Європа може використати досвід України для захисту від Росії
Прем’єр-міністр Великої Британії Тереза Мей днями фактично підсумувала позицію Заходу щодо підривної діяльності Росії: мовляв, ми знаємо, чого ви хочете і цього не допустимо. Про що йшлося – очевидно: про втручання Росії у внутрішню політику та вибори провідних країн демократичного світу. Адже тепер про це можна говорити впевнено: Росія втручалась у вибори США (підтримувала Трампа і “гасила” Клінтон), підбурювала проголошення незалежності Каталонією, втручалась в процес прийняття рішення про вихід Великої Британії з Євросоюзу, маніпулювала мешканцями Нідерландів під час референдуму стосовно асоціації України з ЄС…
І це далеко не все. За інформацією, яка була оприлюднена міжнародною правозахисною організацією Freedom House, протягом 2017 року Росія використала дезінформацію та маніпуляції громадською думкою під час виборів у 18 країнах світу. Зауважте, менш ніж за один рік!
Завдяки розслідуванням: факта втручання Росії у вибори президента США; урядів Іспанії та Британії, внутрішньому розслідуванню, що провів Facebook, - уже відомо, яким чином усе відбувалось. Але питання протидії інформаційній агресії Росії все ще залишається відкритим. За наявної інформації, лише адміністрації соціальних мереж Facebook та Twitter вже виконують роботу над помилками. Але ж чи буде цього достатньо для припинення російської кіберагресії?..
Росія атакує по всіх фронтах, а не лише через соціальні мережі. Тож і вирішувати проблему мають усі, а не лише адміністратори Facebook та Twitter. Тим часом, за чотири роки російської гібридної війни проти України ми здобули величезний досвід.
Інформаційна агресія Росії: кожній країні - “індивідуальний підхід”
Конгрес США під час слухань про розслідування втручання Росії у вибори в Америці, оприлюднив приклади російської політичної реклами у Facebook та документи, що підтверджують її фінансування з рахунків, зареєстрованих на території Росії. Частина була направлена на дискредитацію Хіларі Клінтон, інша частина - на розпалювання ворожнечі між місцевими та іммігрантами та між американцями, які або підтримують, або не підтримують міграційну політику США.
В день референдуму у Великій Британії щодо виходу зі складу Європейського Союзу в соціальній мережі Twitter було опубліковано понад 30 тисяч постів з російських акаунтів, які в той чи інший спосіб підштовхували британців проголосувати за самоізоляцію. А загалом під час Brexit були задіяні понад 150 тисяч акаунтів.
Схожа ситуація була і з референдумом в Каталонії - Росія усіляко підтримувала “борців за незалежність”. Але провідну роль в інформаційній кампанії, за офіційною інформацією іспанського уряду, відігравали не соціальні мережі, а сайти каталонських сепаратистів - які пропагували ідеї незалежності, публікували адреси пунктів для голосування і навчали, як протистояти поліції в день референдуму. У зв’язку з тим, що “домівкою” усіх цих сайтів була Росія, іспанські правоохоронці не змогли їх заблокувати. А скільки було постраждалих під час сутичок в Каталонії? Понад 800 осіб! От вам і Росія...
Якщо інформаційна агресія - це російський танк, то де ж європейська протитанкова граната?
Зараз неозброєним оком видно, що Захід просто неготовий протидіяти цій навалі. “Лакмусовим папірцем” в цьому питанні стала позиція мільярдера і власника Facebook Марка Цукерберга щодо втручання РФ у вибори в США. Ще до серпня 2017-го адміністрація Facebook просто не вірила, що пропаганда з Росії поширювалась в соціальній мережі. Відтак Цукерберг і заявляв, що система протидії працює добре, а поліпшувати механізми контролю ми не будемо, бо свобода слова - наша основна цінність.
Далі - ще краще! Коли стало відомо, що Росія таки поширювала через Facebook пропагандистські матеріали, із заявою офіційно виступив керівник служби безпеки Facebook Алекс Стамос, а не сам засновник, який зазвичай і є рупором мережі у глобальних питаннях. Стамос, серед усього іншого заявив, що ці акаунти “ймовірно керувались з Росії” - тобто може й так, а може й ні.
Щоб запобігти масовому поширенню російської пропаганди, Марк Цукерберг оприлюднив 9 нововведень, які збирається запровадити у Facebook. Головне, що планують робити адміністратори Facebook - розібратись з тим, як Росія втручалась у вибори в США, а саме - дослідити “фейкові” сторінки. Сам процес публікації інформації має стати прозорішим - читач матиме змогу переглянути профіль замовника політичної реклами, усі його публікації та, в разі необхідності, - заблокувати розповсюджувача. Також Facebook планує очистити політичну рекламу від погроз та агресії. Система, яка це робитиме, буде модернізована - збільшать кількість шаблонів “агресивних” новин.
Можливо, такі зміни потрібні, але загальну ситуацію це не виправить. Бо докорінно нічого не зміниться. А в кібервійні, як і в будь-якій іншій війні, спочатку виникають засоби нападу, а вже потім - захисту. Протитанкову гранату було винайдено як відповідь на застосування танку, а не навпаки. Кіберагресору, Росії, зокрема, нічого не заважає обійти нові «пастки» Facebook, або ж придумати інші способи поширення неправдивої інформації.
Про брехню Росії тепер відомо все і всім. І в тому числі, завдяки українцям
А чому б Заходу не взяти до уваги українські здобутки в протидії онлайновим атакам Росії? Чотирирічний досвід гібридної війни з Росією показав, що захист громадян від пропаганди має бути всеохопним - від інтернет-видань до соціальних мереж та телебачення. І займатись ним мають не лише урядові структури, а й громадянські ініціативи. Якщо про діяльність у напрямку інформаційної безпеки СБУ, кіберполіції та інших структур відомо багато, то громадські об’єднання дещо недооцінені. А користь від них для України також неабияка. І ось чому...
В березні 2014-го року, коли Україна в повній мірі відчула смак російської брехні в ЗМІ, в якості протидії був створений проект “StopFake”. Ініціатором стала спільнота Могилянської школи журналістики. Спочатку метою проекту були перевірка та спростування неправдивої інформації щодо подій в Україні - Євромайдану та окупації Росією Криму та Донбасу, але потім StopFake трансформувався в інформаційний хаб, де аналізується кремлівська пропаганда як явище. Наразі матеріали проекту публікуються десятьма мовами - англійською, французькою, італійською та іншими - тож і дізнатись про кремлівську брехню може ледве не кожен.
Ще одним прикладом є волонтерська організація InformNapalm, яка також поширює світові інформацію про російську пропаганду. Втім, наразі ця організація позиціонує себе як міжнародна, а світове визнання отримала через висвітлення подій російського втручання в громадянську війну в Сирії. Останньою гучною справою стало розсекречення персональної інформації членів так званої “групи Вагнера” - російських найманців, що воювали спочатку на Донбасі, а потім в Сирії.
Неабияких втрат завдало агресору об’єднання українських хакерів “Український кіберальянс”. За їхньої допомоги Служба безпеки України отримала інформацію про сотні, а може і тисячі російських найманців, що воюють на боці ЛДНР. “Вишенькою на торті” став злам українськими хакерами сайтів Міноборони Російської Федерації та особистої пошти помічника Путіна Владислава Суркова, з якої багато що стало відомо про кремлівські плани і кремлівських поплічників.
Спільні зусилля силових структур та громадських ініціатив принесли успіх. Про перемогу говорити рано - ворожа пропаганда все ще посідає вагоме місце в інформаційному полі України, але порівняно з минулими роками, цей вплив відчутно зменшився. Про це свідчить статистика. Наприклад, якщо взяти найактуальнішу тему - перебіг військових дій, то все більше українців обирають українські ЗМІ, як основне джерело. Частка таких людей продовжує збільшуватись з 83% в 2015 році до 88% в 2017-му.
Неабияк на протидію російській пропаганді вплинула і заборона російських соціальних мереж в Україні. Наприклад, той-таки “Вконтактє” був найпопулярнішою соціальною мережею. Що змінилося? Якщо в жовтні 2016-го року цим сервісом користувався 31,1% мешканців України, то після блокування, в червні 2017-го - лише 2,4% (це саме ті, хто знайшли спосіб обійти блокування російських ресурсів). Також зміни відбулись і в питанні довіри російським ЗМІ - в 2015 році їм довіряла десята частина українців, а в 2017-му - менше 1%...
Нещодавно колишній високопосадовець Пентагону Майкл Карпентер заявив, що досвід країн-сусідів Росії був відкинутий, адже не був добре відомий. І це була помилка, адже ані адміністрація соціальних мереж, ані урядовці повністю не розуміють масштабу та рівня ефективності впливів Росії. А відтак і регулювати цю сферу остерігаються.
Останні заяви урядовців Великої Британії та Іспанії, схоже, свідчать, що масштаби - колосальні. А відтак і досвід України незабаром їм знадобиться.
Микола Романюк, Київ
