Наступного тижня бельгійська столиця прийматиме саміт Північноатлантичного альянсу – найпотужнішої безпекової організації у глобальному світі. На зустріч високого рівня запрошені не лише глави держав та урядів 29 країн союзників, а й партнери, включно з Україною.
Про порядок денний саміту Альянсу 11-12 липня для України та чому від зустрічі у «верхах» Київ поки не очікує на історичний прорив, Посол Вадим Пристайко розповів в ексклюзивному інтерв’ю власному кореспонденту Укрінформу у Брюсселі.
- Пане Посол, яким стане порядок денний саміту саме для України?
- Згідно з офіційною програмою саміту, заплановані зустріч Президента України разом із грузинським президентом із Північноатлантичною радою на рівні глав держав та урядів, участь у зустрічі учасників місії НАТО в Афганістані «Рішуча підтримка», а також двосторонні контакти найвищого рівня.
Наша мета – заручитися підтримкою колег із НАТО у протистоянні з Російською Федерацією та продовженні реформ оборонно-безпекового сектору. Також важливо підбити підсумки взаємодії у рамках затвердженого два роки тому у Варшаві Комплексного пакету допомоги Україні, здійснити наступний крок на шляху євроатлантичної інтеграції нашої держави.
ЧОРНОМОРСЬКИЙ РЕГІОН: ЛІДЕРИ СКООРДИНУЮТЬ ПРОТИСТОЯННЯ ЗАГРОЗАМ
- Які очікування та головні політичні завдання українська делегація на чолі з Президентом планує реалізувати за результатами засідань високого рівня?
- Йдеться про консолідацію політичної підтримки України з боку глав держав та урядів країн-членів Альянсу. Адже, як відомо, до влади у деяких союзних державах прийшли нові лідери; політичне життя не стоїть на місці; загрози еволюціонують. Так само НАТО реагує і відповідає на процеси в євроатлантичному просторі та у глобальному світі. Безпосереднє обговорення цих процесів лідерами держав найпотужнішої військово-політичної організації на планеті – це можливість, яку треба використати на всі 100 відсотків.
- Продовжуючи попереднє запитання, про що йтиметься на засіданні у форматі Україна-НАТО-Грузія?
- Тематика засідання доволі широка. Це безпека регіону, реформа оборонної сфери та взаємодія з НАТО у цьому.
Очевидно, що президенти України та Грузії зможуть поділитися з колегами своїм баченням безпеки Чорноморського регіону, Східної Європи та Кавказу. Висвітлити найбільші загрози, з якими стикаються наші держави, уточнити спільні кроки у протистоянні цим викликам.
Зростаюча агресивність РФ – найбільш болюча тема як для обох країн, так і для Альянсу.
Безумовно, у 10-річчя Бухарестського саміту лідери Грузії та України будуть говорити про перспективи членства в НАТО і кроки, які здійснені урядами та суспільствами в цьому напрямі.
Дискусія буде багаторівнева і, впевнений, цікава.
БУДАПЕШТ ПРАГНЕ «НА ПОВНУ» ВИКОРИСТАТИ САМІТ, ЩОБ НАВ’ЯЗАТИ КИЄВУ СВОЮ ПОЛІТИКУ
- Як ви оцінили б позицію Угорщини щодо євроатлантичного співробітництва України, чи вдалося вже досягти прогресу у виході з цієї неконструктивної політики Будапешта відносно Києва?
- Позицію Угорщини яскраво демонструє нещодавній лист, надісланий угорським послом в НАТО своїм колегам по Альянсу. Фактично, всього за два дні після зустрічі міністрів освіти та закордонних справ наших країн у Закарпатті 23 червня, яка, на наше переконання, була ефективною та результативною, угорська сторона заявила, що Україна не запропонувала ніяких рішень відомої мовної проблеми. І тому блокування засідань Комісії Україна-НАТО на високому політичному рівні з боку Будапешта продовжується. Всього два дні вистачило угорській стороні, щоб заявити про відсутність прогресу! І це при тому, що по завершенню переговорів у Закарпатті оголошувалось про наступні узгоджені кроки, зокрема проведення зустрічі угорської громади з Міносвіти в липні, завершення восени роботи над проектом закону про середню освіту, який покликаний вирішувати конкретні питання, що викликають занепокоєння мовних меншин.
Підсумовуючи: угорська сторона не демонструє бажання вирішити питання. Вона усвідомлює, що саміт НАТО – це зручний привід нав’язати нам свій порядок денний і планує використати його на повну.
АЛЬЯНС ПОКИ НЕ ГОТОВИЙ ЗАПРОСИТИ УКРАЇНУ ДО ФОРМАТУ ОСОБЛИВИХ МОЖЛИВОСТЕЙ
- Чи можна очікувати за результатами саміту на історичні прориви для Україні у процесі євроатлантичної інтеграції держави, зокрема, щодо приєднання до програми особливих можливостей для деяких партнерів?
- Я із задоволенням слідкую в українських ЗМІ за дискусією щодо Програми особливих можливостей НАТО (EOP), а також так званого аспірантського статусу та інших питань взаємодії України з Альянсом. Приємно, що ці питання становлять інтерес для, як на диво, широких кіл експертів, журналістів та «співчуваючих».
Іноді в ході дискусій втрачається предмет обговорення, і на перше місце виходить символізм та політична доцільність або недоцільність. Наглядний приклад – це Програма особливих можливостей. Це дійсно на сьогодні формат, який дозволяє об’єднати довкола НАТО клуб найближчих партнерів, які з різних причин не є союзниками, але готові тісно взаємодіяти, часто в технічних питаннях, в ході спільних операцій та навчань. Тобто, суто формально ця програма не є «проривом» чи навіть механізмом євроатлантичної інтеграції. І хоча Україна із готовністю бере участь в усіх форматах взаємодії, ми також маємо цінувати ту близькість із Альянсом, яку дає нам статус Особливого партнера, яким є наша держава для Альянсу. Чи цікавий для України цей черговий формат? Так. Чи є значна додаткова вартість цього формату для нас? Треба уважно вивчати наші сучасні потреби і потреби Альянсу. Чи готове НАТО зараз запросити Україну до цієї програми? Ні. Черговий трирічний огляд ефективності програми завершився півроку тому. Всі п’ять учасників, а це Австралія, Фінляндія, Грузія, Йорданія та Швеція, «перезапрошені» до участі в його роботі й надалі. Ми беремо участь в переговорах із цього питання. Не думаю, що ця робота буде завершена до саміту.
Андрій Лавренюк, Брюссель.
Фото: Любімов Євген, Шамкін Данііл