Яка реальна вартість

Яка реальна вартість "Північного потоку"

Укрінформ
Попри величезні витрати Росії, ідея Кремля покарати Україну все одно провалилася

Газопровідний проєкт "Північний потік", друга підводна гілка якого зупинилася, через санкції США, неподалік від німецького берега, із самого початку не мав жодного комерційного значення для РФ – одні витрати замість прибутків. Як і не було жодного логістичного сенсу будувати цей найбільший у світі підводний маршрут транспортування газу, не кажучи вже про сухопутний коридор.

У геополітичному плані проєкт був важливий Кремлю лише з однією метою – покарати Україну. Будучи елементом гібридної війни, він мав позбавити нашу країну близько 2 млрд євро щорічного прибутку від транзиту російського газу в Європу. Інша політична ціль проєкту для керівництва РФ – внести розкол у єдність членів Євросоюзу, запобігти зменшенню залежності країн ЄС від Росії та збільшити свою присутність у Європі.

Водночас, реалізація Кремлем цих цілей з використанням ресурсів "Газпрому" мала й іншій бік: на політичній складовій будівництва масштабного інфраструктурного проєкту заробляли величезні кошти підрядники – передусім, з оточення президента Путіна. Як "Північний потік" у Європу, так і "Сила Сибіру" в Китай – класичні приклади неокупних державних інвестицій у проєкти, які приносять величезні прибутки лише підрядникам.

При оцінці вартості "Північного потоку" варто дивитися не лише на підводну частину проєкту в Балтійському морі (першу діючу та другу недобудовану гілки), а на будівництво всього газотранспортного коридору, яким природний газ йде з Ямальського півострова в Німеччину. При цьому, друга гілка проєкту – "Північний потік-2" – незважаючи на вкладені мільярди, має всі перспективи так і залишитися недобудованою у морі, адже можливостей для завершення будівництва наразі немає.

Загальні витрати Росії на «Північний потік» ніхто не підраховував, але вони можуть бути величезними – близько 100 мільярдів доларів США. Ця цифра була озвучена російським незалежним аналітиком нафтогазової сфери Михайлом Крутіхіним і стала справжнім відкриттям для багатьох учасників заходу у Відні, проведеного незадовго до заборони зібрань через коронавірус. Для австрійської аудиторії тема майстер-класу Крутіхіна, організованого віденським аналітичним центром ICEUR у будівлі австрійського Союзу промисловців, була особливо цікавою – австрійська OMV інвестувала близько мільярда євро у підводний газогін, шанси на запуск якого тепер виглядають примарними.

Власному кореспонденту Укрінформу вдалося побувати на самому заході, а згодом детальніше поспілкуватися з партнером консалтингової компанії RusEnergy на тему "Північного потоку".

ПРОЄКТ, ЩО НІКОЛИ НЕ ОКУПИТЬСЯ

"Північний потік-2" лише в морській своїй частині коштує понад 9 мільярдів. А скільки коштувало побудувати територією Росії новий газовий коридор? Там же в деяких місцях по 5-8 труб іде паралельно! Величезні гроші в землю закопані, – зазначає Михайло Крутіхін. – При тому, що можна було спокійно зробити перемичку до Ямбурга з Бованенковського родовища, і качати по наявних, досить справних мережах "Газпрому". Тим більше, що старі гігантські родовища "Газпрому" перебувають на стадії затухання видобутку – і мережі там напівпусті… Натомість хлопці вирішили нажитися, і ще втягнули в цю авантюру респектабельні західні компанії".

Між тим, приблизну вартість сухопутної газової інфраструктури під "Північний потік" все ж можна порахувати. І робили це в газпромівському ж "ООО "ВНИИГАЗ", коли розробляли документ під назвою "Программа комплексного освоения месторождений полуострова Ямал и прилегающих акваторий". За цифрами на 2008 рік, вартість газового коридору від Ямалу лише до Торжка оцінювалася у 79-93 мільярди доларів США…

"Звичайно, тут треба трохи скостити, бо тоді був інший долар, він не стільки коштував у рублях, як зараз. Але інфляція, яка впливала на вартість робочої сили, електроенергії, матеріалів та обладнання тощо – вона з’їла цю різницю. І тому, в принципі, десь так може й виходити. І це ж навіть не до Балтійського моря, а лише до Торжка", – зазначає аналітик.

"І тому, якщо враховувати, що вартість будівництва цього коридору була десь 70-80 млрд доларів, приплюсувати два потоки по дну Балтики – один коштував близько 10 млрд, а другий десь 9-10 млрд – то виходить, що вся ця затія обійшлася приблизно в 100 млрд доларів США", – додає Крутіхін, намагаючись оцінити орієнтовну ціну "Північного потоку".

Про те, що проєкт від самого початку не був комерційним, свідчить і порівняльний аналіз вартості "ямалського" газу та прогнозованої ціни його реалізації. Відповідно до тих же розрахунків "ВНИИГАЗ", до 2035 року "Газпром" буде в мінусі на 6,4 дол. США на кожній 1 тис. кубометрів проданого газу з Ямалу.

Якщо взяти весь об’єм газу, який буде проданий до 2035 року, і порівняти з тим, скільки витрачено на всю цю інфраструктуру, то виходить, що на кожній тисячі кубометрів втрачається 6,4 дол. США, констатує партнер консалтингової компанії RusEnergy.

З урахуванням такої інвестиційної складової стає зрозумілим, що "Північний потік" ніколи не окупиться. Все це – незворотні витрати (sunk costs).

"Ці кошти можна було б пустити на щось хороше, на якісь проєкти з підвищення соціального рівня життя в Росії, адже "Газпром" – це державна компанія. Але тепер – все, цих коштів немає, вони ніби "зникли", перекочувавши у чиїсь приватні кишені, – зазначає аналітик.

Але навіть, якщо відкинути інвестиційну складову і рахувати лише операційні витрати – скільки коштує качати газ з Ямалу в Німеччину та підтримувати трубу в робочому стані, – то все одно проєкт може залишатися збитковим.

"Є таке побоювання, й я думаю – правильне побоювання, що навіть на операційних витратах "Газпром" програє: тобто, він втрачає на цьому проєкті гроші, бо ціна на газ зараз низька. Тоді у 2008 році розрахунок ціни був зовсім інший – 250-270 дол. за 1 тис. кубометрів, а зараз в Європі "Газпром" продає газ по 110-140 дол. за 1 тис. кубометрів. І тому ця прокачка газу від Бованенковського родовища на Ямалі до Німеччини не виправдовується", – стверджує Крутіхін.

НЕДОРОБЛЕНИЙ "АКАДЕМІК ЧЕРСЬКИЙ" VS САНКЦІЇ США

Після того, як швейцарський трубоукладач Allseas у грудні минулого року вийшов з проєкту через загрозу санкцій США, в Росії заявили, що можуть і самі прокласти дном Балтійського моря останні 160 км газопроводу. А прокремлівські експерти навіть почали всерйоз розглядати, яке з російських суден може це зробити і в які терміни. Однак, як переконаний експерт RusEnergy, за нинішніх обставин немає ні технічних, ні юридичних можливостей для завершення будівництва "Північного потоку-2".

"Я не бачу технічних можливостей добудувати цей проєкт, тому що його має добудовувати спеціально обладнане судно-трубоукладач. Причім, потужний трубоукладач, із так званим "динамічним позиціонуванням", щоб він стояв на місці, не втикаючи якорі в дно, оскільки там чутливий район – можуть бути зачеплені кабелі, трубопроводи чи навіть поля, куди скидали боєприпаси двох світових війн, у тому числі хімічні, – заявив Крутіхін. – Крім того, судно повинно мати обладнання для зварювання, ізоляції, укладення на дно батогів газопроводу. Причому діаметр труб там – більш як один метр".

За словами експерта, в Росії є одне судно, яке теоретично могло б взятися за проєкт, але воно не обладнане в технічному плані, щоб укладати півтораметрові труби "Північного потоку-2" – "Академік Черський".

"Це – такий плавучий кран, який китайці побудували для Нігерії, а потім його купив "Газпром" із наміром залучити біля Сахаліну. Судно було відправлене до Сінгапуру для обладнання технікою, яка могла б зварювати трубу, але меншого діаметра, ніж 1 метр, – зазначає він. – "Академік Черський" постояв у Сінгапурі, ніхто його там не обладнав і зараз він йде Індійським океаном десь біля Африки. Куди він іде – ніхто нічого не говорить".

То може "академіка" все ж десь обладнають, "Газпром" передасть його якійсь фіктивній компанії – й судно все ж добудує проєкт? Михайло Крутіхін переконаний, що – ні. Окрім інших проблемних питань, пов’язаних із страхуванням судна та дозволом на будівництво тощо, є найголовніша проблема – санкції США. І вони будуть бити вже по самому "Газпрому", навіть не по його "дочці" "Газпромфлоту".

"Припустімо, що судно дійде, буде якось обладнане і приступить до роботи. Але далі що починається? Далі – санкції. По-перше, санкції проти цього судна, яке більше ніде не можна буде використовувати, крім Росії. А друге, і найголовніше: в американському законі чітко вказано, що санкціям підлягає власник цього судна. Навіть якщо він його перепродав якійсь іншій компанії, створив під нього нову компанію. Там все це вказано. Якщо буде такий фокус, така транзакція з передачею контролю над цим судном, то все одно буде покараний його нинішній власник – "Газпром". Дочка "Газпрому" – "Газпромфлот" – має судно в оперативній експлуатації, але його власник – "Газпром". І оскільки закон каже, що адміністрація Білого дому "повинна", а не "може", покарати власника, то це означає санкції проти "Газпрому". Саме тому наразі я не бачу ні технічної, ні юридичної можливості для завершення будівництва "Північного потоку-2".

КОНТРАКТ З УКРАЇНОЮ ЯК ФІКСАЦІЯ ПРОВАЛУ ПРОЄКТУ

Партнер консалтингової компанії RusEnergy взагалі припускає, що для керівництва РФ "Північний потік-2" зараз уже "не такий і важливий", а тому його можна було б і "списати".  З однієї простої причини, що "ті впливові групи людей, які робили гроші на цьому "Північному потоці", своє вже отримали.

Потреба в проєкті зменшується і через провал його головної мети – покарати Україну.

"Вихідною позицією всього цього було покарати Україну. Але ж ця ідея провалилася, бо була підписана транзитна угода, вигідна, передусім, українській стороні. Все це провалилося лише по волі американського закону. І оскільки "Північний потік-2" не запрацював, то довелося підписати з Україною транзитну угоду за принципом "качай або плати". Хоч і невигідну для "Газпрому" та Росії, але треба було підписувати", – переконаний російський незалежний експерт.

За його словами, "Газпром" зараз зменшив прокачку газу в Європу по всіх маршрутах, включаючи український, що зумовлено зменшенням попиту на газ в Європі, накопиченням газу в підземних сховищах, теплим зимовим сезоном та ін. "І тому "Газпром" не виконує норму з прокачки, але, з огляду на принцип "качай або плати", платить за 80% усього домовленого обсягу. І це стосується не лише України. Якщо все скласти, то для "Газпрому" витрати є дуже серйозними. Вони в мінуси виходять", – стверджує аналітик.

При цьому, в української ГТС, особливо після проведення анбандлінгу, "можуть бути хороші перспективи". Серед її переваг (так, на відміну від багатьох європейських "експертів", куплених Газпромом у рамках процесу "шредеризації" Європи, вважає Крутіхін) є висока надійність: "Якщо ми поглянемо на аварійність газотранспортної системи України, і порівняємо її з газпромівською, то кількість аварій на кілометр траси в української ГТС у 7 разів менша, ніж у російського "Газпрому" на його магістральних газопроводах. За весь час дії 10-річного контракту з "Газпромом" усі відключення, всі скорочення прокачки газу відбувалися за рішенням російської сторони. Тобто, це – одна з найбільш надійних мереж".

Хоча, звичайно, додає він, в української ГТС є деякі проблеми – "треба стики якісь змінювати, компресорне обладнання міняти, модернізувати загалом".

Серед хороших перспектив ГТС України – можливість її інтеграції в загальноєвропейську газову систему та залучення підземних газосховищ в інтересах Європи.

А якщо ЄС дотисне "Газпром" та примусить його "поводитися цивілізовано" на газовому ринку, то оптимальним варіантом, після закінчення нинішнього 5-річного контракту, взагалі був би продаж російського газу європейським країнам на кордоні між РФ та Україною. І тут уже європейці самі б платили за транзит і були б більш зацікавлені у забезпеченні безперебійності та надійності цього транзитного маршруту.

Василь Короткий, Відень

Фото автора та Ольги Танасійчук

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-