Що ж Волкер запропонував Суркову в Дубаї? І що знають про це у Києві?
Новина про заяву Суркова, нібито Волкер в Дубаї представив американський план введення миротворців на Донбас, який Росія спиймає позитивно і готова розглядати – ентузіазму і радості у нас не викликала. Причина проста: те, що подобається Кремлю, Україні не підходить в принципі.
Що це за «ув’язка етапів введення миротворців із кроками з виконання політичної частини Мінська»? Якщо це насправді так, то про це не могло не йтися позавчора, під час візиту Волкера в Україну. А ще хочеться знати, що ж відбулося за ці півдоби і вплинуло на розворот оцінки зустрічі в Дубаї від повного провалу у п’ятницю ввечері, що всіма і прогнозувалося – до небувалого прориву у суботу вранці? Цей обвал надважливих запитань без відповіді не дає спокою. Ясно одне: імплементація політичної частини Мінська у тому вигляді, в якому вона там прописана, як її не «ув’язуй», загрожує Україні поширенням донбаської зарази на весь державний організм.
«Мінськ» уже порівнюють з Брестським миром, до сторіччя якого залишилося трохи більше місяця. В Росії його прийнято вважати принизливим, але необхідним. Останнє, мабуть, тому, що виконавши спочатку його умови, Росія невдовзі дочекалася краху кайзерівської Німеччини, а потім – силою повернула «віддане» у Бресті – Україну тобто. Україні ця угода дала передишку – менше року, якою їй не вдалося скористатися повною мірою.
Паралелі 1918-2018 – проводити поки що рано. І де, до речі, це – питання до істориків – доступні за викладом неспеціалісту дослідження про цей «рік років» – «Україна – 1918»? Від 4-го універсалу Центральної Ради 22 січня 1918-го – через Брестський мир у березні – гетьманат Скоропадського у квітні – Директорію і громадянську війну в листопаді й грудні – до Злуки 22 січня 1019-го. Дуже потрібною була б така книга зараз! І кіно, до речі, – теж …
Сергій Тихий
реклама