Укрінформ зустрівся з тимчасово виконуючою обов’язки глави Представництва НАТО в Україні, директором Центру документації та інформації НАТО в Україні Вінетою Кляйне, щоб обговорити перспективи євроатлантичних прагнень нашої держави, прогрес у реформах, спроби Російської Федерації перешкодити вступу України в Альянс, а також деструктивні кампанії Кремля з дезінформації і пропаганди.
Пані Кляйне окремо зупинилася на особливостях Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ) як інструменту досягнення Україною стратегічної мети і здобутках Києва в імплементації річних національних програм, а також запропонувала конкретні кроки щодо поліпшення іміджу України на міжнародній арені.
ПДЧ: РЕФОРМИ УКРАЇНИ ТА (НЕ АБО) ПОЛІТИЧНА ВОЛЯ НАТО
- Пані Кляйне, у досить чутливому для нашої країни питанні щодо перспектив отримання Плану дій щодо членства в НАТО, аби врешті-решт вступити до організації, союзники наголошують на пріоритетності впровадження реформ. Водночас українські офіційні особи, підтверджуючи необхідність таких реформ, відзначають, що питання є значною мірою політичним, оскільки союзники просто не хочуть бачити нашу країну членом Альянсу. На вашу думку, що насправді є визначальним у цьому сенсі – реалізація реформ чи політична воля НАТО надати нашій країні довгоочікуваний ПДЧ?
- Давайте почнемо з Плану дій щодо членства, аби пояснити – що він собою являє. Цей спеціально розроблений документ надається тим країнам-кандидатам, які висловили бажання приєднатися до Альянсу. Це всеосяжний документ, механізм або інструмент, який передбачає різні виміри – безпековий, оборонний, економічний, політичний, ресурсний та юридичний. Він розробляється для кожної держави окремо і допомагає кандидатам просувати реформи у цих сферах та підготуватися до можливого членства, якого вони прагнуть.
Водночас, я хотіла би підкреслити, що ПДЧ не обов’язково означає отримання членства. Це практичний інструмент, який містить поради, допомогу та практичну підтримку країнам-кандидатам. Наприклад, коли країни Балтії хотіли приєднатися до Альянсу, вони також мали свої плани дій щодо членства. Якщо ви подивитеся на дві країни, які нещодавно приєдналися до Альянсу – Чорногорію і Північну Македонію, то остання отримала ПДЧ у 1999 році, а приєдналася до НАТО лише торік. Отже, це процес. З одного боку, спочатку надається ПДЧ, і країна проходить крізь реформи. А з іншого боку – всі члени НАТО, 30 держав, оцінюють процес впровадження реформ, а вже потім має бути спільне рішення цих 30 країн щодо надання членства кандидату.
Що стосується України, під час брюсельського саміту НАТО у червні цього року було підкреслено, наскільки країна є цінною для євроатлантичної безпеки. Представництво НАТО в Україні всіляко допомагає Україні в реалізації пакету реформ, які країна зобов’язалася втілити в життя, наші радники щодня консультують представників української влади. Отже, це спільна робота, що включає в себе як зусилля України, так і підтримку НАТО.
- І все ж, ви вважаєте, що НАТО проявить політичну волю, але нам потрібно ще попрацювати?
- Тут усі мають докласти зусиль. Це стосується і впровадження реформ в Україні, а вже тоді й ухвалення союзниками рішення на основі консенсусу, чи готова Україна бути прийнятою.
ТРИ ГОЛОВНІ ФАКТОРИ ДЛЯ ІМІДЖУ КРАЇНИ – СЕРЕДОВИЩЕ, УПРАВЛІННЯ, ЕКОНОМІКА
- На ваш погляд, як експерта з комунікацій, які кроки має здійснити Україна, щоб покращити свій імідж в очах міжнародної спільноти, членів НАТО та партнерів як країни, чиї євроатлантичні прагнення є незворотними?
- Ми ось щойно говорили про реформи. Імідж країни зазвичай формується з різних складових. Три основні з них – це середовище, врядування та економіка. Якщо ми говоримо про середовище, маємо на увазі гостинність місцевого населення, довкілля, кухню та культурні аспекти. Врядування – це про те, наскільки країна надійна, коли йдеться про її внесок у життя міжнародного співтовариства. Ми також враховуємо, наскільки ефективною є судова реформа, наскільки справедливими є суди… Тож усе це стосується реформ. Отже, імідж, безумовно, ґрунтується на тому, якою є політична структура, як працює економіка та забезпечується свобода слова – все це дуже важливо, коли йдеться про імідж країни.
Україні, як і будь-якій іншій державі, необхідно показати на практичних прикладах: що у країні забезпечено верховенство права; що (у випадку України) антикорупційні інституції діють ефективно; що реформи, за які Україна взяла на себе зобов’язання, дійсно впроваджуються. Це ті речі, що покращують імідж країни. Ще є економічні питання: наскільки освічена та кваліфікована робоча сила; чи сприятливі, скажімо, умови для того, щоб іноземні компанії працювали в Україні. Я вважаю, потрібно показувати подібні приклади і робити кроки вперед.
В України є власна Стратегія публічної дипломатії, спрямована на побудову певних наративів. Проте ці наративи мають спиратися на конкретні дії й практичні кроки.
«ВЕЛИКІ КРОКИ» УКРАЇНИ: РІЧНА НАЦІОНАЛЬНА ПРОГРАМА СТАЛА БІЛЬШ ОРІЄНТОВАНОЮ НА РЕЗУЛЬТАТ
- Як, на вашу думку, Україна могла б посилити свою роботу з розробки та подальшої реалізації своїх річних національних програм під егідою Комісії Україна-НАТО?
- Якщо ми подивимося на Річну національну програму України, хотілося б похвалити Україну за значний прогрес, великі кроки, які дійсно зроблено за останні роки. РНП стала змістовнішою, більш орієнтованою на результат і зручнішою для оцінювання. Наприклад, буквально два тижні тому країну відвідала група НАТО з оцінки РНП. Ми мали кілька зустрічей з народними депутатами України і представниками громадянського суспільства. Ми отримали відгук самої України, її оцінку власних дій щодо впровадження РНП. Я думаю, що це важливий інструмент, який є в розпорядженні України і допомагає оцінити, як насправді просувається процес реформ. Йдеться не тільки про сектор безпеки та оборони – це також стосується економіки, політичних аспектів, судової системи, сектору безпеки тощо.
Наразі ми відзначили прогрес. Вже 12 років ми допомагаємо та підтримуємо Україну у впровадженні РНП, і процес йде досить добре. Спостерігається потужний прогрес.
- Чи вважаєте ви, що цього року власна оцінка впровадження РНП була чесною?
- Так, звісно. Її робили різні учасники процесу, включаючи уряд, і ми мали досить відверті дискусії. Ми отримали відгуки і від представників громадських організацій. Під час обговорень ми дійсно змогли побачити, де Україна демонструє прогрес, які речі слід просувати активніше, і що ще необхідно зробити.
РОСІЙСЬКА ПРОПАГАНДА: «ІЗ ЦИМ СТИКАЮТЬСЯ УСІ»
- Давайте поговоримо про російську пропаганду. Російські пропагандисти стають дедалі агресивнішими, у тому числі й у прагненні не допустити вступу нашої країни до Альянсу. Наскільки значним, на вашу думку, є вплив фактору Росії на шляху України до НАТО?
- Дезінформація, шкідливі інформаційні атаки та пропаганда – це явище, з яким стикнулися всі країни. Тому одне з правил, якого всі мають дотримуватися, – суспільство в цілому має усвідомлювати, що щодня кожен із нас стикається з дезінформацією, маніпуляціями та фейками.
Вкрай важливо, щоб кожен сегмент суспільства відігравав свою роль – чи то наукові кола, чи то громадянське суспільство, уряд, ЗМІ – всі. Також важливо, щоб усі критично ставилися до новин, які споживають, використовували надійні джерела інформації та перевіряли канали, якими надходить інформація.
І це стосується не лише України. Альянс також зазнає дезінформаційних атак від моменту створення. Але в Україні я можу назвати щонайменше 10 поважних фактчекінгових організацій. Досвід України – це те, чим ви можете поділитися з членами НАТО та іншими партнерами, тому що ви стикаєтеся із цією проблемою щодня.
Дуже важливо мислити критично. І тому в рамках платформи НАТО-Україна з протидії гібридній війні ми допомагаємо організовувати курси медіаграмотності для державних службовців та представників ЗМІ. Це одна з платформ, в рамках яких ми тісно співпрацюємо з Україною.
Крім того, у випадку НАТО нам важливо ділитися інформацією, яку ми отримуємо, тому ми також тісно співпрацюємо з Європейським Союзом, Групою семи та Організацією Об’єднаних Націй. Це спільна загроза, тому нам варто об’єднати зусилля.
- Що ви вважаєте ключовим для посилення стійкості українців до подібної дезінформації, маніпуляційних інфокампаній з боку Росії, особливо в контексті пандемії, так званих «антиковидних» мітингів у Києві, у яких ми побачили спільні риси із заходами у Кишиневі?.. Можливо ви запропонуєте певні поради з цього приводу?
- Так, пандемія коронавірусу загострила нашу увагу на феномені дезінформації та деструктивних інформаційних атак, оскільки кожна країна стикнулася з потоком неперевірених фейків, кількість яких і надалі збільшується на тлі пандемії, що триває.
НАТО не відповідає дезінформацією на дезінформацію. Ми використовуємо факти, ми використовуємо інформацію, що є достовірною та заснованою на фактах, і ми викладаємо на стіл аргументи і факти. Ось одна з порад Україні на сьогодні.
Дуже важливо, щоб ми пропонували інформацію, яка ґрунтується саме на фактах, а також щоб ми відстежували ситуацію в інформаційному середовищі та, виходячи з неї, реагували.
До речі, у комунікаціях НАТО ми аналізуємо інформаційне середовище і відповідно враховуємо цю оцінку.
ВІДНОСИНИ НАТО З РОСІЄЮ ЗАРАЗ НА НАЙНИЖЧОМУ РІВНІ З КІНЦЯ ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ
- Згадаємо, що після того, як із штаб-квартири НАТО у Брюсселі було вислано вісьмох представників РФ, оскільки, як повідомлялося, вони виявилися офіцерами російської розвідки під прикриттям, Росія пішла на асиметричний крок, призупинивши роботу свого представництва та наказавши закрити Офіс НАТО в Москві. Чи розглядає НАТО демарш як частину зростаючої загрози глобальній безпеці, зокрема, в європейському регіоні? На яку допомогу ми можемо розраховувати від союзників і партнерів, якщо російська агресія проти України посилиться? Це особливо актуально на тлі останніх повідомлень про маневри російських військ біля кордонів з Україною та міграційну кризу на кордоні між Білоруссю та Польщею…
- На даний момент відносини між Альянсом і Росією знаходяться на найнижчому рівні з кінця Холодної війни. Нам відомо, що Росія призупинила роботу своєї місїї при НАТО і роботу Офісу зв’язку НАТО в РФ, закрила Інформаційне бюро НАТО в Москві. Проте генеральний секретар Альянсу Єнс Столтенберг під час зустрічей з міністром закордонних справ РФ Сергієм Лавровим вчергове відзначив, що необхідно підтримувати діалог, особливо в часи високого напруження. Також НАТО кілька разів запрошувало Росію на зустрічі в рамках Ради НАТО–РФ.
Дуже важливо, щоб Альянс зберігав такий підхід – в обох напрямах. З одного боку, стримування, а з іншого – відкриті двері для діалогу. Росія є нашим сусідом, а конструктивний діалог завжди є одним зі способів владнати суперечки та вирішити, як рухатися далі.
Водночас коли кілька місяців тому ми стали свідками нарощування російських військових угруповань в Україні та навколо неї, країни-члени НАТО відверто і негайно відреагували на це. Під час саміту НАТО в Брюсселі в червні цього року було чітко заявлено, що НАТО підтримує Україну і що ми посилили нашу політичну та практичну допомогу. Окрім цього, ми активізували заходи в морські порти та спільні навчання.
Отже, НАТО підтримує Україну, ми підтримуємо територіальну цілісність України. Члени НАТО ніколи не визнають незаконну і нелегітимну анексію Криму.
Євген Матюшенко, Київ
Фото Геннадія Мінченка