У «Коаліції Зла» шансів немає: Байден сказав, що США готові йти до кінця
Загострення на Близькому Сході, спричинене терористичною атакою ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня триває вже два тижні. Ізраїльській армії (ЦАХАЛ) вдалося за цей час очистити свою територію від нападників, завдати потужних ракетно-бомбових ударів по Сектору Гази (його контролює ХАМАС), обмінятися обстрілами з ліванською Хезболлою. Також Ізраїлю доводиться відбиватися від убивчих «миротворчих пропозицій» на кшталт тих, якими періодично сипле Росія, а ще - від звинувачень у військових злочинах (удар по лікарні в Газі), за яким, це уже доведено, стоять самі терористи. Тим часом західні лідери активно включили дипломатію, намагаючись не дати конфлікту стати регіональним, а то й глобальним, але при цьому наголошують, що готові допомагати і Ізраїлю, і Україні.
…19 жовтня (у Києві уже була ніч 20-го) президент США Джо Байден звернувся до американського народу зі спеціальним зверненням, в якому сказав про необхідність подальшої підтримки України у боротьбі проти агресії Росії та солідарності з Ізраїлем у його відповіді на атаку угруповання ХАМАС. Сам жанр – звернення до нації – сумнівів не залишає. Це щось на кшталт промови 1948 року Вінстона Черчилля у Фултоні. З того почалася Холодна війна, яка тривала довгі 40 років, але закінчилася беззастережною перемогою демократичного Заходу. Нині Захід відстає, тож промова Байдена – це заклик до консолідації і перехоплення ініціативи. І одне це – уже добре.
Основна теза: «Ми стоїмо перед переломною точкою в історії. Це один із тих моментів, коли наші нинішні рішення визначатимуть майбутнє на десятиліття вперед... Історія навчила нас, що коли терористи не платять ціну за свій терор, коли диктатори не платять ціну за свою агресію, вони викликають ще більше хаосу і ще більше руйнувань. ХАМАС і Путін представляють різні загрози, але у них є дещо спільне: вони обоє хочуть повністю знищити сусідню демократію. Тому захищаючи союзників - Україну та Ізраїль - Сполучені Штати захищають свободу та демократію, водночас роблячи серйозні інвестиції у власну безпеку. Скрізь по всьому світу США мають бути лідером - не Росія, не Іран, не Китай!»
Отже, маємо надважливі запитання: по-перше, як і де за останні два тижні змінився світ, по-друге, чи можна вважати сказане Байденом офіційним початком війни демократичного Заходу з «віссю Зла», яка, очевидно, вже остаточно сформувалася (РФ-Китай-Іран-КНДР та інші), по-третє, чого чекати далі, які перспективи та ризики існують, зокрема, для України?
Байден фактично сказав «іду на ви!»
Саме так висловився про звернення Джо Байдена дипломат Вадим Трюхан. І це, за його словами, дуже обнадіює.
«Особливо з огляду на те, що це було сказано в зверненні до нації, що президенти США практикують не часто. І насправді це його звернення може стати переломним моментом у Третій світовій війні, яка поки що носить гібридний характер, але знаходиться вже у напівкроці від гарячої стадії», - застерігає пан Трюхан.
Більше того, Байден своє звернення зробив дуже вчасно: «Цьому передували дві серйозні події: відправка двох авіаносних груп США до берегів Ізраїлю, а також його особистий візит до Тель-Авіва. Думаю, після цього ні в Росії, ні в Ірані, ні в Китаї немає залишитися нікого, хто б міг цей меседж Байдена прочитати якось інакше. Цей меседж однозначний: США готові протистояти спробам автократій нанести шкоду демократії, США готові йти до кінця».
Тим не менш… На думку експерта, Росія, разом з Іраном, зараз проводить найуспішнішу спецоперацію з часів розпаду СРСР.
«Її суть – провокування великої війни на Близькому Сході. Мета – відволікти увагу Заходу від України, знизивши рівень підтримки нашої держави зброєю. Кінцева ціль, яку намалював для себе Кремль, - після втягування Вашингтона і його ключових партнерів по НАТО у війну на боці Ізраїлю проти ХАМАСу, Хезболли, Ірану і, можливо, низки арабських держав, які також можуть вступити у війну, поновити широкомасштабні наступальні операції в Україні з прицілом на захоплення всієї лівобережної України - вважає Вадим Трюхан. - На перший погляд таке припущення може видатися фантастичним. Проте перша «проба пера» на Авдіївському напрямку, де спроба наступу співпала з початком терористичних атак ХАМАСу, - тому підтвердження. Таким чином, за останні два тижні світ справді змінився і кардинально».
При цьому експерт вкотре наголосив: «Два авіаносці США з цілою армадою кораблів супроводу – це вже не про пустопорожні «занепокоєння», як це практикувалося роками у випадку України, це про конкретні дії і наміри йти до кінця. Водночас заява «ми надамо Ізраїлю все, що йому потрібно для захисту», - це не про каски, джавеліни і стрілецьку зброю, як було в перші тижні після вторгнення в Україну. Фактично світ стоїть у напівкроці від гарячої фази Третьої світової війни і, скоріш за все, із застосуванням ядерної зброї. Необов’язково на це може піти Ізраїль. Це може бути, наприклад, Пакистан, де вже лунають заклики від радикально налаштованих політиків. Зрештою, це може бути і Росія, руками когось її з Іраном проксі».
Пан Трюхан каже, що наразі проглядається два сценарії розвитку ситуації на Близькому Сході.
Перший – Ізраїль йде на наземну операцію і в результаті на стороні ХАМАСу у війну вступить ХЕЗБОЛЛА і, скоріш за все, Іран, який делегує для цього на початках «Стражів ісламської революції», а потім свою регулярну армію. Не виключено також, що втягнуться деякі інші арабські держави. Як не намагатимуться американська і європейська дипломатії стримати той же Єгипет, Ліван та Сирію – буде ситуація «найшла коса на камінь», а саме: Арабський світ, принаймні, у переважній більшості, підтримуватиме своїх.
«Відтак буде широкомасштабна війна, в яку вдягнуться і Сполучені Штати Америки», - прогнозує дипломат.
Другий сценарій – Ізраїль не піде на наземну операцію. Така опція досі є, адже з усіх боків лунають заклики про необхідність перемовин, уникнення гуманітарної катастрофи, яка вже має чіткі обриси в Газі.
«У такому випадку ситуація поступово буде «спущена на гальмах» і буде тривалий дипломатичний процес, в результаті якого, скоріш за все, буде нарешті реалізовано давнє рішення про те, що палестинці мають право на свою державу, вона стане членом ООН і так далі», - додав він.
Що стосується України, то наразі ми дуже залежимо від того, який саме сценарій буде реалізований на Близькому Сході: «Україні доведеться пережити дуже непрості часи протягом наступних 3-6 місяців. Рашисти будуть намагатися не лише відновити свої наступи, а й битимуть без розбору по нашій енергосистемі. ЗСУ можуть почати відчувати голод на боєприпаси для систем ППО вже через декілька тижнів. Залишається шанс на те, що наші партнери все-таки зможуть осилити два театри бойових дій, з точки зору підтримки зброєю, проте наразі є підстави для передбачень проблематичності збереження раніше досягнутих обсягів поставок».
Отже, Україні треба вистояти декілька місяців, протягом яких економіки наших західних партнерів будуть остаточно перелаштовані на воєнні рейки. Ні поразки Ізраїлю, ні поразки України Захід собі дозволити не може. Адже такий сценарій призведе до повного банкрутства демократії як такої.
«Захід доведе справу до кінця. У Вашингтоні, в Берліні та в інших цивілізованих столицях чітко розуміють, що якби не Росія, то ніякої атаки ХАМАСу на Ізраїль не було б. І там прекрасно розуміють також, що Росія, разом із союзниками по «вісі Зла», не думає зупинятися у намаганнях підірвати ключові основи демократичного світу. Так що для Заходу тут справа принципу. Але Захід повинен стати більш рішучим», - підкреслив Вадим Трюхан.
Ялтинсько-Потсдамська систему міжнародних відносин остаточно демонтовано
«Як у 1947 році Гаррі Трумен, (до речі, також представник Демократичної партії), виголосив свою історичну доктрину, в якій закликав об'єднатися західний світ проти розширення радянського тоталітаризму на Східну Європу та надати допомогу Греції та Туреччині, так і демократ Джо Байден через 76 років фактично повторює лейтмотив цих тез, але вже проти тиранії Путіна та терористів Близького Сходу», - звертає увагу політичний аналітик Олег Постернак.
«Проблема в тому, що Захід перелаштовується під «Холодну війну 2.0», діючи обережно, дозуючи вплив і воєнну допомогу. Слабким місцем є те, що населення західних держав взагалі не готове до нових реалій міжнародних відносин і розростання підривної, гібридної та прямої збройної активності осі автократій. Тому апеляції до міжнародного права та використання інструментів міжнародних організацій навряд чи можна вважати оптимальною відповіддю Заходу на все зростаючу нахабність Москви-Тегерану-Пекіну», - наголосив експерт.
Антитерористична війна Ізраїлю по-різному може вплинути на Україну.
«Плюсом є те, що поєднання допомоги Україні, Ізраїлю і Тайваню дозволяє масштабувати політичну підтримку американського суспільства країн та сподіватись на менш конфліктне двопартійне голосування у Конгресі».
Американцями війна Росії проти України починає сприйматися не як локальна cуперечка в Східній Європі, а як частина нового глобального протистояння.
«Мінус полягає в тому, що ті дипломатичні зусилля, які зараз Україна титанічно спрямувала на залучення до «української формули миру» країн Глобального Півдня можуть ослабнути через острах багатьох з них стати заручником нового протистояння євроатлантичної спільноти і осі автократій».
Є ризик, що країни Глобального Півдня почнуть сприймати Україну як надлояльну США країну і це буде блокувати просування проукраїнського погляду завершення війни.
«Загалом же – Ялтинсько-Потсдамську систему міжнародних відносин остаточно демонтовано, тож світ буде в перманентному дисбалансі ще довго», - наголосив Олег Постернак.
Насправді «Коаліція Зла» сформувалася вже давно
Але це формування відбулося не так, як було прийнято — публічно та відкрито, з підписаннями відповідних угод та меморандумів. Ні! У колі подібних держав так не буває.
«Вони можуть говорити у вузькому колі, за зачиненими дверима, не залишаючи слідів. Вони діють за спорідненістю душ і помислів. А намір у них один – стратегічний, глобальний і визначальний – знищити Захід», - попереджає президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар.
Правда може відкритися через десятки років. Зло дуже рідко розкриває своє справжнє обличчя, воно, як правило, маскується під «добро». І цю маску знімає лише тоді, коли йому потрібно навести страх, жах і терор. Що й відбулося 24.02.22 в Україні, а також 07.10.23 в Ізраїлі.
«По суті формування «Коаліції Зла» розпочалося ще в минулому десятиріччі, з переобранням у травні 2012 року не третій президентський термін Путіна. Фактично в цей же час, у листопаді 2012-го, Сі Цзіньпін став генсеком ЦК Компартії Китаю, а згодом, у березні 2013-го, головою КНР. Путін і Сі є двома основними провідниками цієї «Коаліції Зла», а решта – це «пристяжні коні», - розповідає пан Гончар.
На його думку, не випадково відбулося зближення Ірану з близькими собі по духу – спершу з Росією, а згодом з Китаєм.
«Ба більше того, саме Китаю вдалося помирити двох непримиренних суперників і ворогів на Близькому Сході – Іран та Саудівську Аравію. Отже весь цей період, починаючи з минулого десятиліття, позначився процесами формування того, що ми називаємо сьогодні «Коаліцією Зла», - додав він.
Спочатку в цій «коаліції» провідну роль відігравала РФ, яка надихнулася тим, що у 2008 році її вторгнення в Грузію пройшло безкарно, без запровадження з боку Заходу якихось санкцій: «Навпаки, Росію тоді американці винагородили так званою «політикою перезавантаження», а європейці – «політикою модернізації заради прогресу». На тлі цього успіху, а також зростаючих цін на нафту – Путін пішов далі. А далі була агресія проти України в 2014 році».
Тим часом Китай неквапно відвойовував свої морські простори в Східнокитайському та Південнокитайському морях: «Звичайно, все це – гібридна агресія РФ проти України, а також Китаю в навколишніх морях – сприймалося Заходом негативно, але не більше ніж з реакцією «глибокого занепокоєння». Відтак це стимулювало «Коаліцію Зла» продовжувати розпочате».
На цьому тлі Іран та КНДР теж набирали ваги.
«Попри запроваджені проти них санкції ці країни зуміли розробити достатньо ефективні системи озброєння, - наголошує Михайло Гончар. – Так, через санкції Іран справді почав отримувати менше, але грошей на ядерну програму, на ракетну програму, на створення дронів-камікадзе, якими сьогодні його союзник РФ б’є по українських містах, на москітний флот і решту - йому вистачало. Ірану вдалося майстерно відточити технологію «гібридної війни» через створення і підтримку різних проксі. Наприклад, тієї ж Хезболли, яка діє на території Лівану, Сирії і яка, поки що, масово не задіяна проти Ізраїлю, втім, це питання часу. Зрештою, Іран цілком ефективно використав проти Ізраїлю ХАМАС. А раніше в Ємені проти саудитів використав хуситів, - зазначив Михайло Гончар. - Те ж саме можна сказати і про Північну Корею, яка хоч і вважається світовим ізгоєм №1, але яка, тримаючи власний народ у злиднях, таки створила і ракетну, і ядерну зброю».
А якщо в цьому ключі згадати ще й про «підривну» діяльність країн-лідерів «Коаліції Зла» у США та Європі…
«Лише один приклад – російсько-китайський «троянський кінь» в Євросоюзі та НАТО у вигляді режиму Орбана, який постійно блокує важливі ініціативи, не погоджується із загальною думкою союзників, тим самим сприяючи досягненню «Коаліцією Зла» своїх цілей. Тепер же, після виборів у Словаччині, РФ та Китай намагатимуться «розіграти карту» Фіцо, тобто зробити з нього Орбана №2, - вважає експерт. - Загалом сьогодні ми бачимо новий етап трансформації «Коаліції Зла» із залученням якомога ширшого кола прибічників. А повертаючись до Близького Сходу – події там набирають обертів, спіраль ескалації розкручується. Після випадку з ракетним ударом по лікарні в Секторі Гази, можуть послідувати й наступні, не менш жахливі події, зокрема у Східній Азії – Тайвані та Південній Кореї. «Коаліція Зла» прагне відвоювати свої позиції на міжнародній арені».
Пан Гончар стверджує, що Захід, тобто «Коаліція Добра», всі ці роки реагувала на поведінку автократій навздогін.
«Поки «Коаліція Добра» керується хибною установкою для розв'язання всіх проблем — так званою “дипломатією на столі”, реагує вербально, напівмірами, запроваджує санкції з великим запізненням, які часто мають реактивний, а не проактивний характер – успіх на боці «Коаліції Зла», яка грає у зовсім іншу гру», - акцентує наш співрозмовник.
Якби у 2008 році Захід не намагався умиротворити Путіна, а дав йому по зубах, то агресії Росії проти України в 2014-му можна було б уникнути. Якби у 2014-му Захід запровадив проти РФ такі ж санкції, які запровадив зараз – російський диктатор не наважився б на широкомасштабне вторгнення 24 лютого 2022-го. Якби у 2022-му Захід ввів блокаду на вхід до данських проток у Балтійському морі порожніх танкерів під завантаження нафтою до російських портів або ж у принципі відмовився від російської нафти і газу – можливо, терористи ХАМАС не атакували б Ізраїль 7 жовтня 2023-го.
Усі ці події тісно пов’язані між собою.
«Це все Заходу потрібно змінювати. Потрібно відмовитися і переглянути свою «антиескалаційну» політику, яка насправді призводить до протилежних результатів, потрібно перестати боятися, а діяти на випередження і діяти жорстко, - стверджує президент Центру глобалістики «Стратегія XXI». Приміром, як варіант, нарешті перейти до режиму тотальної економічної ізоляції країн-злочинців. Або ж зробити те, що США уже робили в Сирії, наприклад, у лютому 2018 року, коли американська авіація нанесла масований удар по армії сирійського президента Башара Асада біля Хішама, що призвело до загибелі понад сотні людей, серед яких були й російські головорізи з "ПВК Вагнер". Що цікаво - ніякої реакції з боку РФ тоді не було. Ось такі речі й показують, як потрібно ефективно протидіяти «коаліції Зла».
Згадав експерт і про Україну.
«Заходу потрібно нарешті перейти від розмитої формули «підтримки України стільки, скільки необхідно» до формули «перемоги України». Тому що перемога України – це перемога демократії, «Коаліції Добра» над «Коаліцією Зла». Лише перемога України стане серйозним стримуючим чинником для Китаю та Ірану. А поки зберігатиметься такий розмитий підхід… Це стимулюватиме «коаліцію Зла» нарощувати потенціал своєї взаємодії, створюючи нові зони хаосу з тим, щоб розпорошити увагу Вашингтона та Брюсселя», - резюмував Михайло Гончар.
Мирослав Ліскович. Київ
