Німеччина десятиріччями наполегливо та досить болісно працювала над історією пам’яті, і сьогоднішнє її гасло – «Ніколи більше». Ніколи більше не має повторитися те, що зробив Третій Рейх.
Повномасштабна війна Росії проти України та ріст популярності ультраправих партій в Європі викликає паралелі з подіями, які призвели до Другої світової війни та пізнішого періоду.
Історична наука вивчає все це, і ті, хто займається дослідженнями першої половини 20 століття, як ніхто можуть подивитися на сучасність через призму тих подій.
Укрінформ напередодні визначної дати, 80-річчя перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, та Дня пам’яті поспілкувався з професоркою сучасної європейської історії в Європейському університеті Віадріна у Франкфурті-на-Одері Клаудією Вебер. Докторка Вебер очолює у своєму університеті проєкт «Ландшафти часу». Зокрема, у 2019 році вона опублікувала дослідження про пакт Гітлера-Сталіна.
ВІЙНА ПУТІНА – ЦЕ ПЕРЕЛОМНИЙ МОМЕНТ ДЛЯ СВІТОВОГО ПОРЯДКУ
- Докторе Вебер, 8 травня ми відзначаємо 80-ту річницю закінчення Другої світової війни в Європі, але на континенті сьогодні знову палає війна...
- Так, у Європі знову війна. Щоправда, ми схильні забувати, що в Європі вже були війни у 1990-х роках на території колишньої Югославії, яка зрештою розпалася.
Але війна в Україні стала переломним моментом. Війна Путіна – це переломний момент для світового порядку після Другої світової війни та переломний момент для світового порядку після Холодної війни.
Треба сказати, що з геополітичної точки зору ми живемо в часи великих змін, і ми є свідками цих фундаментальних змін.
- Проблема, на відміну від колишньої Югославії, у тому, що Росія, яка вважає себе якщо не єдиним, але точно головним переможцем у Другій світовій війні, зараз опинилася в ролі агресора. Як ця проблема впливає на історичні дослідження?
- Звісно, це впливає на роботу істориків.
Ми завжди ставимо свої питання із сьогодення. І я вважаю природнім більший інтерес до радянської зовнішньої політики, радянської воєнної політики та політики Сталіна, також велику увагу до паралелей.
Звісно, я бачу паралелі. Можливо, їх менше у тому, що стосується завершення Другої світової війни, скоріше це стосується її початку. Як історик, я активно займаюся пактом Гітлера-Сталіна. Те, як Сталін виправдовував вторгнення до Польщі, а потім анексію західних українських та західних білоруських територій, – це ті ж самі аргументи, які використовуються зараз. Путін дуже добре навчився у Сталіна запозичувати ці аргументи: «Йдеться про наших братів, ми звільняємо наших братів»…
І це, без сумніву, цілком зрозуміло для нас, східноєвропейських істориків, бо нам дуже добре відомі ці історії.
Думаю, що нинішня ситуація знову приверне увагу істориків до цих історичних паралелей та цих подібностей.
ПРОПАГАНДА НЕ МАЄ НІЧОГО СПІЛЬНОГО З ІСТОРИЧНОЮ НАУКОЮ
- Путін, російські політики, пересічні громадяни РФ активно використовують у своєму словнику такі слова, як «фашисти» та «нацисти», коли говорять про українців та українську владу. Особливо це посилюється напередодні Дня перемоги (який у РФ відзначають 9 травня). Що ви думаєте про такі порівняння?
- Це, очевидно, абсолютне історичне спрощення, і воно не має нічого спільного з історичною наукою, це радше пропаганда.
Путін, звісно, намагається використати той факт, що, безперечно, були факти різноманітних форм співпраці, складні сторінки колаборації. Зокрема, коли націонал-соціалісти використовували український національний рух у власних цілях, пообіцявши, що за їх влади зможе існувати українська національна держава. А потім, коли ця українська національна держава мала постати, заарештували лідерів українського національного руху.
І, звісно, Путін використовує цю історичну складність і каже: «але ж вони співпрацювали з нацистами, були колаборантами, тож вони всі фашисти».
Вочевидь, це зовсім не працює.
- На вашу думку, він робить це виключно для того, щоб морально мобілізувати власне суспільство, підживити власну національну ідею та виправдати свої воєнні злочини?
- Так, образи ворога створюються, звичайно, для того, щоби мобілізувати (населення - ред). Образи ворога можна чудово використовувати.
- Наскільки небезпечна така інструменталізація історії?
- Історія завжди інструменталізується, її завжди використовують у своїх цілях. Це політична історія - термін, який стосується не лише Росії. Можна сказати, що політика завжди використовує історію. І між політикою та історією існує складний зв'язок. Це складна тема. І я думаю, що історикам завжди варто бути уважними та дуже обережними, коли йдеться про служіння політиці. Саме ми завжди маємо суперечити, завжди маємо казати: ні, так воно не було, це було набагато складніше та важче, ніж ви собі уявляєте.
І якщо подивитися на сучасну Америку з Трампом… Що ж, історія завжди політизована...
ІСТОРИЧНІ КНИГИ – ЦЕ ЧУДОВИЙ ІНСТРУМЕНТ ДЛЯ ПОЛІТИКИ
- Росіяни зараз активно переписують підручники з історії. Чи вважаєте ви це небезпечним?
- Це дуже небезпечно, але багато хто теж так робить...
У Брауншвейгу є цілий інститут історії досліджень підручників, де можна чудово побачити, як писалися підручники з національної історії ХІХ століття. На цьому виховувалися покоління.
Отже, звісно, історичні книги – це чудовий інструмент для історичної політики, тому шкільні підручники постійно переписуються.
- У Німеччині 1930-х і 1940-х років виросло ціле молоде покоління, яке не знало нічого, крім Гітлера. Але в Росії Путін перебуває при владі вже понад 25 років, тож йдеться про покоління людей, які вже мають власних дітей. Чи можливо буде потім переконати їх у тому, що вони помилялися, зокрема, підтримуючи жахливу, несправедливу війну?
- Так, це те, що трапляється, коли правителі довго залишаються при владі.
Нацистська Німеччина,Третій Рейх, також виникла як жахлива диктатура, яка вела жахливу війну. Після завершення її існування протягом десятиліть не вдавалося перевиховати людей, але зрештою все ж вдалося встановити демократію. Німеччині це вдалось, тож це можливо.
А ми тепер усвідомлюємо, що демократія – це не даність, що демократію, яка тут встановилася після завершення війни, потрібно продовжувати зміцнювати та захищати.
- У 20 столітті Росія воювала з Німеччиною і Радянський Союз також воював з Німеччиною. Сьогоднішня Росія, як правонаступниця СРСР, постійно погрожує Берліну тим, що «може повторити». Чи вірите ви у можливість нової війни між Російською Федерацією та Федеративною Республікою?
- Я історик, я ніколи нічого не виключаю. Може статися будь-що.
- Отже, ви песиміст.
- Ні, я не песиміст, я дивлюсь на речі реалістично. Я історик, я знаю, що може статися все, що завгодно.
Ольга Танасійчук, Берлін
Фото автора