Ультиматуми й провокації як останній козир Кремля

Тиждень перемовин з РФ, головною темою яких стала міжнародна безпека, не приніс бажаних для Кремля результатів. Росії так і не вдалося досягти головних вимог – нерозширення НАТО на схід та відмови від прийняття України й Грузії до блоку. Західні партнери дали зрозуміти, що не мають наміру обмежувати право незалежних держав визначатися зі своїм вибором та вступати до Альянсу. Тож риторика російських політиків на фоні фактичного програшу стала ще більш ультимативною та агресивною. Кремль перейшов до відвертих погроз та відкритої дезінформаційної кампанії, спрямованої на дестабілізацію та виправдання вторгнення до України.

Тривожний прогноз уже після переговорів у Женеві та Брюсселі зробив американський телеканал CNN, який повідомив, що Росія підготувала групу спеціально навчених диверсантів для здійснення провокацій на Донбасі з метою виправдання подальшого вторгнення в Україну. Радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван повідомив про те, що американська розвідка має інформацію з приводу підготовки Кремлем ґрунту для можливості сфабрикувати привід для вторгнення.

Згодом цю інформацію підтвердила і прессекретарка Білого дому Джен Псакі. За її словами, російські чиновники посилено розповідатимуть про нібито погіршення ситуації з правами людини в Україні та зростання войовничості українських лідерів. Усе це – поширення дезінформації. Таким чином Кремль традиційно шукатиме приводу для посилення агресії та її виправдання, адже усю відповідальність Москва перекладає на Захід. І це також абсолютна традиція для Кремля.

США мають докази того, що Росія перекидає оперативників, навчених веденню бойових дій у міських умовах та використанню вибухових речовин для проведення диверсій проти власних маріонеткових сил – бойових угруповань «ДНР» та «ЛНР». Усі ці агресивні маніпуляції спрямовані на те, щоб можливий новий виток російсько-української війни мав виправдання та підтримку російського населення, зазомбованого кремлівською пропагандою. І нова агресія, за задумом Кремля, повинна виглядати як вимушена відповідь на підступи «ворожого» Заходу.

Про підготовку з боку російських спецслужб провокації проти військових РФ повідомляє і Головне управління розвідки Міністерства оборони України. Так, за інформацією воєнної розвідки України, про те, що нібито очікуються провокації зі сторони України в районі Ковбасної, де розміщено артсклади оперативної групи військ РФ, йшлося днями на військовій нараді у Придністров’ї, яке, як відомо, знаходиться у зоні впливу Москви. Російські війська до цього часу перебувають на території самопроголошеної республіки, а Кремль систематично ігнорує та відкидає ідею виведення російських військ із Придністров’я, аргументуючи тим, що це може призвести до «серйозної дестабілізації» ситуації.

Для Путіна вигідно та важливо утримувати молдовсько-придністровський конфлікт на стадії уповільненої дії та контролю якомога довше. І тут прослідковується намагання таким чином не лише мати певну можливість політичного контролю та маніпулювання Молдовою, а й подальше утримування території як форпосту для російських військових.

Про те, що саме Росія стоїть за кібератакою на сайти органів влади України, як і за фейками про уразливість її інформаційної інфраструктури, повідомляє і Міністерство цифрової трансформації України. У Мінцифри заявляють, що Кремль таким чином прагне посіяти паніку та недовіру громадян України до влади за допомогою недостовірної інформації про нібито «злив» персональних даних українців.

Остання кібератака – один із проявів гібридної війни Росії проти України, яка триває ще з часів Майдану. Головним інструментом такої війни стали саме дезінформація, агресивна пропаганда РФ, що традиційно рясно приправляється фейками та різноманітними неправдивими вкидами на українську тематику. У СБУ заявили, що розслідують причетність спецслужб РФ до кібератаки. Думку про те, що масова хакерська атака на урядові сайти, що відбулася днями, підтверджує ймовірність планів з підготовки нападу Росією на Україну, заявив колишній прем'єр-міністр Швеції, співголова аналітичного центру «Європейська рада з міжнародних відносин» Карл Більдт на своїй сторінці у Твітері. На його думку, світ перебуває в найнебезпечнішій ситуації з безпекою в Європі з початку 1960-х років, а остання кібератака в Україні лише доповнює картину підготовки до великомасштабної агресії проти країни.

Тож Кремль відмовляється йти на діалог і продовжує висувати різноманітні ультиматуми, які демонструють, що просто так Москва відступати не збирається, а війська на кордоні з Україною стали свого роду її агресивним аргументом та останнім козирем. На початку року РФ знову розпочала нові військові навчання біля наших кордонів.

Отримавши цілком очікувану відповідь на свій ультимативний закид щодо «гарантій безпеки», Кремль, очевидно, вирішив перейти до інших методів впливу. Очільник МЗС Росії звинуватив Захід у посиленні напруженості, «порушенні зобов’язань та здорового глузду». Коментарі Лаврова з’явилися на наступний день після того, як Білий дім заявив, що загроза російського вторгнення в Україну залишається високою, оскільки розгорнуто близько 100 тисяч російських військових.

Паралельно російські пропагандистські ЗМІ та ЗМІ «Л/ДНР» активно мусують тему про начебто завезення Збройними силами України хімічної зброї в район лінії розмежування для вчинення терактів, просуваючи одночасно тезу про можливість введення російських військ для «захисту цивільного населення». Тож приводом для провокацій може стати і факт витоку хімікатів, що стався днями на окупованому Донбасі. За даними української розвідки, окупаційна адміністрація втратила контроль над хімічними препаратами, які завозяться з Росії.

Звинувачення України в підготовці до нібито застосування «хімічних компонентів» та «використання найманців» ще раз підтверджує й засвідчує те, що Росія сама готується до подальшої ескалації. Таким чином Путін прагне дискредитувати Україну, вкотре звинуватити у невиконанні Мінських угод.

Експерти ж сходяться до думки, що навіть якщо Москва все ж вдасться до подальшого загострення, посилення агресії та можливого вторгнення, то це ще більше згуртує членів НАТО та зробить потребу присутності американських військових у Європі ще більш нагальною та виправданою. Водночас це може стати і заключним, фінальним акордом для путінського режиму.

Тарас Попович

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства