Американська база на берегах Каспію, або Чому сателіти втікають від Росії

Американська база на берегах Каспію, або Чому сателіти втікають від Росії

Аналітика
1441
Ukrinform
Казахи тікають від Москви не до Китаю, а до США, але основне, що тікають від Росії. Бо їй нема чого запропонувати, крім власної відсталості та імперської пихи

США незабаром матимуть в Казахстані дві військові бази — така новина могла б легко зійти за сенсацію в нинішніх умовах протистояння США (НАТО, Заходу) та Росії. Однак насправді сенсаційності тут практично нема.

Йдеться про використання американцями двох казахських портів на Каспії — Актау та Курик — для транзиту спеціальних вантажів до Афганістану, де американські війська воюють проти талібів. Відповідну угоду у березні ратифікував Сенат Казахстану, ось-ось її підпише президент Назарбаєв. Звісно, американці використовуватимуть для доставки цих вантажів і казахську залізницю до Узбекистану. Виявляється, про все це казахи домовляються з американцями ще з 2010 року, коли була підписана перша міжурядова угода на цю тему. До речі, певний час, до 2013 року, всі ці угоди і перемовини були непублічними, майже напевне, що спецслужби інших країн (насамперед, Росії) про них дещо знали, а от так звана громадськість - ні.

І хоча прямо пов'язувати появу американських баз на Каспії з нинішнім загостренням американо-російських стосунків не випадає, зовсім вивести її за контекст цих стосунків неможливо.

У Каспійському морі Росія і російські адмірали звикли вважати себе практично цілковитими господарями (не вважати ж суперниками, приміром, Туркменістан чи навіть Іран). Звісно, жодної наступальної військової загрози американські склади з посиленим караулом для Росії не становлять, однак все-таки: організувати з Актау чи Курика (по прямій до Каспійська — головної бази Каспійської флотилії ВМФ Росії — якихось три сотні кілометрів) ефективне стеження за всіма переміщеннями російських військових кораблів американцям простіше простого. Нагадаємо, що Росія вже одного разу стріляла ракетами “Калібр” по Сирії з кораблів Каспійської флотилії, тож не можна сказати, що ця флотилія американців не цікавить.

Актау та Курик (синім) - казахські порти на Каспії. Махачкала (червоним) - військова база РФ
Актау та Курик (синім) - казахські порти на Каспії. Махачкала (червоним) - військова база РФ

Не дивно, що росіяни дуже незадоволені угодою між Казахстаном і США, хоча публічно й мовчать, адже офіційно Росія підтримує США у Афганістані і навіть раніше дозволяла американцям відправляти вантажі до цієї країни через свою територію. Як тут критикувати, за що? За те, що раніше США використовували авіабазу під Ульяновськом, а тепер для того ж самого — порти в Казахстані?

Росіяни незадоволені не стільки тим, що раніше американці платили гроші їм, а тепер будуть казахам. Це вони вже якось переживуть. А от те, що Казахстан — ключова країна Центральної Азії - наполегливо прагне тісних зв'язків зі США — як це Кремлю пережити?

Росія втрачає не гроші, Росія втрачає сателітів. Причому, зауважимо, ці втрати є наслідком не якихось “форс-мажорних” обставин (протистояння США і Росії через Сирію та Україну), котрі завтра, теоретично, можуть зникнути. Той же Казахстан про американські бази на своїй території, нагадаємо, домовляється з 2010 року!

Процеси втрати Кремлем вирішального (визначального) геополітичного впливу на найближчих сусідів є об'єктивними, вони не викликані виключно загостренням стосунків Росії із Заходом після 2014 року. Росія втрачає вплив у світі, тому що країна загалом занепадає, тобто - відстає, насамперед — технологічно, від провідних країн Заходу. Почалося це відставання, звісно, не вчора. Ще з часів Петра І Московія (Російська імперія, СРСР, РФ) не раз, ціною нещадного грабунку підданих, намагалася “одним стрибком” подолати це відставання, але оскільки його головна причина — архаїчна політична система — залишалася без змін, то й бажаного результату не було. Вдавалося лише трохи “підтягнути” виробництво зброї для армії, аби її більше боялися на Заході, і на цьому страхові вибудовувати експансіоністську зовнішню політику, без якої вже не могла існувати політична система російської держави.

Але це, так би мовити, погляд з висоти історії, з висоти, де століття здається як один день. А тут, на грішній землі, є набагато конкретніші причини, чому від Росії тікають. Приміром, Туркменістан та Казахстан незадоволені тим, що Росія блокує постачання їхнього газу на європейський ринок, а це найбільш місткий і найбагатший ринок. Ніхто із сусідів Росії не може почуватися впевнено навіть у тому, що російська армія одного чудово дня не перейде їхні кордони. А головне — Росії нічого запропонувати потенційним друзям у світі — ні технологій, ні вигідних інвестицій, ні безпеки, ні стратегії цивілізаційного розвитку. Одна груба сила та імперська пиха.

Повертаючись до угоди США і Казахстану, зауважимо ще такий момент. Про Казахстан вже давно говорять як про об'єкт експансії Китаю, мовляв, в міру послаблення Росії її місце, її вплив у Казахстані (і ширше — у Центральній Азії) перебиратиме на себе Китай. І прикладів китайської присутності у цій країні вистачає. Може й так, тільки ось у Астані з цим, схоже, не дуже згодні. Від Москви казахи тікають не до Китаю, а до США. Принаймні, дуже прагнуть до тісних стосунків з Вашингтоном. Інакше навіщо Астані дратувати Росію дозволом на розміщення американських баз на Каспії?

Юрій Сандул, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>