Трамп іде з Сирії, щоби не піти звідти

Трамп іде з Сирії, щоби не піти звідти

Аналітика
Укрінформ
Резонансне рішення президента США про вивід військ з Сирії може мати і досить несподівані, принаймні, ще не обговорені наслідки для регіону, Росії, України…

Нещодавня заява президента США Дональда Трампа про виведення американських військ з Сирії в Україні була сприйнята як «зрада» та чергова поступка Росії, яка вже кілька років воює в Сирії на боці кривавого диктаторського режиму Башара Асада. Втім, аналіз інтересів ключових зовнішніх гравців у сирійському конфлікті свідчить, що виведення американського військового контингенту з Сирії цілком може не бути на руку росіянам.

З початку конфлікту в Сирії Сполучені Штати Америки та європейські держави розпочали непряму підтримку сил так званої сирійської опозиції. Проблемою виявилось те, що сирійська опозиція не була ні демократичною, ні прогресивною, ні згуртованою. Як наслідок, основними противниками Асада стали терористичне угруповання ІДІЛ, чий тріумф був би катастрофою для регіону і став одним з головних викликів світовій безпеці, та курдські націоналісти, які внаслідок самої природи свого руху не могли претендувати на встановлення стабільного режиму на всій території Сирії. Нерішучість західних держав на початку війни (а вочевидь ситуація в Сирії була настільки складна, що її вирішення потребувало повномасштабної військової операції на кшталт Іракської 2004 року, але розпочинати чергову війну на Близькому Сході США та Європа явно були не готові) і спричинила їх фактичну поразку. Ціною повномасштабного військового вторгнення Росія зуміла врятувати режим Асада та стабілізувати його становище, і зараз Башар Асад та росіяни мають доволі високі шанси на відновлення повноцінного контролю над Сирією.

Крім сил сирійської опозиції, Сполучені Штати також надавали військову підтримку (озброєння, підготовка бійців та контингенти військових консультантів) курдським силам, що сьогодні контролюють північний схід країни. Саме тому оголошене Трампом виведення військ з Сирії (всього близько 2000 військовослужбовців) буде найбільшим ударом саме по курдським силам. Хоча Росія зацікавлена в подальших перемогах режиму Асада, першочерговий інтерес у припиненні американської підтримки курдів має Туреччина, яка втрутилась у війну, зайнявши значні території на північному заході Сирії, в тому числі з метою протидії курдському руху. Наразі найбільше курдів проживає саме на сході Туреччини, і курдський сепаратизм протягом десятиліть є однією з головних проблем Анкари.

Курдське питання стало дуже серйозною проблемою у відносинах цих двох держав, що буквально ставило союзників (а з 1952 року Туреччина є критично важливим союзником США в блоці НАТО) по різні боки протистояння. Рішення Трампа про виведення військ з Сирії, крім всього іншого, є частиною американських пошуків порозуміння з Туреччиною. Адже наразі з усіх зовнішніх гравців лише Росія, Туреччина та Іран мають найчіткіші перспективи збереження або навіть зростання свого впливу в Сирії. І з очевидних причин тільки Туреччина може стати провідником інтересів США в регіоні в найближчому майбутньому. Звісно, інші союзники та партнери США, зокрема Велика Британія, Франція, Ізраїль та Саудівська Аравія зберігають свій вплив у Сирії, але тільки Туреччина контролює значні сирійські території та має достатньо військових ресурсів для масштабних операцій. Таким чином, виведення військ для Сполучених Штатів не означатиме різкого падіння американського впливу на ситуацію в країні.

Процес налагодження діалогу США з Туреччиною вочевидь не відбувається легко. Свідченням цього є затягування процесу виведення військ, погрози Трампа «економічно розорити» Туреччину в разі її атаки на курдів, а також жорстка позиція самих курдських націоналістів, які дуже скептично ставляться до намірів Туреччини. Втім, турецьке керівництво позитивно оцінює американський курс на вихід зі збройного конфлікту, і в цілому основа для компромісу напрацьована. Крім того, залишки сил сирійської опозиції також виявили готовність допомагати США та Туреччині у реалізації домовленостей про розмежування турецької та курдської зон впливу.

Важливим меседжем для України тут може бути те, що виведення військ США з Сирії не є «зрадою» чи «поступками» Росії. Для Сполучених Штатів вже практично неможливо зберегти вплив на ситуацію в країні військовими методами (крім прямого повномасштабного вторгнення в Сирію а-ля Ірак), і по суті виведення військового контингенту є визнанням цього факту. Крім того, наразі посилюються протиріччя між Туреччиною та Росією, що можуть стати визначальними для розвитку ситуації в Сирії. А ще абсолютно не зацікавлений у припиненні конфлікту Іран.

Узгодження позиції США та Туреччини дозволить продовжувати тиск на Дамаск та його російських союзників. А це означає для росіян збереження необхідності утримувати в Сирії значні військові сили та витрачати кошти і ресурси, чого також вимагає режим Асада. Що є абсолютно позитивним для України, адже чим більше російських солдат, озброєнь та грошей піде в Сирію, тим менше їх буде використано проти нас.

Вячеслав Масний, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-