Слова і війни: меседжі України у боротьбі з пропагандою Кремля

Слова і війни: меседжі України у боротьбі з пропагандою Кремля

1050
Ukrinform
Росія використовує демократію у боротьбі проти самої ж демократії. Що час зробити, аби не програти їй інформвійну

У Страсбурзі та Брюсселі нещодавно презентували книгу-дослідження «Слова і війни. Україна протидіє російській пропаганді». Автори дослідження систематизували досвід ведення інформаційної війни проти пропагандистської машини Кремля і закликали європейців об'єднуватися та діяти глобально. Про тенденції розвитку світового інформаційного простору та основні месседжі щодо ефективної протидії російській пропаганді Укрінформу розповіли експерти «Інтерньюз-Україна», керівник проекту Андрій Кулаков та його головний редактор Володимир Єрмоленко. Спробуємо викласти тезово основні месседжі дослідників.

Російська пропаганда перестала бути болем виключно України, тепер це масштаб світової проблеми. Звідси потреба – поставити вивчення, дослідження російської пропаганди на постійну основу – визначати тренди, зміни, трансформації й постійно розробляти сценарії протидії. Крім того, маємо бути свідомі, що такий феномен існує і закладати це в стратегії розвитку інформаційної сфери вже від самого початку.

На Заході давно чекали узагальненої інформації про досвід України у боротьбі з російською пропагандою, ключові інструменти у цій боротьбі. Тому «Слова і війни. Україна протидіє російській пропаганді» стала своєрідною енциклопедію методів пропаганди Кремля, її пасток, «архітектури брехні», географічних особливостей, уроків, винесених Україною, рекомендацій з протидії. 

Досвіду України на Заході довіряють – деякі виклики, які ми мали три роки тому, тут постали зовсім недавно. Естонія, Чехія, Угорщина... Над дослідженням російської пропаганди та її наслідків працюють вже не окремі експерти, а цілі аналітичні центри. Завдання на сьогодні –виходити на рівень транснаціональних досліджень і порівнювати різні ситуації. Це не справа одного дня, бо ті, хто працюють над викриттям дезінформації, в тому числі в ЄС, часто стикаються з величезним опором серед окремих політичних еліт. 

Експерти зізнаються, що пильно стежать за дослідженнями, спілкуються, але прийшов час на системні виклики давати спільні відповіді. 

КРИЗА В ЖУРНАЛІСТИЦІ – ЗМІНИ ПОТРІБНІ ЗАРАЗ

Окреме місце у боротьбі з пропагандою має зайняти журналістська спільнота, оскільки пропагандисти часто представляються журналістами, діють, називаючи себе ЗМІ. Під «фльором» свободи слова вони користуються всіма правами журналістів і медіа спільноти, хоча такими не є. 

Саме журналістська спільнота має знайти всередині себе можливості оновитися, переглянути і ще раз собі нагадати про стандарти професії, поставити конкретні лінії розмежування між журналістами й цими людьми, інституціями, які є по суті інформаційними кіллерами. Це чітко мають усвідомлювати, як міжнародні інституції, так і глобальна журналістська спільнота. Ми маємо встановити нові правила, виробити лінії розподілу і виштовхнути зі свого осередку тих, хто не є журналістами і не можуть користуватися всіма правами та привілеями. Для того, аби цей процес не тлумачили як боротьбу проти свободи слова, він має бути глобальним.

Журналістика увійшла в таку стадію тектонічних трансформацій, що процес системних змін слід починати вже, бо надалі неминуче все більше і більше «з'їжджання» в маніпуляції, ігри, використання політиками, бізнесменами. Експерти застерігають, що журналістика, без окреслення нових «меж», скоро перестане виконувати свою соціальну функцію – адекватно інформувати людей для того, щоб ті робили свідомий вибір щоденно, починаючи від найбільш рутинного – по якій дорозі поїхати, в яку школу віддати дитину, які продукти купувати, куди вкладати гроші, й закінчуючи тим, за кого голосувати на виборах. 

Саме тому ця внутрішня журналістська дискусія неминуча. Якщо слідувати логіці еволюції, то зараз настала криза, і її треба пережити – витворити нові норми, щоб відбувся новий раунд дискусії щодо етики і тих речей, які є абсолютно неприпустимими в цій професії. Це нелегкий і болісний процес. Неминучим буде і опір. Але маємо діяти швидко, без зволікань. 

ЕФЕКТ ІНФОРМАЦІЙНОГО КОКОНА

Останні дослідження встановили, що 30% прямих переходів на інформаційні сайти здійснюється із мережі Facebook. Це фактично означає, що майже третина українців довіряють вибір інформаційного продукту, який вони споживають, соціальній мережі. Підписуючись на сторінки, обираючи своїх друзів, ми фактично створюємо свій інформаційний світ і комфортно в ньому перебуваємо. 

І це не лише українська специфіка, нині це тренд для всього світу. Дослідження Reuters Institute показали, хто «фоловить» або слідкує за конкретними політиками в соцмережах – відповідно, їм і симпатизує. Лише 4% з великої вибірки опитаних намагаються отримати інформацію з протилежних за змістом джерел. 

Ефект «Facebook-кокона» веде до того, що ми знаходимося в своїй реальності, і це стосується всіх сфер життя. Реальність насправді є абсолютно іншою. Коли людина стикається з буденністю, зі світом, то він виявляється не таким, яким він є у соцмережах. І це – серйозний виклик для соціального життя, політичного, будь-яких сфер, які пов'язані із взаємодію реальності з цим віртуальним світом. Суспільство вже дійшло до тієї межі, що має шукати шляхи виходу зі штучно створеного індивідуалізованого світу. 

Це сучасний тренд, який більше показує нашу емоційну природу, демонструє що ми не завжди готові взяти весь набір фактів, проаналізувати і зробити свідомий висновок, прийняти зважене рішення. Тобто, фактично, маючи певну гіпотезу, ми шукаємо її підтвердження і дуже рідко ставимо під сумнів свої базові принципи і припущення. Тому для тих, хто живе в «коконі», звитому пропагандою, дуже важко з нього вибратися. 

МЕЖА МІЖ БЕЗПЕКОЮ І СВОБОДОЮ СЛОВА

Українське питання в боротьбі з російською пропагандою – це завжди баланс свободи та безпеки. Можна сказати, що це інформаційна війна, значить ми діємо так, як на війні, але наслідки можуть бути  небезпечними. Україна так іноді вчиняє, наприклад, забороняє деяким журналістам, які були в «ДНР» і «ЛНР», приїздити, час від часу навіть звучать такі меседжі, що в умовах війни свободи слова бути не може, насправді – це небезпечно, бо може стати першим кроком до авторитаризму.

З іншого боку – на Заході дещо перебільшують значення свободи слова, коли питання справді стосується війни, безпеки, і не можна до Russia Today підходити з тими самими критеріями, як до Бі-Бі-Сі. Відповідно, виникає питання: як діяти. Експерти вказують, що розумним інструментом може стати, наприклад, фінансовий контроль. Йдеться про відповіді на прості питання: звідки гроші, чому російські канали системно підтримують на виборах певні сили і порушують усі можливі стандарти. Відповідно, за порушення стандартів до них мають бути застосовані певні санкції. Не обов'язково забороняти, і тут повинен теж бути контроль – і за дотриманням правил реєстрації, і за фінансуванням. 

Якщо Росія використовує демократію у боротьбі проти самої ж демократії, то і у демократії є інструменти захищатися, наприклад – питання правової відповідальності, законності діяльності та відповідності стандартам.

Ольга Будник, Страсбург

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>