Коли голосують за ілюзії й не розуміють реальних проблем: Сучасна Іспанія увійшла в стадію політкризи
Парламентські вибори в Іспанії зробили найсильнішою партією в обох палатах парламенту соціалістів прем'єра Педро Санчеса.
Ліві в Іспанії помінялися місцями з правими. Провідна сила правого спектру, Народна партія, зазнала історичної поразки і тепер навряд чи у найближчі роки зможе претендувати на створення уряду. Більш того, до парламенту вперше після краху франкізму увійшла відверто ультраправа партія "Голос". Якщо дві інші праві партії – Народна партія і партія "Громадяни" – спробують з нею об'єднатися, як це вже сталося в Андалузії, це тільки ще більше дистанціює лівий, а потім і ліберальний електорат від правого табору.
Праві – і Народна партія, і "Громадяни" – намагалися домогтися легкої популярності, коли не виявляли ніякої конструктивності у вирішенні каталонського питання і були впевнені, що обережність соціалістів призведе до краху лівих сил. Але іспанський виборець оцінив саме спроби прем'єр-міністра Педро Санчеса "склеїти" державу. Правда, тепер ці спроби навряд чи увінчаються успіхом. Якщо подивитися на результати виборів по Каталонії, очевидно, що жителі цього регіону живуть наче в іншій країні, не в Іспанії.
Більш того, настрої каталонців за кілька років протистояння з центром значно радикалізувалися. Провідною каталонською політичною силою у новому парламенті Іспанії будуть ліві республіканці, чий лідер Оріол Жункерас очікує вироку в іспанській в'язниці. Але формування уряду Санчеса і взагалі стабільність іспанської демократії залежать саме від цієї людини і його прихильників. Ну і ще від депутатів від Країни Басків, які теж виступають за більшу самостійність свого регіону.
Після цих парламентських виборів стало ясно, що сучасна Іспанія увійшла у стадію політичної кризи, яку легко порівняти з британською катастрофою більш ніж столітньої давності. Тоді у британському парламенті не було ані політичної волі надати самоврядування, а потім незалежність Ірландії, ані сформувати уряд без підтримки прихильників ірландської незалежності. Наслідки стійкої нездатності англійської еліти швидко вирішити ірландське питання відчуваються навіть сьогодні, коли немає ніякої можливості здійснити "брекзіт" без вирішення питання про кордон між Республікою Ірландія і британським Ольстером.
Схоже, на Іспанію чекає та ж доля. Кількість прихильників незалежності Каталонії – якщо дивитись хоча б на результати парламентських виборів – не зменшується, а збільшується, конституційних можливостей для проведення легального референдуму немає, на політичній сцені Іспанії з'являються партії, які взагалі вимагають скасування автономії провінцій і ці партії – як "Голос" – потрапляють до парламенту, що тільки підсилює позиції прихильників незалежності Каталонії і Країни Басків. І без підтримки каталонських і баскських депутатів не можна сформувати ефективну владу! Катастрофа!
Зараз вже мало хто пам'ятає, що ще кілька років тому нічого подібного просто не було, уряду соціалістів вдалося домогтися заспокоєння ситуації за рахунок надання ексклюзивних прав іспанським провінціям. Однак уряду Народної партії вдалося домогтися скасування Статуту Каталонії через суд, а потім застосувати силу після нелегітимного каталонського референдуму. Колишній іспанський прем'єр Маріано Рахой, який вірив, що ця жорсткість буде сприяти його популярності, став могильником власної кар'єри, впливовості власної партії й іспанської державної єдності.
Тепер, звичайно, багато хто в Іспанії й у світі буде говорити, що це Путін винен і шукати сліди Кремля у каталонському національному таборі. Але Путіна підсилює відсутність реалізму в політичної еліти і народу в будь-якій країні – від Сполучених Штатів до Іспанії, від Великої Британії до України. І всюди, де люди голосують за ілюзії й не розуміють реальних проблем, вони голосують за Путіна.
Віталій Портников
FB
реклама