Чому «пропав» Трамп?

Чому «пропав» Трамп?

Аналітика
1177
Ukrinform
Його президентство проходить зовсім не так, як він собі уявляв, і заради чого виборював

Комітет з розвідки Сенату США погодився з висновками американської розвідки про те, що Росія прагнула вплинути на вибори в США у 2016 році. Мається на увазі, що росіяни організовували і проводили хакерські атаки, а також кампанію впливу за допомогою брехливих повідомлень через фейкові організації та ботів (так звані підроблені облікові записи) у соціальних мережах. Це означає, що на шляху до офіційного, в сенсі – остаточного, визнання законодавчим органом США факту втручання Росії у вибори президента США зроблено ще один суттєвий крок. Цей факт спочатку визнали американські розвідувальні служби, тепер – сенатори з профільного комітету. Наступним кроком, треба думати, має бути таке визнання усім Сенатом. А далі – нові санкції проти Росії чи поглиблення старих. Зауважимо, що позиція президента США тут якось випадає, тобто вона нічого не додає і нічого не скасовує.

До речі, про Дональда Трампа. Може, це тільки з України таке враження, але він десь пропав. «Пропав» - це, звісно, такий художній прийом, гіпербола. Президент США залишається на посаді, не хворіє, дай Боже йому здоров’я, і навіть у Twitter продовжує дописувати. Але враження саме таке: він «пропав», бо явно не такий активний, як у перші півроку свого президентства.

Очевидно, що Трампу сьогодні несолодко. Очевидно, що його президентство проходить зовсім не так, як Трамп собі уявляв і до чого прагнув. Він явно (і чомусь) вважав, що його президентське слово буде найголовнішим будь-коли і з будь-якого питання, а так не вийшло. Чому Дональд Трамп раптом вирішив, що президент США може керувати країною, як якийсь диктатор з країни «третього світу», то питання, за великим рахунком, другорядне, хай воно цікавить його біографів. А нас муляє питання, чим вся ця історія з розчарування Трампа і Трампом закінчиться для США і світу.

Володимир Путін, президент РФ, 4 жовтня, на московському форумі «Російський енергетичний тиждень» говорив, на прохання журналіста, що він думає про Дональда Трампа. Висловлювання Путіна були цілком дипломатичними, тобто – ні про що конкретно, однак все-таки прохопився фразою: «Я думаю, що така людина, як Трамп, із його характером, ніколи не буде нічиїм заручником». Путін, звісно, мав на увазі заручником ситуації. Якої саме – цілком ясно з таких слів російського президента: «Окремі сили використовують російсько-американські відносини для вирішення внутрішньополітичних американських проблем. Але ми терпляче чекаємо, коли цей процес у внутрішньополітичному житті США закінчиться». Путін явно підбадьорює Трампа, роблячи комплімент його характеру: мовляв, тримайся і не здавайся цьому Сенату з Конгресом!

Бажання і Трампа, і Путіна зрозумілі. Тільки проти такої махини, як політична еліта США, авангард якої – Сенат і Конгрес, їм не встояти. Надто різні потуги. Путін, щоправда, ще може спробувати якось змахлювати, маючи під рукою усю міць російської держави, а ось Трамп і цього не може. Він надійно обкладений «червоними прапорцями». Про один з таких «прапорців» згадав голова Комітету розвідки сенатор Річард Бурр, коли повідомляв журналістам про схвалення Комітетом висновків американської розвідки: «Питання про змову (між росіянами та командою Трампа на час передвиборчої кампанії - Ред.) все ще залишається відкритим».

Характер у Трампа і справді міцний. Нема підстав вважати, що він вже змирився. Ні, він все ще тримається, він все ще сподівається, що не все для нього втрачено в сенсі того, заради чого він виборював своє президентство. Але надій стає менше і менше, ентузіазм та активність Трампа падають, а тому принаймні у нас в Україні складається стійке враження, що десь він «пропав».

Юрій Сандул, Київ

Перше фото: © REUTERS/Kevin Lamarque


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-