США переходять в кібер-наступ на Росію
Навколо нещодавньої статті New York Times (NYT), присвяченій кібератакам США на енергетичну систему Росії з подачі “дідуся Твітлера” - президента Дональда Трампа, розгорівся доволі резонансний скандал. Спершу американський президент звинуватив NYT у поширенні фейкових новин та у державній зраді. Вочевидь, Трамп був трохи не в курсі всіх кібер-операцій власних силовиків, коли “згарячу” писав свій гнівний твіт, адже в наступних президентських твітах проти New York Times звинувачення у фейковості якось відійшли на задній план. В будь-якому разі, свою справу стаття зробила, і тепер про кібер-війну з РФ аж гуде у Вашингтоні.
Що ж такого сенсаційного накопали журналісти New York Times?
Резонансна стаття стверджувала, що американські шпигунські програми проникали в російські мережі, зокрема, в системи контролю та моніторингу електропостачання, ще з 2012 року. Але досі їх завданням був лише пасивний збір даних. Втім, після скандально відомих атак російських хакерів та цілеспрямованих дій “ольгінської фабрики тролів” - системи російських фейкових акаунтів та ботів у соцмережах — під час виборів 2016-го, новообране керівництво США почало “чухати голову” у пошуках відповіді на російську агресію в цифровому просторі.
У 2018 році Президент і Конгрес США дали дозвіл Кіберкомандуванню США на більш “наступальні” акції проти Росії. Зокрема сам Трамп “хвалився” тим, що дав команду провести декілька атак під час проміжних виборів до Конгресу США в 2018-му. Втім, військове керівництво США дещо вільно трактувало слова та наміри президента, і шпигунські програми, занурені глибоко в російські мережі, перетворилися з пасивних на активні. Про атакуючу здатність таких програм залишається тільки здогадуватися: можливо вони лише “засіють” російські мережі інформаційним сміттям, а можливо, в разі наказу з Пентагону, повністю “вирубають” російську енергетику на години, а то й дні. Як зазначали New York Times з посиланням на анонімні джерела з оборонних структур США : «Критичне питання, відповідь на яке неможливо дізнатися без доступу до секретних деталей операції, полягає в тому, наскільки глибоко США проникли в російську систему. Тільки тоді стане ясно, чи вдасться занурити Росію в темряву або обмежити роботу її збройних сил, наприклад. Це питання, на яке неможливо відповісти, поки не буде активований код».
Хоча для президента США оприлюднена New York Times стала “неприємним сюрпризом”, для людей, які уважно слідкують за заявами військового керівництва США щодо кібер-війни, публікація нью-йоркського видання не “розкрила очі” на реальний стан справ — лише підтвердила підозри. Адже про те, що у цифровому протистоянні між Росією та Заходом не можна обмежуватись пасивним захистом, у Вашингтоні говорять вже давно. Глава Кіберкомандування США Пол Накасоне вже давно пропонував агресивніше і "глибше проникати" в мережі супротивників, нарікаючи, що в іншому випадку вони не бояться американців. А радник американського президента з питань національної безпеки Джон Болтон на минулому тижні заявив, що американські військові розширюють список потенційних цілей для кібератак, щоб попередити можливих супротивників, що вони "заплатять високу ціну" у разі атаки на США.
Варто відмітити, що Штати стали не першою західною державою, яка у кібер-безпеці від захисту перейшла до атак, але вони стали першими, хто дав симетричну - хакерську - відповідь на зломи і проникнення хакерів. Пальма першості ж у реальній відсічі кібер-загрозам належить Ізраїлю, який декілька місяців тому відкрив “нову епоху” у кібер-війні, розбомбивши будинки, з яких за даними ізраїльської розвідки палестинці здійснювали кібернетичні атаки на інформаційну інфраструктуру. Тобто, вперше в історії нашої планети у відповідь на цифрову атаку була застосована реальна зброя. І от тепер стало відомо, що у відповідь на нахабні атаки кремлівських хакерів може “лягти” вся енергосистема РФ, і тоді московський режим не обереться проблем. Іншими словами, нова епоха кібер-воєн не просто на порозі — вона вже наступила.
Цифрові хулігани, начувайтеся!
Особливо цікавими в світлі оприлюднених New York Times відомостей виглядають нещодавні заяви венесуельського диктатора Мадуро, який звинуватив США у збоях енергосистеми Венесуели в березні цього року, коли 21 із 23 штатів країни залишилися без електрики. Цілком ймовірно, американці могли “обкатати” технологію атаки на венесуельцях, перш ніж закладати “цифрові міни” в російські мережі.
Однак, важливий момент - США та західні держави не нападають, а захищаються у “цифровій війні”. Адже досі, якщо слідкувати за новинами про чергові зломи, російські втручання, фейки і тролів, то Росія почувалася хуліганом, яких безкарно “роздає всім ляпаси” у цифровому просторі. Вочевидь, з такою ситуацією вже не стали миритися. Саме тому стратегія США змістилася від пасивного спостереження до агресивного розміщення потенційно небезпечного програмного коду в мережах суперника. Хоча вектор все одно залишається оборонним та попереджувальним. Джерела все тих же New York Times зазначали, що такі дії США є попередженням, і лише в разі серйозного конфлікту мають стати фундаментом для проведення реальних кібератак.
Цікаво, якщо за океаном стаття NYT викликала бурхливе обговорення, то в Москві інформація про кібер-атаки на їх енергетичну систему пройшла на диво непоміченою. Кремлівський режим обмежився лише в’ялим буркотінням Дмитра Пєскова про те, що буцімто гіпотетично, колись-там, кібер-війна США та Росії усе ж можлива.
Зі всієї цієї історії для України виникають декілька важливих висновків. По-перше, інформаційне та кібернетичне протистояння між Заходом та РФ набирає обертів. І Україна в ньому, як і в протистоянні соціально-політичному та військовому - з танками та артилерією, знаходиться на першій лінії фронту. А враховуючи, як багато новообраний президент Зеленський говорить про “диджіталізацію” та “державу у смартфоні”, вищому керівництву нашої держави потрібно чітко усвідомлювати, як цю “цифрову державу” захистити. По-друге, в ситуації, коли Захід переходить в “цифровий наступ” на Росію, нам також потрібно оновлювати стратегію, аби залишатися якщо не в перших рядах, то хоча б у фарватері цього наступу.
Вячеслав Масний. Київ
