Чи веде Кім Чен Ин КНДР до “горбачовської перебудови”?
З Києва, за 7 тисяч кілометрів від Пхеньяну (столиці КНДР), ситуація на Корейському півострові видається такою: напруга помітно зменшилася - періодичні саміти і переговори відіграють більшу роль, ніж загрози та провокації. У 2018 році вже відбулися чотири міжкорейські зустрічі на вищому рівні, Кім Чен Ин тричі побував у Китаї, де поспілкувався з Сі Цзіньпіном, держсекретар США Майк Помпео чотири рази приїжджав до Пхеньяна. І це не кажучи про безпрецедентну зустрічі Кім Чен Ина з Дональдом Трампом у Сінгапурі. Очікується, що скоро відбудеться другий саміт лідерів Сполучених Штатів і Північної Кореї. А після переговорів Помпео і Кім Чен Ина 7 жовтня було оголошено, що обидві сторони розраховують на “великий прогрес у вирішенні питань, в яких вкрай зацікавлений увесь світ”. Буквально пару років тому подібне і уявити було неможливо. Чи не так? А ось зовсім “свіже”: Сеул і Пхеньян почали знесення 20-ти прикордонних постів, які знаходяться на укріпленому кордоні між двома країнами. Що ж, через концентрацію подібних новин мимоволі закрадається думка: невже в Північній Кореї починається “відлига”, чи, можливо, там все не так просто?
“Укрінформ” звернувся до експерта-міжнародника Анатолія Максимова, з котрим, у форматі питання-відповідь, поговорив про таке: що насправді відбувається у міжкорейських процесах та до чого все це призведе, чи правда це, що КНДР нині прямує шляхом, який у покійному СРСР називався “горбачовською перебудовою”, зокрема, в економіці, ну і, власне, яке практичне значення від ймовірного візиту Папи Франциска до Пхеньяну весною 2019-го?
Віз, хоч і повільно, обережно, але плететься: про міжкорейські процеси та перемовини КНДР із США
Перш за все просимо Анатолія Максимова проаналізувати динаміку міжкорейського процесу, його можливі перспективи.
Максимов: “Наразі відбувається імплементація декларацій у Пханмунджомі та Пхеньяні та військового додатку до останньої. Обидві Кореї зобов’язалися припинити усі “ворожі дії” та перетворити райони навколо Демілітаризованої Зони (ДМЗ) на мирну територію. Південь припинив пропаганду через свої гучномовці і розкидування листівок. Обидві держави почали відвід техніки від кордону, демонтаж прикордонних постів, а це - більш часті зустрічі розділених родин, розмінування території та інші гуманітарні роботи. Йдеться про залізничні колії та нові дороги між двома державами. Головним результатом має стати “зникнення загрози війни на Корейському півострові”, тобто, підписання мирної угоди замість чинного зараз перемир’я. Утім, цей процес наразі загальмовано через позицію Сполучених Штатів, які мають бути стороною у підписанні цього документу.
Сеул діє так у надії, що “політика сонячного тепла”, яку сповідує Мун Чже Ін допоможе досягти ядерного роззброєння КНДР мирним шляхом. Ця політика передбачає економічну, культурну та іншу співпрацю двох Корей, які розділені після закінчення Корейської війни у 1953 році. Пхеньян, а краще сказати сам Кім Чен Ин має свій інтерес - це вихід із міжнародної ізоляції та “продаж” назовні “картинки” про іншу, налаштовану на мир КНДР. І йому це вдається. Кім Чен Ин набагато більш медійна персона, ніж його батько, а тим більше — його дід. От тільки Кім-то в КНДР залишиться, а Мун може й піти після однієї каденції, бо вдома його рейтинг падає разом з економікою Південної Кореї”.
А як розвивається “дипломатичний діалог” КНДР із сильними світу цього, Сполученими Штатами, тобто? - питаємо в експерта.
Максимов: “Щодо перемовини між КНДР та США - тут все набагато складніше. Поки Трамп продовжує “продавати” своєму електорату “велику любов” між ним та Кім Чен Ином після саміту у Сингапурі, майже всіх, хто нижче президента Пхеньян ігнорує. Останній приклад - делегація Півночі під проводом колишнього шефа військової розвідки Кім Йон Чола просто не приїхала на зустріч з американцями у Пекіні, де мали отримати візи, щоб летіти у Нью-Йорк на зустріч з держсекретарем Майком Помпео. Таке ставлення (до речі, до Помпео вже не вперше, не люблять його у Пхеньяні) показує, що перемовини майже розвалилися, бо дві сторони хочуть прямо протилежного: США вимагає повного роззброєння КНДР та повідомлення про усі, відомі та секретні, об’єкти ядерної інфраструктури. Північна Корея ж, у свою чергу, спершу хоче отримати послаблення санкцій та згадану вище мирну угоду. Це те, що Кім має на увазі під “гарантіями безпеки” та “відповідними кроками США”. Виходу з цього глухого кута поки що не видно. Кім Чен Ин через свої офіційні медіа обіцяє повернутися до ядерних випробувань, якщо перемовини зазнають остаточної поразки. Наразі є доволі видима перспектива, що у 2019 році саме цим процес взаємодії КНДР та адміністрації Дональда Трампа може і закінчитись. Але принаймні ще один саміт між двома лідерами ще може відбутися на початку нового року. Саміт, на якому Трамп погодиться на часткове закриття під телевізійні камери кількох більше не потрібних КНДР локацій для ракет і оголосить це “великою перемогою”. А загроза залишиться”.
На Корейському півострові почалася “ перебудова”? І так, і ні
Відповідаючи на запитання щодо внутрішньоКНДРівських процесів, тобто, чи справді країна ступила на шлях “ перебудови”, зокрема, в економіці, Анатолій Максимов переконує, що поки рано вживати подібні формулювання. З міжнародної ізоляції Північна Корея поступово виходить, економіка потрошку розвивається, хоч і не завжди легальними шляхами. Але диктатура на півострові, за його словами, все ще продовжує існувати зі всіма її атрибутами.
Максимов: “Кім дійсно прийшов до певної лібералізації економіки своєї вкрай бідної країни. Там дозволений деякий бізнес, стало більше приватних авто, нових ресторанів та відкрилися кілька нових ринків, які держава наразі намагається контролювати. З’явився новий гірськолижний курорт. Правда, це все стосується майже виключно Пхеньяну та тих, кому дозволено жити у ньому. У регіонах поза межами столиці, за виключенням хіба що туристичного Вонсану, буття залишається на межі виживання: ¼ дітей у віддалених районах країни важать нижче вікової норми, як повідомляє ООН, та недоїдають. З сучасної техніки ті, хто можуть собі дозволити, купують місцеві варіанти мобільних телефонів та кишенькових комп’ютерів. У столиці продовжують будувати нові будинки, незважаючи на різке падіння цін на нерухомість. Фактично, сфера будівництва - чи не єдина, де формально дозволені приватні інвестиції, які взагалі-то залишаються нелегальними. Багаті люди у КНДР (їх називають дончжу) вкладають кошти у зведення нових будинків, де потім продають квартири.
Незважаючи на санкції, КНДР продовжує трохи заробляти на, в основному, незаконній торгівлі в обхід обмежень. Хоча, звичайно, обсяги вже не ті, що раніше. За останніми даними, Пхеньян заробив десь 2 мільярда доларів США. Це включало у себе зброю, деякі розробки та технології, вугілля, металургію та бавовну. Імпортує КНДР в основному нафту через перезавантаження танкерів у відкритому морі та предмети розкошу з Китаю. За останній рік такий імпорт склав вражаючі 640 мільйонів доларів США. Частина це “забаганки” самого Кіма, його “двору” та подарунки ключовим посадовцям заради їх лояльності. Утім, як показують дані, загальні цифри купівлі товарів з Китаю сягають 4 мільярдів за 7 років скільки Кім Чен Ин при владі.
Стосовно “перебудови” в КНДР, то я б не поспішав про це говорити, бо диктатура в країні все ще продовжується: безкарність, зникнення людей, трудові табори та тисячі в’язнів, насилля, у тому числі сексуальне... Усі громадяни існують у рамках класової, майже кастової системи (сонбун), зберігається пріоритет армії над усім іншим (сонгун) та ідеологічна доктрина (чучхе). Але з міжнародної ізоляції країна поступово виходить, а економіка потрошку розвивається, хоч і не завжди легальними шляхами”.
Ватикан “пакує валізи” до Пхеньяну?..
Зрештою, ми просто не могли оминути стороною повідомлення північнокорейського видання Yonhap про нібито намір Папи Франциска відвідати КНДР навесні 2019-го, яке одразу розлетілося світовими ЗМІ. Якщо це правда, і глава католицької церкви таки прибуде найближчим часом до Пхеньяну, то, каже експерт, очевидно, це буде дуже несподівана поїздка духовного отця половини світу в країну, де володіння Біблією або іншою релігійною літературою та практикування християнства означає в’язницю, табір, а то й страту.
Максимов: “Наразі я не дуже розумію, що може Понтифік донести до комуністичних вождів КНДР, де боги - це самі Кіми у третій інкарнації. Звісно, що Північна Корея нині більше відкрита світу і жадає туристів, оновлює для цього ключову інфраструктуру (хоча, навіть живучи в готелі ви будете мати проблеми від перебоїв з електропостачанням). КНДР, як казав навіть президент Трамп, це дуже красива країна з горами, долинами, пляжами та курортами. Але. Ставлення світової спільноти не дуже змінюється, бо всі розуміють, що ховається за цим “фасадом” мирної Північної Кореї, сповненої культу династії Кімів. Тож візит Папи може стати крутим інфоприводом для Кім Чен Ина та Ватикану, але не матиме впливу для докорінної зміни ситуації всередині держави”.
Сумніви Анатолія Максимова небезпідставні. Посилаючись на останнє дослідження від центру Beyond Parallel, котре за допомогою супутників виявило щонайменше 13 секретних ракетних баз КНДР, політолог стверджує, що за красивими пейзажами ховаються ракетні заводи, ракетні бази, хімічні і біологічні лабораторії та секретні локації зі збагачення урану та виробництва ядерного палива...
Максимов: “Північна Корея ніколи не зупиняла масове виробництво зброї масового ураження. Ті локації, які були нібито “закриті” на камеру, насправді вже не були потрібні Кіму. Або, якщо стануть потрібні, їх завжди можна “розгорнути” назад. До того ж, в основному корейські ракети перевозяться на мобільних пускових установках, що сильно ускладнює слідкування за ними. Відтак, думаю, КНДР зробить все, щоб зберігти свій арсенал ракет та ядерної зброї і отримати, як приємний бонус, зменшення санкційного навантаження. У той самий час Кім Чен Ин та його уряд продовжать розвивати економіку під контролем держави, наскільки це буде можливо. Якщо перемовини, зрештою, не дадуть жодного результату, КНДР може повернутися до ракетних запусків та тестувань ядерної зброї у найближчому майбутньому”.
Опитав Мирослав Ліскович. Київ
