Польський закон про ІНП: "історичні" рекорди заради геополітичних інтересів

Польський закон про ІНП: "історичні" рекорди заради геополітичних інтересів

1907
Ukrinform
Зміни до закону про ІНП Польщі мають на меті не стільки поліпшити взаємини з Ізраїлем, скільки зняти суперечності зі США.

Події 27 червня у Польщі, без сумніву, можна занести у книгу рекордів якщо не світового, так точно польського парламентаризму. Упродовж одного дня запропоновані прем'єром Польщі Матеушом Моравецьким урядові поправки до закону про Інститут національної пам’яті країни до обіду без змін ухвалив Сейм країни, після обіду - Сенат, а ввечері змінений закон підписав президент Анджей Дуда, який до того ж перебував в цей час з візитом в Латвії.

Чому настільки рекордними є темпи ухвалення змін до закону про Інститут національної пам'яті, чому це зроблено так несподівано і саме зараз? Ці запитання хвилюють багатьох у Польщі і за кордоном, і на них варто спробувати знайти відповідь.

"Історична" проблема за власним бажанням

Міжнародний скандал, який розгорівся у січні цього року з приводу ухвалення парламентом Польщі змін до закону про ІНП, фактично, був ініційований самою Варшавою на рівному місці. Польща тоді не передбачила усіх негативних міжнародних наслідків. Точніше, в Міністерстві юстиції Польщі, яке розробляло цей законопроект, через недостатній рівень комунікації не дослухалися до рекомендацій МЗС країни, яке попереджало про можливі проблеми на міжнародній арені від цього закону. Тоді парламент Польщі також дуже швидко ухвалив ці зміни і несподівано для себе відразу отримав шквал міжнародної критики, у першу чергу від Ізраїлю, США та України. 

Приводом до цих змін у законі про ІНП стало журналістське розслідування одного з найбільших польських телеканалів TVN, в якому показано, як польська неофашистська організація "Гордість і сучасність" святкує день народження Адольфа Гітлера. Матеріал був резонансним як у Польщі, так і за кордоном. До того польська влада вже потрапляла під критику світових ЗМІ за дуже м'яке ставлення до ультранаціоналістів, які демонструють антисемітські та ксенофобські погляди. Тому польська влада тоді не завагалася показати ухваленим законом, що звинувачення в антисемітизмі є для неї неприйнятними, країна сама чи не найбільше постраждала від нацизму в роки війни, відтак не дасть очорнювати своє добре ім’я звинуваченнями у якихось симпатіях до Гітлера. У польській правлячій еліті наполягали, що досить миритися з визначеннями на зразок "польські табори смерті", якими провина за Голокост в роки війни несправедливо покладається не на німців, а поляків. 

Одна з ухвалених поправок до закону передбачала кримінальне переслідування усіх, у тому числі іноземців, за "публічне і всупереч фактам" звинувачення Польщі в пособництві нацистам у роки війни. В Ізраїлі та США, де дуже впливовими є єврейські організації, сприйняли це як спробу Варшави під загрозою кримінального переслідування "закрити рота" усім, зокрема у свідкам Голокосту, хто звинувачуватиме поляків у співпраці з нацистами під час війни. Щоб виправити ситуацію, було створено польсько-ізраїльську комісію, яка намагалася розібратися в міждержавних історичних суперечностях. Тим часом, неприємна для Варшави звістка прийшла з-за океану: у Вашингтоні натякнули польським чиновникам, що не варто розраховувати на зустріч Дуди з президентом США Дональдом Трампом чи віце-президентом Майком Пенсом, поки не буде вирішено проблему навколо закону про ІНП. Про це стало відомо з внутрішньої довідки МЗС Польщі, яку злили у ЗМІ. 

Польські провладні політики відтоді відкидали будь-які звинувачення опозиції у тому, що страждає імідж країни і що потрібно негайно змінити цей закон. Усе зводилося до відповідей, що президент Дуда направив закон на розгляд Конституційного суду країни і потрібно дочекатися його вердикту. Попри обіцянки голови цього суду швидко оцінити документ, цього не було зроблено й досі. І як виявилося невипадково. 

Спільна декларація: шлях до примирення Польщі та Ізраїлю

Конституційний суд РП не поспішав з розглядом змін до закону про ІНП, оскільки весь час тривали закулісні переговори між Варшавою і Єрусалимом у цій справі. Сторони упродовж кількох місяців працювали над текстом спільної декларації, яка мала остаточно поставити крапку у розбіжностях між обома країнами з історичних питань. Узгоджений текст декларації прем'єри Моравецький та Беньямін Нетаньягу зачитали в середу ввечері у Варшаві та Єрусалимі синхронно. Кінцевою вимогою Ізраїлю перед затвердженням декларації було внесення змін до скандального закону, що й було зроблено Польщею упродовж дня. 

Для польської сторони важливою в цій декларації є згадка про те, що визначення "польські концентраційні табори/польські табори смерті" є дуже хибними і применшують відповідальність німців за створення цих концтаборів, а також, що сторони не погоджуються на приписування Польщі чи польському народові провини за злочини, скоєні нацистами. Натомість для Ізраїлю важливими були записи про те, що сторони визнають поодинокі випадки злочинів поляків проти євреїв під час Другої світової війни, а також те, що будь-хто, зокрема й історики та журналісти, можуть вільно висловлюватися з тематики Голокосту не побоюючись, що їх хтось зможе притягнути до юридичної відповідальності.

Після ухвалення спільної декларації Моравецький не приховував свого задоволення, наголошуючи, що вона, безумовно, важливіша за внесені зміни до закону про ІНП. Він підкреслив, що Польща вийшла з цієї ситуації "зі щитом", перемігши як "боксер на рингу", який і сам під час поєдинку отримав отримав кілька синців. У правлячій партії "Право і Справедливість" (PiS) не визнають, що січневі зміни до закону були поразкою. Вони переконують, що ці зміни були потрібними, зокрема й для того, аби наочно побачити рівень антиполонізму у світі та визначити, хто є другом Польщі, а хто - противником. Сам Моравецький назвав це, при чому російською мовою, "розвідкою боєм", наголошуючи, що Польща сильно загартувалася і зробила свої висновки з кількох складних місяців. 

Попри оголошений владою значний успіх, таким його не вважає як ліберальна, так і націоналістично налаштована опозиція. Зокрема, перед голосуванням у Сеймі позафракційний депутат, лідер праворадикального "Національного руху" Роберт Вінніцький називав новий законопроект зрадою польських інтересів, поступки перед Ізраїлем - невиправданими і намагався на годину заблокувати трибуну Сейму.  

Ліберальна опозиція у парламенті Польщі хоч і проголосувала за зміни, але була дуже невдоволена тим, чому голосування відбувається авральними темпами з фактичним порушенням регламенту парламенту та чому ці зміни не було внесено відразу, ще кілька місяців тому. Представники влади досить розпливчасто відповідали на ці закиди. Зокрема, вживалися аргументи, що ці кілька місяців потрібні були владі на те, щоб зорієнтуватися у ситуації, а швидке голосування було необхідне в інтересах національної безпеки. 

Навряд чи провладні політики лукавлять, коли говорять що зміни до закону про ІНП були дуже необхідними з міркувань безпеки країни, і їх потрібно було внести негайно. У швидких змінах до закону про ІНП Польщі йшлося не стільки про поліпшення відносин з Ізраїлем, хоча і це дуже важливо, скільки про зняття суперечностей зі стратегічним союзником країни - США. Вашингтон у цій суперечці виразно став на бік Ізраїлю, і Польща опинилася перед дилемою: іти на протистояння до кінця або відступити. Беручи до уваги складні геополітичні умови в Європі й агресивну Росію, тривале охолодження відносин із США, що виражалося б, зокрема, й у відсутності польсько-американських зустрічей на найвищому рівні, навряд чи сприяло б безпеці Польщі у довгостроковій перспективі. А вже незабаром, 11-12 липня, у Брюсселі відбудеться саміт НАТО, на якому Варшава розраховує на чергові важливі рішення, зокрема і на підтримку Вашингтоном ініціатив щодо посилення присутності союзницьких військ, у першу чергу американських, у Східній Європі та в Польщі зокрема. Скандальний закон про ІНП був виразною перешкодою для гармонійних відносин обох країн. Іншою можливою причиною швидких змін до закону про ІНП в опозиції називають неготовність влади вести міжнародну конфронтацію відразу на кількох фронтах: з Єврокомісією щодо питань верховенства права та міграції і з Ізраїлем/CША з приводу закону про ІНП. Внесення змін до цього закону автоматично дало змогу закрити один з "фронтів" і зосередитися на проблемних відносинах з Єврокомісією. 

На українському фронті без змін 

Поки найважливіші політики Польщі оголошували про надзвичайний успіх з приводу внесення змін до "історичного" закону, відкритим залишалося питання: а що з іншою проблемною частиною цього документа, яку умовно назвали "українською"? Адже вона викликає не менше суперечностей, ніж частина, до якої мали застереження Ізраїль та США. Для політиків польського провладного табору "української" проблеми в законі ніби взагалі не існувало. У численних виступах і промовах вони про неї просто не згадували. Однак МЗС України вустами тимчасового повіреного України у Польщі Василя Зварича наголосило, що голосування щодо змін до закону про ІНП "не задовольнило сподівань української сторони" і що польський парламент "не скористався нинішньою доброю нагодою, щоб розглянути також ті положення, які викликають занепокоєння України і заважають нормальній конструктивній співпраці з питань історичної пам’яті".

І лише заступник глави МЗС Польщі Бартош Ціхоцький, якого журналісти згодом врешті запитали про відносини з Україною у контексті закону про ІНП, відповів, що на даному етапі будь-які історичні домовленості з Україною неможливі, сторони мають протилежні погляди на історичну правду, а можливість підготовки якоїсь спільної історичної декларації між Україною та Польщею на сьогодні "навіть не стоїть на горизонті".

Варто нагадати, що багато людей в Польщі називали "українську" поправку до закону ще більш скандальною і суперечливою, ніж ту, яка викликала невдоволення в Ізраїлі та США. Введення до закону поняття "українських націоналістів", а також інші дивні та не зовсім зрозумілі визначення, які не могли пояснити навіть самі доповідачі щодо цього закону, схиляло деяких польських експертів та журналістів до думки, що за цими поправками стоїть "рука Москви". Ці підозри не виглядають фантастичними, беручи до уваги, що положення "української" поправки рекомендували польські експерти, які стоять на виразних проросійських позиціях і, м'яко кажучи, не дуже добре ставляться до України. 

Звичайно, трохи наївно було б сподіватися, що "українська" поправка йтиме в одному пакеті з умовною "ізраїльською". Вони значно відрізняються, та і взагалі вони не повинні були опинитися в одному законі. Але якою буде її подальша доля? Частково на це запитання відповів заступник глави МЗС Польщі Ціхоцький: поки що ніяк. Президент Дуда відправив у лютому закон про ІНП на розгляд Конституційного суду, де польського гаранта цікавило, зокрема, питання юридичної коректності в законі термінів: "український націоналіст", "Східна Малопольща" та інших. Конституційний суд може розглядати це питання невизначений час. А може взагалі закрити розгляд цього питання, визнаючи його неактуальним у світлі внесення нових змін до цього закону. Як вчинить КС у цій ситуації - поки невідомо. Але відомо точно, що українсько-польські історичні відносини зараз перебувають у глухому куті, і без політичної волі та бажання йти на болісні компроміси так все залишатиметься й надалі.

Юрій Банахевич, ВАРШАВА. 28 червня 2018 року.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-