Президентська кампанія-2022 у Франції: ті самі особи, вид збоку

Президентська кампанія-2022 у Франції: ті самі особи, вид збоку

Укрінформ
Країну знову очікує протистояння ліберальної демократії з крайніми правими й лівими

Чергові вибори президента Франції мають пройти у квітні 2022 року, принаймні їх перший тур. До волевиявлення ще залишається півтора року, але вже у жовтні деякі політичні сили й окремі політики збираються заявити про своїх кандидатів на майбутніх президентських перегонах. Політична конфігурація напередодні кампанії поки що традиційна: ліберальні демократи (центр і правоцентристи), соціалісти (трішки лівіше), «зелені» (експлуатують ліві ідеї, прикриті захистом довкілля), націоналісти (крайні праві) та сили, наближені до ідеології комунізму, зокрема Комуністична партія Франції (крайні ліві).

МАКРОН І ЛЕ ПЕН – ЛІДЕРИ БЕЗ АЛЬТЕРНАТИВИ

За даними аналітичного центру Ifo, якби президентські вибори проходили сьогодні, то до другого туру вийшли б чинний президент Франції Еммануель Макрон та лідер французьких націоналістів і політичний керівник партії крайньої правої ідеології «Національне об’єднання» (RN, колишній «Національний фронт») Марін Ле Пен.

Власне, такий результат повторює ситуацію весни 2017 року, коли Макрон і Ле Пен також були головними суперниками на президентських виборах.

За даними опитування, у першому турі президентських виборів чинний глава держави Макрон отримує від 23 до 26% голосів (у 2017 році в першому турі він мав 24%).

Президент Франції, лідер політичної партії «Вперед, Республіко» (LRM) Макрон поки що не заявляв про наміри балотуватися на другій президентський термін. За оцінками експертів, він може оголосити про це не раніше 2022 року, або навіть за кілька тижнів до першого туру виборів.

Ле Пен, як дослідили французькі соціологи, має рейтинг підтримки від 24 до 27% (у 2017-му було 21,3%).

Формально єдиний кандидат від французьких націоналістів буде висунутий на наступні президентські вибори навесні 2021 року. Але беззаперечним лідером і майже безальтернативним кандидатом у цьому політичному спектрі залишається Ле Пен. Цю політичну діячку називають «подружкою Путіна». Французьки націоналісти й не приховують, що отримують фінансову та політичну підтримку від Кремля. Візит Ле Пен до Москви у березні 2017 року спричинив у Франції великий скандал. Її зустріч із Путіним відбулася саме в розпал президентської кампанії та мала конкретну мету: націоналістка мала намір отримати 11 млн євро позики на фінансування партії. Тому підтримка цією політичною силою і особисто Ле Пен окупації Криму та розв’язаної Росією війни на Донбасі, а також пропагування ідеї виходу Франції з НАТО показують – що може статися з республікою в разі перемоги Ле Пен на виборах президента.

ДРУГИЙ ЕШЕЛОН: КОЛИШНІЙ РЕСПУБЛІКАНЕЦЬ І МАЙЖЕ КОМУНІСТ

Третім у рейтингу президентської електоральної підтримки виявився політик правоцентристських поглядів, голова регіональної ради регіону О-де-Франс Ксав’є Бертран. У 2017 році він вийшов із партії «Республіканці» (LR), де політичним лідером є колишній президент Франції Ніколя Саркозі. Бертран, незважаючи на те, що більшість населення Франції донедавна не знало про його президентські амбіції, отримує від 15,5 до 19% електоральної підтримки.

Без сумніву, політична діяльність та президентські амбіції Бертрана перебуватимуть під ретельним моніторингом Єлисейського палацу.

Дослідження показало значно гірші результати лідера політичної партії лівої ідеології «Нескорена Франція» (FI) Жана-Люка Меланшона. Нині електоральна підтримка цього політика становить 10-15%. На президентських виборах 2017 року він отримав 19,58% голосів.

Меланшон також грає в одну антиамериканську дудку з Путіним. На думку крайнього лівака Меланшона, Євромайдан був спровокований США і НАТО, а в Україні у 2014 році до влади прийшли «фашисти». Меланшон також відкрито підтримує російську окупацію Криму. Цей лихо-не-політик заявив, що остаточне рішення про намір узяти участь у президентських виборах 2022 року він ухвалить у жовтні.

«ІДЕАЛЬНА» КАНДИДАТКА ВІД ЕСДЕКІВ

Неоднозначною залишається ситуація й щодо єдиного кандидата від однієї з найбільших політичних сил Франції лівоцентристської ідеології – Соціалістичної партії (PS). За соціологією, найбільший електоральний рейтинг від соціал-демократів нині має мер Парижа Анн Ідальго – 9%. Інші провідні діячі Соцпартії мають нижчі рівні популярності. А це й експрезидент Франції Франсуа Олланд – 7%, і кандидатка у президенти 2007 року, урядовиця та колишня громадянська дружина Олланда – Сеголен Руаяль – 5%.

За оцінками багатьох однопартійців та політичних експертів, саме Ідальго нині може стати ідеальною кандидаткою від соціалістів на наступних виборах. Сама пані мер не відкидає свого балотування.

Серед переваг політика відзначається здатність поєднати соціал-демократію з ідеями захисників довкілля. Адже есдеки та «зелені» відносяться до лівого політичного спектру та збирають урожай переважно на спільному електоральному полі.

Політична позиція ймовірного кандидата від соціалістів Ідальго щодо Росії та України може вважатися для нас сприятливою. У вересні 2018 року мерія французької столиці на чолі з Ідальго одноголосно ухвалила рішення про надання українському політичному в’язневі в Росії Олегу Сенцову звання почесного громадянина Парижа.

Рішення про висунення кандидатів Соціалістична партія має ухвалити на конгресі 12-13 грудня.

ЧИННИК САРКОЗІ

Партія «Республіканці» (LR) визначиться зі своїм кандидатом на президентські вибори за результатами праймеріз у квітні 2021 року.

Кандидати від цієї правоцентристської сили, яка входить до найбільшої політичної родини у Європі – Європейської народної партії, – можуть піддаватися впливу політичного лідера й засновника цієї партії Саркозі, який відзначається дружніми стосунками з Путіним. Принаймні в Європарламенті французькі депутати від цієї політичної сили у складі ЄНП переважно не підтримували рішення на користь України.

Сам Саркозі нині переживає непрості часи. Він перебуває під слідством та підозрюється в отриманні за протиправною, корупційною схемою фінансування своєї президентської кампанії 2007 року від режиму лівійського диктатора Каддафі.

Коаліція «зелених» у складі таких політичних сил і рухів, як «Екологічна Європа – Зелені», «Екологічне покоління», «Екологічний альянс», Рух прогресистів, а також партії «Покоління» та САР-21 оберуть свого кандидата у червні-вересні 2021-го. Серед найбільш імовірних кандидатур називають депутата Європарламенту, представника партії «Екологічна Європа – Зелені» Янніка Жадо, а також мера Гренобля, представника цієї ж партії Еріка Піоля.

НЕВИРАЗНИЙ ПРИВИД КОМУНІЗМУ

У червні 2021 року також відбудеться конгрес Комуністичної партії Франції (PCF). Питання про висування кандидата на президентські вибори від цієї політичної сили перебуває на стадії дискусії, адже партія не брала участі в попередніх виборах глави держави 2012 та 2017-го років.

Також, за інформацією видання Le Journal du Dimanche, серед імовірних кандидатів називаються голова партії «Франція постає» (DLF) Ніколя Дюпон-Енан; мер 7-го округу Парижа Рашида Даті (вона була депутаткою Європарламенту до травня 2019 року, перша міністерка в уряді Франції (2007-2009 років) арабського походження); голова Асоціації мерів Франції, мер міста Труа, представник партії «Республіканці» Франсуа Баруан; президент регіональної ради паризького столичного регіону Іль-де-Франс Валері Пекрес; а також президент партії «Республіканці» та регіональної ради регіону Овернь-Рона-Альпи Лоран Вок’є.

* * *

Настрої французьких громадян відбивають основні тренди політичних і соціально-економічних пертурбацій у Європі за останнє десятиліття: втрачання позицій проєвропейської ліберальної демократії на тлі зростання ідеологій націоналізму, національного егоїзму, євроскептизму. Ці процеси обумовлені глобальними економічними проблемами, кризою, спричиненою масовими потоками нерегулярних мігрантів і шукачів притулку до Європи із бідних та нестабільних регіонів світу, а також пандемією COVID-19.

Андрій Лавренюк, Страсбург

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-