Чи захоче Молдова стати частиною Румунії?
Через понад чверть століття після здобуття Молдовою державної незалежності питання її об'єднання з Румунією не перестало бути актуальним і не зникло з порядку денного окремих політичних партій і громадських рухів. Більш того, у 2018 році проблема загострилася.
В останніх числах першого місяця весни, точніше, 27 березня, уніоністи в Молдові та Румунії (так по обидві сторони Прута називають прихильників об'єднання двох держав) готуються урочисто і пишно відзначити 100-річний ювілей першого об'єднання Молдови та Румунії. У Кишиневі деякі гарячі голови навіть поспішили заявити, що румуни до сторіччя об'єднання готують у Молдові власний «Майдан», кінцева мета якого - об'єднання двох держав.
ЯК ЦЕ БУЛО...
Історичні факти свідчать про те, що після жовтневого перевороту 1917 року в Росії у тому ж році була створена Молдавська Демократична республіка, яка проголосила свою автономію і оголосила про вихід зі складу Російської імперії. Це державне утворення проіснувало недовго, так як через кілька місяців, а саме 27 березня 1918 року тодішній парламент - Державна рада Молдавської Демократичної республіки (Сфатул Церій) в особі голови Іона Інкулец, віце-голови Пана Халіпа і секретаря Іона Буздугана підписалися під Декларацією про входження до складу Румунії території між Прутом і Дністром. Депутати аргументували своє рішення «відновленням історичної справедливості» після анексії Бессарабії (так ще називають ці землі) Росією після завершення російсько-турецької війни і підписання Бухарестського мирного договору 1812 року.
Цікавим є ще й той факт, що після проведення відповідних попередніх консультацій з представниками західних партнерів Румунії на користь входження до її складу Молдови висловилися і англійський міністр закордонних справ, і французький, і американський, а утримався лише італійський глава зовнішньополітичного відомства.
Молдова перебувала у складі Румунії трохи більше двох десятиліть, до червня 1940 року, коли після ультиматуму радянської влади румуни, в тому числі представники армії та жандармерії, протягом 48 годин залишили територію між Прутом і Дністром. Через місяць з гаком, 2 серпня того ж року, тут була утворена Молдавська РСР, до складу якої увійшло вже і Лівобережжя Дністра (Придністровський регіон). До речі, з 1924 по серпень 1940 року на лівому березі Дністра існувала Молдавська Автономна РСР (у складі України) і зі столицею в українському місті Балта. Ось такі сталінські заковики історії...
ЕЙФОРІЯ ТА РЕАЛЬНІСТЬ
Багато води спливло у Пруті та Дністрі з серпня 1991 року, коли Молдова прийняла Декларацію про незалежність, проголосивши свій державний суверенітет. Були і квіткові мости через Прут, які символізували майбутнє об'єднання Молдови з Румунією, були і деякі (як писали молдавські ЗМІ) таємні домовленості між тодішнім керівництвом обох країн про об'єднання. До речі, документальні свідчення існування таких домовленостей так і не були оприлюднені.
Переступила Молдова і через ідеологію румунської організації «Нові праві», головний ідеологічний постулат яких - створення Великої Румунії, до складу якої повинні увійти, на їхню думку, не тільки територія сучасної Молдови, але й частина Одеської області України і вся Чернівецька область.
Не обійшлося, на жаль, і без трагічних наслідків. Була війна на Дністрі, справжня, громадянська, братовбивча війна, гіркі плоди якої громадяни по обидва боки Дністра пожинають і донині: на карті країни з'явився так званий заморожений конфлікт - самопроголошена Придністровська Молдавська республіка. Не буде зайвим нагадати, що однією з причин виникнення гарячого конфлікту на Дністрі стала незгода тодішніх властей лівобережжя Дністра з уніоністською спрямованістю більшості молдавських політиків, які наполягали на негайному об'єднання двох держав. До речі, першою визнала незалежність Молдови Румунія.
Після відносного затишшя сьогодні питання об'єднання Молдови з Румунією знов отримує вельми серйозні обриси. Крім наповнених емоційним зарядом заяв деяких молдавських і румунських політиків (колишній міністр оборони Молдови Анатол Шалару, екс-президент Румунії Траян Бесеску, керівник Націонал-ліберальної партії Віталія Павліченко, лідер Ліберальної партії Міхай Гімпу), які стверджують, що тільки через об'єднання Молдова може стати повноправним членом ЄС і НАТО, є й інші, вельми цікаві «віхи» передбачуваного процесу.
Як не парадоксально, але під заявою на підтримку об'єднання Молдови з Румунією підписалися і 80 депутатів першого молдавського парламенту скликання 1990-1994 років, які у серпні 1991 року поставили свої підписи під історичною Декларацією про проголошення незалежності Молдови і про її вихід із складу СРСР.
Вперше з часів проголошення незалежності у Кишиневі оголошено про проведення унікального соціологічного дослідження (не опитування, а саме дослідження), метою якого стане, як оголосили самі ініціатори, «радіографія об'єднання двох держав».
Дослідженням займеться громадська організація «Європейський соціально-політичний центр». І хоч його керівник Георге Костандакі заявив на представленні проекту, що організація - не політична, однак дослідження, яке вони планують провести по всій країні, має якнайпряміше відношення до геополітики.
Ініціатори дослідження задалися також метою дізнатися, як насправді громадяни Молдови і політики сприймають питання щодо об'єднання Молдови та Румунії. Адже дані соціологічних опитувань, як відомо, залишаються незмінними протягом останніх 15 років: трохи менше 70% учасників опитувань висловлюються проти об'єднання, в той час як близько 25% респондентів згодні з подібною ініціативою, інші зі своїм вибором поки не визначилися.
Разом з тим, як молдавські, так і румунські соціологи при проведенні опитувань та досліджень чомусь воліють звертати увагу в основному на політичний аспект проблеми, обійшовши стороною економічну частину «об'єднання». До речі, представники вищезгаданого центру також воліють не згадувати про цей важливий аспект.
А ще кілька років тому румунські економісти не полінувалися, сіли і порахували. І майже розплакалися. За їхніми підрахунками, для реального здійснення такого масштабного проекту буде необхідна не тільки політична воля молдавських і румунських ідеологів, бажання громадян по обидві сторони Прута, але й астрономічні грошові вкладення - більше 32 мільярдів євро. Сума і для Румунії непідйомна, не кажучи вже про Молдову.
ЧИ СОЛОДКИЙ «ЗАБОРОНЕНИЙ ПЛІД»?
Тим не менш, як прихильники, так і противники об'єднання Молдови з Румунією, кожен по-своєму готуються зустріти 100-річний ювілей. Для одних - це все ж таки свято, для інших - можливість позмагатися у красномовстві перед майбутніми осінніми парламентськими виборами у Молдові. Дійсно, вдалий привід, щоб перетягнути голоси громадян в той чи інший бік.
Уніоністи збираються провести піший марш з Румунії до Кишинева, де запланована грандіозна вистава на площі Великого Національного зібрання, в якій візьмуть участь, за їхніми заявами, понад 100 тисяч осіб. Це при тому, що максимальна місткість площі, як відзначають експерти - не більше 40-50 тисяч чоловік.
Перед цим була проведена масштабна агітаційна кампанія, результат якої очевидний: більше 100 місцевих рад, громадські організації та рухи підписали символічну Декларацію про об'єднання Молдови з Румунією. І хоча міністр закордонних справ Румунії Теодор Мелешкану заявив, що Декларація не має ніякої юридичної сили, а є лише свідченням бажання громадян Молдови зблизитися з Румунією, факт залишається фактом.
У цьому зв'язку не залишився осторонь і президент Молдови, пообіцявши розібратися з підписантами зазначеного документа. До речі, підписалися під Декларацією і представники місцевої ради села Садова, Каларашського району - рідного села президента.
Противники цього об'єднання на чолі з пропрезидентською Партією соціалістів вже оголосили вустами президента Ігоря Додона про створення «Національного фронту» проти об'єднання з Румунією. При цьому опоненти називають уніоністів не інакше як ворогами Молдови, тому що вони виступають за знищення молдавської державності та позбавлення її з таким трудом здобутого суверенітету.
Президент Молдови Ігор Додон виступив з ініціативою про анулювання однієї зі статей конституції країни, (142-я стаття Конституції Молдови), яка говорить, що «статус суверенітету, незалежності та унітарності, а також нейтралітету держави може бути змінений лише шляхом проведення референдуму».
На думку молдавського президента, у жодній конституції світу не прописані умови втрати державою свого суверенітету і незалежності. Додон неодноразово виступав і за заборону уніоністських рухів і партій у Молдові, і планував обговорити це питання також на Вищій раді безпеки, однак його опоненти з правлячої коаліції на чолі з Демократичною партією мають свій підхід: Молдова - демократична держава, і кожен громадянин має право на власну думку. Головне, щоб вона (думка) не суперечила національним інтересам країни.
З більш жорсткою заявою з цього приводу виступив екс-спікер парламенту Молдови, лідер фракції правлячої Демократичної партії Маріан Лупу. Після того, як представники Ліберальної партії залишили залу засідань парламенту на знак протесту проти того, що парламентарії відмовилися провести 27 березня урочисте засідання, приурочене 100-річчю входження Молдови до складу Румунії, екс-спікер жорстко заявив: «Об'єднання Молдови з Румунією не станеться ніколи, а тим, хто виступає за це об'єднання, переступаючи через принципи моралі і етики, не місце у молдавському парламенті».
Тим часом життя в Молдові йде своєю чергою. Уряд стежить за усуненням наслідків аномальних для кінця березня снігопадів. Парламент також працює у штатному режимі. Кишинів готується до позачергових виборів мера. А більшість громадян країни, втомившись від негоди, холоду і снігопадів, з надією чекають потепління і весни, хоча її вчасний прихід цього року під дуже великим питанням.
Зінаїда Гурська, Кишинів.
