Президентські вибори у Грузії: мрія скінчилася, і дива не сталося

За результатами підрахунку 100% голосів на виборах в Грузії президентом стала незалежний кандидат Саломе Зурабішвілі — перша жінка на цій посаді. За неї проголосували 59,5% виборців. У президентських перегонах Зурабішвілі підтримувала правляча партія «Грузинська мрія». А сама претендентка у свій час працювала міністром закордонних справ Грузії в роки президентства Саакашвілі. Як відомо в 2003-му році каталізатором «революції троянд» в Грузії стали нечесно проведені парламентські вибори. До влади у підсумку прийшов Міхеїл Саакашвілі. Але 2012-го саме внаслідок поразки своєї партії на чесних виборах, Саакашвілі був змушений піти з грузинської політики. 2004-го в Україні на тлі фальсифікації президентських виборів відбувся «помаранчевий Майдан» та до влади прийшов Віктор Ющенко. А у 2010-му знов-таки дотримуючись усіх демократичних процедур, він передав владу наступникові Віктору Януковичу. Подальші події, як в Україні, так і в Грузії, схоже, доводять – рідко хто з політиків вміє вчитися на чужих помилках.

Чи справедливість є?

Досвідчений дипломат французького походження Саломе Зурабішвілі виграла вибори на тлі внутрішнього конфлікту в правлячій партії «Грузинська мрія». Діючий президент з її лав Георгій Маргвелашвілі, що є взагалі найрейтинговішим політиком Грузії, мав усі шанси та моральне право на переобрання. Але він не погоджувався з ідеєю засновника партії, мільярдера Бідзіни Іванішвілі щодо повного переходу країни до парламентської форми правління, з представницькими функціями для президента. І коли Іванішвілі “переміг” у просуванні своєї ідеї, президент Маргвелашвілі вирішив просто відійти у сторону.

При цьому мільярдер-засновник “Грузинської мрії” наполіг на тому, щоб правляча партія підтримала незалежного кандидата. Зручною кандидатурою стала Саломе Зурабішвілі, що була міністром закордонних справ Грузії неповні перші два роки президентства Саакашвілі. Вона формально не мала відношення до влади, маючи при цьому авторитет та зв’язки на Заході.

Головним супротивником Зурабішвілі став також екс-міністр закордонних справ, висуванець партії Саакашвілі Грігол Вашадзе. Кампанія першого туру пройшла у запеклій боротьбі, усього до бюлетенів було внесені 25 прізвищ, обриси другого туру були очевидними. І от перше голосування, що відбулося ще 28 жовтня, закінчилося майже з однаковим рахунком — 38,6% на 37,7 % формально на користь Зурабішвілі. Але в багатьох округах перемогу одержав опозиціонер Вашадзе. Його ж одразу підтримали і ті, хто програв. І математично в другому турі все мало скластися на користь Вашадзе. Та грузини не дуже охоче йшли на вибори (у першому турі проголосували тільки 46 % виборців). І цей факт був головним свідченням розчарування грузинів у команді «мрійників».

В чому джерело цього розчарування? Передусім, в гальмуванні реформ та все більшої непрозорості влади, де доленосні питання питання вирішують не голова парламенту та уряду чи президент, а здебільшого одноосібно лідер правлячої партії.

Перед другим туром президентського голосування, яке відбулося через місяць від першого (що вже нонсенс у світовій практиці — Ред.), правлячою верхівкою у хід були пущені усі наявні “козирі”. Наприклад, уряд пообіцяв списати борги більше ніж 600 тисячам співгромадян, що мають заборгованість по кредитах у банках, мікрофінансових установах чи ломбардах терміном більше, ніж у рік. Загальна сума атракціону щедрості сягала 1,5 мільярда ларі (а це більше ніж 500 мільйонів доларів!). Звісно, опозиція заявила про підкуп виборців. Влада відкидала звинувачення, і врешті більшість громадян їй повірила. Були задіяні і продуктові набори – мішки із картоплею та цибулею для пенсіонерів та жителів гірських сіл. Найбільш нестандартним кроком стали дзвінки на мобільні телефони з номера 48 (він закріплений за Саломе Зурабішвілі за виборчим законодавством) під час яких запис із голосом Іванішвілі закликав усіх прийти голосувати в другому турі. Табір супротивника міг лише пред’явити французьке походження пані Саломе, вік (66 років), і толерантність до легких наркотиків та ідеї їх легалізації. Так що, було гаряче…

Примара «підрахуїв»?

У підсумку противникам вдалося підвищити явку – на другій тур несподівано прийшло вже 56 % виборців. Голоси яких розподілися досить несподівано для опозиції, і очікувано для правлячої партії. За Вашадзе тільки 40,5%, а Зурабішвілі – аж 59,5%, що перевищує навіть дані компліментарного для неї екзіт-полу. Одразу зауважимо, в теоретичній політології подібні приклади дуже рідкісні. Вважається, що за умов, коли в першому турі було 50 на 50, тотальна мобілізація одних виборців та повна стагнація інших не можлива.

Прослідковується певна аналогія з другим туром президентських виборів в Україні 2004 року, коли протистояли Віктор Ющенко та Віктор Янукович, та коли виник не дуже благозвучний мем про довгі підрахунки ЦВК на чолі із Сергієм Ківаловим. Пам’ятаєте? Перший тур — розподіл голосів “ніс у ніс”, різко рекордна явка у другому турі понад 80% і переможець Янукович, який отримав несподівані 49,5% проти 46,6 % у Ющенка. Потім стало відомо про паралельний сервер, потім почався «помаранчевий Майдан» і понеслося...

Чи свідчить поразка Вашадзе в Грузії однозначно про фальшування виборів? Певно, що ні. Але й перемога Саломе Зурабішвілі виглядає, відверто кажучи, не дуже переконливою. Бо головний фінансовий тягар узяв на себе олігарх, який скоріш за все обійме посаду голови уряду. А коли контроль над владою не був вартий того, щоб зупинятися перед сумнівними комбінаціями?

Однак, це сумніви журналістів та оглядачів — це одне, а сумніви та зневіра народу - інше. Адже цілком зрозуміло, що тепер для впровадження в Грузії парламентської форми правління із надзвичайно широкими повноваженнями прем’єра перепон не буде апріорі. І зрозуміло, що Іванішвілі зробить усе, щоб його впливу на владу не міг тепер ніхто завадити. Чим все це закінчується – добре відомо. Ми, українці, такого бажати Грузії, звісно, не хочемо та не будемо.

А от шанс на протест зберігається. Екс-президент та засновник партії «Єдиний національний рух» Міхеїл Саакашвілі, вже заявив про невизнання перемоги Зурабішвілі та з-за кордону закликав прибічників до громадянської непокори. Переможений Вашадзе висловився більш стримано, хоче дочекатися остаточних результатів та сповістить про рішення усієї опозиції сьогодні ввечері. Втім, спроможність на мирне відстоювання своїх громадянських прав і доведе, чи здатна Грузія далі йти непростим шляхом демократії, чи списання боргів за рахунок олігарха і є втіленням тієї самої «мрії», яку більше шести років тому обіцяв здійснити Бідзіна Іванішвілі. Обіцяв, але, схоже, залишився “господарем” власних обіцянок: захотів – дав, захотів – узяв назад.

Олександр Севастьянов, кандидат історичних наук