Новий парламент Молдови: Коаліція опонентів чи дострокові вибори?

24 лютого у Молдові пройшли парламентські вибори. Оприлюднені і попередні результати голосування. Вперше (з 1993 року) «за парламентським бортом» опинилися дві кардинально протилежні політичні сили – Партія комуністів, яка керувала країною 8 років (з 2001 по 2009 роки) і Ліберальна партія (головний ідеологічний осередок об'єднання Молдови з Румунією).

Повне фіаско зазнала і проросійська «Наша партия», очолювана утікачем, екс-мером міста Бєльци Ренато Усатим, який керував виборчою кампанією з Москви і Франкфурта.

Тривожним сигналом, але вже безпосередньо для політиків, став показник активності громадян – зареєстрована найнижча за усю сучасну історію молдовського парламентаризму явка – 49,2%, що на 8% нижче 2014 року і майже на 20% нижче рівня явки дев'яностих і двотисячних років. Є привід замислитися і тим, кого обирають: чи все вони роблять для того, щоб народ жив краще. І тим, хто вибирає - якщо розчарувалися в своїх політичних кумирах, не треба чекати, що хтось подарує краще життя, а варто бути більш активними у досягненні цього кращого життя.

ОСОБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ СИСТЕМИ

Як відомо, напередодні виборів був скасований День тиші. Можна було «переконувати» електорат аж до виборчих дільниць. Заборона діяла лише за порогом – там, де проходило голосування.

Що, власне, і відбувалося. Представники усіх без винятку політичних партій брали в облогу підступи до виборчих дільниць, переконуючи і просвіщаючи, за кого «правильно» віддати свій голос. Це, як зазначили згодом у своїх звітах і вітчизняні, і іноземні спостерігачі, вносило певне сум'яття в голови виборців. Тим більше, що нинішні вибори вперше проводилися за змішаною системою, коли половина депутатів обиралися за партійними списками, а решта – за одномандатними округами.

Крім цього, одночасно з парламентськими виборами пройшов і консультативний референдум з питання скорочення кількості депутатів з 101 до 61 та надання виборцям права відкликання депутатів.

Разом з тим, представники ПАРЄ і Венеціанської комісії неодноразово заявляли про небажаність проведення в один день і виборів, і референдуму. Ось і вийшло, що на дільниці для голосування кожен громадянин отримував по 4 бюлетеня. Перший – зі списком політичних партій, другий – з кандидатами по одномандатному округу, третій – з питанням (так або ні) про скорочення кількості депутатів у парламенті, і четвертий – про можливість відкликати з парламенту депутатів, які не виправдали довіри (так або ні).

Щодо підсумків референдуму, то, як повідомила голова Центрвиборчкому Аліна Руссу, громадяни підтримали ініціативу щодо скорочення кількості депутатів. Хоча для її реалізації ще необхідне затвердження результатів голосування у парламенті і Конституційному суді.

Скасування ж дня тиші напередодні голосування не мало особливого ефекту на результати виборів. Як говорить українське прислів'я, «не наївся – не налижешся».

ПОСТТИША

Однак складалося враження, що у Молдові скасований «День тиші» напередодні виборів настав наступного дня. Оприлюднені Центрвиборчкомом підсумки виборів були дещо несподіваними. Мовчали експерти, політологи і навіть самі учасники виборів. На прес-конференціях, які пройшли вже 25 лютого, відчувалася розгубленість: кількістю отриманих голосів були не задоволені усі без винятку політичні конкуренти.

Після остаточного підрахунку голосів до молдовського парламенту пройшли чотири партії. На першому місці опинилася Партія соціалістів, яка обіцяла виборцям тісну дружбу з Росією і вступ країни до Євразійського Союзу. На другому місці – опозиційний блок «ACUM» («Зараз»), лише на третьому місці – правляча Демократична партія, на четвертому – партія «Шора», за ім'ям її лідера Ілана Шора. Але кількість отриманих кожною політсилою голосів передбачає лише формування коаліції. А от хто і з ким буде формувати коаліцію, прогнозувати не береться ніхто. У передвиборчій гонці було вилито стільки бруду один на одного і оприлюднено стільки «грізних перспектив» на адресу політичних конкурентів, що за стіл переговорів сьогодні сісти, зрозуміло, дуже складно. Не поспішають зі своїми прогнозами і авторитетні в країні політологи та аналітики. Як сказав один з них, «країна сьогодні у підвішеному стані, треба домовлятися».

Але як домовлятися? Буквально кілька днів тому кожна з партій з упевненістю переконувала виборців у своїй беззастережній перемозі на виборах, обіцяючи «золоті гори». У процесі голосування партії завзято звинувачували один одного в порушеннях і підкупі виборців. Отримала гучний резонанс «кампанія» з організованої доставки виборців з Придністровського регіону, яких привозили автобуси з наклейкою «ШЕРИФ», і яким нібито платили за «голос», «не відходячи від каси», у даному випадку від автобуса. Навіть відео з'явилося у мережі, що зафіксувало передачу грошей. Проте так ніхто і не з'ясував – хто і за скільки забезпечував собі «голоси» у такий спосіб. Була оприлюднена ще певна кількість порушень від кожної із сторін.

А сьогодні треба зробити дуже непростий вибір: або тверезо сприймати ситуацію і відкласти до кращих часів власні амбіції, поставивши інтереси країни вище, або йти на дострокові вибори. У зв'язку з цим свою думку на прес-конференції, яка пройшла на другий день, висловили спостерігачі Місії ОБСЄ, які рекомендували політичним представникам припинити протистояння і піти на діалог з вчорашніми конкурентами заради створення коаліції. В іншому випадку доведеться обрати другий шлях, який веде тільки в одному напрямку – до дострокових парламентських виборів. Третього не дано. Хоча дострокові вибори навряд чи зможуть кардинально змінити ситуацію.

Дві політичні сили – правляча Демократична партія і опозиційна Партія соціалістів, які отримали відповідно 30 і 34 депутатських місця у майбутньому парламенті, особливого представлення не потребують. Вони – ветерани молдовського парламентаризму. Не менш відомі громадянам Молдови й дві інші опозиційні партії, які, йдучи на вибори, об'єдналися у виборчий блок «ACUM». Це «Дія і солідарність» (лідер – екс-кандидат у президенти, колишній міністр освіти Майя Санду) і «Платформа «Гідність і правда», керівником якої є невизнаний у 2018 році Верховним судом Молдови обраний мер Кишинева Андрій Нестасе. Блок отримає за результатами голосування 27 мандатів. І абсолютним новачком у майбутньому парламенті буде партія «Шора», яка вперше брала участь у парламентських виборах. У майбутньому законодавчому органі вона буде представлена 7 депутатами. Для повноти картини слід зазначити, що вперше в історії сучасної Молдови перемогу на виборах здобули і три незалежні кандидати. Ось і весь розклад сил у новому парламенті Молдови.

Не можна сказати, що ситуація патова, безвихідна. Тим більше, що риторика «вчорашніх» конкурентів через 24 години після виборів стала дещо іншою, менш агресивною, без ультиматумів і погроз.

ЯК ПЕРЕСТУПИТИ ЧЕРЕЗ ПОЛІТИЧНИЙ ЕГОЇЗМ

Ще у неділю ввечері, 24 лютого, після закриття виборчих дільниць лідер Демократичної партії Влад Плахотнюк, який під час кампанії ставав об'єктом найжорсткіших атак з боку опонентів, заявив, що очолювана ним партія ні на кого не в образі. При цьому він підкреслив готовність до діалогу з усіма політиками у майбутньому парламенті, незважаючи на доктринальні відмінності і геополітичні розбіжності. Інші керівники парламентських уже партій поки мовчать.

У досить делікатній ситуації опинився виборчий блок «ACUM», співголови якого Майя Санду і Андрій Нестасе, мабуть, будучи впевненими у своїй повній перемозі, якраз напередодні дня голосування підписалися під петицією-зобов'язанням не вступати у майбутньому парламенті в коаліцію з демократами і соціалістами. Колишній прем'єр-міністр Молдови Олександр Муравський вже назвав петицію «заявою самозакоханих егоїстів». Тому що завдання і мистецтво політиків, за його словами, полягають у тому, щоб вміти втілювати у життя свої ідеї і досягати своїх цілей, лавіруючи серед інтересів інших політичних сил, досягаючи компромісів, які не порушують наміченого руху до мети. Хоча, з іншого боку, також колишній глава молдовського уряду Іон Стурза «підбадьорив» парламентських новачків з блоку «ACUM», заявивши, що у молдовському парламенті може нарешті з'явитися реальна і сильна опозиційна сила.

Невідомим поки залишається і те, як будуть поводитися «лідери» парламентської гонки – соціалісти, і чи погодяться вони на переговори щодо створення коаліції з Демократичною партією. Хоча, на думку окремих аналітиків, об'єднання цих двох політичних сил у парламенті може створити основу не тільки для простої парламентської більшості, необхідної для затвердження уряду і прийняття законів. У разі створення такої коаліції у молдовському парламенті утворюється конституційна більшість, що дасть можливість внести, у разі необхідності, поправки до Конституції. Не виключають експерти ще один цікавий парламентський тандем – між Партією соціалістів і виборчим блоком «ACUM». Тим більше, що всього лише два роки тому, ще до обрання Ігоря Додона президентом, соціалісти і члени партій, які входять в блок, були партнерами по антиурядовим протестам. Іншими словами, варіантів для збереження стабільності у країні не так вже й багато, все залежить від того, чи «зійдуться зірки».

ЧАСУ НА «РОЗКАЧКУ» НЕМАЄ

Багато хто згадує у зв'язку з цим аналогічну ситуацію з обранням президента країни у 2012 році. Тоді президент обирався парламентом, а для обрання глави держави Ніколае Тімофті не вистачало трьох голосів, що загрожувало поглибленням політичної кризи в країні. Цими голосами, як відомо, виявилися голоси Ігоря Додона, Зінаїди Гречаної і ще одного представника Партії соціалістів. Як згодом заявив сам Ігор Додон, він проголосував за обрання Ніколае Тимофті президентом в ім'я стабільності в країні і виходу з політичної кризи. Чи вистачить цього разу молдавським політикам сил і політичної зрілості, щоб відкинути в бік передвиборчу політичну агресивність і партійні амбіції, і створити коаліцію заради збереження крихкої стабільності в країні? Питання поки що залишається риторичним. Хоча часу для особливих роздумів немає.

Очікується, що до 15 березня Конституційний суд винесе вердикт про визнання (або невизнання) виборів. Президент Ігор Додон вже заявив, що «чекає всіх керівників парламентських партій у себе» для обговорення питання щодо створення коаліції. За його словами, він готовий призначити кандидатуру нового прем'єр-міністра. Але лише за однієї умови: щоб у парламенті була створена коаліція партій, а не з депутатів-перебіжчиків або, як їх називають у Молдові, політичних туристів, які «кочують» з однієї партії в іншу. У разі ж створення такої коаліції, заявив президент, він не буде підписувати указ про призначення прем'єра, а призначить дату нових дострокових парламентських виборів.

Зінаїда Гурська, Кишинів