Окупована Росією східна Україна – коронавірусна бомба уповільненої дії

У квітні минуло шість років від початку військового вторгнення Росії до східної України. Конфлікт призвів до загибелі понад 14 тисяч осіб та вимушеного переселення майже двох мільйонів. До завершення війни ще довго, а окупована Росією східна Україна має потенціал стати гарячою точкою в глобальній боротьбі з пандемією коронавірусу.

Гуманітарна ситуація в та навколо окупованої східної України погіршується з 2014 року, й нині вважається, що більш як три мільйони жителів потребують допомоги. Місцеві посіпаки Москви, запроваджуючи різноманітні обмеження, послідовно заважають міжнародним гуманітарним організаціям, які працюють у регіоні.

Справи ще більше погіршилися протягом останніх тижнів, коли почалася пандемія коронавірусу. Після перших підтверджених випадків зараження коронавірусом в Україні, український уряд оголосив, що обмежить рух поблизу лінії зіткнення. Ситуація суттєво ускладнилася, коли так звані “ДНР” та “ЛНР” закрили свої кордони.

У той час, як Україна запровадила ряд запобіжних заходів для боротьби з розповсюдженням коронавірусу, призначена Кремлем влада в сепаратистських республіках не спромоглася вжити належних дій та продовжує заперечувати будь-які випадки захворювання в окупованих регіонах. Що ще гірше, гуманітарним організаціям було закрито в'їзд на окуповану східну Україну. Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) та інші міжнародні організації засудили це рішення та попередили, що воно може призвести до надзвичайної ситуації у сфері охорони здоров'я.

Зважаючи на чинні обмеження, неможливо точно оцінити справжній масштаб проблеми із коронавірусом на окупованому сході України. Тим не менш, наявна інформація дає достатні підстави для занепокоєння. Система охорони здоров’я в Україні недостатньо фінансується та застаріла, але шість років війни зробили інфраструктуру охорони здоров’я на окупованому сході країни ще менш підготовленою до серйозних надзвичайних ситуацій у сфері охорони здоров'я, таких як криза із коронавірусом. У медичних закладах не вистачає обладнання та засобів для лікування потенційно великої кількості пацієнтів, а багато лікарів та медичних працівників покинули зруйнований війною регіон.

Влада сепаратистів також не запровадила суттєвих обмежень на суспільне життя для сповільнення поширення вірусу. У той час, як решта України фактично закрита з середини березня, багато ресторанів, торгових центрів та громадський транспорт продовжують працювати у звичному режимі на окупованому Сході. Водночас, місцеві ЗМІ применшують небезпеку коронавірусу, пояснюючи низку нещодавніх смертей іншими причинами, такими як пневмонія.

Такий, дещо “кавалерійський” підхід до пандемії особливо небезпечний, враховуючи вражаюче високий відсоток мешканців пенсійного віку, які проживають в окупованих районах східної України. Від початку російської агресії навесні 2014 р., регіон зазнав масового відтоку населення. Переважна більшість тих, хто вирішив виїхати, була працездатного або молодшого віку, а основна частина населення, що залишилося, – пенсійного.

Хоча точна статистика недоступна, наявні дані свідчать, що велика кількість жителів із цієї категорії вже мають проблеми зі здоров’ям й не здатні комфортно змінити місце проживання. Іншими словами, окупована Росією східна Україна має всі передумови до катастрофічного спалаху коронавірусу, зокрема: обмежені антипандемічні заходи, занепала інфраструктура охорони здоров’я та великий прошарок населення пенсійного віку, що має проблеми зі здоров’ям, і потрапляє до категорій найвищого ризику.

Спалах у східній Україні не залишиться ізольованим в окупованій зоні. Окрім тих, хто проживає у контрольованих Росією районах, групою, що наражається на найбільшу небезпеку, є українські військовослужбовці. Десятки тисяч українських військових несуть службу вздовж лінії фронту на сході України, що простягається на сотні кілометрів. За останніми даними, бійці на фронті відчувають дефіцит масок та рукавичок. Українським військовим також не вистачає тестів на коронавірус й інших важливих речей для моніторингу та захисту від пандемії. Погані умови життя на фронті роблять їх особливо вразливими. Військовослужбовці проживають у тісних помешканнях та проводять по кілька днів поспіль в окопах, у близькому фізичному контакті та за відсутності засобів для миття, що потенційно створює ідеальне середовище для поширення вірусу.

Оскільки ОБСЄ та інші міжнародні організації стикаються з посиленими обмеженнями на доступ до окупованої східної України, міжнародна спільнота скута у засобах зниження ризику смертельного спалаху в регіоні. Одним зі способів є активізація закликів до Москви втрутитися й або запровадити жорсткіші антипандемічні заходи, або прийняти медичну допомогу ззовні. Україна також може використовувати наявні канали комунікації, такі як Тристороння контактна група в Мінську, щоб порушити тему посилення співпраці як із Києвом, так і з міжнародними організаціями з метою протидії пандемії.

Ця співпраця, вірогідно, буде життєво важливою, якщо окупована Росією східна Україна прагне уникнути перетворення в регіональну гарячу точку глобального спалаху коронавірусу. Починаючи з 2014 року, Кремль відрізає регіон від зовнішнього світу, все частіше закриваючи доступ міжнародним засобам масової інформації та гуманітарним організаціям. Це створило ідеальні умови для розповсюдження вірусу й тепер загрожує перерости в надзвичайну ситуацію у галузі охорони здоров’я, самотужки впоратися з якою Україні буде складно.

Міжнародній спільноті варто тиснути на Москву, примушуючи її надати точні дані стосовно ситуації в окупованих регіонах східної України, а також відкрити доступ міжнародним гуманітарним організаціям. Похмура альтернатива – масштабний спалах коронавірусу, що коштуватиме тисяч життів людей, які вже й так дуже постраждали через імперські амбіції Росії.

Марко Темницький, журналіст, акредитований при Міжнародній асоціації спортивної преси, висвітлює європейську політику та спорт. Публікувався у Forbes, EurActiv та EUobserver