Друзі пізнаються у біді. Чеська республіка вкотре підтвердила, що є справжнім, щирим другом України.
Про те, як чехи та українська громада допомагають побороти російських загарбників, про допомогу нашим біженцям, підтримку на політичному рівні та інше в інтерв’ю Укрінформу розповів Надзвичайний і Повноважний Посол України в ЧР Євген Перебийніс.
БІЛЬШІСТЬ СПІВВІТЧИЗНИКІВ ЧЕКАЮТЬ НА ПОВЕРНЕННЯ ДОДОМУ
- Пане посол, Чехія стала однією з країн, які прийняли найбільше українських біженців війни відносно власного населення – майже 320 тисяч на менш ніж 11 млн. Як це вплинуло на роботу посольства, чи часто звертаються за допомогою наші громадяни, які опинилися в Чехії?
- Звернень справді багато. Здебільшого звертаються для оформлення документів. Адже дуже багато хто виїхав без закордонних паспортів або взагалі без документів. Йдеться про тисячі таких випадків. Тому велике навантаження не лише на відповідні чеські органи, але й на наших консулів. Вони працюють стільки, скільки потрібно, щоб прийняти всіх бажаючих. І ми, і чеські установи, намагаємося вирішувати всі питання без зайвої бюрократії, максимально йти назустріч людям.
- Загалом у ЄС і в Чехії біженцям з України відкрили місцевий ринок праці. Раніше знайти роботу було не так просто, адже треба було підтверджувати кваліфікацію, складати подекуди іспити…
- Так, зараз зовсім інша ситуація. Всі громадяни України отримали безперешкодний доступ до ринку праці. У деяких випадках їм навіть ідуть назустріч і дозволяють працювати ще до завершення процедури нострифікації дипломів. Чеські школи, наприклад, часто створюють українські класи і тому беруть на роботу українських вчителів. Те ж саме і з садочками – там також часто шукають україномовних педагогів.
З лікарями трохи складніше, бо у Чехії існує досить складна і довготривала система підтвердження кваліфікації – так звана апробація. Але і тут уряд пішов назустріч і дозволив українським лікарям працювати під наглядом чеських колег, використовуючи схему стажування.
У принципі, всі ті, хто має бажання працювати та не цурається подекуди некваліфікованої роботи, можуть знайти робоче місце. Звісно, не завжди ця робота буде за тим профілем, за яким людина працювала в Україні. Адже здебільшого українці, які щойно приїхали, не знають чеської мови, а без належного рівня володіння нею працювати на багатьох посадах неможливо. Але там, де знання чеської мови не є критично важливим, люди можуть працювати і заробляти гроші.
- Як вам здається, ці люди повернуться на Батьківщину після припинення війни чи залишаться тут?
- Я спілкуюся з дуже багатьма громадянами, і в мене складається враження, що переважна більшість чекає можливості повернутися додому. Багато хто приїхав сюди з однією валізою. Не виключаю, звісно, що хтось може захотіти тут залишитися, але це точно не більшість.
ГРОМАДА ОПІКУЄТЬСЯ ЗБОРОМ ГУМАНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ
- У Чехії завжди була дуже активна громада. На що спрямована зараз основна її активність?
- У Чехії і раніше мешкало близько 200 тисяч українських громадян, а зараз ця кількість може сягати десь близько пів мільйона. Активна частина діаспори наразі задіяна здебільшого у наданні Україні гуманітарної допомоги. У Празі в Будинку національних меншин уже понад два місяці працює Центр надання гуманітарної допомоги Україні, яким опікуються українські діаспорні організації. Посольство з ними тісно співпрацює у цьому питанні, координуємо цю роботу, аби те, що збирається, могло швидко доставлятися в Україну.
- Про яку саме йдеться допомогу: продукти харчування, одяг, медикаменти?
- Так, це і продукти харчування, і ліки та медичне обладнання, і засоби захисту для військових. Йдеться головним чином про допомогу, яку надають громадяни або невеликі організації. Але, звичайно, допомога цим не обмежується – великі організації, такі як, наприклад, «Людина у скруті», направляють її напряму. Також дуже добре допомагає Чеська держава, надаючи необхідне Україні – продукти харчування, ліки, пальне – зі своїх резервів.
- Регіони також долучаються?
- Звісно, краї і міста дуже активно допомагають, зокрема, по лінії партнерських відносин з українськими областями і містами. Але не лише. Скажімо, днями до мене звернувся міський голова Бучі Анатолій Федорук із проханням допомогти знайти техніку для відновлення міста після російської окупації. Я вчинив трохи нетрадиційно – опублікував відповідне звернення до чехів у Твіттері. Відгукнулося чимало людей, серед них і гетьман Південночеського краю. Як результат, ми вже готуємо відправку до Бучі подарунки цього чеського регіону - 3 «швидкі», 2 трактори та один екскаватор.
Багато країв також надсилають в Україну ліки і продукти харчування.
- А чи висловила Чехія готовність долучитися до планів повоєнної відбудови якихось зруйнованих об’єктів, міст і регіонів?
- Так, Чехія готова це робити. Зараз ми працюємо з чеськими партнерами над тим, щоб у розвиток відповідної ініціативи нашого Президента визначити український регіон чи місто, над яким Чехія могла б взяти патронат у контексті повоєнної відбудови.
- Чехія однією з перших відгукнулась і надала чимало зброї з розрахунку до власних арсеналів. Чи продовжуватиме вона допомагати?
- Чехія насправді є одним з лідерів у світі по наданню Україні допомоги зброєю. Вона входить до першої п’ятірки серед країн, які надали найбільше зброї. Чехи почали це робити ще до повномасштабного вторгнення, ще у січні. Після 24 лютого чеський уряд прийняв кілька рішень про надання Україні зброї та військової техніки з резервів власних збройних сил. Ця допомога вже обчислюється сумою у понад 100 млн доларів США. Буквально кілька днів тому було прийняте чергове рішення про надання дуже важливих речей для української армії.
- Вони ж і нашу пошкоджену бронетехніку планують ремонтувати.
- Так. Цей проєкт вже в процесі реалізації. Крім того, унікальний проєкт по зброї реалізує і наше Посольство. У перший же день повномасштабного російського вторгнення я зустрівся із заступником міністра оборони і ми з ним домовилися про відкриття рахунку Посольства, на який усі бажаючі зможуть жертвувати кошти, за які наша дипустанова в координації з міністерством оборони закуповуватиме всю необхідну техніку та зброю у чеських виробників. За два місяці нам вдалося акумулювати на цьому рахунку понад 50 млн доларів США і майже на всю цю суму вже закупити все необхідне. Що саме, я специфікувати зі зрозумілих причин не буду. Але можу запевнити, що це найбільш необхідне для нашої армії сьогодні.
Гроші на цей рахунок надходять як від звичайних громадян – а таких уже понад 100 тисяч – так і від великих компаній. Є великі бізнесмени, які перерахували і два, і чотири мільйони доларів. Ми ж разом із чеським міністерством оборони налагодили дуже швидкий процес оформлення всіх формальностей, необхідних для відправки зброї і техніки в Україну. Процеси, які раніше займали місяці – відповідні ліцензії, сертифікати і т. п., – зараз вирішуються за годину.
Важливо, що Чехія готова допомагати нам з отриманням зброї до нашої повної перемоги у цій війні. Вірю, що чеські друзі у цьому не зупинятимуться і співпраця продовжуватиметься.
ЧЕХІЯ ПІДТРИМУЄ НАДАННЯ УКРАЇНІ СТАТУСУ КАНДИДАТА В ЄС
- Чи лікують у чеських лікарнях наших поранених героїв?
- Тиждень тому я зустрічався з міністром охорони здоров’я та керівництвом міністерства оборони і ми домовилися про те, що Чехія прийматиме на лікування наших поранених військовослужбовців. Після узгодження логістичних та технічних питань, думаю, найближчим часом ми це почнемо робити.
- Обмін політичними візитами у військовий час є непростим. Утім, уже кілька чеських делегацій побували в Україні, а наші представники були в Празі…
- Чеський прем’єр-міністр Петр Фіала був фактично першим лідером, який разом зі словенським і польським колегами відвідав Київ у середині березня, ще тоді, коли біля нашої столиці стояли російські війська. Кілька тижнів тому Україну відвідав голова Сенату чеського парламенту Мілош Вистрчіл. Днями у Празі перебувала делегація Верховної Ради України.
Тож попри все діалог триває. Президент та прем’єр-міністр України перебувають у постійному телефонному контакті з керівником чеського уряду.
Діалог із Чехією є дуже важливим, зокрема, й через те, що з 1 липня ця країна починає головувати в Раді ЄС. Зараз Прага переглядає пріоритети свого головування з урахуванням нової ситуації. Україна в цих пріоритетах відіграватиме ключову роль.
- Чехія належить до країн, які підтримують надання нам перспективи членства…
- Чехія підтримує надання Україні статусу країни-кандидата. Не лише перспективи. Кілька днів тому прем’єр-міністр Петр Фіала після переговорів із польським колегою Матеушем Моравецьким заявив, що обидві країни однозначно підтримуватимуть вступ України до ЄС, а також переконуватимуть у цьому ті країни ЄС, які ще вагаються.
- Чехія значною мірою залежить від російських енергоносіїв. Якою є її позиція щодо ембарго?
- Позиція Чехії однозначна: цінності та безпека важливіші, ніж втрати, які можуть спричинити санкції проти рф. Тому Чехія є одним із локомотивів у ЄС у питанні запровадження якнайжорсткіших санкцій проти росії. У тому числі Чехія виступає за відмову від російських нафти та газу. Вони також чітко заявили про те, що не може бути мови про оплату за газ в рублях – Чехія на це не погодиться.
Чехія – наш близький партнер, і ми можемо на неї розраховувати в питанні санкцій.
СОЛІДАРНІСТЬ ЧЕХІВ Є НАДЗВИЧАЙНОЮ
- Економісти оголошують прогнози на цей рік: зрозуміло, що темпи зростання будуть не такими, на які розраховували, а інфляція високою, що вдарить по простих чехах. Чи не з’явиться «втома від України», певне роздратування, що війна впливає на рівень життя тут?
- Насамперед я хочу сказати, що такий рівень солідарності, як у Чехії, мабуть важко знайти ще десь в Європі. Українські прапори тут без перебільшення майже на кожному будинку. 24 лютого, буквально через кілька годин після початку вторгнення, мене запросили виступити на засіданні Палати депутатів парламенту, де прозвучав український гімн і була прийнята резолюція про засудження російської агресії та підтримку України. Причому прийнята одноголосно. Навіть ті партії, які вважаються проросійськими, проголосували «за». Наступного дня така ж резолюція і також одноголосно була прийнята у верхній палаті – Сенаті.
До речі, Палата депутатів чеського парламенту кілька тижнів тому визнала Голодомор в Україні 1932-33 рр. геноцидом Українського народу. Я закликав чеських законодавців і, сподіваюся, найближчим часом вони це зроблять, визнати геноцидом і нинішню російську агресію.
Солідарність тут величезна і я вірю, що вона збережеться. Хоча треба усвідомлювати, що з часом певна втома прийде. Уже зараз дехто з опозиції закидає уряду, що він нібито більше опікується українцями, ніж власними громадянами. На цьому будуть грати певні політичні сили. Долучатиметься й російська пропаганда, яка нікуди не зникла.
- Російська пропаганда зараз посилилася чи навпаки, з огляду на дуже проукраїнські настрої в суспільстві?
- Спочатку, в перші тижні після вторгнення, вона затаїлася. Мабуть, ще не було методичок. Але згодом почала відновлюватися, піднімати голову, тому чеський уряд і громадянське суспільство зараз намагаються вживати додаткових зусиль для боротьби з російською пропагандою. І настав час вживати більш радикальні кроки щодо боротьби з нею.
- Наближається День Перемоги. Які плануються з нашого боку акції? Чи можна очікувати на провокацій з боку росіян?
- Ми будемо традиційно покладати 8 травня вінки на Ольшанському кладовищі до пам’ятника солдатам 1-го, 2-го і 4-го українських фронтів, які визволяли Чехословаччину від нацистів. Будуть запрошені найвищі чеські офіційні особи. Ми віддамо шану українцям, які боролися з німецькими нацистами під час Другої світової війни і, водночас, вшануємо пам'ять тих українців, які протистоять російському фашизму сьогодні. Український захід 8 травня у Празі з нагоди Дня пам’яті буде головним. Лунатиме український гімн, будуть підняті українські прапори.
Ольга Танасійчук