Чому заразитися COVID-19 через поверхні менш імовірно, ніж при тривалому контакті

Захворюваність на коронавірусну інфекцію у світі щодня б’є антирекорди, і от знову новий – за минулу добу було зафіксовано понад 200 тисяч нових випадків інфікування. Не дивно, що у науковому і медичному середовищі знову піднялося обговорення того, що все таки є найбільшим ризиком передачі COVID-19. 3 липня у авторитетному медичному журналі The Lancet вийшов коментар Емануеля Голдмана, професора мікробіології, біохімії і молекулярної генетики в Медичній школі Нью-Джерсі. Він вважає, що ризик передачі вірусу через поверхні є перебільшеним і підкреслює, що найбільшим ризиком є тривалий тісний контакт з інфікованою людиною в приміщенні. Кілька днів по тому у ВООЗ підтвердили, що є нові дані про поширення вірусу SARS-CoV-2 через повітря. Детальніше про те, що відомо на сьогодні про «найефективніші» шляхи передачі коронавірусної інфекції.

У реальності часточок вірусу на поверхні не достатньо для зараження

Ми пам’ятаємо, як на початку пандемії з’являлося чимало досліджень про те, скільки часу може виживати коронавірус SARS-CoV-2 на різних поверхнях. Тоді багато з нас, остерігаючись можливого інфікування коронавірусом, почали з ретельністю перемивати поверхні пакувань продуктів, носити гумові рукавички тощо.

Наприклад, вчені Національного інституту алергії та інфекційних захворювань (NІAІ) (входить до складу Національного інституту охорони здоров'я США) спробували імітувати вірус, перенесений від зараженої людини при кашлі або дотику до предметів, і опублікували результати дослідження в медичному журналі New England Journal of Medicine. За їхніми даними, вірус був вже неактивним після 4 годин на міді, після 24 – на картоні, після 50 – на сталі, і виживав до трьох днів на пластику. За іншими даними, опублікованими на сайті американського інтернет-видання про здоров’я WebMD, строк виживання вірусу міг бути й довшим – до 5 днів на кераміці чи склі.

Але, на думку Емануеля Голдмана, подібні дослідження не відповідають реальним умовам. Усе через те, що виживання вірусу досліджувалося шляхом розміщення дуже великої кількості вірусних часточок на досліджуваній поверхні – від 10⁴ до 10⁷ вірусних часточок. Ці концентрації набагато вищі, ніж у краплинах, які осідають на поверхнях в реальній ситуації, переконаний Голдман. “Хоча я не знайшов вимірювань кількості коронавірусу в краплях аерозолю пацієнтів, та кількість РНК вірусу грипу в аерозолях було виміряно з еквівалентом концентрації до 10-100 вірусних частинок в краплі”, – пише науковець. Навіть більше, у ході таких досліджень зразки вірусу були захищені від природного висихання клітинним лізатом (розчин, утворений в результаті руйнування клітин).

Учений вважає, що реальна ситуація із вивчення живучості сучасного коронавірусу була представлена в роботі вчених 2004 року, коли вивчався його попередник – SARS. Тоді дослідники під керівництвом Скотта Доуела - спеціаліста з інфекційних захворювань CDC (Центру з контролю та профілактики захворювань США), який з 2001 по 2005 рік створив і керував Міжнародною програмою по інфекціям, що виникали в Таїланді - взяли зразки вірусу з різних поверхонь в лікарні і виявили, що в усіх культурах вірус не був життєздатним. Тому Емануель Голдман вважає, що і у випадку з коронавірусом SARS-CoV-2 шанс передачі захворювання через поверхні дуже незначний. "Найбільшим ризиком є тривалий тісний контакт з інфікованою людиною в приміщенні”, – пише науковець.

Значно небезпечніший аерозольний шлях передачі вірусу

Голдман не єдиний, хто схиляється до думки про мінімальну небезпеку передачі COVID-19 через поверхні. Приміром, на сайті CDC йдеться, що можна заразитися, торкаючись поверхні чи об’єкта, інфікованої вірусом, якщо потім доторкнутися до носа чи очей, проте це не є основним способом поширення вірусу.

Професор міського університету Нью-Йорка Євген Чудновський (фізик-теоретик, дослідження якого зосереджені на поширенні повітряно-крапельної інфекції) теж зазначає, що при грипі для зараження людини через контакт з поверхні до носу потрібні мільйони копій вірусу, а через контакт із повітря в легені – всього кілька тисяч копій, пише The New York Times. «Я вважаю, що CDC має рацію, коли говорить, що наземна передача не є домінуючою», – сказав Чудновський. Але додав, що поверхні, до яких часто торкається велика кількість людей, такі як дверні ручки, кнопки ліфта тощо можуть грати більш важливу роль в поширенні інфекції, ніж, приміром, пакети з їжею, що доставляється додому.

Нині науковці з усього світу забили на сполох, оскільки вважають, що ВООЗ применшує передачу коронавірусу через повітря, пише “Главком” з посиланням на The New York Times. «Всесвітня організація охорони здоров’я давно вважає, що коронавірус поширюється насамперед великими дихальними крапельками, які продукують заражені люди при кашлі та чханні, ці частинки швидко падають на підлогу. У відкритому листі до ВООЗ 239 вчених з 32 країн навели докази, що свідчать про те, що більш дрібні частинки можуть заражати людей та закликають організацію переглянути свої рекомендації», – йдеться у повідомленні.

Мається на увазі аерозольна передача, коли віруси передаються від людини до людини через аерозольні часточки (діаметром до 5 мкм), які утворюються під час дихання і не осідають швидко на поверхні, як під час чхання чи кашлю (крапельна передача), а затримуються у повітрі довше. Таким чином менші аерозольні часточки безперешкодно можуть потрапляти в альвеоли та бронхіоли (нижні дихальні шляхи) й здатні долати набагато більші відстані, ніж «безпечні» півтора метра. Раніше вважалося, що цей шлях передавання та інфікування не характерний для коронавірусів, хоч і можливий за певних умов – наприклад, під час медичних процедур з утворенням аерозолю.

Автори відкритого листа зазначають, що ВООЗ спиралася на дані про поширення коронавірусу в лікарнях, де умови набагато стерильніші, ніж в інших закритих приміщеннях. Тому серед головних шляхів поширення ВООЗ називає безпосередній контакт з джерелом вірусу, а також повітряно-крапельний шлях, ігноруючи аерозольний. На їхню думку, нові свідчення поширення вірусу, як-от на м’ясокомбінаті в Німеччині, засвідчують, що поширення повітряним шляхом є набагато серйознішою загрозою, ніж наразі вважає ВООЗ.

У своєму відкритому листі вчені наголошують на необхідності переобладнати вентиляційні системи в школах, будинках для людей похилого віку, житлових будинках і на підприємствах. Зокрема, на думку експертів, у таких системах необхідно встановити більш потужні повітряні фільтри і мінімізувати рециркуляцію повітря. У матеріалі також йдеться про те, що з огляду на нові дані, медичним працівниками, ймовірно, знадобляться більш професійні маски типу N95, які можуть відфільтровувати найменші частинки. А для знищення вірусних частинок, які циркулюють у повітрі у закритих приміщеннях, може знадобитися ультрафіолетове випромінювання.

Своєю чергою у ВООЗ зазначили, що взяли до уваги ці дані. «Ми визнаємо, що в цій галузі з'являються нові докази, тому ми думаємо, що повинні бути відкритими для цих даних і зрозуміти їх значення», – заявила фахівець ВООЗ по боротьбі з інфекцією професор Бенедетто Аллегранзі. Глава підрозділу екстрених захворювань ВООЗ Марія Ван Керкхов повідомила, що в організації обговорювали можливість передачі коронавірусу через повітря. За її словами, в найближчі тижні ВООЗ опублікує інформацію, яку вони мають.

Чи стане це остаточною відповіддю на запитання, яким чином найбільше поширюється вірус, покаже тільки час. Але те, що пандемію ніяк не вдається зупинити, а світовий показник захворюваності щодня встановлює антирекорди, явно свідчить про те, що у боротьбі з хворобою людство поки рухається наосліп.

Юлія Горбань, Київ