Британці соціалізм люблять більше, ніж Терезу Мей

Британці соціалізм люблять більше, ніж Терезу Мей

Аналітика
1518
Ukrinform
Справжні причини неуспіху консерваторів на виборах: «ліва» орієнтація електорату, яку соціологи прогавили так само, як Brexit – рік тому

Консервативна партія Великої Британії, маючи більшість у нижній палаті парламенту (330 мандатів з 650), захотіла мати ще більше, тому зініціювала дострокові вибори. 8 червня вони відбулися. Тепер консерватори матимуть 316 мандатів, тобто більшість, хай і невелика, втрачена. І хоча формально консерватори залишаються головною парламентською силою в країні, і без них практично неможливо сформувати уряд – цілком очевидно, що вони зазнали відчутної поразки. Дострокові вибори, які консерватори задумали як засіб зміцнення своєї влади, обернулися її послабленням.

Отже, внутрішня політична ситуація у Великій Британії загострилася, політична стабільність ослабла, уряд не буде однопартійним, тобто – буде нестійким, парламент, в якому нема гарантованої більшості – «підвішений». Для нас, як і для решти світу, головне тепер питання: як позначаться всі ці внутрішні політичні негаразди на позиціях Великої Британії у світі, а їй буквально за лічені дні треба починати з Євросоюзом практичні перемовини про умови і процедури виходу з ЄС? Наразі відповісти на нього неможливо, все залежить від того, чи зуміють консерватори домовитися з іншими парламентськими партіями (чи незалежними кандидатами) про стабільний новий уряд. Зрештою, не забуваймо, що у британців є надійний і перевірений спосіб подолання можливої урядової кризи – нові вибори. Вони їх навчилися проводити дуже швидко і без скандалів. Тож нема підстав вважати, що ця можлива криза, яка, безперечно, зв’язуватиме руки британцям у стосунках зі світом, триватиме надто довго. Кілька місяців – це найгірший варіант.

А тепер хай не головне, але куди цікавіше питання: у чому прорахувалися консерватори? Адже вони були впевнені у перемозі, інакше не ініціювали б вибори.

Якщо консерватори втратили мандати, то найбільше нових здобули їхні головні політичні суперники – лейбористи. Програш консерваторів, якщо проаналізувати коментарі зарубіжної преси про британські вибори (приміром, ось тут), зумовлений насамперед тим, що значна частина виборців віддала перевагу гаслам більшої соціальної справедливості, які активно виголошували лейбористи, особливо серед молоді. Зокрема, це такі гасла: безкоштовна освіта у коледжі, більші бюджетні видатки на охорону здоров’я, націоналізація залізниць, значне підвищення податків для великого бізнесу і для тих, хто заробляє більше £ 80 000 (близько $ 104 000) на рік. Вони, власне, і забезпечили лейбористам збільшення кількості місць у парламенті до 265 (на 33 більше).

Натомість, коментатори відзначають, що тема, приміром, Brexit практично не грала ролі на виборах. Питання виходу/невиходу з Євросоюзу британці загалом для себе вже вирішили. Показово, що Шотландська національна партія, що минулого року активно противилася Brexit, і Шотландія голосувала рішуче проти нього (63% хотіли зостатися в ЄС), отримає в новому британському парламенті 34 мандати, а мала 56 – це найбільші втрати серед усіх партій. Тобто, шотландці, які рішуче підтримали своїх націоналістів рік тому на референдумі щодо членства в ЄС, нині цю підтримку рішуче знизили. Очевидно, це сталося тому, що Brexit вже не актуальний.

Щодо того, як позначилися на голосуванні два терористичних акта, що трапилися під час виборчої кампанії, то й тут коментатори кажуть, посилаючись на соціологічні опитування: вони не є причиною зниження популярності консерваторів чи їхнього лідера Терези Мей, швидше навпаки. Хоча теракти й спричинили хвилю критики Мей, яка до прем’єрства шість років очолювала міністерство внутрішніх справ, зате її жорстка реакція на них (пообіцяла нове законодавство про боротьбу з тероризмом) додала їй прихильників. Британці, як виявилося, реагують на терор так, як і всі нормальні люди – збільшенням довіри до влади, послаблення якої і було метою терористів.

Консерватори, затіваючи дострокові вибори, орієнтувалися на прогнози соціологів, однак ті не змогли помітити негативні для консерваторів переміни у соціальних настроях британців. Пересічні виборці, які всюди становлять більшість, захотіли трохи більше соціалізму, ніж сьогодні. До речі, якщо вже говорити про зв'язок теми Brexit з підсумками голосування, то він ось такий чудернацький: Велика Британія обрала союз зі США, де соціалізму мінімум, а не з Євросоюзом, де соціалізму за американськими мірками аж забагато, а на виборах 8 червня головною причиною втрати консерваторами більшості у парламенті стало зростання популярності соціалістичних ідей лейбористів (а якби українським виборцям раптом дозволили голосувати на британських виборах, то у консерваторів взагалі не було б жодного шансу).

Соціологія як наука досягла на Заході значних висот, на відміну від так званих постсоціалістичних чи пострадянських країн, але й там вона, як бачимо, не дотягує до рівня Нострадамуса чи баби Ванги. Тому й помиляється, а за помилки соціологів розплачуються політики. То ж Терезу Мей можна вважати такою собі черговою жертвою науки, як і її попередника Девіда Кемерона, котрий теж повірив науковцям, що британці не проголосують за Brexit. Що ж, британським соціологам і політикам ще вчитися і вчитися.

Юрій Сандул, Київ


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-