Коштовності Марії-Антуанетти, або Діаманти для гільйотини
На аукціоні Christie’s у Женеві (Швейцарія) продали два діамантові браслети останньої королеви Франції Марії-Антуанетти. Невідомий купив їх за 7,4 млн швейцарських франків (понад $ 8 млн). Це не перший і певно що не останній, а також далеко не найдорожчий лот в історії відомого аукціону. Королівські особи знаються на коштовностях, вони – неодмінний атрибут будь-якої монархії. Але, іноді, з ними пов’язані карколомні історії. До того ж, не тільки коштовності, а й будь-яка дрібничка, особиста річ знаменитості може коштувати чимало. Наприклад, один із капелюхів (бікорнів) Наполеона був проданий на аукціоні за 400 тисяч євро, а блуза-толстовка Льва Толстого – за 30 тисяч євро. Але ми розповімо про Марію-Антуанетту і про її діаманти.
Хто така Марія-Антуанетта
Вона – королева Франції, дружина Людовіка ХVІ з династії Бурбонів. 15-та, передостання дитина імператора Священної Римської імперії Франца І Габсбурга та його дружини Марії Терезії.
Сучасниця і ровесниця Моцарта. Малий вундеркінд грав для малої принцеси та її родини при Віденському королівському дворі. Одна з легенд розповідає, як одного разу хлопчик начебто послизнувся на паркеті і впав. До нього жваво підбігла Марія-Антуанетта і допомогла підвестися. «Коли я виросту, то обов’язково з тобою одружуся!», – з запалом вигукнув той.
За великим рахунком, Марія-Антуанетта – трагічна романтизована постать, яку ставлять в один ряд з Клеопатрою і принцесою Діаною. Її ім’я пов’язане з модою, багатством, безжурним світським життям, яке закінчилося надзвичайно трагічно.
Чим відома
Її вважали екстравагантною, обмеженою, легковажною, хтивою, зверхньою. Називали «Австріячкою» і «Мадам Дефіцит». Вона стала уособленням марнотратства і корупції монархії. Їй приписують зневажливу фразу, яку вона начебто кинула депутації голодних парижан, які вимагали хліба: «Як не мають хліба, нехай їдять тістечка!» В оригіналі – не тістечка, а бріоші. Бріош – солодка здобна булка на пивних дріжджах з додаванням масла, яку подають до чаю. Втім, цілком імовірно, що автором цієї фрази, яка давно стала кліше, є Жан-Жак Руссо.
Але, з іншого боку, вона була іконою стилю своєї доби – другої половини ХVІІІ століття. Законодавицею мод по всій Європі, уособленням стилю рококо.
Можна сказати, що Марія-Антуанетта стала жертвою чорного піару. Про неї писали вигадки і нісенітниці, малювали образливі карикатури, зображаючи в образі звіря. Приписували риси, які зовсім не були їй притаманні й звинувачували в усіх смертних гріхах. Після початку Французької революції Конвент звинуватив її в контрреволюційних заколотах, іноземній інтервенції, у надмірних витратах і навіть в інцесті. Почувши останнє звинувачення, вона звернулася до всіх матерів, які були в залі з закликом не вірити цьому відвертому наклепу – і це був єдиний параграф звинувачення, який парижанки не підтримали.
Трагічний кінець: усмішка відрубаної голови
Марію-Антуанетту гільйотинували в 1793 у віці 37 років на площі Революції (нині площа Згоди). Вона зустріла смерть гідно, без нарікань, сліз та істерики. Сама зійшла на ешафот і лягла під ніж гільйотини. Перед тим наступила на ногу знаменитому кату. Вибачилася. То були її останні слова.
Королеву в останні хвилини її життя замалював відомий художник-революціонер Жак-Луї Давід. Малюнок зберігається нині в графічному відділі Лувру.
Марія Тюссо зняла посмертну маску для свого музею воскових фігур. Потім голову поклали між ніг трупу і поховали в братній могилі. Чверть століття по тому тіло відкопають. Його ледь упізнають, воно буде зовсім зітліле, а голова, з ледь помітною усмішкою на вустах, збережеться напрочуд добре. Чуттєвий романтик Шатобріан (письменник, політик, дипломат), який буде присутній під час ексгумації, знепритомніє. Згодом він скаже: «Першим злочином проти революції була смерть короля, але найжахливішою була смерть королеви». Почнеться ідеалізація образу Марії-Антуанетти.
В 1815 році її, разом з чоловіком Людовіком ХVІ, перепоховають в базиліці Сен-Дені – королівському некрополі Франції.
Факти і вибачення через 200 років
Існує майже 70 портретів Марії-Антуанетти. 30 із них створила Елізабет Віже-Лебрен – гарна приятелька королеви, ровесниця і одна з перших професійних художниць Європи, а також одна з кращих портретисток свого часу.
Улюбленим кольором останньої королеви Франції був колір зеленого яблука. А ще вона любила бузок, іриси, лілії, маки і фіалки. Саме ці квіти вона наказала посадила в пейзажному парку Пті-Тріанон. Король виділив 100 тисяч ліврів з державної казни, що викликало чергові пересуди серед черні; під час суду Марії-Антуанетті згадають і це марнотратство.
Перша виставка особистих речей страченої королеви відбулася в 1867 році. Її влаштувала імператриця Євгенія, дружина Наполеона ІІІ, яка збирала все, що було пов’язане з ім’ям покійної. Трепетно шанували пам’ять Марії-Антуанетти Людвіг ІІ Баварський і остання російська імператриця Олександра Федовівна. Дехто вбачав у цьому містичний зловісний знак.
Після тривалої і масштабної реставрації нещодавно були відкриті апартаменти Марії-Антуанетти у Версалі. Бюджет робіт, до яких було залучено величезну кількість різноманітних фахівців (столяри, килимарниці, ювеліри, художники тощо) перевищує 500 млн євро. Це перша велика програма відновлення Версалю з 1800 року.
17 липня 2008 року міністр закордонних справ Франції Бернар Кушнер від імені Франції офіційно вибачився перед Австрією за страту Марії-Антуанетти.
Масова культура по повній використовує її ім’я. Крім білої синтетичної перуки, ароматичної масажної олії та однойменного синдрому, люкси в готелі Ritz в Лондоні та Парижі теж названі ім’ям Марії-Антуанетти. А ще, згідно з легендою, груди королеви начебто слугували моделлю для широкого келиха для шампанського (купе, креманка або шампанка). До речі, корсет її королівська величність носила з трьох років.
Існує навіть порцелянова лялька Барбі Марія-Антуанетта, виготовлена на початку 2000-их в обмеженій кількості (6000 екземплярів) в серії «Жінки королівських родин».
Найвідоміша прикраса Марії-Антуанетти
Цю надмірно розкішну, навіть за королівськими мірками, прикрасу Марія-Антуанетта не надівала жодного разу. «Намисто королеви» створювали для мадам дю Баррі, коханки Людовіка ХV, але король помер від віспи, і фаворитка втратила свій вплив. Над намистом працювали декілька років, воно складалося з 647 чистісіньких діамантів вагою 2800 карат. Ювеліри – Шарль Огюст Бемер і Поль Бассанж витратили на виготовлення коштовності купу власних грошей і опинилися на межі банкрутства. Тому вони запропонували купити прикрасу новому королю Людовіку ХVІ.
Намисто коштувало майже 2 000 000 ліврів (на сучасні гроші – $ 15,1 млн.). Людовік ХVІ хотів було подарувати його дружині, але та відмовилася – воно нагадувало їй кінську вуздечку і мадам дю Баррі. Натомість, запропонувала витратити величезні кошти на корабель, який мав би допомогти американським повстанцям.
Однак намистом зацікавились шахраї: придворна дама, шахрайка і авантюристка Жанна Ламотт-Валуа, кардинал де Роган, чиєю коханкою власне й була Ламотт, граф Алєссандро Каліостро – відомий авантюрист і містик, і ще декілька осіб «з масовки». Ця трійця розробила аферу купівлі прикраси начебто від імені королеви. Начебто королева захотіла отримати коштовність майже задурно, тому брала участь у брудній схемі, маючи намір обдурити королівських ювелірів. Там були підставні особи – наприклад, повія, загримована під Антуанетту, фіктивні підписи, море брехні і обіцянок.
Королева не брала участі в цій історії, але голосний судовий процес над учасниками шахрайської схеми, який тривав у 1785-1786 роках, завдав величезного репутаційного удару не тільки Марії-Антуанетті, а й усій монархії Бурбонів. Можна сказати, що історія з «Намистом для королеви» стала своєрідною увертюрою до Французької революції.
Намисто ж було частково розібране, тому на сьогодні існує лише його копія.
Яким чином прикраси страченої королеви потрапили за кордон
Контрабандою. Перед стратою Марія-Антуанетта встигла переправити свої прикраси в Брюссель, звідки дерев’яну скриню з коштовностями передали родичам в Австрію. Королівське подружжя стратили; їхній син Людовік ХVІІ помер в тюрмі. Живою залишилася лише донька Марія Тереза Французька.
Вона перебувала в ув’язненні, але в 1795 році, у віці 17 років її випустили з умовою, що вона виїде за кордон. Після її прибуття до Відня імператор Австрії передав їй коштовності матері. Згодом дофіна візьме шлюб зі своїм двоюрідним братом Людовіком, герцогом Ангулемським, але спадкоємців у подружжя не було. Наполеон Бонапарт називав Марію Терезу Французьку «єдиним чоловіком в родині Бурбонів».
Хто виставив діамантові браслети на аукціоні
Прикраси виставили представники династії Пармських Бурбонів (Бурбон-Парма). Ця династія з’явилася в ХVІІІ столітті як молодша гілка Іспанських Бурбонів, а нині є правлячою в Люксембурзі. Вони – родичі Марії-Антуанетти та її коштовності – їхня приватна власність.
У 2018 році вони вже виставляли унікальні коштовні прикраси страченої королеви, щоправда, на Sotheby’s. Їх продали за $ 42,7 млн.
Королева придбала браслети в 1766 році в того ж таки ювеліра Бемера за 250 тисяч лір. З усіх прикрас Марії-Антуанети тільки ці браслети залишилися фактично такими, якими вони були включені в посмертний опис коштовностей страченої. Композиція зі 112 діамантів, їхня кількість, крім тих, що на застібці, автентичні.
Однак, на аукціонах продаються не тільки коштовності. Шовкову туфлю Марії-Антуанетти продали торік на аукціоні в Версальському палаці за 43750 євро (майже $52000). Так само, як Бурбони понад 200 років зберігали коштовності страченої монархині, черевичок понад 200 років зберігала родина подруги особистої покоївки Марії-Антуанетти. Що ж: аристократія розпродує діадеми, а нижчі верстви – взуття покійної.
Що ще прочитати і подивитися про королеву
Про Марію-Антуанетту написана сила-силенна книжок, знято чимало фільмів. Найвідомішими є «Марія-Антуанетта» Стефана Цвейга і «Намисто королеви» Александра Дюма-батька. Дюма згадує королеву Марію-Антуанетту щонайменше в п’ятьох своїх романах.
А подивитися можна художній фільм «Марія-Антуанетта» Софії Копполи 2006 року з Кірстен Данст у головній ролі, а також суперечливу «Прощавай, моя королево» (2012), зняту за мотивами однойменного роману Шанталь Тома. Обидві стрічки не претендують на достовірність і психологічну глибину, але яскрава візуальна картинка потішить око.
Світлана Шевцова, Київ
