Румунія: чи було повалення Чаушеску держпереворотом?
Ось уже 29 років в останніх числах грудня румуни, разом зі світлим святом Різдва Христового, відзначають ще одну, менш світлу дату у сучасній історії країни – річницю повалення комуністичного режиму. Можна було б її також вважати святковою, якби вона не була затьмарена трагічними подіями, які забрали сотні життів і вартували скалічених доль тисяч жителів Румунії.
Донедавна більшість громадян країни з упевненістю говорили про події грудня 1989 року виключно як про антикомуністичну революцію, завдяки якій і було завойовано право на демократію та свободу.
Однак, багато розсекречених документів того часу і подій, які стали надбанням суспільства, дають деяким експертам і політикам привід стверджувати, що народне повстання було вміло використане певними структурами як прикриття банального, організованого у кулуарах вітчизняних і зовнішніх спецслужб державного перевороту.
13 МІЛЬЙОНІВ ПАТРОНІВ
У середині грудня нинішнього року генеральна прокуратура Румунії оприлюднила матеріали, які по-новому оцінюють трагічні для країни події тих років. Колишньому керівнику Фронту національного порятунку, екс-президенту країни Іону Ілієску, колишньому віце-прем'єру Джелу Войкулеску й іншим високопосадовцям того часу було пред'явлено обвинувачення у злочинах проти людяності.
В оприлюдненому прокуратурою прес-релізі стверджується, що з 22 грудня 1989 року (початок повстання проти комуністичного режиму – ред.) усі збройні сили Румунії, включаючи збройні формування МВС, Департаменту Національної безпеки та Патріотичні гвардії перебували у підпорядкуванні створеної в ті дні Ради Фронту Національного порятунку. А згадані вище обвинувачені причетні до здійснення диверсій проти мирних маніфестантів.
Трагізм ситуації полягає ще й у тому, що в результаті використання вогнепальної зброї та бойової техніки тоді загинули більше 800 беззбройних маніфестантів, а близько чотирьох тисяч отримали вогнепальні поранення.
І ще одна, оприлюднена прокуратурою цифра: з 22 по 30 грудня 1989 року на вулицях Бухареста та інших великих румунських міст було відстріляно близько 13 мільйонів патронів. І це вже після того, як переважна більшість частин румунської армії перейшла на бік маніфестантів, а колишнього комуністичного диктатора Ніколає Чаушеску засудили до смертної кари через розстріл. До слова, вирок виконали швидко, у день Різдва.
Звідси й запитання, які не перестають ставити румунські історики, аналітики та експерти: хто і за чиїм наказом стріляв у мирних, беззбройних маніфестантів? Звідки і з якою метою на вулицях румунської столиці з'явилися снайпери?
«РЕВОЛЮЦІЇ НЕ БУЛО... БУВ ДЕРЖАВНИЙ ПЕРЕВОРОТ»
Відомий румунський політичний консультант Козмін Гуше заявив, що чекав цього рішення прокуратури більше 20 років, і весь цей час був переконаним прихильником того, що «у грудні 1989 року в Румунії не було ніякої революції». За його словами, в країні почалися народні хвилювання, які були вміло використані для здійснення державного перевороту.
При цьому, зазначає Гуше, він здійснювався під безпосереднім керівництвом всюдисущого тоді КДБ, який поширив свої «тенета» по всьому простору Радянського союзу і соціалістичних республік, а також за участю румунських, сербських і угорських спецслужб. Не виключено, стверджує політичний аналітик, що до тих трагічних подій причетний і один з лідерів Демократичного союзу румунських угорців Ласло Токеш. І наводить свої аргументи.
Незадовго до грудневих подій колишнього лідера комуністичної Румунії Ніколає Чаушеску запросили до Москви. І не лише запросили, але і «ввічливо» запропонували провести в країні «демократичні» зміни, включаючи при цьому власну відставку з поста президента і Генсека Румунської Компартії. Чаушеску, однак, навідріз відмовився прислухатися до цих порад, чим практично і «підписав» собі смертний вирок. Очевидці стверджують, що вислухавши пораду Горбачова, Чаушеску «кинув фужер з шампанським на підлогу і спішно покинув Кремль, а також саму Москву».
ЯК РОЗСТРІЛЮВАЛИ ЧАУШЕСКУ
«Літописці» грудневих подій, як зараз називають журналістів та істориків, висувають версії, що після відмови Чаушеску піти у відставку в хід пішов так званий «план Б» з використанням агентів під прикриттям, одним з яких був випускник московської ВПШ, екс-президент Іон Ілієску, завербований румунськими спецслужбами ще у 1981 році під псевдонімом Алеку.
Ще один «чорний штрих» у літопис подій кінця 80-х додала історія про таємний вердикт військового трибуналу, засідання якого, як стало відомо, пройшло на території однієї з військових казарм міста Тирговіште. Саме революціонери, які там засідали (а зараз їх вважають змовниками) засудили Ніколає Чаушеску і його дружину Олену до смертної кари через розстріл. На думку багатьох румунських аналітиків, засідання військового трибуналу було інсценовано, а сам вердикт про публічний розстріл подружжя був заздалегідь підготований. Вирок одразу ж був приведений у виконання і транслювався по всіх каналах телебачення. Все, що відбувалося, мало скидалося на цивілізоване вирішення проблеми і шокувало не тільки країну, але й світ.
На думку того ж Козміна Гуше, організатори державного перевороту і страти Іон Ілієску, Джелу Войкулеску, генерали Віктор Атанасіу і Ніколає Мілітару дуже поспішали, бо «боялися того, що Ніколає Чаушеску на відкритому процесі зможе дуже багато чого розповісти, і пролити світло на події, що відбуваються в країні».
За спогадами командира розстрільного взводу майора Доріна Карлана (Dorin Cаrlan), засуджених 25 грудня вивели на казармений двір, підвели до стіни армійського туалету і швидко розстріляли.
Увесь цей поспіх і таємничість породили безліч версій і чуток щодо смерті Чаушеску. Додавало гостроти і те, що більшість «діючих осіб», безпосередньо причетних до цього суду, померли при загадкових обставинах.
Голова військового трибуналу, який судив диктатора, генерал-майор Жику Попа ((Gica Popa) 01 березня 1990 року, тобто через два місяці після розстрілу, покінчив життя самогубством, застрелившись у своєму кабінеті в будівлі міністерства юстиції. У передсмертній записці він просив пробачення, але у кого і за що, так і залишилося таємницею.
Інші свідки страти і захоронення, за даними журналістів, загинули або у ДТП, або на полюванні.
На думку аналітиків та експертів, Іон Ілієску та його наближені, за підтримки радянських спецслужб, працювали нібито аж ніяк не для відновлення демократичних свобод у країні, а виконували замовлення КДБ з «консервації» комуністичної влади у соціалістичних країнах, включаючи Румунію.
ІЛІЄСКУ І СНАЙПЕРИ
Викликають інтерес матеріали журналістського розслідування румунського журналіста Тіберіу Лазера, який звертає увагу на цікавий момент. Через кілька днів після грудневих подій, вже після розстрілу Ніколає Чаушеску, журналіст разом з відомим румунським режисером Серджіу Ніколаєску відвідали офіс Іона Ілієску, який розташовувався тоді на 10 поверсі багатоповерхового будинку румунського телебачення.
За свідченнями журналіста, коли вони з режисером увійшли в кабінет до Ілієску, почалася прицільна стрільба якраз по вікнах 10 і 11 поверхів, де знаходився офіс. Стріляти по Ілієску «свої» революційні снайпери не могли, тим більше, що навколо телецентру розташовувалися тільки одноповерхові будівлі. А саму будівлю телебачення, як зізнався журналістові сам Іон Ілієску, охороняли співробітники КДБ, які розташувалися по периметру. На височині, зовсім недалеко від телебачення перебувала лише вілла сина Ніколає Чаушеску, Валентина. І стрілянина, за словами журналіста, велася, очевидно, саме звідти прихильниками Чаушеску. Є підстави вважати, що прихильникам Чаушеску вже тоді були відомі імена лідерів трагічних подій.
Ховаючись від куль і лежачи під столом, Ілієску зізнався журналістові, що кілька днів тому у нього була доволі тривала розмова з представниками радянського посольства в Бухаресті. Однак, про що саме говорили у посольстві, журналісту дізнатися не вдалося, так як довелося спішно покинути укриття.
До слова, з трьох дітей Ніколає Чаушеску сьогодні живий лише Валентин. Донька Зоя, яка довго добивалася перегляду справи та ексгумації тіла батьків, померла від раку. Син Ніку помер від цирозу печінки, немає в живих і сина Даніеля. Валентин, прийомний син подружжя Чаушеску, став відомим фізиком, часто читає лекції в США, з журналістами спілкується неохоче.
ЩО КАЖУТЬ ФІГУРАНТИ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ
Першим, хто відреагував відразу ж після пред'явлення обвинувачення у злочинах проти людяності, став колишній віце прем'єр Джелу Войкан Войкулеску. У короткому інтерв'ю румунському телебаченню він назвав те, що відбувається «актом політичної помсти», заявивши, що розслідування проводиться за прямою вказівкою нинішнього президента Румунії Клауса Йоганніса.
Він також переконаний, що прокурори дали хід директиві від Клауса Йоганніса, який раніше заявив, що «люди, у яких руки в крові, перебувають на волі, а сьогодні настав час не істориків, а прокурорів». «Залишається тільки з болем констатувати, що наша Революція використовується як політична зброя», – підсумував Войкулеску.
Екс-президент Іон Ілієску після пред'явлення обвинувачення не зробив жодних заяв. Його адвокат заявив, що «розслідування перебуває поки що на початковій стадії, тому жодних заяв з боку президента Іона Ілієску не буде».
Резонно зауважити, що кількома місяцями раніше, коли Ілієску звинуватили в аналогічних злочинах під час придушення протестів шахтарів, він заявив, що «зустріне будь-яке рішення суду з гордо піднятою головою». Однак це «будь-яке рішення суду» може бути дуже суворим.
ІСТОРІЯ ВСЕ РОЗСТАВИТЬ ПО СВОЇХ МІСЦЯХ?
Говорячи про ті вже далекі події, відомий румунський актор і режисер Іона Карамітру, заявив: «У грудні 1989 року народ повстав проти комуністичного режиму і щиро повірив у тих, хто очолив події, але його жорстоко обдурили політики».
Більшість румунів і сьогодні переконані, що правда про ті події обов'язково повинна бути відновлена і оприлюднена, незважаючи на весь трагізм ситуації.
Зінаїда Гурська, Кишинів
