Ярослав Дума, почесний консул України у Сіднеї - 21.02.2018 08:00 — Новини Укрінформ
Ярослав Дума, почесний консул України у Сіднеї
У підтримці української команди в «Іграх нескорених» ми скористаємося досвідом Олімпіади
21.02.2018 08:00 3527

Наприкінці минулого року Україна відкрила перше почесне консульство у Сіднеї з прицілом на заплановане в Австралії проведення «Ігор нескорених», у яких бере участь і українська команда. Незвичним у цьому призначенні є те, що почесне консульство очолив не іноземний бізнесмен, а громадський діяч – колишній голова української громади Сіднея, відомий волонтер та активіст Ярослав Дума. Чи вдалими є перші ініціативи українського почесного консула у Сіднеї, чи готові українці Австралії до зустрічі національної команди Нескорених? Які ще плани на просування інтересів та позитивного іміджу України має новостворена дипустанова? Про це кореспондент Укрінформу розпитав почесного консула України в Австралії, кавалера Ордена Австралії Ярослава Думу.

- Українська дипломатія на Зеленому континенті розпочиналася колись із генерального консульства у Сіднеї. Потім, коли генконсульство перетворили на посольство, українська дипустанова переїхала до Канберри і з того часу веде свою діяльність звідти. Чому, на вашу думку, назріла потреба розширити українську дипломатичну присутність на Сідней і відкрити там почесне консульство?

- Як ви знаєте, Сідней є найбільшим австралійським мегаполісом, з найбільшою кількістю населення, осередком культурного життя Австралії та потужним, одним з найпотужніших, бізнесовим центром світового масштабу. Звідси, як на мене, й виходить конечна потреба у розширенні української дипломатичної присутності на столицю Нового Південного Вельсу, адже місто, з огляду на згадані особливості, відкриває просто таки безмежний потенціал можливостей, якими може скористатись Україна. І в цьому контексті мій статус накладає на мене неабияку відповідальність. Однак, за підтримки посольства України у Канберрі та завдяки значним напрацюванням української громади Сіднея, якій виповнюється ні мало, ні багато – 70 років, переконаний, що зможу долучитися до розбудови австралійсько-українських відносин на своїй скромній ділянці роботи, додатковій до роботи офіційної української дипустанови.

- Ви довгий час були головою української громади Сіднея. Якими є роль і місце української громади Сіднея у структурі австралійського українства? Рівень її взаємодії з місцевою владою? Впливовість? Чим почесне консульство може посилити роль і вплив сіднейських українців?

- Так, мені тривалий час довелося очолювати не лише українців Сіднея, а й об'єднання українських громад штату Новий Південний Вельс, головою якого я був упродовж 12 років. Частина моєї каденції припадала на час, коли в Австралії не було українського офіційного диппредставництва, тому в той період ми, де-факто, репрезентували українські інтереси тут, на Зеленому континенті. Маю на увазі період здобуття сучасною Україною незалежності – у той час нашим головним завданням було формування позитивного іміджу Української держави, яка поставала на руїнах Радянського Союзу, в очах як австралійського суспільства так і влади. Простіше кажучи, нам доводилося знайомити австралійців з Україною та доводити їм головну й очевидну для нас, проте невідому для них, істину про відмінність між Україною і СРСР. І, як мені здається, з цим іміджевим завданням нам вдавалося впоратися, оскільки Австралія однією з перших визнала незалежність України.

Відтак, коли Україна стала суверенною державою, закордонне українство, у тому числі в Австралії, відгукнулося на поклик допомогти у розбудові молодої держави. У нас було і є багато фахівців у різних галузях, які хотіли у той час, і зараз готові послужити своїм часом і вміннями на користь України. У цьому контексті, знаючи українську громаду Сіднея і штату, скажу, що такі люди є і в нашій спільноті – це і фахівці, (наприклад, у медичній галузі – фахові лікарі, спеціалісти), а також науковці, і бізнесмени, які могли б поділитися своїм досвідом. Тому одним зі своїх завдань у якості почесного консула я вбачаю координацію зусиль у цій сфері.

Що стосується ролі нашої громади та її впливовості, то у цьому зв'язку вважаю за потрібне звернути увагу на особливості її формування свого часу. У нашому штаті, від початку поселення українців по Другій світовій війні, у місцях їх найбільшого скупчення утворилося кілька окремих громад. Десь до 60-х років вони діяли розрізнено, а вже тоді об'єдналися в єдину структуру, що додало українській громаді ваги і впливовості.

Однак сьогодні, хоча ця структура й існує, вона переживає, так би мовити, "застійний" період. Тобто ефективними є деякі окремі спільноти, як от громада Сіднея, чи організації – молодіжні утворення СУМ та "Пласт", проте функціонування загальної організації на рівні штату, на жаль, трошки занепало.

Водночас, слід зазначити, що громада Сіднея постійно працює з місцевим депутатським корпусом, залучає поважних осіб та меценатів до підтримки українських ініціатив, є впливовою частиною мультикультурного ландшафту штату. Ми видаємо власну газету, маємо українські передачі на мультикультурних радіоканалах, добрі відносини з іншими громадами. Все це, а також головна риса українців Австралії – патріотизм, дозволяє мобілізувати ресурс громади у найважчі для України часи.

Я переконаний, що українці штату Новий Південний Вельс можуть зробити ще більше, якщо вдихнути в існуючу структуру нове життя. Треба врахувати сучасні реалії, інтереси молоді й новоприбулих українців, які емігрували останнім часом, тощо. І в цьому напрямку тепер, уже в якості почесного консула, я прагну співпрацювати з нашими громадськими діячами, щоб посилити громадську працю і вплив на нашому терені.

- Беручи до уваги ваш досвід роботи в урядових структурах штату Новий Південний Вельс, хочу спитати, які напрямки співробітництва між нашими країнами можуть бути найперспективнішими?

- Так, свого часу я працював і у Федеральному податковому бюро, і на рівні штату, і не лише я – є й інші люди, які працювали у цій сфері й були причетними до розробки і становлення податкової системи, що діє сьогодні в Австралії. До речі, ці люди також могли б, при потребі, поділитися своїм досвідом у фіскальній сфері.

Стосовно співробітництва між нашими країнами, то, на мою думку, можна було б налагодити співпрацю у банківській сфері та залучення інвестицій. Маю на увазі як співпрацю між невеликими фінансовими установами, якими є українські кредитні спілки в Австралії, так і потужними банками. У цій сфері серед українців є фахівці, які володіють неабиякими знаннями і досвідом у галузі фінансових операцій, зокрема у цьому зв'язку хочу згадати професора економіки Любомира Лаврівського.

Є також медицина, наука, спорт, мистецтво. Минулого року до рейтингу «100 найвпливовіших жінок Австралії» потрапила науковець українського походження Наталка Суховерська, яка займається дослідженнями у сфері медичної фізики і досліджує можливість використання інноваційних технологій для лікування онкохворих.

Живе і працює в Австралії, зокрема у Сіднеї, Віктор Коваленко – видатний український та австралійський тренер із вітрильного спорту.

Нещодавно українські художники з Австралії презентували в Києві понад 60 картин.

Цей перелік можна продовжувати.

- До речі, що стосується спорту. Анонсуючи відкриття почесного консульства, Україна підкреслила його роль у сприянні участі нашої команди в «Іграх нескорених», що у 2018 році пройдуть у Сіднеї. Ви брали участь в організаційному комітеті, коли наша команда прибула до сіднею на Олімпіаду 2000 року. Який досвід того часу міг би бути корисний Україні сьогодні?

- Хоча "Ігри нескорених" і не такий масштабний захід, як Олімпіада, однак не менш важливий для української громади, і для мене зокрема. Оскільки це українські військові, яких ми надзвичайно поважаємо за їхню подвійну мужність – перш за все, стати на захист своєї країни, а потім вдруге перемогти обставини і певною мірою себе. Звісно, українці Австралії, й Сіднея зокрема, готові не лише морально підтримувати наших учасників "Ігор нескорених", а готові також надати й усебічну організаційну допомогу.

З огляду на попередній досвід роботи оргкомітету щодо участі команди України в Олімпійських іграх 2000, то ми активно долучалися до забезпечення зустрічей, перекладу, логістичних моментів (як от перевезення, супровід тощо), волонтерства. Усі ці організаційні моменти українці Сіднея готові вирішити і зараз.

Роль почесного консульства я бачу як координаційну та зв'язкову ланки між дипломатичною та громадською складовими цього організаційного процесу.

Зважаючи на те, що Посольство України знаходиться в Канберрі, ми також готові взяти на себе основні логістичні функції.

Використовуючи досвід 2000 року, ми залучили до планування та організаційної роботи тогочасного голову Громадського комітету допомоги щодо участі української команди в Олімпійських іграх Романа Дехнича і пані Дарку Сенько, котра очолює нинішній організаційний комітет і яка, хочу зауважити, володіє чудовими організаторськими здібностями.

Окрім того, ми тісно співпрацюємо з українцями з Канади, де пройшли "Ігри" перед цим. Вони діляться з нами своїм найновішим досвідом.

У нас є розуміння, що змагання більшою мірою є святом для глядачів, а для учасників та організаторів – це складна і доволі виснажлива робота. Досвід допомоги в участі української команди в Олімпійських іграх навчив нас, що це робота з повною віддачею впродовж усього періоду змагань, цілодобова готовність, кілька ночей неспання тощо. Однак воно того варте.

Тому маю сподівання, що участь українських спортсменів в "Іграх нескорених" у Сіднеї у жовтні цього року буде забезпечено на гідному рівні.

- Які основні завдання Почесне консульство ставить перед собою на найближчий рік?

- Окрім допомоги в організації участі української команди в "Іграх нескорених", яке Українська держава визначила для мене як окрему відповідальність, я намагатимуся долучатися до глибшого регіонального просування основних ініціатив українського посольства. Наразі ми працюємо над поширенням у Сіднеї започаткованої посольством міжнародної платформи «Друзі деокупації Криму». Окрім того, одним із важливих завдань Почесного консульства я бачу репрезентативну роль і поширення позитивного іміджу України різними способами – чи то організація презентацій для бізнесових кіл Сіднея, чи заходи за участі представників дипломатичного корпусу, які акредитовані у Сіднеї, організація підтримки низки іміджевих заходів, підтримка культурно-гуманітарних ініціатив громади та залучення до цієї діяльності якнайширшого кола осіб. Окремим завданням є взаємодія з посольством у допомозі громадянам України, які в Австралії можуть потрапити в якусь небезпеку чи скруту.

Іван Юсип'юк, Канберра.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>