Ще до російського повномасштабного вторгнення Канада була одним із лідерів глобальної коаліції на підтримку України. Після початку війни вона лише закріпила свою роль, надавши Україні фінансову, гуманітарну та військову допомогу на понад 3 млрд доларів. В одному з пакетів канадської оборонної допомоги були броньовані автомобілі "Senator" виробництва компанії "Roshel". Її генеральний директор та засновник Роман Шимонов розповів Укрінформу, як його компанія робить все можливе для наближення перемоги України.

З ПОЧАТКУ ВІЙНИ МИ ПОДВОЇЛИ ВИРОБНИЧІ ПОТУЖНОСТІ І ПЛАНУЄМО ЗБІЛЬШИТИ ЇХ ЩЕ УДВІЧІ

- Насамперед хотів би дізнатися, чому саме вашій техніці уряд Канади надав перевагу для відправки до України?

– До повномасштабного російського вторгнення в Україну наша компанія була сфокусована на ринку Північної Америки. Основними нашими клієнтами були і досі залишаються Держдеп та прикордонні війська США, НАСА та інші держвідомства. Коли почалася війна, ми зрозуміли, що треба швидко переорієнтувати своє виробництво для допомоги ЗСУ, і завчасно підготували всю логістику, щоб швидко та ефективно виробляти бронетранспортери і дати можливість країнам НАТО закуповувати їх у перевіреного постачальника. Підготувавшись заздалегідь, ми мали можливість подвоїти виробничі потужності, щоб реагувати на потреби, що зростають. Один із найважливіших маркерів для уряду при закупівлі військової техніки – це попередні результати. Міністерство оборони Канади чи США не купуватимуть кота в мішку, їм потрібно чітко розуміти, чи використовувався цей автомобіль у минулому, якими структурами і, найголовніше, чи впорався він із поставленими завданнями. Отримання цього замовлення дуже сильно мотивувало нас випускати більше автомобілів для української армії.

Зараз ми працюємо у три зміни, вийшовши на випуск двох автомобілів на день, і плануємо ще вдвічі збільшити виробництво найближчим часом. Ми чудово розуміємо, що броньовані автомобілі потрібні Україні якнайшвидше. Йде війна, а в неї немає вихідних та відпусток, тому військові не можуть чекати поставок роками. Зважаючи на відгуки наших клієнтів, у тому числі американських держагентств, та напрацьовані роками довірчі відносини, наші автомобілі обрали для передачі українській армії. Публічно повідомлялося про один такий факт, але ми працюємо і за іншими напрямами, про які я, на жаль, зі зрозумілих причин говорити не можу.

- Чи правильно я зрозумів, що протягом пів року попит на вашу техніку зріс у чотири рази?

- Він справді зріс у рази, але ми розуміємо, що, на жаль, потреби зростатимуть, адже війна не закінчиться найближчими днями. Броньовані автомобілі, особливо наші мультифункціональні платформи, що дають змогу перевозити як людей, так і різне обладнання, завжди потрібні у великих кількостях. Вони набагато дешевші, ніж спеціальні військові автомобілі, вартість яких сягає мільйона доларів. Наші машини не замінять БМП або танки, але їхня маневреність і вантажопідйомність дозволяють виконувати широкий спектр завдань: від патрулювання до евакуації та конвоювання вантажів спеціального призначення.

- Тобто ваша техніка, по суті, подвійного, а не лише військового призначення?

- Наші бронемашини можуть бути оснащені різними системами та мати різне призначення. Оборонні версії можуть використовуватися для перевезення поранених, евакуації військових та цивільних, для командно-контрольних пунктів, виконання завдань у важкопрохідній місцевості. Ми також випускаємо моделі, оснащені бойовими модулями, що дають змогу вести вогонь по ворожих позиціях різних калібрів. Ми оснащуємо наші автомобілі, зважаючи на запити клієнтів, і є багато рішень, які зарекомендували себе у зонах активних бойових дій.

- Все ж таки збільшення виробництва було величезним. Чи всі автомобілі йдуть до України?

- Скажімо так, що вони йдуть у тому напрямку. Сусіди росії та країни колишнього Варшавського договору чудово розуміють, що поруч із ними знаходиться агресивний сусід з ядерною зброєю, імперіалістичні амбіції якого не закінчуються в Україні, а цінності, м'яко кажучи, відрізняються від європейських. Уряди, які не з чуток знають, як росія чинила з непокірними їй країнами, докладають максимальних зусиль, щоб убезпечити себе та своїх громадян від можливих майбутніх атак.

- З моменту оголошення міністром оборони Канади Анітою Ананд рішення про закупівлю для України восьми ваших машин, іншої зовнішньої комунікації на цю тему не було. Тож хотілося б дізнатися, де зараз ці автомобілі?

- Вони вже в Україні, і ми перебуваємо на постійному зв'язку з їхніми кінцевими користувачами. Відгуки, які ми отримуємо, дуже позитивні. Цей зворотний зв'язок для нас важливий, оскільки досвід людей, котрі експлуатують техніку в бойових умовах, вкрай цінний. Ця інформація дає нам змогу поліпшувати автомобілі та збирати нові під потреби ЗСУ.

“ROSHEL” АКТИВНО НАБИРАЄ НА РОБОТУ БІЖЕНЦІВ З УКРАЇНИ

- Чи допомагаєте ви особисто чи працівники вашої компанії Україні іншими способами, окрім хорошого виконання своєї безпосередньої роботи?

- Так, звісно. Наш внесок у перемогу не обмежується наданням бронемашин. Ми зараз дуже активно набираємо на роботу біженців з України, особливо жінок та людей похилого віку. Наш завод знаходиться у Міссіссозі (передмістя Торонто – ред.), де добре представлена українська громада. Ми не з чуток знаємо про війну і до питання допомоги українцям підходимо комплексно, вважаючи це своїм обов'язком. Ми готові підтримувати їх так довго, скільки знадобиться для відновлення територіальної цілісності та суверенітету України. Ми також сприяємо контактам між виробниками персонального захисного обмундирування у Північній Америці та конкретними українськими відомствами. Багато компаній хочуть допомогти Україні, але не знають куди звертатися і чого потребують ЗСУ. Ми їх пов'язуємо безпосередньо, щоб вони могли безоплатно допомагати.

- Скільки людей працює на підприємстві і чи є статистика, скільки з них якось пов'язані з Україною?

- Наш штат збільшується щодня, зокрема за рахунок біженців з України. Приміром, у відділі з виробництва електрокомпонентів вже працюють жінки та люди похилого віку, які нещодавно приїхали з України, оскільки у цьому відділі не потрібна фізична сила, як, наприклад, у машинобудуванні чи металообробці. На такі позиції ми активно набираємо людей. І якщо серед ваших читачів знайдуться ті, хто шукає роботу на виробництві, ми будемо раді запросити їх до нас на завод. Українці, які вже у нас працюють, дуже вмотивовані, адже вони знають, куди йдуть наші автомобілі.

ПІД ЧАС ВІЙНИ МОВА ПРО КОНКУРЕНЦІЮ І КОМЕРЦІЙНІ ЦІЛІ НЕ ЙДЕ

- Зважаючи на швидке зближення України з НАТО, чи є у вас плани щодо виробничої кооперації з Україною?

- Україна славиться на весь світ своїми висококваліфікованими кадрами, і нам було б дуже цікаво відкрити виробництво, яке б дало змогу обслуговувати наші автомобілі в безпосередній близькості від того, де вони використовуються. Ми відкриті до розгляду різних варіантів, у тому числі запуску нашого виробництва та центру технічного обслуговування в Україні або неподалік кордону. Ми вже маємо договори на обслуговування нашої техніки, але відкриття власного підприємства дало б нам можливість ремонтувати не тільки автомобілі “Roshel”, а й бронетранспортери інших виробників. Звісно, є низка об'єктивних причин, через які багато компаній бояться заходити зараз на український ринок та інвестувати в нові потужності, але ми готові розглядати будь-які прийнятні варіанти, які дозволили б нам ще швидше та ефективніше допомагати ЗСУ.

- Переконаний, ви дуже уважно стежите за конкурентами, які є, зокрема, і в Україні. Наскільки український оборонно-промисловий комплекс є конкурентним на глобальному ринку?

- Під час війни мова не може йти про конкуренцію та комерційні цілі. Усі сили та ресурси мають бути спрямовані на те, щоб надати ЗСУ максимальну кількість якісної техніки, необхідної для відбиття атак та безпечного транспортування особового складу. Після закінчення війни, коли українська держава перейде на новий етап економічного зростання, ми зможемо говорити про конкуренцію. Нині ж ми готові й надалі працювати у три зміни без вихідних та свят, щоб ЗСУ якнайшвидше отримали наші броньовики.

- Чи варто іншим канадським компаніям оборонного комплексу наслідувати ваш приклад і збільшити виробничі потужності?

- Якщо у них є потрібні та конкурентоспроможні рішення, то відповідь однозначно позитивна. Але я не вважаю, що це мають робити лише канадські бізнеси. Усі компанії, які можуть бути корисними та хоч чимось допомогти Україні, мають докласти до цього максимум зусиль. Не можна сидіти осторонь – треба допомагати у будь-який спосіб.

ХОЧЕМО ДОПОМАГАТИ УКРАЇНІ ДО ОСТАТОЧНОЇ ПЕРЕМОГИ

- Яким є ваш досвід співробітництва з українською державою? Ви говорите однією мовою чи трапляються непорозуміння?

- Я назвав би наш досвід позитивним. Більшість людей, з якими ми контактували, усвідомлюють, що зараз не час для політичних ігор та довгих бюрократичних процесів. Усі сили мають бути кинуті на благо країни, зміцнення обороноздатності, постачання потрібної техніки для ЗСУ. Жодних непорозумінь ні з нашого, ні з українського боку немає.

- Крім цих восьми автомобілів, я ніде не зустрічав інформації про те, скільки взагалі “Senator” є в Україні. Наскільки добре ваша техніка представлена у країні?

- Точної цифри я назвати не можу, тому що це дуже вразлива інформація. Але якщо взагалі говорити про наші автомобілі, які вже представлені в Україні або опиняться там у найближчому майбутньому, то йдеться про сотні.

- Вони закуповуються коштом України чи третіх сторін?

- На це запитання теж відповісти не можу, бо не вважаю, що цю інформацію слід оприлюднювати. Найголовніше, що наша техніка будується та доставляється вчасно. ЗСУ знають, що можуть на нас розраховувати.

- Насамкінець хочу ще раз запитати про благодійність. Турецька компанія-виробник безпілотників Байрактар з початку війни подарувала Україні вже чотири дрони. Чи може Україна розраховувати на подібну щедрість “Roshel”?

- Як і “Baykar”, ми теж допомагаємо безоплатно чим можемо. На початку війни ми зробили подарунок, про який я не можу розповісти, але ми надали ЗСУ дуже потрібні рішення, яких на той момент вони не мали. Ми сподіваємося, що зможемо й надалі так робити, бо хочемо допомагати Україні до остаточної перемоги.

Максим Наливайко, Міссіссога