Росія як держава-окупант зобов`язана… Текст проекту резолюції ООН

Третій комітет Генеральної Асамблеї ООН ухвалив оновлений проект резолюції "Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь, Україна". Під час голосування його підтримала 71 держава.

Проект оновленої резолюції підтверджує, що між Україною і Росією існує міжнародний збройний конфлікт, засуджує ретроактивне застосування РФ власних законів на окупованій території, а також примусове переведення громадян України в російське громадянство. Документ «наполегливо закликає» Російську Федерацію «виконати усі свої зобов'язання відповідно до застосовуваних норм міжнародного права в якості держави-окупанта».

Документ був внесений з ініціативи Президента України, про що він згадав під час загальних дебатів ГА ООН у вересні. За процедурою, тепер проект резолюції має ухвалити головний директивний та представницький орган Організації Об'єднаних Націй. Голосування в Генасамблеї очікується уже в грудні.

Публікуємо повний текст проекту резолюції.  Мовою оригіналу документ можна прочитати тут.

«СІМДЕСЯТ ДРУГА СЕСІЯ

ТРЕТІЙ КОМІТЕТ

ПУНКТ 72(С) ПОРЯДКУ ДЕННОГО  

Заохочення та захист прав людини: становище з правами людини і доповіді спеціальних доповідачів та представників

Австралія, Австрія, Албанія, Бельгія, Болгарія, Грузія, Данія, Естонія, Ірландія, Іспанія, Канада, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Мікронезія (Федеративні Штати), Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Республіка Молдова, Словаччина, Словенія, Об'єднане Королівство Великобританії та Північної Ірландії, Сполучені Штати Америки, Туреччина, Україна, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чорногорія, Чехія та Швеція: проект резолюції

Становище з правами людини в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі (Україна)

Генеральна Асамблея,

керуючись цілями та принципами Статуту Організації Об'єднаних Націй і посилаючись на Загальну декларацію прав людини, міжнародні угоди щодо прав людини та інші відповідні міжнародні документи та декларації,

посилаючись на застосовні положення Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року і Додаткового протоколу І 1977 року, а також на відповідні норми міжнародного звичаєвого права,

підтверджуючи головну відповідальність держави за заохочення та захист прав людини,

знову підтверджуючи обов'язок держав дотримуватися норм міжнародного права, включно з принципом, згідно з яким всі держави повинні утримуватися від погроз силою або її застосування проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави і від дій, будь-яким іншим чином несумісних із цілями Організації Об'єднаних Націй, посилаючись на резолюцію 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, в якій вона схвалила Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співпраці між державами відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй і знову підтверджуючи принципи, що містяться у ній,

посилаючись на свою резолюцію 68\262 від 27 березня 2014 року про територіальну цілісність України, в якій підтверджується прихильність Генеральної Асамблеї суверенітету, політичній незалежності, єдності та територіальній цілісності України в її міжнародно визнаних кордонах, резолюцію 71\205 від 19 грудня 2016 року про становище з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна) і відповідні рішення міжнародних організацій, спеціалізованих установ та органів системи Організації Об'єднаних Націй,

засуджуючи нинішню тимчасову окупацію Російською Федерацією частини території України – Автономної Республіки Крим та міста Севастополя (далі Крим) – і підтверджуючи невизнання її анексії,

підтримує прихильність дотриманню норм міжнародного права, яку проявляє Україна, докладаючи зусиль, спрямованих на те, аби покласти край російській окупації Криму, і вітаючи заяву України про те, що вона зобов'язується захищати права людини та основні свободи усіх своїх громадян,

знову підтверджуючи зобов'язання держав забезпечувати, аби особи, які належать до національних, етнічних, релігійних та мовних меншин, могли сповна та ефективно здійснювати всі свої права людини і основні свободи без будь-якої дискримінацій і грунтуючись на повній рівності перед законом,

вітаючи доповіді Управління Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини про становище з правами людини в Україні, Комісара з прав людини Ради Європи та місії з оцінки становища з правами людини Бюро з демократичних інститутів та Верховного комісара у справах національних меншин Організації з безпеки та співробітництва в Європі, в яких вони констатували, що в Криму, як і раніше, мають місце порушення і утиски прав людини, і вказали на різке погіршення загальної ситуації із правами людини,

вітаючи також доповідь Управління Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини про становище з правами людини у тимчасово окупованих Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна), представлених на виконання резолюції 71\205

підтверджуючи серйозне занепокоєння із приводу того, що місії із нагляду за дотриманням прав людини в Україні, як і раніше, відмовлено у доступі в Крим, незважаючи на її чинний мандат, який охоплює всю територію  України у межах її міжнародно визнаних кордонів,

засуджуючи встановлення та ретроактивне застосування правової системи Російської Федерації і відповідний негативний вплив на становище з правами людини в Криму, автоматичне надання громадянства Російської Федерації захищеним особам у Криму, що суперечить міжнародному гуманітарному праву, включно із Женевською конвенцією та міжнародним звичаєвим правом, а також негативні наслідки для здійснення прав людини тих, хто відмовився від такого громадянства,

засуджуючи також серйозні порушення та зловживання, скоєні, про що йшлося у згаданих доповідях, проти мешканців Криму, включно із позасудовими вбивствами, викраденнями, насильницькими зникненнями, політично мотивованими кримінальними переслідуваннями, дискримінацією, утисками, залякуваннями, насильством, у тому числі сексуальним насильством, довільними затриманнями, тортурами та жорстоким поводженням із затриманими, особливо з метою отримання визнання провини, і поміщення у психіатричний заклад, і їх переведення чи депортацію з Криму до Російської Федерації, а також порушення, згідно зі згаданими доповідями, інших основних свобод, у тому числі свободи висловлення думки, свободи віросповідання чи переконання і свободи асоціації та права на мирні зібрання, 

підтверджуючи серйозну стурбованість з приводу рішення так званого Верховного суду Криму від 26 квітня 2016 року та рішення Верховного суду Російської Федерації від 29 вересня 2016 року оголосити Меджліс кримськотатарського народу, орган самоврядування кримських татар, екстремістською організацією і заборонити його діяльність,

засуджуючи посилення тиску, що чиниться на громади релігійних меншин, у тому числі шляхом частих поліцейських рейдів, погроз прихожанам Української православної церкви Київського патріархату, протестантської церкви, мечетей і мусульманських релігійних навчальних закладів, греко-католицької церкви, римо-католицької церкви і послідовників Свідків Єгови та їх переслідування, і засуджуючи також безпідставне притягнення до відповідальності десятків мирних мусульман, які, можливо, є членами ісламських організацій,

беручи до уваги постанову Міжнародного Суду від 19 квітня 2017 року про тимчасові заходи у справі, що стосується застосування Міжнародної конвенції про боротьбу із фінансуванням тероризму і Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (Україна проти Російської Федерації),

посилаючись на заборону, у відповідності до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, на примус державою-окупантом захищених осіб до служби у її збройних чи допоміжних силах, у тому числі за допомогою тиску чи пропаганди добровільного вступу до армії,

наголошуючи на важливості заходів із розробки транспарентних, доступних, недискримінаційних й оперативних процедур та правил, що регулюють доступ до Криму правозахисників, журналістів й адвокатів, а також можливість подачі апеляції згідно з національним законодавством та відповідно до всіх застосовуваних норм міжнародного права,

вітаючи підтримку, яку Україна надала засобам масової інформації й організаціям громадянського суспільства, що покинули Крим, і яка підвищує спроможність засобів масової інформації та громадянського суспільства працювати незалежно й без будь-якого втручання,

вітаючи також невтомні зусилля Генерального секретаря, Управління Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки і співробітництва у Європі, Ради Європи та інших міжнародних і регіональних організацій з надання Україні сприяння в заохоченні, захисті та забезпеченні прав людини і висловлюючи далі занепокоєння з приводу відсутності у наявних регіональних та міжнародних механізмів із нагляду за становищем з правами людини і правозахисних неурядових організацій безпечного і безперешкодного доступу до Криму,

1. Засуджує порушення, утиски прав людини та дискримінаційні заходи і практики стосовно мешканців тимчасово окупованого Криму, у тому числі кримських татар, а також українців і осіб, які належать до інших етнічних та релігійних груп, російською окупаційною владою;

2. Засуджує також незаконне встановлення Російською Федерацією законів, юрисдикції й управління в окупованому Криму і вимагає, аби Російська Федерація дотримувалася зобов'язань згідно із міжнародним правом щодо поваги до законів, що діяли в Криму до окупації;

3. Наполегливо закликає Російську Федерацію:

a) виконати усі свої зобов'язання відповідно до застосовуваних норм міжнародного права в якості держави-окупанта;

b) повністю і негайно виконати постанову Міжнародного Суду від 19 квітня 2017 року про тимчасові заходи в справі, що стосується застосування Міжнародної конвенції про боротьбу із фінансуванням тероризму і Міжнародної конвенції про ліквідацію усіх форм расової дискримінації (Україна проти Російської Федерації);

c) вжити усі необхідні заходи, аби негайно покласти край усім порушенням та утискам прав людини мешканців Криму, зокрема зазначеним у згаданих доповідях дискримінаційним заходам та практиці, довільним затриманням, тортурам  й іншим жорстоким, нелюдським або таким, що принижують гідність, видам поводження, й скасувати усе дискримінаційне законодавство;

d) поважати закони, що діють в Україні, і скасувати закони, запроваджені у Криму Російською Федерацією, які дозволяють здійснювати примусове відселення і конфіскацію приватної власності в Криму в порушення застосовуваних норм міжнародного права;

e) негайно звільнити українських громадян, які були незаконно затримані й засуджені без урахування елементарних норм здійснення правосуддя, а також тих, хто був переведений або депортований через міжнародно визнані кордони із Криму до Російської Федерації;

f) вирішити проблему безкарності й забезпечити, аби ті, хто визнані винним у порушенні й утисках прав людини, були притягнені до відповідальності у незалежному суді;

g) створити і підтримувати безпечні та сприятливі умови для журналістів, правозахисників й адвокатів захисту, аби вони могли виконувати свою роботу в Криму незалежно й без невиправданого втручання;

h) відновити реалізацію прав усіма людьми, без будь-якої дискримінації за ознакою походження і релігії чи переконань, і скасувати рішення, які забороняють культурні й релігійні заклади, НДО, правозахисні організації, засоби масової інформації, а також відновити реалізацію прав особами, які належать до етнічних громад Криму, зокрема українцями і кримськими татарами, у тому числі для участі у культурних заходах;

i) забезпечити доступність освіти українською та кримськотатарською мовами;

j) негайно скасувати рішення про оголошення Меджлісу кримськотатарського народу екстремістською організацією і заборону його діяльності, анулювати рішення про заборону лідерам Меджлісу в'їзду на територію Криму і утриматися від збереження чи запровадження обмежень на можливість кримськотатарської спільноти зберігати свої представницькі інститути;

k) покласти край практиці примусу мешканців Криму до служб у збройних або допоміжних силах Російської Федерації, у тому числі шляхом тиску чи пропаганди;

l) негайно почати співпрацювати в повному обсязі із Управлінням Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організацією із безпеки та співробітництва у Європі й Радою Європи щодо становища з правами людини у Криму;

4. Просить Генерального секретаря знайти шляхи і методи, у тому числі на основі консультацій із Управлінням Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини і відповідними регіональними організаціями, які дозволять забезпечити безпечний та безперешкодний доступ у Крим наявних регіональних та міжнародних механізмів із нагляду за становищем із правами людини, зокрема місії з нагляду за становищем із правами людини в Україні, аби вони могли виконати свій мандат;

5. Настійно закликає Російську Федерацію забезпечити належний і безперешкодний доступ міжнародних місій із нагляду за становищем із правами людини і правозахисних неурядових організацій у Крим, у тому числі до всіх місць, де можуть утримуватися особи, позбавлені свободи, визнаючи, що міжнародна присутність у Криму має першочергове значення для уникнення подальшого погіршення ситуації;

6. Підтримує зусилля України з підтримки економічних, фінансових, політичних, соціальних, інформаційних, культурних й інших зв'язків зі своїми громадянами в окупованому Криму, з метою полегшення їм доступу до демократичних процесів, економічних можливостей та об'єктивної інформації;

7. Просить Управління Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини підготувати до кінця її сімдесят другої сесії другу спеціальну тематичну доповідь про становище з правами людини у тимчасово окупованій Автономній Республіці Крим та місті Севастополі й надати Раді з прав людини оновлену інформацію з цього питання на її тридцять сьомій сесії у відповідності до чинного мандату і в рамках наявних ресурсів місії із нагляду за становищем з правами людини в Україні, яка наразі фінансується за рахунок добровільних внесків;

8. Просить Генерального секретаря вжити усі необхідні заходи для забезпечення усебічної та ефективної координації зусиль усіх органів Організації Об'єднаних Націй у зв'язку зі здійсненням цієї резолюції;

9. Постановляє продовжити розгляд цього питання на своїй сімдесят третій сесії по пункту, озаглавленому «Заохочення та захист прав людини».

 Переклад «Укрінформу»