головне. Люди в академічному середовищі також відіграють вагому роль. Наприклад, коли якийсь професор зробить заяву, що виходить за загальноприйняті рамки, або якщо це буде видаватися російською пропагандою, першими, хто виступить проти цього, будуть самі студенти. Я кажу про те, що, можливо, часом не треба й мати якусь особливу систему протидії, бо самі люди розуміють ситуацію і беруть справу у свої руки.

«ЗЛА МАВКА» ПІДТРИМУЄ ЖІНОК НАВІТЬ ЗА ОКЕАНОМ

- Ви розповідали в інтерв’ю українським медіа, що під час першої поїздки до України в 1992 році були здивовані поширеністю російської мови, і що вашу українську тоді навіть сприймали як щось незвичне. Як ви оцінюєте мовну ситуацію в Україні сьогодні? 

- Я чую, як тепер люди навчаються розмовляти українською. Звичайно, раніше в Києві було дуже багато російськомовних. Пам’ятаю, у 2010-х роках я часто їздила поїздом у напрямку Кам’янець-Подільського, де брала участь у розкопках. Люди сідали у потяг, розмовляючи між собою російською. Але десь за годину від Києва раптом усі починали говорити українською. Ніби було так прийнято: у Києві розмовляють російською, такою собі офіційною мовою, але вже ближче до дому люди відчувають себе вільнішими й переходять на українську.

Але такого вже тепер не побачиш. Люди справді стараються розмовляти українською. Я колись про це розповідала, але одного разу, пам’ятаю, пішла до магазину й до мене звернувся чоловік, зрозумівши, що я іноземка. Я ж справді маю канадський акцент. І він сказав, що в мене дуже гарна українська. Я до нього обернулася і так само з усмішкою зазначила: «Ваша мова теж дуже гарна». А він почервонів і сказав: «Дуже вам дякую, для мене це надзвичайно важливо. Уся моя родина була російськомовною. Це нелегко, але ми вчимося разом із дідом і батьками». Яка б мова не була рідною – українська чи російська – для переходу на іншу мову треба докласти зусиль. Проте бачу, що люди намагаються це робити. Щодо самої мови, розумію, що я використовувала слова, які раніше тут не вживали, хіба що ровесники моєї бабці, наприклад, «маринарка» або «течка». Але тепер потроху повертається і та «старша» українська мова, моя мова.

- Багато мовних питань мають корені в нашій історії, дуже важливій, і частиною цієї трагічної історії є Голодомор. Минулого року уряд Канади оголосив про виділення 15 млн дол. на добудову другої черги Національного музею Голодомору. На якому етапі реалізація цього проєкту? Чи вже надійшло фінансування, і чи Канада планує моніторити його використання?

- 10 млн дол. уже надійшло. Спочатку ми зосередимося на підтримці створення структури управління, яка була передбачена українським законодавством. Також знаємо, що тепер Україна не продовжує будівництво, і ми поважаємо й розуміємо це рішення. Але хочемо все підготувати, щоб у певний момент, коли настане час, Україна могла продовжити будувати цей музей. Щоб він був міжнародним. Ми згодні з Україною у тому, що музей дуже важливий, але це не просто будівля. Це те, що в ній. Це означає мати місце для досліджень, правильні архіви, можливість для науковців працювати там, також міжнародним. І в цьому допомагаємо.

- Це справді символічно.

- Так.

- Ви, до речі, згадали про своє татуювання, що стало дуже важливим і цікавим жестом, який уже привернув багато уваги. Розкажіть, будь ласка, про свою «Злу Мавку», яке значення вона має для вас?

- Десь рік тому я була на конференції, зустрічалася з людьми, які підтримують рух «Зла Мавка». Звичайно, ми не могли наражати на небезпеку самих жінок, що працюють на окупованих територіях, але спілкувалися з людьми, які їм допомагають. І це справило не мене дуже сильне враження. Жінки залишаються такими сильними в окупації… І вони малюють собі такий символ на руках. І ось, сповнена емоцій, я публічно заявила на тій конференції, що не тільки намалюю собі такий самий, а зроблю татуювання – на все життя. За кілька місяців я й забула про це, але одна жінка мені нагадала. Я відповіла їй, що вона має рацію. І я пішла наступного ранку і таки зробила собі те татуювання, поділившись новиною у соцмережах. Я виконала обіцянку. Так я отримала нагоду трохи більше розповісти про рух і як важливо підтримувати цих жінок.

Було дуже цікаво дізнатися від колеги, посла Канади в Еквадорі, що в День вишиванки в одній місцевій громаді він побачив моє фото із цим татуюванням. Але, звичайно, не фотографія важлива, а те, що з нею було багато інформації про те, хто такі «Злі Мавки» і чому їх треба підтримувати. Жінки в Еквадорі захотіли підтримати Україну саме тому, що забажали підтримати жінок із цієї організації. Для когось поштовхом стануть «Злі Мавки», для когось – щось інше, але важливо розповідати про українців, також через фільми або книги.

ПРОСТІ КАНАДЦІ, НЕУРЯДОВІ ОРГАНІЗАЦІЇ АКТИВНО ДОПОМАГАЮТЬ УКРАЇНІ БЕЗ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ

- Більшість іноземних політиків, які приїжджають в Україну, захоплюються стійкістю українців. Це слово вони дуже часто використовують. Але багато хто тут знає, що частиною підтримки цієї стійкості є розуміння того, що ми маємо передбачувану, постійну підтримку. Тож дякуємо за підтримку з боку уряду Канади.

- Дякую! Ми відзначили допомогу канадського уряду, але я також хотіла би згадати всіх канадців, які створюють неурядові організації, щоб допомогти Україні. Я просто маю згадати деяких із них. Наприклад, Maple Hope Foundation. Вони підтримують жінок, що втратили дітей на передовій, допомагають їм краще організуватися, щоб вони стали системою підтримки для інших жінок, які опинилися в такій ситуації. Багато з них проходять навчання, щоб стати психологами. Також є канадські неурядові організації, такі як Mriya Aid, що надають підтримку в підготовці саперів та в інших заходах. Є Канадсько-український фонд, який відправляє сюди канадських лікарів працювати разом з українськими колегами. Треба, звичайно, відзначити Українсько-Канадський Конгрес, чудові Invictus Games, SUSK Congress, і Пласт Канада. Канадці підтримують Україну, і це не лише ті, хто має українське походження. Наприклад, я зустрічаю багатьох пожежників, які приїжджають сюди надавати допомогу у свій вільний час, тренуючи українських колег для проведення пошуково-рятувальних робіт. Я бачила канадських собак, яких привозять сюди, щоб допомогти в навчанні собак-помічників у різних сферах.

Я просто хотіла завершити саме на цій ноті, тому що бачу, що допомога надходить не лише через уряд Канади, який, безумовно, відіграє дуже важливу лідерську роль не тільки у фінансуванні, але й у дипломатії. Самі канадці також надають підтримку. Повертаючись до того, чому багато моїх співвітчизників це роблять, зазначу: це тому, що вони познайомилися з українцями, які приїхали туди з 2022 року і вплинули на них. Канада та канадці – разом з Україною.

Слава Україні!

- Героям слава!

Євген Матюшенко, Київ
Фото: Кирило Чуботін

Повну відеоверсію інтерв'ю дивіться на ютуб-каналі Ukrinform