Як реванш демократів на проміжних виборах у США вплине на зовнішню політику Вашингтона?

Як реванш демократів на проміжних виборах у США вплине на зовнішню політику Вашингтона?

Аналітика
1622
Ukrinform
Результати проміжних виборів до Конгресу США виявилися цілком прогнозованими: аналітики та медіа не помилися в своїх передчуттях

Демократична партія здійснила реванш і взяла під контроль Палату представників США – нижню палату Конгресу. У той же час, республіканці, втративши більшість у Палаті, зберегли контроль над верхньою палатою парламенту – Сенатом.

І демократи, і республіканці, заявили про свою перемогу. Президент США Дональд Трамп написав у соціальних мережах, що «задоволений» результатом виборів, попри втрату більшості у Палаті представників. У свою чергу, лідер демократів Ненсі Пелозі вже привітала партію з перемогою і анонсувала, що буде обрана спікером нижньої палати Конгресу. Уперше з 2010 року, Демократична партія здобула більшість у Палаті представників і готова протидіяти президенту, якого так ненавидить. А Трамп опинився у тій самій ситуації, в якій був його попередник Барак Обама у 2010 році: лояльний Сенат, але ворожа Палата представників. Що на практиці означатимуть ці зміни?

По-перше, демократи відтепер отримали контроль над бюджетними та наглядовими функціями Конгресу, які перебувають у віданні Палати представників. Це значить, що конгресмени-демократи зможуть блокувати будь-які законодавчі ініціативи президента, які вимагають виділення на них грошей з бюджету, наприклад на будівництво стіни проти іммігрантів на кордоні з Мексикою. Якщо адміністрація захоче виділити гроші під якийсь проект, який не буде цікавим інтересам демократів чи їх ідеологічним принципам, вони матимуть змогу заблокувати його під час голосування у Палаті представників. Це змушуватиме Трампа та республіканців бути більш гнучкими та домовлятися, ідучи на компроміс. У свою чергу, це може внести певні корективи у внутрішню та зовнішню політику США.

По-друге, демократи отримають доступ до практично необмеженого інструментарію контролю за діяльністю адміністрації Білого Дому. Вони зможуть призначати або розширювати розслідування проти команди президента за найрізноманітніші «гріхи», починаючи від конфлікту інтересів, корупції, хабарництва і завершуючи імовірними зв`язками з Росією чи дружбою з Саудівською Аравією. Хоча демократи не матимуть впливу на процес призначення і затвердження міністрів і топ-чиновників, вони можуть зробити все, щоб членам уряду було «складно» жити та працювати, особливо зважаючи на те, що чимало американських медіа налаштовані до Трампа вороже.

По-третє, республіканці зберегли за собою Сенат, і це стало їхньою перемогою, про що і написав Дональд Трамп у своєму Twitter. Для президента це було ключовим на проміжних виборах, оскільки Сенат більше впливає на безпосередню роботу глави держави, аніж Палата представників. До того ж, втрата Сенату була б набагато тяжчим ударом по рейтингах Республіканської партії, аніж поразка у Палаті. Та й з ворожою Палатою представників президенти США дуже часто уживаються, але якщо проти них уже і Сенат, то це стає реальною проблемою.

Саме сенатори США затверджують кандидатури президента на вищі державні посади. Це міністри, співробітники адміністрації та апарату Білого Дому, голови канцелярії, посли тощо. Зберігши контроль над Сенатом, Трамп гарантував собі ще 2 роки відносно стабільної кадрової політики. Демократам лишатиметься «копати» під конкретних членів президентської команди, що є дорогим, довгим і часто контр-продуктивним заняттям.

Більше того, саме в руках Сенату США зосереджена влада в призначенні суддів Верховного суду або федеральних судів. Для Дональда Трампа, якщо він хоче зацементувати свої політичні позиції та свій курс в американській політиці, необхідна судова система, лояльна йому та його ідеологічним принципам. Заради контролю над судовою гілкою влади, він готовий був пожертвувати більшістю у Палаті представників, що, власне, він і зробив, коли почав розкручувати міграційні питання прямо напередодні виборів. Це додало додаткові бали сенаторам-республіканцям у переважно консервативних штатах. Затята боротьба між демократами і республіканцями за кандидатуру судді Верховного суду Бретта Кавано пару місяців тому – яскрава ілюстрація того, наскільки для президента важливо перетворити всі суди на бастіони правого консерватизму так, як це сталося з Верховним судом.

По-четверте, проміжні вибори у Сполучених Штатах засвідчили, що Демократична партія здатна на переродження, а також показали зростання популярності політиків-демократів соціалістичного спрямування. У США ніколи раніше не було ані політичного лідера, ані партії у парламенті лівого толку. Усі соціалісти історично фарбуються істеблішментом у «комуністів» і «червоних», викликаючи у населення страх і відразу. Але те, що Демократична партія почала дрейфувати на лівий фланг – свідчення революційності змін усередині партії, які можуть остаточно оформитися вже до президентських виборів 2020 року.

По-п`яте, вибори приведуть США до стану паралічу, оскільки дві палати парламенту будуть протистояти одна одній, намагаючись балансувати у питаннях внутрішньої і зовнішньої політики. Зросте ризик урядового шатдауну, коли обидві палати не можуть домовитися щодо ухвалення проекту бюджету на наступний фіскальний рік. У свою чергу, необхідність домовлятися і шукати точки дотику змусить адміністрацію вносити корективи у свою політику, включаючи зовнішню.

Одним з наслідків проміжних виборів стане занурення США у внутрішні проблеми та ще більша маргіналізація тих зовнішньополітичних питань, якими Дональд Трамп і так не особливо цікавився. Сюди ж належить і питання ситуації в Україні. Крім того, під питанням опиняться деякі найбільш суперечливі пункти зовнішньої політики США, а саме:

  • Санкції проти Ірану. Демократи будуть вимагати послаблення санкцій і повернення Штатів до ядерної угоди 2015 року;
  • Війна у Ємені. Частина демократів виступають за припинення підтримки США саудівської армії у Ємені;
  • Проблема палестинців. Чимало демократів критикують відверто про-ізраїльську політику Дональда Трампа, яка лише дестабілізує ситуацію у Палестині та Ізраїлі;
  • Торгові війни. Демократична партія наполягатиме, щоб адміністрація вела більш прагматичну і не таку агресивну політику щодо своїх партнерів у Європі та Азії;
  • Знищення основ світового порядку. Демократи давно виступають проти дій Трампа, які торпедують міжнародні організації та світові інститути, на яких тримається міжнародна система.

Звісно, у демократів у Палаті представників доволі обмежений вплив на зовнішню політику. Ключові рішення по зовнішньополітичним напрямкам приймає або підтримує Сенат, який лишається лояльним президенту. Відтак, демократи не матимуть прямого важеля впливу на зовнішню політику США. Наприклад, вони не зможуть заблокувати якийсь договір між США та Північною Кореєю або ініціативу Трампа щодо переговорів з Росією, Китаєм чи Саудівською Аравією. Втім, демократи можуть розігрувати інші карти, не пов`язані з зовнішньою політикою, а наприклад, питання ухвалення і формування бюджету, а також тиску на членів команди Трампа, яких підозрюють у порушенні американського законодавства. А таких в адміністрації доволі багато, починаючи з зятя президента Джареда Кушнера і завершуючи головою Агентства з питань навколишнього середовища Скотта Прюїта.

Таким чином, боротьба між двома палатами Конгресу стане центральною у політиці Сполучених Штатів протягом наступних 2 років аж до нових виборів президента США у 2020 році.

Ілія Куса, експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу Українського інституту майбутнього для Укрінформу

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-