Всеволод Ченцов, Посол України в Нідерландах
Оскільки РФ заблокувала трибунал ООН, суд щодо МН17 - найоптимальніша опція
14.07.2017 12:07 1995

Уряд Нідерландів минулого тижня оголосив, що судовий процес над винуватцями збиття Боїнга МН17 проходитиме у нідерландському суді за національним законодавством цієї країни. Таке рішення разом прийняли п’ять країн, що входять до Міжнародної спільної слідчої групи щодо розслідування катастрофи, після того, як Росія заблокувала створення міжнародного трибуналу ООН у 2015 році.

Наразі кримінальне розслідування щодо катастрофи триває і, за даними слідчої групи, дійшло до найбільш складної стадії – слідчі мають встановити винуватців.

Укрінформ поговорив із Надзвичайним та Повноважним Послом України у Нідерландах Всеволодом Ченцовим про те, чому було обрано такий варіант суду, і як він буде реалізований.

Крім того, ми торкнулися прогресу в справі за позовом України проти Росії у Міжнародному суді ООН у Гаазі, а також відносин України та Нідерландів.

УКРАЇНА ПЕРЕДАЄ НІДЕРЛАНДАМ ПРОВАДЖЕННЯ ПО СПРАВАХ ЩОДО МН17

- Пане посол, Україна та Нідерланди підписали угоду про правове співробітництво щодо катастрофи Боїнга МН17. Розкажіть, будь-ласка, у чому суть цієї угоди?

- Сама угода – це один із елементів домовленостей щодо механізму притягнення до відповідальності винних у збитті Боїнга МН-17 між країнами, чиї правоохоронні органи беруть участь у спільній групі з розслідування (Joint Investigation Team, JIT). Крім України та Нідерландів, це Австралія, Бельгія та Малайзія. Угода – це ключовий елемент домовленостей. Іншими елементами стануть меморандум про надання підтримки процесу переслідування в рамках нідерландської судової системи, а також домовленості фінансового характеру. Крім того, планується продовжити співпрацю на рівні правоохоронних органів, яка зараз існує в рамках JIT, і до якої залучається також Євроюст.

Кілька слів про правову природу угоди. Україна, у повітряному просторі якої було збито літак, має повну юрисдикцію у цій справі за принципом locus delicti. Інші країни, в тому числі Нідерланди, мають обмежену юрисдикцію, і вона, в даному випадку, пов’язана з громадянством жертв.

В принципі, можна було організувати судовий процес і в Україні. Водночас, ми намагалися розглядати цю ситуацію у широкому контексті й урахувати всі аспекти, зокрема, російський чинник, який із самого початку був присутній у справі МН17. Тому необхідно було уникнути ситуації, коли будь-хто, в тому числі Російська Федерація, міг звинуватити країни, які забезпечують розслідування, у необ’єктивності або політизованості. Навіть у ситуації, коли б ми забезпечили повну об’єктивність, зі стовідсотковою вірогідністю можна передбачити, як Росія поставилась б до такого процесу в Україні. Крім того, важливо, щоб результати процесу були сприйняті на міжнародному рівні. Таким чином було ухвалено спільне рішення довірити судове переслідування Нідерландам.

Для того, щоб Нідерланди отримали необхідні повноваження, існувало кілька шляхів: або прив’язуватись до національності жертв і укладати домовленості з усіма країнами, чиї громадяни були на борту, або укласти угоду з Україною, яка має повну юрисдикцію. Цей останній варіант і було обрано.

Україна взаємодіє з Нідерландами в рамках конвенції Ради Європи про правову допомогу, в тому числі й у кримінальних справах. Але цієї правової бази було недостатньо, і потрібно було врахувати всі особливості справи для того, щоб механізм працював бездоганно. Тобто, якщо бути зовсім точним, угода передбачає передачу Нідерландам не юрисдикції як такої, але проваджень у відповідних справах. А угодою регулюється механізм такої взаємодії та послідовність дій, зокрема – участь свідків і обвинувачуваних у процесі. Оскільки ми не можемо виключати співучасть громадян України з числа підтримуваних РФ незаконних військових формувань у збитті літака, а ст. 25 Конституції України забороняє екстрадицію власних громадян, було передбачено можливість їхньої участі у процесі шляхом відеоконференції.

- Після того, як Росія наклала вето на резолюцію про створення міжнародного трибуналу ООН у 2015 році, говорилося також про варіант міжнародного трибуналу за участі країн, що входять до Міжнародної спільної слідчої групи. Чому такий варіант було відкинуто?

- Ми, насправді, пройшли дуже довгий шлях. На базі того, що було зроблено у 2015 році (проект Резолюції РБ ООН та статут міжнародного трибуналу), ми підготували всі необхідні документи для створення трибуналу за участю п’яти країн. Але коли ми почали порівнювати дві опції – трибунал і суд у рамках національної юрисдикції, то дійшли висновку, що національна юрисдикція є більш надійним варіантом з кількох міркувань. Передусім, це наявність у Нідерландах сталої системи правосуддя, яка має відповідний авторитет, є об’єктивною, має довіру і є мінімально вразливою до будь-яких впливів.

Це також питання часу. Для створення трибуналу потрібно домовитися щодо права, яке буде застосовуватись до цього процесу, створити сам трибунал, обрати суддів, прокурора, профінансувати такий орган, і тільки тоді можна буде рухатися вперед. Таким чином, це кілька років. У випадку національної юрисдикції всі елементи вже існують і необхідне лише додаткове “налаштування”. Що й було зроблено шляхом укладення угоди між Україною та Нідерландами.

Крім того, опрацьовуючи обидва варіанти, ми намагалися передбачити, як механізм працюватиме на практиці, зокрема, проаналізувати, якою мірою можна буде забезпечити співпрацю вже на судовій стадії як на рівні держав, що беруть участь у розслідуванні, так і з третіми сторонами.

У випадку нідерландської юрисдикції, у тої ж Російської Федерації є зобов’язання в рамках угод про правову допомогу в кримінальних справах. Принаймні, коли справа потрапить у нідерландський суд, можна буде звернутися до російської сторони з відповідним запитом. А виконувати такий запит чи ні – це вже питання політичної волі та ставлення до своїх міжнародних зобов'язань.

Додатковим, але не менш важливим чинником було те, що родичам та близьким загиблих буде набагато простіше брати участь у процесі, який проходитиме на території Нідерландів.

Ще один важливий аспект – фінансовий. У випадку проведення суду в Нідерландах є відповідні бюджетні асигнування. Додаткові витрати пов'язані з міжнародних характером справи. У будь якому випадку це, звичайно, набагато менший фінансовий тягар, ніж у разі створення окремого судового органу.

- Одразу після катастрофи справа була піднята на дуже високий міжнародний рівень, ситуацію розглядали в ООН, це створювало міжнародний тиск на Росію. Чи можна очікувати, що цей тиск продовжиться зараз, після того, як судовий процес перейшов у національну юрисдикцію Нідерландів?

- Звичайно, найбільш ефективним інструментом притягнення до відповідальності винних у збитті літака було б створення трибуналу Радою Безпеки ООН. Оскільки Росія заблокувала цей процес, причетні держави обрали наступну найбільш ефективну опцію.

У Резолюції ООН 2166 від 21 липня 2014 року міститься заклик забезпечити покарання винних. Знайти адекватний механізм – справа заінтересованих держав.

Зараз, звичайно, продовжується робота в органах системи ООН для забезпечення підтримки ухваленого рішення. Нідерланди від імені п’яти держав відповідним чином поінформували Раду Безпеки ООН. Також відбуваються контакти з іншими державами, чиї громадяни загинули, внаслідок збиття літака (на борту МН17 були громадяни 17 країн - ред.) Україна, як непостійний член РБ ООН, зараз докладає необхідних зусиль, щоб консолідувати необхідну підтримку. Цю діяльність продовжать Нідерланди наступного року, коли почнеться період роботи цієї держави у Раді Безпеки.

В УКРАЇНИ Є ДОСТАТНЬО МАТЕРІАЛІВ ПРОТИ РОСІЇ ДЛЯ МІЖНАРОДНОГО СУДУ ООН

- Збиття Боїнга МН17 є також частиною позову, поданого Україною проти Росії до Міжнародного суду ООН. Поясніть, будь-ласка, у чому різниця між цими процесами?

- Результат технічної експертизи, яка проводилася відповідно до правил ІКАО, а також попередні результати кримінального розслідування свідчать, що установка, з якої було збито літак, була доставлена з РФ і повернулася на територію цієї країни. Збиття літака кваліфіковано правоохоронними органами України як теракт. Це створює достатні підстави для того, щоб Україна у своєму позові проти Росії у Міжнародному Суді ООН вказала на збиття літака як один з епізодів, який свідчить про підтримку Російською Федерацією тероризму на території України. У цьому випадку йдеться про відповідальність Російської Федерації як держави за відповідні дії або бездіяльність усупереч своїм міжнародним зобов’язанням.

Якщо ж говорити про майбутній судовий процес у Нідерландах, то тут ідеться про відповідальність окремих фізичних осіб.

- Вас призначено також заступником агента України у Міжнародному суді ООН. Яка зараз ситуація із судовим процесом у цьому суді в цілому? На якому етапі він перебуває?

- Зараз Україна здійснює підготовку меморандуму – документу, в якому в письмовому вигляді викладатиметься наша позиція щодо суті порушень Російською Федерацією своїх зобов’язань відповідно до Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, протидію расової дискримінації. Ми маємо представити його на розгляд суду в червні наступного року. Після цього РФ матиме 13 місяців на реагування на цей документ і підготовку свого контр-меморандуму.

На перший погляд може здаватися, що це значний період часу, але якщо врахувати вимоги до таких документів, то часу, насправді, обмаль. В української сторони є достатньо матеріалів, які ми можемо представити в суді, й ця робота знаходиться в активній стадії. Тим не менш, чимало ще треба зробити для ретельного відбору доказів, їхньої систематизації та якісного представлення.

ЗАРАЗ МАЄМО МОЖЛИВІСТЬ ПЕРЕЗАВАНТАЖИТИ ВІДНОСИНИ З НІДЕРЛАНДАМИ

- Наразі Євросоюз остаточно завершив процедуру ратифікації Угоди про асоціацію з Україною. Ми пам’ятаємо, що саме референдум у Нідерландах і пошук варіантів рішення після нього стали причиною затримки. Як зараз можна описати відносини між Україною та Нідерландами?

- Звичайно, час після референдуму був непростим періодом у відносинах між двома країнами. Ситуація додатково ускладнювалася такими чинниками, як Брекзіт, виборчі перегони в Нідерландах. Тобто контекст був дуже складний. Але, насправді, ми маємо віддати належне уряду Нідерландів та особисто прем’єр-міністру Рютте, який, попри потужні антиєвропейські настрої в суспільстві, все ж таки спромігся завершити процес ратифікації.

Треба відзначити, що в Нідерландах все ще “засвоюють” рішення з українського питання. Триває дискусія щодо самого інституту референдуму, причому це відбувається на тлі формування урядової коаліції.

Проте, загалом, із завершенням “саги” з ратифікацією Угоди про асоціацію ми маємо можливість перезавантажити наші відносини і сконцентруватися на практичних речах. Відчувається живий інтерес голландського бізнесу до роботи в Україні. З'явилися реальні українські інвестиції в Нідерландах. Обсяги торгівлі поступово зростають: за результатами першого кварталу ми маємо збільшення товарообігу майже на 14%. Таким чином на кінець цього року, навіть за консервативним прогнозом, можемо вийти на 1700-1800 млн євро, тобто показників пікового у двосторонній торгівлі 2014 року. Є цікаві ініціативи з обох сторін у галузі сільського господарства, циркулярної економіки, транспорту та логістики.

- У ЗМІ з’являлася інформація, що Нідерланди виступали проти відображення в спільній заяві саміту Україна – ЄС положення про визнання Євросоюзом європейських прагнень України. Ви можете якось прокоментувати цю інформацію? Яку позицію займають Нідерланди?

- Насамперед, слід зрозуміти, про що, взагалі, цей саміт. Його основним завданням, і воно виконано, було звірити годинники напередодні нового етапу у відносинах між Україною та ЄС — початку повноцінної імплементації Угоди про асоціацію. Особливістю цього процесу є те, що він відбувається у складному регіональному і міжнародному контексті, зокрема триваючої агресії РФ.

Тому досить прикро, коли експерти, особливо ті, які не перший рік опікуються проблематикою ЄС, надалі сприймають наші відносини з ЄС у категоріях “поразка/перемога”.

Дискусія довкола проекту спільної заяви, яка точилася в робочих органах Ради ЄС, наскільки мені відомо, стосувалася, більше питань внутрішнього порядку денного Нідерландів, ніж майбутнього відносин з Україною.

Справжня дискусія на цю тему ще попереду, і обидві сторони мають до неї ретельно підготуватися. 

- Чи означає це, що в майбутньому варто готуватися, що Нідерланди будуть щоразу повертатися до цього моменту, і цей чинник знову з’являтиметься і “нависатиме” над питаннями євроінтеграції чи відносин із Нідерландами?

- Справа в тому, що ухвалене у грудні минулого року в Брюсселі рішення глав держав та урядів держав-членів ЄС, яке сприяло завершенню ратифікації, не змінює змісту Угоди. Воно не створює нової реальності, оскільки в ньому лише констатується, чого в Угоді немає. Тобто всі положення Угоди є чинними і виконуються всіма сторонами – Україною, ЄС, державами-членами, включно з Нідерландами.

А питання майбутнього розвитку наших відносин, як сказано у самій Угоді, залишається відкритим.

Марина Гонта. Гаага.

При цитуванні і використанні будь-яких матеріалів в Інтернеті відкриті для пошукових систем гіперпосилання не нижче першого абзацу на «ukrinform.ua» — обов’язкові. Цитування і використання матеріалів у офлайн-медіа, мобільних додатках, SmartTV можливе лише з письмової згоди "ukrinform.ua". Матеріали з маркуванням «Реклама» публікуються на правах реклами.

© 2015-2017 Укрінформ. Усі права застережені.

Дизайн сайту — Студія «Laconica»
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-