Саміт G20: дещо про те, чого нема в комюніке

Саміт G20: дещо про те, чого нема в комюніке

Аналітика
Укрінформ
Саміт «Великої двадцятки» у Буенос-Айресі завершився тиждень тому, але питання його результативності досі «зависли» в повітрі

Хоча особливих очікувань від ні у кого не було, саміт відбувався на тлі доволі драматичних подій у світі, які «затінили» захід: Керченська криза, страсті навколо Brexit у Британії, ескалація війни у Ємені, торговельна війна між США та КНР – усе це викликало у багатьох сподівання, що G20 все-таки може «вистрілити» якимись новими поворотами та рішеннями. Але контакти двадцяти найбільших економік світу обійшлися без суттєвих несподіванок, що й переконало громадськість у тому, що саміт відбувся заради саміту, і жодних особливо цікавих моментів на ньому не було. Втім, саміт G20 все-таки був продуктивним, просто не все з того, про що йшлося, знайшло відображення у фінальній декларації. Власне, про основні висновки саміту й піде мова.

США-Китай+КНДР: те, що відомо, але варто нагадати

Перший результат саміту, про який стало відомо ще під час переговорів: президент США Дональд Трамп і голова КНР Сі Цзіньпін домовилися призупинити «митну війну» та почати комплексні переговори щодо майбутньої моделі двосторонньої торгівлі між Китаєм і США. Повернувшись з Аргентини, Трамп вже на авіабазі «Ендрюс» поспішив до репортерів і повідомив їм, що його угода з КНР «найкраща з усіх, які колись були укладені між країнами». Більше того, він пішов далі і заявив, що з такими проривами він навіть може розблокувати для Китаю можливість придбання технологічного гіганту «NXP» - головного для китайців американо-голландського конкурента на ринку напівпровідників. Сума угоди про придбання компанії сягала $ 44 млрд, що було історичним рекордом, однак адміністрація Трампа заблокувала купівлю компанії з міркувань національної безпеки.

Президент США Дональд Трамп і голова КНР Сі Цзіньпін
Президент США Дональд Трамп і голова КНР Сі Цзіньпін

Новина №2 з G20: анонсування президентом США другого саміту з лідером Північної Кореї Кім Чен Ином на початку наступного року. Як сказав Трамп: «Все йде дуже добре. У нас дуже гарні стосунки. Можливо, я запрошу його до США». За попередньою інформацією, двостороння зустріч Трампа та Кіма відбудеться або у січні, або у лютому 2019 року. Цілком імовірно, що домовленості про зустріч з лідером КНДР перетинаються з переговорами між Китаєм і США щодо глобальної торгівлі. Не можна виключати, що Китай запропонував американцям допомогти їм ще більше натиснути на Пхеньян, аби він не порушував досягнуті влітку у Сінгапурі угоди, а може навіть продемонстрував реальні кроки до ядерного роззброєння. В обмін на це, Штати погодилися заморозити торговельну війну з Китаєм і піти на переговори. Для США після Сінгапурського саміту надзвичайно важливо зберігати на плаву ілюзію успіху «корейського прориву», про який пафосно заявляв Трамп, що дозволяє зберігати президенту обличчя і не визнавати, що його північнокорейська політика провалилася.

США-Європа: взаємне очікування краху

США та Європа не досягли принципово нових домовленостей щодо стабілізації стосунків. Це стало поганою новиною з саміту, хоча ніхто прориву й не очікував. Прохолодні відносини між Вашингтоном і Брюсселем поступово стають частиною оперативної реальності, яку на міжнародних форумах починають сприймати як даність. Поганий знак для трансатлантичного майбутнього, адже укріплює у свідомості європейців малоймовірність нормалізації відносин зі Сполученими Штатами навіть після Трампа.

Президент Франції Еммануель Макрон та канцлер ФРН Ангела Меркель
Президент Франції Еммануель Макрон та канцлер ФРН Ангела Меркель

На саміті яскраво виявилася тенденція обох сторін до вичікування. Європейські лідери – канцлер ФРН Ангела Меркель і президент Франції Еммануель Макрон – зберегли скепсис і обережність у діалозі з Вашингтоном. Для них Дональд Трамп все ще лишається «фріком», тимчасом явищем американської політики. Це велика проблема сприйняття Євросоюзом внутрішніх процесів в Америці, адже проблема не у Трампі, а у глобальних трансформаціях, які приводять таких, як він, до влади та змушують систему змінюватися. Схоже, ліберальні європейські еліти щиро вірять, що після Трампа прийде новий президент США, з яким можна буде повернути час назад і залагодити усі проблеми. Насправді, це не так. Ідеологія Трампа буде жити і без нього, адже він – це просто симптом наявного захворювання глобального порядку, який стрімко колапсує.

Зі свого боку, адміністрація Трампа розглядає Меркель і Макрона як такі собі пережитки минулого, що найближчим часом зникнуть з поля зору, а їх замінять більш адекватні ситуації політики. Для Трампа Меркель і Макрон – це те саме «вашингтонське болото», яке він ненавидить, старі ліберальні сили, які змовилися проти США. Тому він робить ставку на зміни влад в Європі, і навіть не гребує прямо втручатися у внутрішні справи цих країн. Невипадково Трамп нещадно критикував Макрона у своєму «Twitter», недипломатично нагадуючи йому про його рейтинги та протести у Парижі.

У Німеччині американці роблять ставку на молодого правого консерватора, міністра охорони здоров`я Єнса Шпана, якого хотіли бачити новим лідером Християнсько-демократичного союзу після відставки Меркель. Втім, не так стало, як у Вашингтоні гадалося: ХДС очолила АКК - Аннегрет Крамп-Каренбауер – висуванка Ангели Мерекель.

Британія США теж не допоможе?

Британія під час саміту шукала підтримки у США з огляду на Brexit. Прем`єр-міністр Тереза Мей, усвідомлюючи, що позиції Британії значно ослабнуть після виходу з ЄС, шукає партнерів закордоном, щоб компенсувати негативні наслідки Brexit.

Прем`єр-міністр Великої Британії Тереза Мей
Прем`єр-міністр Великої Британії Тереза Мей

США, з якими у британців історично склалися «особливі стосунки», є першими кандидатами на таке зближення. Однак Дональд Трамп на саміті не виявив особливого зацікавлення у союзі з Лондоном. Питання тиску на Саудівську Аравію, посилення інтеграції ЄС у галузі безпеки, розвитку торгівлі та протистояння з РФ – все це так і лишилося у списку неврегульованих двосторонніх американо-британських суперечок. Більше того, після саміту президент США взагалі написав у «Twitter», що фінальний проект договору Британії з ЄС про Brexit може завдати удару по співпраці Лондона і Вашингтона. Така критика американського лідера послабила позиції Терези Мей і дала зайвий аргумент проти угоди її політичним опонентам.

Саудівські проблеми: гроші традиційно перемагають мораль

Окремим питанням на саміті була війна у Ємені та вбивство саудівського радника та інсайдера Джамаля Хашкаджі. Саудівську делегацію на саміті очолював особисто спадковий принц Мухаммед бін Сальман – людина, яку вважають архітектором війни у Ємені та замовником убивства Хашкаджі.

Спадковий принц Саудівської Аравії Мухаммед бін Сальман
Спадковий принц Саудівської Аравії Мухаммед бін Сальман

Напередодні саміту очікували, що лідери демократичного світу порушать це питання на переговорах, щоб засудити принца Мухаммеда та дати йому відчути на собі «холодний душ» через убивство Хашкаджі та страшні злочини у Ємені. Втім, і ці сподівання виявилися марними. Європейці мало говорили про Саудівську Аравію. Лише президент Франції наважився у кулуарах висловити принцу своє занепокоєння. Однак позиції Ер-Ріяда на саміті не похитнулися. Занадто вже цінною є Саудівська Аравія для країн-членів G20. Саміт вкотре продемонстрував: гроші перемагають мораль.

Ліквідація РСМД: Китаю це непотрібно

Питання ракетних озброєнь Сполучені Штати також порушували у переговорах з РФ і Китаєм. Йдеться про наміри США вийти з американо-російського договору про ліквідацію ракет середньої і малої дальності 1987 року. Головна мета США – розвалити цю угоду та підписати нову, включивши туди ще й Китай. Однак офіційний Пекін відмовляється втягуватися у подібні обмежувальні договори, а Москва взагалі вважає заяви Вашингтона шантажем і провокацією глобальної гонки озброєнь. Сторони не змогли домовитися про врегулювання питання шляхом переговорів, а тому не дивно, що після саміту США висунули Росії «ультиматум»: або вони припиняють розробку нових заборонених угодою ракет, або Штати виходять з угоди про ліквідацію РСМД.

Нафта нині не може бути дорогою

Гостро на саміті G20 стояло питання нафти. Країни-члени ОПЕК недвозначно заявили, що мають намір скоротити рівень видобутку нафти. Проти цього виступають США. Білий Дім уже кілька місяців тисне на Саудівську Аравію, щоб вона збільшувала видобуток і знижувала ціни на нафту. Це має допомогти США ізолювати Іран, який з початку листопада перебуває під санкціями. Однак для Ер-Ріяда це не вигідно, адже саудівським правителям необхідні гроші, що наповнити бюджет, з якого фінансувати амбітні реформи принца Мухаммеда бін Сальмана, покликані модернізувати королівство. Для цього необхідні високі ціни на нафту, а не низькі. Такою ж логіки дотримується Росія, яка на саміті домовилися з саудитами про скорочення рівня видобутку.

Так, зрештою, і сталося у ході переговорів ОПЕК у Відні 7 грудня. Втім, очікувати багато від цього рішення не варто. Санкції проти Ірану загнали Тегеран у глуху оборону та змусили його продавати свою нафту напівлегальним способом з величезними знижками. Щоб компенсувати втрати, Іран змушений збільшувати видобуток, а це наповнює ринок дешевою нафтою, знижуючи попит.

Отже, підсумок. Аргентинський саміт G20 засвідчив основні лінії розколу між глобальними гравцями, які впливають на світ сьогодні. А основний позитив: активізація діалогу між КНР і США. І це – крок до окреслення контурів майбутнього нового світового порядку, в якому домінуватимуть США і Китай.

Ілія Куса, експерт з міжнародної політики та глобальної безпеки Українського Інституту Майбутнього для Укрінформу

P.S. Питання України на G20, хоча й не було офіційно представлене на порядку денному, але тінню нависало над американо-російськими контактами. Для України скасування зустрічі Трампа-Путіна вже стало перемогою, адже будь-які подібні переговори є доволі ризикованими з огляду на імовірність російсько-американських домовленостей, у яких Україна може стати розмінною монетою.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-