Як Франція бореться з російськими фейкометами

Як Франція бореться з російськими фейкометами

Укрінформ
Санкції проти пропагандистських каналів в Україні цілком зрозумілі французам

У демократичних суспільствах основоположні свободи і цінності є непохитними й перебувають під захистом міжнародного права, держав, громадськості. Проте безумовне дотримання таких принципів є ефективним лише за ідеальних умов мирного часу. Розв’язана Росією гібридна війна проти Європи, військова агресія проти України потребують інших підходів у протистоянні новітнім загрозам. Ситуація ускладнилася з поширенням епідемії коронавірусу.

ЗАЛУЧЕННЯ “КОРИСНИХ” ЄВРОСКЕПТИКІВ, АБО ЯК СКОМПРОМЕТУВАТИ СВОБОДУ СЛОВА

Рішення керівництва України піддати санкціям – заборонити – мовлення кількох телеканалів, які відкрито пропагували російський наратив, вели підривну діяльність проти української державності, може отримати різні оцінки – як адекватних партнерів і друзів України у світі, так і ворогів.

Причому критикам легко обґрунтовувати свої позиції, адже йдеться про одну із найпринциповіших цінностей – свободу слова. Нею дуже просто маніпулювати, прикриваючи ворожу підривну діяльність у середовищі ліберальної демократії.

Чи пам’ятаєте, хто були головними «захисниками» свободи слова в Україні у 2019 році, коли канали пулу Медведчука активно співпрацювали з кількома депутатами Європарламенту від Великої Британії? Представники євроскептичної партії Brexit, британські націоналісти. Вони ніколи не підтримували Україну в законодавчому органі ЄС, виступали й голосували проти укладання угоди про асоціацію, надання українським громадянам безвізу, фіндопомоги державі. А тут зненацька випливли в українському інформаційному просторі та стали затятими «захисниками» прав українців, однак, лише компрометуючи демократичні цінності.

Чи були їхні думки та прагнення щодо України щирими й альтруїстичними не лише політично, а й фінансово? Повірити важко.

В УМОВАХ ВІЙНИ ПРОСТИХ РІШЕНЬ НЕ БУВАЄ

Коли у 2015 році в Україні заборонили ретрансляцію низки російських телеканалів, а у 2017-му – деякі соцмережі й інтернет-провайдерів, що було надзвичайними заходами у протидії загрозам та проявам тероризму, підтримуваним РФ, то в Євросоюзі й НАТО до цього поставилися з розумінням.

Європейські та євроатлантичні партнери тоді визнали, що в умовах війни простих рішень не буває. Дії української влади не обмежують свободу слова. А спрямовані на боротьбу з агресором, захист суверенітету й незалежності.

«Для всіх, хто відстежує ситуацію в Україні, немає сумніву щодо ролі пана Медведчука й цих телеканалів. Є добре відомим фактом, що вони просувають проросійський порядок денний, спрямований проти основоположних засад української державності й незалежності України. З точки зору національної безпеки це рішення є логічним і зрозумілим», – прокоментував для Укрінформу рішення РНБО про заборону проросійських каналів в Україні аналітик празького Центру «Європейські цінності» Девід Стулік.

Девід Стулік / Фото: officiel-online.com
Девід Стулік / Фото: officiel-online.com

Він дуже добре знає ситуацію в Україні в умовах російської агресії, адже 12 років працював речником представництва ЄС у Києві.

При цьому чеський дипломат зауважив, що такі кроки й рішення мають поєднуватися із суворим дотриманням принципів верховенства права. Водночас, на його переконання, проросійські телеканали в Україні слід було заборонити раніше.

Українська журналістка в Парижі Алла Лазарева має досвід роботи в правозахисній організації «Репортери без кордонів» і переконана, що умови війни виправдовують такий крок.

Алла Лазарева / Фото: Facebook
Алла Лазарева / Фото: Facebook

«Якщо визначатися за пріоритетами, то захист територіальної цілісності й протистояння системній пропаганді інтересів агресора – це тимчасово є важливішим від стандартів правової держави в період миру», – зазначила Лазарева.

АЛЬТЕРНАТИВНИЙ” ПОГЛЯД ВІД РОСІЙСЬКИХ ПРОПАГАНДИСТІВ

Франція, як стара демократія старої Європи, має свою давню історію з захисту свободи слова на тлі пріоритетності інтересів, принципів і цінностей республіки. У цій історії окрема сторінка, яку ще не перегорнуто, присвячена відносинам із російськими пропагандистами.

Ні, Росія не прагне окупувати французьку територію, не вбиває французів під час збройної агресії. Але гібридність дій російських фейкометів у французькому суспільстві та інформаційному просторі показала, що чинний на сьогодні у Франції закон від 1881 року про свободу і права преси виявився неефективним перед сучасними викликами і потребує вдосконалення.

Черговий дзвінок пролунав під час президентської виборчої кампанії 2017 року, коли представництва російського телеканалу RT та інформагентства Sputnik у Франції були викриті у втручанні у вибори, маніпуляціях, поширенні дезінформації або просто у брехні.

Фото: GETTY IMAGES
Фото: GETTY IMAGES

Тоді новообраний президент Франції Еммануель Макрон наказав позбавити російських пропагандистів акредитації при Єлисейському палаці та прямо назвав на зустрічі з Путіним ці, так би мовити, ЗМІ, «установами брехливої пропаганди». Проте десь за рік, під час оголошення нової політики Макрона з відновлення стратегічного діалогу з РФ, акредитацію відновили.

Ще один скандал пов'язано зі співпрацею у 2015-2019 роках незалежної паризької радіостанції Aligre FM із франкомовною редакцією радіо Sputnik. Вісник російської пропаганди офіційно виплачував французькій радіостанції 40 тис. євро на рік за щоденне двогодинне мовлення у прайм-тайм. Контент російського втручання в мізки парижан через місцеву станцію присвячено геополітичним проблемам і, звісно, не на користь та підтримку політики офіційного Парижа, ЄС чи НАТО. Тому за кілька років такої співпраці керівництво Aligre FM, беручи до уваги етичні моменти залежності від іноземного фінансування та за рекомендацією національного регулятора, розірвало контракт зі Sputnik’ом.

Сьогодні RT France і Sputnik безперешкодно діють у Франції, залучають до співпраці ветеранів французької політики і спецслужб, але мають репутацію «інформаційних смітників», які пропонують «альтернативні» погляди на новини.

АУДІОВІЗУАЛЬНИЙ ЖАНДАРМ

Франція має ефективні законодавчі й адміністративні механізми накладання санкцій на ЗМІ, інтернет-ресурси, служби, соціальні мережі. Покарання за порушення законодавства, посягання на цінності республіки може бути різне: від попередження до припинення мовлення і штрафів на великі суми.

Головним наглядачем від держави, який уповноважений регулювати діяльність радіостанцій, телеканалів, онлайн-ресурсів, у Франції виступає Вища аудіовізуальна рада (CSA).

У «мирний» час цей орган спирається на згаданий закон про пресу 1881 року, звичайно, із внесеними до нього численними змінами й доповненнями.

У період виборчих кампаній рада керується правовим актом щодо протидії маніпуляціям і дезінформації – так званим законом про фейки, ухваленим у 2018 році після запеклих дискусій.

Законодавство уповноважує Вищу аудіовізуальну раду зупиняти в судовому порядку, але за спрощеною і прискореною процедурою, мовлення телеканалів, які «перебувають під контролем іноземної держави або знаходяться під іноземним впливом та навмисно поширюють спотворену інформацію».

Окрім заборони на мовлення, покарання передбачає штраф у 45 тис. євро. А якщо ЗМІ порушують закон і поширюють фейки, спрямовані на підрив морального духу й дисципліни у збройних силах, або перешкоджають зусиллям нації у воєнному протистоянні з ворогом, то штраф становить 135 тис. євро.

Фото: Franck Lodi
Фото: Franck Lodi

Французькі представництва російських медіа чітко потрапляють під положення цього закону. Москва в період обговорення законопроєкту виступала зі звинуваченнями на адресу Парижа та політичної сили президента Макрона, мовляв, ініціатива навмисно спрямована проти російських ЗМІ у Франції. Власне, з цим можна погодитися, ураховуючи поведінку кремлівських пропагандистів упродовж попередньої виборчої кампанії. Черговою нагодою перевірити ефективність закону проти фейків стануть президентські вибори у Франції у квітні 2022 року.

Поза виборчими кампаніями рада уповноважена накладати різні санкції, залежно від тяжкості порушень з боку мовників. Ідеться про обмеження або відкликання ліценцій на мовлення (вважайте, заборону), припинення випуску окремих програм чи роботи служб і накладення штрафу. Розмір фінансового покарання може становити до 3% річного доходу ЗМІ, або до 5% – у разі повторних порушень.

*  *  *

Якщо для України сьогодні життєво важливо захистити свою державність від наступу «руского міра» і проросійського ватного сепаратизму, то Франція захищає принципи й цінності республіки, на які посягають ісламістський сепаратизм, крайній політичний радикалізм, міжнародний тероризм. Гібридні напади з російської сторони – також у цьому переліку. Офіційний Париж не завжди хоче про це відкрито говорити, прагнучи продовжувати умиротворення Кремля.

Новітня історія Франції не знає випадків, коли відносно відомі ЗМІ зазнавали прямих і повних заборон на свою діяльність. Але правові та адміністративні механізми для цього створено, і вони мають тенденцію до посилення. І свободі слова тут нічого не загрожує, окрім спроб нею маніпулювати та підступно прикривати злочини.

Андрій Лавренюк, Страсбург

Фото з відкритих джерел

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-