Река Смеркені, віце-президент Центру аналізу европейської політики (США)
Не варто ризикувати трансатлантичною співпрацею заради бізнес-прибутків
20.11.2018 09:00 3666

Львівський безпековий форум, окрім інших подій, особливу увагу привернув дослідженням провідного американського аналітичного центру СЕРА (Центр аналізу європейської політики). Аналітики ретельно вивчили дискусію довкола контраверсійного проекту “Північний потік-2”, і особливу увагу надали перевірці аргументів його прихильників.

Дослідження презентувала віце-президент СЕРА, доктор Река Смеркені – відома угорська економістка і дипломат. До наукової кар’єри у СЕРА вона була послинею Угорщини у США і відома тим, що однією з перших серед іноземних дипломатів зав’язала тісний і дружний зв’язок із новим президентом США Дональдом Трампом, коли той тільки-но обрався на посаду.

Доктор Смеркені знайшла час аби поспілкуватися з кореспондентом Укрінформу у бібліотеці Центру Шептицького, де відбувався форум. Серед тем розмови – виклики газопроводу “Північний потік-2”, чому економічні аргументи на його користь не витримують критики, у чому полягає американський інтерес у збільшенні поставок зрідженого газу через LNG термінали до Європи і чому бізнес-інтереси не можуть переважати над цінностями.

КОЛИ ЕКОНОМІЧНІ АРГУМЕНТИ НЕ ВИТРИМУЮТЬ КРИТИКИ

- Докторе Смеркені, чи не могли б ви окреслити основні висновки, яких ви і дослідники СЕРА дійшли, аналізуючи проект “Північний потік -2”?

Природний газ уже використовувався кілька разів у Центральній і Східній Європі як політичний важіль впливу. Ми називаємо цей процес “перетворення енергії на зброю”

- В європейських дискусіях довкола ПП2 виринає чимало фактів, які варто сприймати зі всією серйозністю. Вже очевидно, що цей проект є наймасштабнішою інвестицією, яка нині втілюється у Центральній і Східній Європі. Ми дійшли висновку, що факти і цифри, які наводяться стосовно потенційних деталей вартості інвестицій, фінансового навантаження проекту, потенційних переваг для європейських споживачів – все це не сходиться.

Ми дійшли висновку, що мета цього проекту – не економічна. Немає потреби у додаткових потужностях транзиту на Європейський континент. Наявна інфраструктура вже працює не на повну. Тобто, потужностей, які є нині, вже достатньо, аби забезпечити постачання європейським споживачам. Треба зрозуміти, що природний газ – це дуже важливий і стратегічний ресурс. Цей елемент уже використовувався кілька разів у Центральній і Східній Європі як політичний важіль впливу. Ми називаємо цей процес “перетворення енергії на зброю”. На жаль, навіть не беручи до уваги найгірші політичні наслідки, ми бачимо, що природній газ лишається політичним важелем у стосунках між країнами.

Жоден із аргументів на виправдання “Північного потоку-2” не витримує перевірки реальністю

З точки зору споживання енергії, іншим вагомим аргументом, який наводиться, виступає начебто нестабільність чи недовіра до української інфраструктури, яка нині є основним засобом транзиту газу до великих європейських споживачів. У цьому випадку так само факти реального світу свідчать: у тому, що стосується підтримки технічних показників і якості роботи, українська газотранспортна система працює дуже стабільно і добре, постачаючи газ європейським споживачам. Отже, якщо розібратися у всіх основних аргументах, які наводять прихильники “Північного потоку-2” – що він надасть дешевий газ європейським споживачам, що це економічно вигідний проект, що це взагалі економічний проект, який буде їм вигідний, що він необхідний на заміну старої інфраструктури, чи, мовляв, що існує додатковий попит на ринку ЄС – на жаль, всі ці аргументи можна піддати сумніву. Жоден із них не витримує перевірки реальністю.

- Серед українців часто можна почути думку, що проект “Північного потоку-2” створюється саме для того, щоб обійти Україну. Не лише аби позбавити український бюджет надходжень за транзит, але й тому, що якщо Путін матиме альтернативні шляхи поставок газу, у нього будуть розв’язані руки для військових дій на території України. Чи розділяють експерти такі ж занепокоєння на регіональному і глобальному рівнях?

- Якщо цей проект буде втілено, я би не сказала, що він нічого не коштуватиме і європейським споживачам. Це аж ніяк не безкоштовна і не дешева інвестиція. Хтось же матиме взяти на себе фінансовий тягар. Врешті-решт, він ляже на плечі споживачів. І вони відчують цей тягар. Кожен газопровід – це недешева інвестиція, а особливо підводний. А ще й коли просто поруч уже є газопровід, який не працює на повну потужність.

Цей додатковий тягар мусить викликати неабияке занепокоєння серед усіх європейських країн. Надлишок можливих транзитних обсягів, до якого призведе реалізація проекту, дозволить Росії вирішувати – який газопровід використовувати. Зрозуміле бажання з точки зору Москви. Проте абсолютно зрозуміло, що і без “Північного потоку-2” не можна сказати, що у Москви не було би можливості збільшити транзит газу, використовуючи транспортні системи, які вже є в її розпорядженні нині.

Думаю, переговори і дискусії, які точаться довкола цього проекту, мають справді ґрунтуватися на фактах, дійсній ситуації, тоді висновком буде те, що цей проект не слугуватиме ні інтересам європейських споживачів, ні інтересам українських споживачів, ні інтересам Центрально- і Східноєвропейських країн загалом. Проте навіть враховуючи все сказане, у наших загальних інтересах, як трансатлантичного співтовариства, мати добрі, стабільні й робочі стосунки з Росією – однією з найбільших постачальниць енергії до Європи.

ОКО ЗА ОКО, ТА НЕ ЗУБ ЗА ЗУБ?

- Якщо ми зійшлися на тому, що економічні аргументи не правдоподібні, а це політичний проект, нині Росія і Захід – загалом, у конфронтації. Захід намагається стримувати Росію, вводить санкції за її дії стосовно України. У той же час, втілюються проекти по типу “Північного потоку-2”. Хіба тут є логіка?

- Ви цілковито праві, і саме довкола цього нині точаться дискусії. Це саме те, що викликає нерозуміння на іншому боці Атлантики. Водночас більшість європейських аналітиків енергетичних стратегій, людей, які ухвалюють рішення, були здивовані тим, наскільки цей проект швидко просувався вперед без якнайменш серйозного обговорення.

Стабільне постачання енергії – це дуже чутливий компонент національної безпеки, визначальний фактор суверенного та незалежного процесу ухвалення рішень у будь-якій країні. У спільних інтересах Центрально- і Східноєвропейських країн, так само як і країн-членів-ЄС, так само як і трансатлантичної спільноти загалом, – щоби цей компонент обговорювали, маючи на меті досягнення найкращого рівня конкуренції для споживачів, найвищої прозорості контрактів і договорів, і взагалі – енергетичної політики найвищого ґатунку.

МЕРКЕЛЬ МАНЕВРУЄ, ТА ЧИ ВІДМОВИТЬСЯ ВІД «ПІВНІЧНОГО ПОТОКУ-2»?

- Що ви думаєте з приводу останнього рішення канцлера Меркель про створення до кінця 2018 року LNG терміналу в Німеччині? Чи означає це поворот у її стратегії? Якщо так, куди він приведе?

- Створення інфраструктури, яка стимулює конкуренцію у секторі – особливо енергетичному – це найкращий спосіб задовольнити запити споживачів. Не лише тому, що конкуренція веде до створення найоптимальнішої ціни, найвищих технічних стандартів постачання, але й тому, що дозволяє вивести енергетику за дужки стратегічних дискусій.

Якщо відкрити доступ до природного газу з кількох джерел, жоден гравець не зможе займати домінантне і стратегічне положення у секторі. Це дозволяє знизити залежність від одного джерела і зміцнити суверенітет країн. Я вірю, що енергетику можна вивести за дужки стратегічної перспективи, якщо створити інфраструктуру, яка забезпечує ринкові механізми.

Створення додаткової інфраструктури, зокрема, LNG-терміналів, які дають доступ до глобальних ринків, – це дуже схвальний розвиток подій для Центральноєвропейських країн, включно з Німеччиною. Він стимулюватиме і забезпечуватиме конкуренцію. Це дуже позитивний крок, який гарантовано слугує інтересам німецьких споживачів.

- Але, з іншого боку, чи не може це бути спробою зменшити тиск? Тому що на уряд Меркель нині тиснуть різні групи – як ззовні, так і зсередини Німеччини з метою призупинити чи й зовсім блокувати “Північний потік-2”? Чи може бути таке, що цей її крок є спробою зменшити цей тиск і продовжити втілення проекту?

- Знаєте, у міжнародних ЗМІ часто змальовують Німеччину як цілком віддану проектові “Північного потоку-2”, і все-таки це дуже схвальний розвиток подій – бачити, що всередині Німеччини має місце серйозне обговорення цього проекту. Так, у якомусь сенсі це знімає тиск, але найкращий спосіб справді зменшити його – це створити по-справжньому ринкову інфраструктуру.

ЕНЕРГЕТИЧНИЙ СЕКТОР УКРАЇНИ: РУХ У ПРАВИЛЬНОМУ НАПРЯМІ

- Одного разу я наштовхнувся на такий аргумент у німецьких ЗМІ, що, мовляв, Німеччина змушена втілювати “Північний потік-2” тому, що... Україна не провела анбандлінг “Нафтогазу”, не реформувала належним чином свою систему. Чи переконливий такий аргумент, на вашу думку?

- Ну, є низка кроків, які, звісно, допомогли би Україні створити більш ринкову інфраструктуру і досягти більшої ефективності свої енергетичної системи. Деякі з цих реформаторських кроків – дуже важливі й термінові. І чим швидше вони відбудуться, тим краще. Деякі з них, ми бачимо, вже сталися. Наприклад, реформування незалежної компанії “Нафтогаз”. Це дуже схвальний розвиток подій. Ті, хто пильно слідкує за розвитком подій в енергетичному секторі України, все більше визнають, що його модернізація досягла набагато вищого рівня, ніж у багатьох інших секторах економіки. Розумію розгубленість багатьох українців і міжнародної спільноти, розумію потребу у просуванні реформ уперед із більшою швидкістю й уважністю. Але, я думаю, енергетичний сектор рухається у правильному напрямі.

ПОЛІТИКА США ДИКТУЄТЬСЯ ІНТЕРЕСОМ У ПРОДАЖУ ЄС ВЛАСНОГО ГАЗУ?

- Одна з тем, погляди на яку у президента Трампа кардинально розходяться з російськими, – це газопровід “Північний потік-2”. На відміну від багатьох інших, у яких він, схоже, уникає критики на адресу Росії й Путіна особисто. Ви особисто знайомі з Дональдом Трампом, маєте з ним гарні взаємини. Чому, на вашу думку, він так різко критикує “Потік”? Чи не через те, що США переслідують власний економічний інтерес у продажу скрапленого газу до Європи?

- Обговорення, особливо в Європі, часто фокусується саме на цьому елементі, мовляв, насправді американський інтерес полягає у тому, аби поставляти більше американського скрапленого газу на європейський ринок, і саме цим, начебто, пояснюються занепокоєння стосовно “Північного потоку-2”. Маю вам сказати, що я кардинально не поділяю цього аргументу. Думаю, це недостатньо глибоке і вдумливе розуміння енергетичної політики США.

По-перше, факти свідчать про те, що присутність американського скрапленого газу на європейському ринку нині мінімальна.

По-друге, європейські ринки донедавна не були привабливими для американського скрапленого газу. Американців набагато більше цікавили далекосхідні, азіатські ринки.

По-третє, американський енергетичний ринок дуже відрізняється від того, як його бачать іноді в європейській логіці, далекий від того, як європейці уявляють собі процес ухвалення рішень. Особливо східні європейці. Ніхто не диктує з уряду: “Сюди експортуйте, а сюди – ні”. Це все приватні компанії, які ухвалюють рішення, ґрунтуючись на власному баченні ринку і можливих прибутків. Разом ці елементи демонструють, що цьому аргументові бракує підстав.

У нашому спільному інтересі – мати ринкові інфраструктуру та процес ухвалення рішень. Наприклад, якщо ціни на скраплений газ зміняться, і поставляти його зі всього світу до Європи стане вигідно – це буде дуже добре. І це слугуватиме інтересам європейських споживачів, якщо газ із газопроводів буде конкурувати зі скрапленим газом, – що більше, тим краще. Що більше конкуренції – тим краще.

ЯК ЗУПИНИТИ КЛЮЧОВУ НЕГАТИВНУ ПОДІЮ В ЄВРОПІ

- Дозвольте запитати прямо: якщо “Північний потік-2” буде побудований, чи думаєте ви, що це може дестабілізувати регіон?

- “Північний потік-2” цілковито перекроїть енергетичну мапу Європи. Це буде ключова негативна подія. У порівнянні з нинішньою ситуацією, коли ринки достатньо заповнені пропозицією, а контракти більш-менш виконуються. До речі, це саме з німецького боку часто лунає, що Росія для них – надійний партнер. Чудово! Але Росія має бути надійним партнером для всіх, хто має з нею справу. Я переконана, що особи, які ухвалюють рішення у Росії, також розуміють, що якщо інфраструктура дозволятиме конкуренцію одного газу з іншим, у них не лишатиметься іншого вибору, окрім залишатися у ринкових відносинах і бути надійним партнером.

- Звучить так, ніби це єдиний шлях уперед, який ви бачите. Що інша інфраструктура і конкуренція змусять якимось чином “Газпром” грати за правилами. Тобто, що ви не бачите перспективи повної зупинки проекту “Північного потоку-2”. Ви передбачаєте, що він все-таки буде втілений?

- Ні. На моє переконання, навіть якщо є враження, що це вже рішення останньої хвилини, проект, який не слугує інтересам європейських споживачів, і нічиїм інтересам у ЄС, не буде втілюватися. І я впевнена, що раціональні аргументи, факти, які демонструють, що це – не в інтересах європейських споживачів, вони переконають не втілювати цей проект. Це саме те, що ми обговорюємо на зустрічах: ми розглядаємо всі аргументи, глибинно вивчаємо їх, переконуємося, що жодного аргументу з обговорення не випустили з поля зору, і лише тоді виходимо на рішення, яке найліпше слугує спільним інтересам європейських споживачів. На нашу думку, згідно з нашим аналізом, цей проект очевидно не в їхніх інтересах – і він не має бути втіленим.

РОСІЯ ЗАВДАЛА ШКОДИ СПІЛЬНИМ ЦІННОСТЯМ ЗАХОДУ

- Чи залишаються на порядку денному санкції США проти компаній, які беруть участь у проекті?

- Так, санкції можуть відіграти дуже важливу роль у цьому обговоренні. Якщо вже ми належимо до стратегічного альянсу і відносин, які слугують інтересам усіх країн і націй, які його складають, які приносять вигоду всім країнам, які входять до цього альянсу, тоді цінності співпраці й солідарності, спільної розробки і ухвалення рішень мають фундаментальне значення. Якщо цим цінностям завдають шкоди зовнішні гравці, які не є партнерами у цьому співробітництві, тоді союзники і партнери мають надавати пріоритет саме власному альянсу і своїй співпраці у ньому, а не рухатись уперед разом із сторонніми гравцями, вдаючи, що нічого не сталося. Це було би виявом тотальної неповаги до альянсу і повного нерозуміння цінностей, які мотивують суспільства. На мою думку, не варто ризикувати цінністю трансатлантичної кооперації заради будь-яких потенційних бізнес-прибутків. Навіть якби йшлося про рівень цілого суспільства. А якщо йдеться навіть не про нього, а про прибутки кількох осіб і приватних інтересів – і поготів. Нашому спільному інтересу і спільним цінностям вже було завдано шкоди Росією, її діями в Україні. Цього не можна виключати з обговорення. На це не можна закривати очі.

Інтерв’ю: Георгій Тихий
Фото: Маркіян Лисейко

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-