Анатомія фейку: як соцмережі вводили проти РФ «морські» санкції з 6 вересня

Українськими соцмережами досі масово шириться інформація про начебто санкції проти РФ через невиконання рішення Міжнародного трибуналу ООН з морського права, який постановив відпустити моряків. Мовляв, збігає термін “офіційної фіксації невиконання наказу трибуналу”, і російські судна більше не зможуть входити до світових портів або ж розпочнеться “блокування власності”. Навіть термін призначили: 6 вересня. На думку багатьох дописувачів, якщо до цього дня Росія не видала би 24-х військовослужбовців ВМС ЗС України, такі обмеження вводилися би ледь не “автоматично”. Відтак, логічно, обмін моряків – це “зрада”, бо Росія, мовляв, уникла жорстких санкцій, які день у день мали вступити в дію.

Правда – скучна річ. Вона не зліва, не справа, не “десь посередині”. Правда – у фактах. Жодне з викладених вище тверджень ними не підкріплене. Я дослідив, як в українському інформаційному просторі з’явилася ця недостовірна інформація. Виявилося, що фейковий коктейль цього разу складався з двох інгредієнтів.

ЩО ПОСТАНОВИВ СУД У ГАМБУРЗІ, А НЕ ТРИБУНАЛ СОЦМЕРЕЖ

Варто почати розбір зі встановлення відомих станом на зараз фактів (а не вигадок).

25 листопада 2018 року Росія здійснила черговий акт агресії проти України: віроломно напала на три кораблі ВМС ЗС України у міжнародних водах Чорного моря поблизу Керченської протоки, обстріляла їх, поранила українських військовослужбовців, а згодом захопила кораблі у полон разом із 24-ма членами екіпажів.

18 грудня 2018 року Генасамблея ООН ухвалила Резолюцію "Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь (Україна), районів Чорного та Азовського морів". Один із пунктів резолютивної частини стосувався нападу Росії на українські кораблі 25 листопада 2018 року. Документ назвав цей напад “безпідставним” і закликав Росію відпустити три захоплені кораблі й 24-х полонених моряків “без додаткових умов і без затримки”.

16 квітня 2019 року Україна подала до Міжнародного трибуналу ООН з морського права запит про призначення тимчасових заходів відповідно до пункту 5 статті 290 Конвенції ООН про морське право у спорі між Україною та Росією щодо «імунітету трьох кораблів України та двадцяти чотирьох військовослужбовців на борту».

У своїй заяві про вжиття тимчасових заходів Україна зробила запит «вимагати від Російської Федерації оперативно: звільнити судна і повернути їх Україні; призупинити кримінальне провадження проти 24 затриманих українських військовослужбовців і утримуватися від порушення нового провадження щодо них; відпустити затриманих військовослужбовців і дозволити їм повернутися в Україну».

25 травня Трибунал майже повністю задовольнив український позов під час розгляду тимчасових заходів і зобов’язав Росію негайно звільнити три українські військові кораблі та 24 захоплених моряків.

“Трибунал вирішив, що за обставин даного розгляду, доцільно застосувати попередні заходи, які вимагають від Російської Федерації відпустити три кораблі ВМС ЗС України та 24-х затриманих українських військовослужбовців та дозволити їм повернутися до України”, – йдеться у пункті 118 рішення Трибуналу.

У резолютивній частині рішення суд постановив, що Росія має “негайно звільнити українські кораблі ВМС “Бердянськ”, “Нікополь” і “Яни Капу” та повернути їх під контроль України.

Судді ухвалили, що протягом одного місяця (до 25 червня) сторони – Росія та Україна – повинні надати трибуналу звіт щодо виконання наказу. За словами заступниці міністра закордонних справ України Олени Зеркаль, Росія подала такий звіт “за мить до дедлайну” 25 червня.

Звіт містив маніпулятивні інтерпретації Росією рішення Трибуналу, а звільняти кораблі та моряків вона не збиралася. Більше того, 17 липня російська влада продовжила термін “арешту” всім військовополоненим морякам.

ІНГРЕДІЄНТ №1: ТРОХИ ДУМОК “ЕКСПЕРТА” НА ЗАДАНУ ТЕМУ

Першим 2 вересня інформацію про начебто “автоматичні санкції” проти РФ поширив сайт “Обозреватель”, який взяв коментар у експерта Олега Жданова.

Навіть не у вигляді цитати, а своїми словами, видання заявило, що “6 вересня Гаазький міжнародний суд почне вводити санкції проти Росії за невиконання його рішення щодо українських моряків”. Вірогідно, посилаючись на слова експерта, але не цитуючи їх.

Вже у першому реченні публікації містилася груба маніпуляція. Сама вона побудована як новина, хоча новиною по суті не є, а є лише «думкою експерта». Далі. Наказ про звільнення моряків та кораблів ВМС ЗС України ухвалював Міжнародний трибунал ООН з морського права (ITLOS), який розташований у Гамбурзі, а не у Гаазі (набір літер схожий, але міста різні). До того ж, не зрозуміло, що таке “Гаазький міжнародний суд”. Можливо, йшлося про Міжнародний кримінальний суд? Чи Міжнародний суд ООН? Обидва ці суди – до слова, це абсолютно різні інституції – знаходяться у Гаазі, але жоден із них не називається “Гаазьким міжнародним судом”.

Далі новина рясніла “думками на задану тему” експерта, про рівень якого свідчить вже те, що він згадує у своїй прямій мові вже якийсь четвертий невідомий суд під назвою “Гаазький міжнародний кримінальний суд”. Жданов переконаний, що обмін військовополонених моряків “порушує процедуру” цього самого неіснуючого (або неправильно названого) суду.

Далі видання зі слів експерта заявляє, що “санкції проти Росії розпочнуться “автоматично”, “цю процедуру вже почав суд”.

"Це дуже серйозні санкції. Перше, що буде заборонено – це вхід морських суден Росії в іноземні порти тих держав, які підпадають під юрисдикцію Гаазького суду. Розпочнеться арешт майна, причому, як рухомого, так і нерухомого. Літаки "Аерофлоту", російські кораблі, які будуть перебувати в портах або на рейдах, будівлі – нерухоме майно, що належить РФ на території країн, що підпадають під юрисдикцію цього суду. Потім будуть заарештовувати російські рахунки за кордоном. Доти, доки Росія не виконає рішення суду. Такі правила", – заявив експерт, не уточнивши, на які правила посилається.

У жодних інших вітчизняних та іноземних джерелах нічого схожого на цю інформацію знайти не вдалося. Хоча, враховуючи “Гаазький міжнародний кримінальний суд”, більшість подальших питань до цього експерта і до видання, яке поширило його коментар у такій формі, відпадають самі собою.

Залишається, хіба що, єдине: чи свідомий цей вкид фейку і якщо так, хто його замовив?

ІНГРЕДІЄНТ №2: ДУМКИ ЕКСПЕРТА ПІДНЯТІ НА РІВЕНЬ НАРОДНОЇ ДЕПУТАТКИ

Одкровення експерта Жданова не надто розійшлися іншими ЗМІ. Мабуть, більшість колег побачили очевидну бездоказовість інформації та невідповідність заяв рівню поінформованості джерела. З того, що вдалося знайти при побіжному пошуку – лише передрук коментаря виданням Depo.Ua.

Однак уже 4 вересня інформація про можливі санкції проти РФ із 6 вересня з’явилася у дописі народної депутатки від фракції “Європейської Солідарності” Ірини Геращенко на її власній сторінці у мережі Facebook.

“...процедура фіксації невиконання рішення і з 6 вересня російське майно можуть заарештовувати в міжнародних портах і аеропортах”, – написала вона.

Мабуть, народна депутатка швидко усвідомила, що інформація (яку вона, вірогідно, дізналася з коментаря Жданова?) не відповідає дійсності й видалила пост. Натомість вона написала уточнений допис, де вже не згадувала дату 6 вересня, а лише пояснила, що невиконання РФ наказу Трибуналу “може стати підставою для введення обмежень”, які застосовуються окремим рішенням кожної держави-сторони конвенції (і це вже, до речі, відповідає дійсності).

Очевидно, розуміючи, що попередня інформація була некоректною, вона також додала наприкінці свого нового допису, що “так інформація щодо рішення трибуналу і наслідків для РФ викладена більш коректно, ніж в попередньому пості”.

І хоча Геращенко виправила інформацію достатньо оперативно (здається, протягом кількох годин), новина вже встигла “розлетітися” у ЗМІ. Зокрема, з посиланням на депутатку, повідомлення про “арешт майна РФ вже з 6 вересня” опублікували Цензор.НЕТ, телеканал “Прямий”, газета “День”, видання “Гордон” (відповідні новинні повідомлення доступні на цих ресурсах і станом на момент написання цієї статті) та інші.

До слова, Укрінформ теж спершу опублікував новину з посиланням на Ірину Геращенко, але згодом виправив її – після корекції авторки допису. Повну інформацію дали і у “Радіо Свобода”, опублікувавши корекцію допису.

Складно сказати, звідки взялася ідея “офіційного моніторингу” невиконання рішення трибуналу, який, начебто, почався 21 серпня. В експерта Жданова такого не звучало. Поверхневий пошук вказує лише на одну статтю у виданні “Главком”, де автор Павло Вуєць пише, без зазначення дати, що “розпочалася процедура фіксації невиконання Росією рішень морського трибуналу”.

Складно сказати, про яку фіксацію йдеться, адже Міжнародний трибунал ООН з морського права ще у травні наказав звільнити моряків і кораблі негайно. До того самого закликала і груднева резолюція Генасамблеї ООН. Росія не виконала це рішення. Термін надання звітів сторін збіг 25 червня, і на той момент Росія також не звільнила моряків і кораблі. Навіть зараз, після повернення українських героїв додому, Росія досі утримує захоплені кораблі. Відтак Росія порушувала наказ Трибуналу вже з травня. Цілком “офіційно”.

ВИЖИТИ У СВІТІ МАНІПУЛЯЦІЙ І НЕПЕРЕВІРЕНИХ ДЖЕРЕЛ

Насправді, можливість запроваджувати проти Росії санкції за невиконання наказу Трибуналу з морського права справді існувала (й існує, бо Кремль досі не віддав три кораблі ВМС). Рішення “морського” трибуналу у Гамбурзі може і не мають інструменту примусового впровадження, але вони обов’язкові до виконання та більш ніж вагомі з точки зору міжнародного права. Про це свідчить, зокрема, і рішення РФ звільнити корабель “Arctic Sunrise” та його екіпаж внаслідок аналогічного рішення суду 2013 року після 11 місяців утримання їх під вартою (і попри запевнення, що Москві байдужі рішення міжнародних судів та трибуналів). Злісне невиконання Кремлем наказу Міжнародного трибуналу ООН з морського права могло призвести до введення відповідних санкцій державами, які є сторонами конвенції ООН з морського права – і навіть заборони допуску російських суден до своїх портів. Українські дипломати могли б добитися таких санкцій кропіткою роботою у двосторонньому форматі з кожною окремою державою.

Проте введення жодних “автоматичних” санкцій з 6 вересня не передбачалося, крім як у фантазії авторів публікації – чи то самого експерта Олега Жданова, який власну версію подав як доконаний факт, чи то видання, яке маніпулятивним чином передало його коментар. Як і не було “офіційного моніторингу”.

За останні тижні, це, на жаль, уже не перший випадок, коли українські ЗМІ “купуються” на відверту дезу та фейки. Попереднім кричущим випадком було поширення новини про “обмін, що вже відбувся” 30 серпня із посиланням на репост у Facebook генерального прокурора Руслана Рябошапки допису в соцмережі помічниці депутата Анни Ісламової, інформація якої походила з видання “Апостроф” із посиланням на достатньо несвіжий допис у Twitter Іллі Пономарьова. Якось звучить не надто достовірно, правда? Але інформація все одно “розлетілася” інформпростором зі швидкістю лісової пожежі. Варто відзначити, щоправда, що розповсюдженням цієї новини “згрішили” не лише українські ЗМІ, а й навіть поважне міжнародне інформагентство “Рейтер”.

Будь-який період обміну полонених – це час підвищеної інформаційної чутливості авдиторії, а також підвищених зусиль всяких зловмисників з цілеспрямованого поширення дезінформації.

Проте такі часті рецидиви розповсюдження дезінформації виданнями, народними депутатами, генеральним прокурором, а згодом і пересічними користувачами соціальних мереж, говорять про кричущу, загрозливу вразливість українського суспільства перед маніпуляціями та дезінформацією.

Гадаю, не варто нагадувати, яких зусиль докладає Росія, аби здійснювати емоційний контроль української громадської думки. Згідно з дослідженням Принстонського університету (США), опублікованим у липні, Росія виявилася глобальним лідером у застосуванні дезінформації в інтернеті при здійсненні кампаній впливу – вона відповідає за 72% у світі (!) таких втручань у внутрішні справи інших країн з 2013 по 2019 роки.

Навряд чи потрібно нагадувати вдумливому читачеві, що кампанії з дезінформації для Росії є не просто необхідним супутним елементом військових наступів, обмінів полоненими та перемовин на вищому рівні, а й, можливо, навіть їхньою головною метою.

Якщо ми хочемо вистояти під цим масованим артобстрілом брехні, ми просто не маємо жодного іншого виходу, ніж критично ставитися до заголовків та інформації, перевіряти джерела, не поширювати емоційні бездоказові коментарі “експертів”. Це стосується і новинарів, і читачів, і можновладців.

Георгій Тихий, Нью-Йорк

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства