Через війну в Україні росія втрачає позиції в Південно-Східній Азії
росія продовжує «збирати плоди» своєї дикунської поведінки у світі та все глибше входити в ізоляцію. І такі «перспективи» відкриваються для неї не лише на Заході, а й на Сході, в Азії, розворот куди мав компенсувати втрати від фактичного розлучення із західною цивілізацією.
РОСІЙСЬКА «ГОЛКА» ЗАЛЕЖНОСТІ ДЛЯ ПІВДЕННО-СХІДНОЇ АЗІЇ
Проте Азія – це не лише Китай та Індія, які традиційно користуються труднощами москви, створеними нею ж, для отримання із сибіру дешевої сировини й вуглеводнів. Ця частина світу є значно ширшою і включає, зокрема, більше десяти держав Південно-Східної Азії – регіону, де знаходяться активно зростаючі економіки Сінгапур та Індонезія, соціалістичний В’єтнам, екзотичні Бруней і Східний Тимор та неспокійна М’янма. Для цього строкатого набору з монархій, демократій і диктатур спільним є економічна орієнтація на Китай і безпекова – на США.
Останнім часом Південно-Східна Азія перетворюється на регіон запеклого протиборства Пекіна й Вашингтона, домінування в якому дасть змогу переможцю контролювати найважливіші та найзавантаженіші морські шляхи у світі, що проходять Малаккською протокою та Південно-Китайським морем. Конкуренція між Китаєм і Сполученими Штатами – жорстка і поки що далека від компромісів.
росія спробувала втиснутися в щільний простір Південно-Східної Азії, традиційно експлуатуючи «напрацювання» періоду срср на ниві продажів зброї місцевим урядам. Ця сфера комерції виявилась настільки успішною, що напередодні вторгнення в Україну рф перетворилась на однозначного лідера в постачанні до регіону смертоносного залізяччя і на тлі зростання китайсько-американського суперництва стала сприйматися потенційною «третьою силою» в азіатських справах.
Так, за даними західних спостерігачів, у період із 2000 по 2021 роки російський експорт зброї до Південно-Східної Азії у грошовому еквіваленті становив понад 10,87 млрд доларів США, тоді як Сполучені Штати поставили озброєння на близько 8,4 млрд доларів, а Китай – на 2,9 млрд доларів. При цьому найбільше російського озброєння в регіоні придбали В’єтнам, М’янма, Малайзія та Індонезія.
Можна констатувати, що для Південно-Східної Азії москва підшукала свою «голку» залежності – озброєння, як газ для Євросоюзу, й на цьому «фундаменті» заходилась будувати свій вплив, користуючись вдалими для себе місцевими політичними розкладами.
РОЗВОРОТ ФІЛІППІН ПІСЛЯ 24 ЛЮТОГО
Передусім росія протягнула «руку допомоги» Філіппінам, чий президент Родріго Дутерте, який пробув при владі з червня 2016 року по червень 2022 року, називав російського колегу владіміра путіна «мій улюблений герой».
На тлі ескалації напруженості із Заходом через проблеми з дотриманням прав людини, Дутерте знайшов у кремлі симпатичного та могутнього покровителя і започаткував курс на активне зближення з рф. Оскільки Маніла вважається важливим партнером Вашингтона, відсторонення від Сполучених Штатів та зближення з росією зробило Філіппіни головним стратегічним призом путіна в цьому регіоні.
Під час президентства Дутерте Філіппіни й рф активно заявляли про підготовку масштабних угод із продажу російської зброї, інвестицій рф в енергетику, постачання вакцин проти COVID-19 російського виробництва тощо. москва направляла військові кораблі з дружніми візитами до Маніли та вперше в сучасній історії призначила аташе з питань оборони в своє посольство до Філіппін.
У свою чергу, Дутерте став першим філіппінським президентом, який відвідував москву кілька разів, й кораблі ВМС Філіппін здійснили свій перший візит до рф. путін планував відповісти взаємністю й відвідати Манілу, проте на заваді стала пандемія COVID-19, через яку зупинилися транскордонні поїздки, а дипломатичні саміти перемістилися в онлайн.
Проте розрахунки москви не спрацювали – підле й неспровоковане вторгнення в Україну і незбагненне дикунство та звірства російської армії, якими воно супроводжувалося, змусили навіть Дутерте по-іншому поглянути на свого «улюбленого героя» путіна. В останні місяці перебування на президентському посту Дутерте відкрито критикував агресію росії проти Україні, а його наступник Фердинанд Маркос-молодший, який переміг на виборах у червні цього року, взагалі не проявляє жодної зацікавленості в розвитку відносин із рф.
Маніла радикально переглянула свою співпрацю з москвою і скоротила її до мінімуму. Зокрема, наприкінці липня цього року розірвала єдиний великий оборонний контракт із росією про купівлю гелікоптерів на суму 227 млн доларів США. Багаторічні показово теплі переговори часів Дутерте про придбання російських підводних човнів та іншої стратегічної зброї також виявилися пустими розмовами й не призвели до жодних реальних угод, головним чином через побоювання Філіппін потрапити під санкції США.
Більше того, одразу після оголошення про розірвання російського контракту стало відомо, що Філіппіни розпочали переговори з американцями про придбання гелікоптерів CH-47 Chinook від Boeing. Рішення про це було прийнято в останні дні перебування при владі адміністрації Дутерте й остаточно закріплено новобраним президентом Маркосом.
ТИМЧАСОВИЙ УСПІХ У ПІДСАНКЦІЙНІЙ М’ЯНМІ
Проте в кремлі швидко визначили іншого друга – М’янму, де з лютого 2021 року, після збройного перевороту, владу утримують військові. Півтора роки хунта не викликала в москві симпатій через накладені на неї західні санкції та її ізоляцію сусідніми з нею державами.
Але ж обставини змінились і вже сама росія накликала на себе потужне санкційне покарання та сповзає в міжнародну ізоляцію. Політична доцільність взяла в кремлі гору – щоб показати своєму населенню й дружнім країнам все ще нібито залученість до великої міжнародної політики, москва пішла на зближення з хунтою М’янми. Алгоритм незмінний – обмін візитами високого рівня (14 липня цього року лідер хунти Мін Аунг Хлаїн відвідав москву, а вже 3 серпня М’янму відвідав міністр закордонних справ рф лавров), потужна пропагандистська кампанія та збільшення продажу російської зброї режиму, закриваючи очі на її використання для вбивств мирних протестувальників.
Поки що це залицяння для москви є успішним. Проте воно завершиться гучним фіаско за філіппінським сценарієм, як тільки відбудеться відхід хунти від влади, – це відверне М’янму від рф і більшість їхніх зв’язків швидко розірветься.
ВПЛИВ РФ У РЕГІОНІ ЗМЕНШУЄТЬСЯ, ЗАЛЕЖНІСТЬ ВІД КИТАЮ ЗРОСТАЄ
Стратегічні невдачі росії на Філіппінах – це не поодинокий випадок, а симптом ширшої регіональної динаміки. По всій Південно-Східній Азії москва намагається зберегти свої позиції, але великі регіональні держави, як-от Індонезія, продовжують скасовувати масштабні угоди з придбання російської зброї, зважаючи на ризики потрапити під санкції Заходу.
Оскільки Захід затягує петлю на російській економіці, її відносно невеликий торговельний та інвестиційний слід у Південно-Східній Азії ще більше зменшується. Так, у 2019 році (найсвіжіші доступні дані) обсяг двосторонньої торгівлі рф із країнами регіону становив лише 18,2 млрд доларів США, що непорівняно менше, ніж у Сполучених Штатів (292,4 млрд доларів США) та Китаю (644 млрд доларів США). Попри те, що росія пропонує великі знижки на свої енергоносії, більшість регіональних економік продовжують уникати справ із токсичною країною-агресором і покладаються на стабільніших традиційних постачальників із Близького Сходу.
Така ж ситуація складається і з основою російського впливу в регіоні – торгівлею зброєю, обсяги якої можуть різко скоротитись через гостру потребу армії рф у озброєнні для війни в Україні та дефіцит західних складових для її виготовлення. Тож мета активізації рф у Південно-Східній Азії стискається до демонстрації своєму населенню нібито залученості москви в міжнародні справи, аби зберігати рейтинги режиму путіна на високому рівні.
Фактично, сьогодні москва заледве підтримує торговельні та інвестиційні угоди в регіоні навіть із давніми стратегічними партнерами, такими як В’єтнам. Сінгапур – єдина країна в Південно-Східній Азії, яка має угоду про вільну торгівлю з рф, – запровадив власні санкції проти росії, назвавши її вторгнення в Україну «екзистенційною проблемою» для менших і уразливих держав.
З іншого боку, зважаючи на потужну китайську присутність у державах Південно-Східної Азії, москва вимушена узгоджувати свою активність тут із Пекіном, щоб випадково не зашкодити Китаю, а спроби обійти західні санкції за допомогою східних партнерів ставлять росію у ще більшу залежність від КНР та Індії, головних імпортерів її енергоресурсів.
Оскільки більшість цивілізованих держав світу відмовляються чи уникають контактів із рф, москва вимушена шукати зближення з країнами, які усунуті від нормальної міжнародної взаємодії і перебувають під санкціями, приміром М’янмою.
Без швидкого припинення війни проти України та виконання умов для зняття санкцій із російської економіки москва ризикує знову перетворитись на маргінального гравця в азіатських справах. Здійняте кремлем в Україні цунамі продовжує розходитися хвилями по світу і з усіх куточків заганяти росію з її «русским миром» у створену режимом путіна для своєї країни потворну резервацію.
Володимир Сидоренко
