Трагедія і ганьба «Норд-Осту»: 15 років напівправди, брехні, замовчувань

Трагедія і ганьба «Норд-Осту»: 15 років напівправди, брехні, замовчувань

3215
Ukrinform
Трагедія і ганьба «Норд-Осту»: 15 років напівправди, брехні, замовчувань

П'ятнадцять років тому, 26 жовтня 2002 року, в Москві закінчилася криза, пов'язана з «терактом на Дубровці», він же - «трагедія «Норд-Осту».

Увечері 23 жовтня група чеченських бойовиків (останніми роками, зі зміцненням режиму Кадирова в Чечні російська влада внадає перевагу іншому формулюванню, абсурдно-тавтологічному - «озброєних бойовиків») на чолі з Мовсаром Бараєвим захопила і утримувала заручників з числа глядачів, артистів та працівників мюзиклу «Норд-Ост» у Будинку культури «Московського підшипника», розташованому в історичному районі Москви - Дубровці. Рано вранці 26 жовтня після пуску до зали невідомого присипляючого/отруйного газу була розпочата операція зі звільнення заручників.

Не можна сказати, що в Росії про подію цими днями зовсім не згадували. Згадували, точніше - пригадували, тобто говорили дуже швидко і поверхово, щоб не концентруватися на деталях. Точно так само у Москві говорять (точніше - не говорять) про інші ганебні події перших років путінського режиму, що відбувалися кожні два роки - про загибель підводного човна «Курськ» (2000), про штурм школи під час теракту в Беслані (2004).

Саме під цим кутом зору я і пропоную згадати про Норд-Ост.

ІМІТАЦІЯ ОФІЦІЙНОГО РОЗСЛІДУВАННЯ, ЗНИЩЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОГО

Почитайте, що пишуть про Норд-Ост зараз. І на кожному кроці будете спотикатися об застереження. «Згідно з офіційною версією...», «близько 800», «від 30 до 50», «130, за деякими даними - 170 або навіть більше 200». І це - про подію, яка відбувалася, якщо не у самому центрі Москви, то дуже близько до нього (втім, чи варто чомусь дивуватися після вбивства Бориса Нємцова біля самих стін Кремля).

Чому так сталося? Тому що тоді Кремль, захоплений спецслужбістами, засекретив усе, що можна.

Прокуратура Москви, яка проводила офіційне розслідування багато років, так і не надала інформації а) про склад газу, який вбив заручників, про можливу протиотруту; б) про точну кількість заручників, звільнених під час операції; в) про точну кількість бойовиків, які захопили театр (згідно з офіційними версіями, їх було 30-40, але заручники стверджували, що бачили більше 50 бойовиків); г) про офіційних осіб, які прийняли рішення про штурм. А 1 червня 2007 року з'явилися повідомлення, що офіційне розслідування припинено «у зв'язку з невстановленням місцезнаходження обвинуваченого». Організація «Норд-Ост», що об'єднала колишніх заручників і членів сімей загиблих, що вимагала нового кримінального розслідування, нічого не домоглася.

Але повернемося в осінь 2002-го. Тоді, по гарячих слідах, немцовський «Союз правих сил», який ще засідав у Державній Думі, запропонував створити слідчу комісію для всебічного розгляду дій влади під час теракту. Зрозуміло, пропозиція не була прийнята.

Незалежним розслідуванням зайнялися російський політик Сергій Юшенков, правозахисник Сергій Ковальов, журналістка Анна Політковська, колишні співробітники ФСБ Олександр Литвиненко і Михайло Трепашкін, а також вчений з Інституту Гувера Джон Б. Данлоп. Згідно з основною версією, ФСБ знала про прибуття терористичної групи до Москви і направила їх в театр через свого агента-провокатора Ханпашу Теркібаєва, чиє ім'я було у списку заручників і який залишив театр живим.

Литвиненко, Политкоская
Литвиненко, Політковська

У квітні 2003 року Литвиненко в Лондоні передав інформацію про Теркібаєва Сергію Юшенкову. Той віддав цю інформацію Політковській, і вона зробила інтерв'ю з Теркібаєвим. Кілька днів потому Юшенков був убитий в Москві. Політковська переконувала слідство допитати Теркібаєва. Але слідчі... не змогли його знайти. Після чого той об'їздив під своїм прізвищем півсвіту, їздив і по Росії, Чечні. А в жовтні 2003 року загинув у результаті влаштованої автомобільної катастрофи у Чечні. 7 жовтня 2006 року була розстріляна кілером Анна Політковська, в листопаді того ж року ефесбешники отруїли Литвиненка полонієм.

Абзац вище - надзвичайно скорочена, обрізана версія подій, що вибудовується у результаті незалежних розслідувань. Схоже, що чеченців, подвійних агентів, які працювали, в тому числі і на ФСБ, було більше. У американця Данлопа взагалі була інша версія щодо основного агента Луб'янки...

Але після смерті значної частини незалежних розслідувачів, після цілеспрямованої роботи з маргіналізації та дискредитації різних джерел інформації ФСБ досягло чудового результату. «Норд-Ост» перестав бути прикладом події, сумнівної, що дискредитує ФСБ, Кремль. У масовій свідомості, в пам'яті, та й то не дуже міцній, залишилася тільки «трагедія Норд-Осту» без розуміння, хто і в чому винен.

РОСІЙСЬКА КАР'ЄРА - ШКОЛА БРЕХУНІВ

Те, що кар'єра гендиректора Russia Today Маргарити Сімоньян і нинішнього прес-секретаря Путіна Дмитра Пєскова почалася після тесту на брехливість, пройденого під час теракту в Беслані, широко відомо. А ось брехня однієї з головних дійових осіб під час кризи в «Норд-Ості» залишилася практично непоміченою.

Володимир Васильєв зовсім нещодавно, 3 жовтня, був призначений Путіним тимчасово виконуючим обов'язки глави Республіки Дагестан. Вперше - не представник дагестанських народів, а людина на всі сто відсотків зі сторони. Це показник високої довіри. Чим її заслужив?

У жовтні 2002 року Васильєв, тоді заступник глави МВС Бориса Гризлова, був одним з керівників оперативного штабу з вирішення кризи. У пам'яті про нього в ті дні залишилося втомлене, мужнє обличчя і хриплий голос. А брехня, озвучена цим голосом, забулася.

Владимир Васильев / Фото: ТАСС
Володимир Васильєв / Фото: ТАРС

Вранці, після штурму, о 8:00 Васильєв сказав, що штурм почали, так як серед заручників почалася паніка, і група їх намагалася втекти. В реальності цієї ночі дійсно був інцидент (у одного з заручників не витримали нерви, через що розпочалася стрілянина з пораненням двох осіб). Але він стався за три години до початку операції і реально ніяк не впливав на її початок. Перша брехня. Пізніше, під час Беслана, влада брехала точно так само і з того ж приводу - причини, привід початку штурму.

О 13:00 Васильєв оголосив на прес-конференції поточні дані про смерть 67 заручників. Але при цьому сказав, що вони... були вбиті чеченцями. Пізніше і ця брехня була забута, затемнена міфами про блискавично проведену операцію, в результаті якої бойовики не встигли нічого зробити, як їх вбив спецназ.

Але це, так би мовити, індивідуальна неправда Васильєва. А була ще й загальна брехня. Родичам довго не давали оперативну інформацію, куди відправили їхніх рідних, і хто де є у списку загиблих.

Але найстрашніша неправда, точніше, не сказана правда - російська влада так і не розкрила таємницю газу, пущеного до зали. І це природно, надзвичайно ускладнило лікування постраждалих. (Зарубіжні фахівці, вивчаючи аналізи і зразки одягу іноземних громадян, присутніх у залі під час пуску газу, приблизно встановили його склад. Але тільки приблизно. А Росія досі зберігає мовчання).

Російська влада, контрольована нею преса, підхопила василівську естафету брехні. Говорилося, що люди загинули не від газу, самого собою, а тому що у них було ослаблене здоров'я від триденного перебування у нервових умовах. Внаслідок усієї цієї брехні і штучно створеного бардаку дані про кількість загиблих і зараз різняться в півтора рази - 130? 170? Понад 200?

Досить швидко з'явилися дані, що люди, отруєні газом, загинули через відсутність антидотів, а також через те, що виносячи людей із зали, їхні тіла просто неправильно розміщували. Багато смертей були викликані задушенням, оскільки постраждалих залишали лежати на спині або на сидіннях, але з сильно відкинутою назад головою. У такій позі язик у порожнині рота блокував дихальні шляхи.

Але і це ще не вся неправда, спущена зверху вертикаллю влади. Частина людей загинула і під час перестрілки під час штурму. Пізніше, під час Беслана, Кремль перестане цього соромитися. А тоді, під час «Норд-Осту», ще намагався це приховати, щоб підтримувати легенду про «блискуче проведений штурм». (Схоже, що спочатку застрелених заручників збиралися списати на чеченців. І саме цей варіант мався на увазі, коли Васильєв сказав, що заручники були вбиті бойовиками, але потім спущена зверху версія змінилася - і виявилося, що всі загинули з інших причин).

Про це розповідає чудовий документальний фільм «Норд Ост. 11 ряд, або щоденник з того світу» (2004). Його героїня - колишня заручниця «Норд-Осту» Ірина Фадєєва, у якої під час штурму загинув 15-річний син Ярослав. Коли вона знайшла його у морзі, кульові поранення на тілі сина були замазані воском. Тоді вона згадала, що прокинулася в лікарні роздягненою. Пізніше виявилося, що весь її одяг був у крові - крові сина, який помер від кульових поранень. Але слідчий, погрожуючи, говорив їй забути про все це. Так влада Росії приховувала справжню причину загибелі дитини.

Подивіться картину, і цей один конкретний приклад скаже більше, ніж дивна, розпливчаста статистика (ключові факти викладені в цьому проміжку: 7:38 - 9:50) https://www.youtube.com/watch?v=B3sQYErS96c

ТЕФЛОНОВИЙ ПУТІН ТА ІНСТРУМЕНТАЛІЗАЦІЯ ТРАГЕДІЇ

Після штурму, проведеного з такими великими жертвами, багато зарубіжних, а також російських аналітиків говорили, що це сильно зашкодить іміджу президента Путіна і обвалить його рейтинг.

Але цього не сталося. Преса і, насамперед, телебачення до того часу вже були взяті під контроль, не повний, як тепер, але все ж вже досить жорсткий. Пропагандистське довбання, що розповідає про майстерність хитромудрої операції з приспанням терористів, безперервно повторює слова, що «130 загиблих все ж краще, ніж 800» зіграло свою роль. Масовою свідомістю ця версія була прийнята як основна. А критиків мало хто почув. У цій ситуації Путіна (в очах якого деякі зарубіжні президенти бачили душу) підтримали і авторитетні іноземні лідери.

Але і це не все. ВВП використав момент для того, щоб ще більше закрутити гайки в несвободі слова. НТВ, вже частково розгромлене, було піддано жорсткій критиці за те, що його кореспонденти намагалися працювати за старою схемою - оперативно, з місця подій, в прямому ефірі. Ентевешників звинуватили, що вони своєю роботою заважали успішному проведенню операції.

Так почався наступний етап розгрому найкращого російського телеканалу. Вже на початку листопада Дума схвалила новий варіант антитерористичного законодавства. ЗМІ були серйозно обмежені у висвітленні всього, що підпадало під визначення антитерористичних операцій, що розуміються Кремлем досить широко (з того часу безкрайньо широке тлумачення законів - також один зі звичних прийомів влади в РФ). В результаті Путін взяв всі російські ЗМІ під ще більший і більш системний контроль.

Сергій Юшенков, який разом зі своїми однодумцями голосував проти, сказав: «На хвилі емоцій ми фактично узаконили цензуру і практично заборонили критику влади в надзвичайних ситуаціях».

І тут теж можна нагадати про Беслан, що відбувся за два роки. Тоді за якоюсь загадковою логікою Путін заявив, що успішній боротьбі з тероризмом заважає... виборність губернаторів. Скасував і її.

У підсумку хочеться знову згадати НТВ. Його розгром почався з програми «Ляльки». Приводом стала програма за сценарієм Віктора Шендеровича. Путін там був виведений в образі Крихітки Цахеса. Суть героя гофманської казки в тому, що будь-яка гідна справа, вчинена іншим, приписується йому. І навпаки, всі його ганебні вчинки в очах присутніх зроблені кимось іншим, найчастіше тим, хто більше за всіх постраждав від витівки Цахеса.

Не даремно саме цей сюжет привів в сказ ВВП. Тому що за такою схемою працює створена ним всеросійська медіа-імперія. І трагедія «Норд-Осту», ганьба «Норд-Осту» стала важливим етапом на шляху Путіна до концентрації влади, створення культу особи.

Олег Кудрін, Рига.

Перше фото: Валерій Мельников/Коммерсант


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-