Гренландія – це вам не 51-й штат США

Гренландія – це вам не 51-й штат США

Аналітика
Укрінформ
Данці жорстко висміяли ідею продажу свого острова США, Трамп образився і налякав їх, як того їжака з відомої приказки, дипломатичним “пхе”

Трамп скасував зустріч із прем'єр-міністеркою Данії Метте Фредеріксен, образившись, що та категорично не бажає обговорювати продаж Гренландії США. Американський президент не забарився “твітнути” про це відразу після того, як датські політики дружно “засвистали” його пропозицію. «Виходячи з коментарів прем`єр-міністерки Метте Фредеріксен, яка сказала, що не зацікавлена обговорювати придбання Гренландії, я переношу нашу зустріч, яка мала відбутися за декілька тижнів, до іншого разу», – заявив Трамп. (Зустріч була запланована у рамках візиту Дональда Трампа до Данії 2-3 вересня – Ред.). Добре хоч подякував їй за прямоту та “економію часу для всіх”. Цікаво взагалі, що це було з боку підприємливого американського президента?

Острів, що не продається

За даними джерел газети Wall street Journal в Білому домі, “Трамп неодноразово ставив радникам відповідне питання і з цікавістю слухав їх доповіді з приводу геополітичного значення острова Гренландія, а також його ресурсів. Крім іншого, обговорювалася тема розширення присутності військовослужбовців США в Арктиці”, – йдеться на сторінках WSJ.

При цьому ідею включити Гренландію до складу США не можна назвати новою: в 1946 році це вже намагався зробити президент США Гаррі Трумен. Тоді Данія, що перебувала в складному економічному становищі після Другої світової війни, ввічливо подякувала Вашингтону за пропозицію і стримано від неї відмовилася. Цього разу ніхто з датських політиків не те, що не дякував потенційному вашингтонському покупцеві, а навіть не стримував різкості в його бік.

Метте Фредеріксен з місцевими жиителями на Гренландії
Метте Фредеріксен з місцевими жиителями на Гренландії

Колишній прем’єр-міністр Данії Ларс Люкке Расмуссен назвав пропозицію це невдалим жартом. "Це певно першоквітневий жарт… але він геть не по сезону!" – написав політик у Twitter. Речник Данської народної партії Гренландії Серен Есперсен, за даними видання New Straits Times Online, висловився про ймовірні наміри американського президента ще більш жорстко. "Якщо він (Трамп. – Ред.) справді замислюється над такою ідеєю, то це явний доказ того, що він з’їхав з глузду… Думка про продаж Данією 50 тисяч громадян Сполученим Штатам є абсолютним божевіллям!", – сказав він. Своєю чергою членкиня парламенту країни від Гренландії заявила: "Я впевнена, що більшість у Гренландії вважає, що краще мати відносини з Данією, ніж із США у довгостроковій перспективі".

Навіщо пану Трампу купувати “зелений” льодовий острів?

Гренландія – найбільший острів на Землі (площа 2,1 млн км²), розташований між Північним Льодовитим та Атлантичним океанами. Більшість його території вкрита вічною кригою, тим не менш, тут величезні природні ресурси (зокрема, водні, рибні). На острові проживає 56 тисяч людей, 14 тисяч з яких живуть у столиці – місті Нуук. Сучасне населення у своїй більшості – інуїти, представники етнічної групи корінних народів Північної Америки, які понад тисячоліття тому емігрували сюди з північної Аляски. Данці складають приблизно п’яту частину сучасного населення Гренландії. Незважаючи на свою політичну приналежність до Данії (має статус автономної території), Гренландія є колишньою територією Європейського Союзу, оскільки на відміну від Данії, вийшла з нього в 1985 році.

Тож ідея Дональда Трампа щодо “купівлі Гренландії”, як потенційно багатої природними ресурсами території, зовсім не виглядає абсурдною. Хоча на думку журналіста Михайла Андрійовича, Трамп має тут іншу ціль. “У США стартувала виборча президентська кампанія – саме з пропагандистською метою Дональд й запустив ідею придбання Гренландії. Американському виборцеві це може припасти до смаку – таким чином, електоральне поле Трампа зміцніє, що може надати йому переваги у виборчому процесі та досягти перемоги”, – стверджує Андрійович.

Його слова підтверджуються й коментарями у соціальних мережах, де громадяни США, зокрема й українського походження, діляться заокеанськими новинами. Мовляв, місцеві аналітики припускають, що історія з Гренландією саме для того і придумана, щоб “гальванізувати” електорат Трампа, який буде пишатися тим, що їх лідер “крутий і Америка попереду всіх”.

З такою думкою погоджується й економіст Олексій Кущ: “Трамп схильний до таких ефектних заяв в контексті розбудови свого іміджу консервативного державника. В медійному, політичному та пропагандистському планах ідея купівлі такої величезної території, нехай і дуже обмеженої з точки зору господарського використання, дуже красиво лягає в майбутню передвиборчу кампанію. Думаю, на якийсь відсоток консервативних виборців це спрацює, адже Гренландія цілком “вкладається” у передвиборче гасло Трампа “Зробимо Америку знову великою!” (Make America great again!)”.

Олексій Кущ
Олексій Кущ

Звісно, це не єдина причина. “Згадаймо про те, в Гренландії є поклади корисних копалин та інші природні ресурси. Так, собівартість їх видобутку та використання може бути досить високою. Але придбавши Гренландію, Сполучені Штати одночасно отримують величезну зону економічних інтересів навколо острова, а це набагато цікавіше, тому що арктичний шельф надзвичайно багатий на поклади корисних копалин, зокрема, природній газ, який можна скраплювати. Так, його собівартість також не копійчана, але тут важливо інше: за фізичними властивостями арктичний газ небагато дешевший у плані зрідження”, – зазначає Олексій Кущ. Але, на його думку, це питання не сьогоднішнього дня, а як мінімум 20-30 років, коли технології суттєво просунуться вперед. Експерт нагадує, що нещодавно вчені знайшли під льодовим панциром Гренландії величезні запаси прісної води – близько 100 мільярдів тонн. А враховуючи те, що у другій половині XXI століття прогнозують війни за воду, то, цікавлячись Гренландією, США завчасно “дбають про перспективу”.

“Ще одна причина – геополітична. Америка нині докладає величезних зусиль, щоби не допустити Росію в Арктику. “І якщо Трампу таки вдасться укріпитися в Гренландії, то монопольні претензії Росії на Північний морський шлях вже стануть не такими очевидними”, – переконує Олексій Кущ.

США вже не вперше купує чужі землі

За словами економіста, доцента КНЕУ ім. В. Гетьмана Павла Сацького, традиція продажу володінь, які є надто дорогими в утриманні, перейшла до держав Європи й Америки ХІХ-ХХ ст. із часів феодального Середньовіччя. Власне, самі США значною мірою утворилися в результаті купівлі земель. Наприклад, відомий історичний факт про те, що землю, на якій сьогодні стоїть місто Нью-Йорк, було куплено у індіанців, по суті, за «брязкальця».

“Традиція купівлі суверенних територій у Новому світі була підтримана і стала нормою. Чи не найбільшим продажем землі в новій історії був продаж у 1803 р. Францією Наполеона (у той час вже пожиттєвого консула Французької Республіки) західної Луїзіани Північноамериканським Штатам (нині США). Власне, США – це країна, яка найбільше підзбирала своїх територій за рахунок купівлі колоніальних володінь держав Європи. Схоже, цю звичку вони і надалі прагнуть культивувати”, – каже Павло Сацький.

Нагадаємо, що у 1867 році у Вашингтоні було підписано договір, за яким Росія за ціною 1,9 цента за акр продала США Аляску, Алеутські острови та острови у Беринговій протоці. Загальна сума угоди склала 7,2 мільйонів доларів золотом, що в нинішніх цінах становить трохи більше $100 млн.

Однак, інколи мирні бажання «купівлі землі» оберталися військовими конфліктами. Можна навести приклад Чилі, Перу та Болівії в 1879 р., де одна із сторін погоджувалась «продати» частину землі під загрозою інтервенції. Сьогодні такий сценарій в геополітиці малоймовірний (хоча, дивлячись на агресивні дії путінської Росії стосовно сусідів, нічого вже не можна гарантувати напевно. – Ред.)

Утім, повернемося до ідеї Дональда Трампа. У США, як каже пан Сацький, до цього острова не даремний інтерес. Як мінімум через можливість геополітичного панування та видобутку корисних копалин, як на території Гренландії, так в подальшому і в Арктиці. “Хоча спроба купівлі цією території зараз є, радше, ексцентричним кроком американського президента, на який Данія в жодному разі не погодиться”, – резюмує експерт.

Мирослав Ліскович. Київ

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-