Шольц у Вашингтоні, Лавров у Нью-Делі та Лукашенко в Пекіні
Зустріч міністрів закордонних справ G-20 в Індії отримала підвищений інтерес через участь та заяви Лаврова. Лукашенко відвідав Китай.
Російсько-українська війна змінює світ, зокрема, суттєво прискорюючи дипломатичну активність. Тому не варто дивуватися експрес-візиту Олафа Шольца до Вашингтона, де його прийняв у Білому домі Джозеф Байден. Лідери найпотужнішої держави світу та найбільшої економіки Європи зосередилися на питанні підтримки України. Це свідчить про поступове усвідомлення Заходом не лише стійкості України, але і тривалості російської агресії проти неї. Тому Шольц після американського візиту нагадав, що для врегулювання ситуації Путін має вивести війська з України, підкресливши, що без України з Росією ніхто домовлятися не стане. На цьому фоні ініціатива німецького концерну Rheinmetall про побудову танкового заводу в Україні виглядає показово інструментальною.
Зустріч міністрів закордонних справ G-20 в Індії пройшла з очевидною демонстрацією інтересів тандему Китай – Росія. Представники Заходу використали публічні можливості, щоб попередити Китай, що постачання зброї Росії негативно позначиться на відносинах з КНР. Ентоні Блінкен коротко поспілкувався з Сергєєм Лавровим, на якого ця зустріч справила значний вплив. Інакше складно пояснити, чому міністр закордонних справ РФ почав розповідати учасникам G-20, що це Україна напала на Росію. Втім, життя та робота за принципами Ріббентропа для Лаврова давно вже стали фірмовим стилем, а більшість його заяв на посаді адресовані російській аудиторії.
Свою долю уваги Китаю отримав і Олександр Лукашенко. Варто нагадати, що Пекін визнав результати президентських виборів у Білорусі у 2020 році першим, обігнавши у цьому питанні навіть Москву. Позиція більшості країн Європи з цього питання Китай обходить мало, тому Лукашенко полетів демонструвати свою корисність «великому азійському брату». Зі зрозумілих причин, побутує думка, що Лукашенко став спеціальним посланцем Путіна для переговорів про чутливі питання, хоча ступень ідилічності у його відносинах з російським президентом суттєво перебільшена. Китай зацікавлений у активній присутності на пострадянському просторі, тому Лукашенка показово прийняли на високому рівні. Про ідеологічне порозуміння між Китаєм та Білоруссю на поточному етапі свідчать і неадекватні у своїй жорстокості вироки суду групі правозахисників з центру «Вясна», серед яких нобелівський лауреат Алесь Беляцький.
Євген МАГДА, Інститут світової політики
Перше фото: Kugler
