Що Джуліані радить Трампу, або Про політику без сентиментів

Що Джуліані радить Трампу, або Про політику без сентиментів

Аналітика
Укрінформ
Про військову потугу США, завдання Трампа, та ефективні плани України - у порадах Рудольфа Джуліані

Рудольф Джуліані, якого називають одним із найефективніших керівників у сучасній американській історії й найвідомішим мером у світі, своїм політичним героєм вважає  президента Рональда Рейгана. За словами Джуліані, саме йому він завдячує своїми успіхами, бо запозичив у нього багато ідей і на посаді мера фактично скопіював те, що робив Рейган як президент.

З нинішнім американським лідером Дональдом Трампом Джуліані знайомий вже близько 30 років, вони є близькими друзями.  

«Я знав Трампа як бізнесмена, партнера по гольфу, потім він допоміг мені налагодити стосунки з моїм сином і фактично став для нього дядьком. Тож нас пов'язують особисті відносини, але політично він теж мені дуже близький. Трамп - це мільярдер, який розуміє простих людей і вміє розмовляти  з ними їхньою мовою, бо все життя займався таким простим бізнесом, як будівництво. Його президентський стаж наразі дуже невеликий, на початках багато хто робить помилки, але я сподіваюсь, що він стане таким самим успішним президентом, як Рейган», - каже Джуліані. 

Про все це політик-республіканець, колишній мер і федеральний прокурор штату Нью-Йорк, підприємець і юрист розповів у Києві на публічній лекції, організованій Фондом Віктора Пінчука. Послухати Джуліані прийшло понад  600 українських студентів, науковців та лідерів думки.

Окрім лекції, Руді Джуліані зустрівся з Президентом України Петром Порошенком, Прем'єр-міністром України Володимиром Гройсманом, мером Києва Віталієм Кличком, генеральним прокурором України Юрієм Луценком, міністром закордонних справ України Павлом Клімкіним, а також з українськими реформаторами.

«Я кажу президентам те саме, що й вам», - запевнив Джуліані слухачів лекції, відповідаючи на їхні запитання, як досягти верховенства права, про досвід боротьби з корупцією, майбутнє нашої держави та вибудовування  стосунків з новою адміністрацією США.

Тож  маємо шанс уважніше ознайомитися з його порадами, аби потім перевірити, наскільки дослухалися до них українські посадовці. 

ПРО ВІЙСЬКОВУ ПОТУГУ США І ЗАВДАННЯ ТРАМПА

«У міжнародний політиці та у військовій сфері я вважаю себе таким самим «яструбом» , як і мій друг сенатор Маккейн. Ми переконані, що наші збройні сили мають бути найсильнішими у світі, тому видатки на оборону треба збільшити і виділити додатково 50 млрд доларів для відновлення нашої військової спроможності. 

 У попередні роки в США відбулось скорочення оборонних витрат на 20 відсотків, але й наші зменшені військові сили зараз все одно залишаються наймогутнішими у світі - в 4 рази більшими, ніж у Росії , і в три рази більшими, ніж у Китаю. 

На це ми витрачаємо 3-4 відсотки  ВВП, а згадані країни десь 20-25 відсотків.  Якщо ми збільшимо наш воєнний бюджет до 5 відсотків ВВП,  Росії та Китаю,щоб нас наздогнати, доведеться витрачати фактично половину всього свого бюджету.

Так міркував і Рональд Рейган, який зробив так, що Радянський Союз не міг більше  витрачати кошти на озброєння.  Американській економіці робити це набагато легше, ніж такій, як у Китаї або Росії.

Трампу зараз потрібно повернути країну в іншому напрямку, задати новий курс, а це важко зробити. 

За президентства Обами ми рухалися до такої собі європейської соціальної демократії, де багато задушливої зарегульованості у багатьох сферах. Ми як країна стали майже пацифістами. Тому, я думаю, бомбардуванням у Сирії Трамп дав дуже важливий сигнал, мовляв, з нами не жартуйте – так, як це робив Рейган. 

Насправді Трамп не хоче  війни і не бажає бути агресивним, але він цього не боїться, і якщо треба «натиснути на курок», як у випадку із ракетним ударом по сирійській військовій базі у Хомсі, то він це робить».

ПРО ТЕ, ЯК УКРАЇНІ СЛІД ПОДАВАТИ СЕБЕ СПОЛУЧЕНИМ ШТАТАМ

«Президент Трамп керує країною, але не слід зосереджуватися тільки на ньому. Для вас також важливо, щоб на вашому боці були люди, які працюють на президента США. Хочу вам сказати, що в його оточенні прихильних до України людей багато. 

Я працював адвокатом і прокурором, тобто був і на стороні захисту, і обвинувачення.  Якби я представляв Україну, то перш за все наголошував би на спільних цінностях. 

Ми знаємо, що більшість країн світу не є демократичними – згадайте Африку, Азію, держави там здебільшого  авторитарні.  Тому важливо наголосити, що Україна поділяє таку базову для американців  цінність, як демократія.

По-друге, я наголошував би на тому, що ви порвали з комуністичним минулим, що зробити це було дуже важко, і  ви не хотіли б  втратити цього величезного досягнення. 

До того ж, США і Україна поділяють цілком реалістичні побоювання, що Росія може мати небезпечні амбіції, і це потрібно стримувати. 

Оці речі я намагався б донести не тільки до американського президента, а й до інших високопосадовців.

Я також вів би мову про те, що треба збільшувати  бізнесову співпрацю, для чого є багато шляхів. Тож, якби я представляв Україну, то шукав би контактів з міністром сільського господарства, бо Україна і США – це сільськогосподарські країни, з міністром енергетики, міністром торгівлі. Тому я вам раджу працювати в цих напрямках». 

ПРО РАДИКАЛЬНІ СКОРОЧЕННЯ У "БЮДЖЕТІ ТРАМПА"

«По-перше, зауважу, що бюджетний план – це перша пропозиція законодавцям, і жодний бюджет не виходить з парламенту таким, як зайшов. Окрім того, якщо вам треба скоротити витрати, то частиною стратегії створення бюджету є зробити величезні зменшення, а потім вести переговори, щоб дещо повернути. 

Оскільки я вже не мер, то тепер можу признатися, що саме так я робив протягом трьох років, а потім міськрада вирахувала цей мій трюк. 

Я думаю, що президент Трамп, який дуже добре вміє домовлятися, хоча й дуже суттєво зменшив бюджетні видатки, все ж таки залишив багато можливостей повернути щось назад.  Просто він хоче,  щоб йому обгрунтували, навіщо потрібні ці кошти. Тому давайте не хвилюватися наперед,  а дочекаємося остаточного ухвалення бюджету». 

ПРО ВИКОРЕНЕННЯ КОРУПЦІЇ В ПОЛІЦІЇ НЬЮ-ЙОРКА

«Департамент поліції Нью-Йорка протягом багатьох років - десь із 30-40-х і до 70-тих років минулого століття - мав великі проблеми з системною корупцією. Поліцейські брали хабарі від власників підпільних казино, наркоторговців тощо. Але  одному з моїх попередників меру Джон Ліндсі вдалося кардинально змінити ситуацію. 

У 1970 році він створив спеціальну комісію з п'яти осіб на чолі з суддею Уйтменом Наппом для розслідуванням  фактів корупції в поліції і дав їм кошти, щоб найняти детективів. 

За рік в рамках діяльності комісії Наппа до в'язниці посадили 70 поліцейських. Я тоді був прокурором, і в мене розривалося серце, коли я це робив, бо я дуже люблю поліцію - четверо моїх дядьків були поліцейськими в Нью-Йорку. Але я посадив до в'язниці багатьох, і ми очистилися від корупції. 

Сьогодні Департамент поліції Нью-Йорка чесний. Якщо ви зараз спробуєте дати  хабаря нью-йоркському поліцейському, він вас за це заарештує. Напевно, й зараз можна знайти 1 відсоток тих, хто візьме хабар, але 30 років тому їх брали 50 відсотків.

Можливо, вам теж потрібна спеціальна група прокурорів та суддів, які зосередяться саме на протидії корупції, і вирішать цю проблему. Це спрацювало в рамках одного міста, чому б не спробувати в іншому».

ПРО ВТІЛЕННЯ ТЕОРІЇ "РОЗБИТИХ ВІКОН"

«Теорія «розбитих вікон»  - це не моя ідея, я прочитав про неї у публікації двох професора права з Гарварда, які вивчали злочинність у Нью-Йорку у 80-х роках. 

Коли я став мером і почав її втілювати, мені казали, що я уявив себе поліцейський комісаром, що я займаюсь мікроменеджментом тощо.  Але я сказав очільнику поліції Біллу Бреттону, що ми маємо продовжувати розпочату справу. 

Ми почали знаходити і карати дрібних злочинців, які хуліганили і крали гаманці на вулицях, навіть тих, хто, щоб не платити, перестрибував через турнікети в  метро. І поступово люди перестали боятися виходити на вулицю, бо в деяких районах через злочинність вони були замкнені в своїх домівках. 

Потім ми створили комп'ютерну систему і могли щодня відстежувати криміногенну ситуацію в кожному районі міста, бачити, де ми не справляємося, і  переміщувати туди поліцейських. Без цієї комп'ютерної системи нам би не вдалося зменшити злочинність так, як ми це зробили».  

ПРО ВИХІД США З ПАРИЗЬКОЇ КЛІМАТИЧНОЇ УГОДИ

«Я був одним з тих, хто порадив президенту Трампу це зробити, бо вважаю її дуже несправедливою щодо США. 

Ми свого часу приєдналися до Кіотського протоколу, а потім з нього вийшли, але при цьому зменшили викиди вуглецю в атмосферу більше, ніж будь-хто з його учасників. Ми зробили це самі, без Кіотського протоколу.

Нам не подобається, коли нам вказують, що робити, і коли нас ставлять у нерівні умови. Якщо є якісь правила, то їх треба застосовувати до всіх, - і до США, і до Китаю.

Позиція Трампа і всієї Республіканської партії полягає в тому, що нам потрібно бути дуже обережними щодо забруднення атмосфери, тому ми будемо намагатися цього не робити, але водночас нам потрібно рости і розвиватися, а для цього потрібна енергетика. 

Я впевнений, що протягом наступних 10 років Америка буде лідером у світі щодо зменшення викидів вуглецю в атмосферу. Наприклад, ми розробили такі методи очистки вугілля, що при його спалюванні в повітря викидається вдвічі менше вуглецю, ніж у Китаї чи Індії. Так само з нафтою. 

Я не хочу, щоб мене сприймали як американського хвалька, але мушу констатувати, що більшість великих аналітичних досліджень, які продовжили життя людства, були здійснені в США. Тож я певен, що відповідь на проблему забруднення повітря ви також  почуєте в США, а не в Європі». 

ПРО ДІАМАНТОВІ ПЕРСНІ Й ПОЛІТИЧНУ ЧИСТОПЛОТНІСТЬ 

«Мені дуже подобається бейсбол.  Фактично моєю реальною мрією було стати кетчером в «Нью-Йорк янкіз» (професійний бейсбольний клуб. - Ред.), а не юристом і політиком. На жаль, вона не здійснилася. 

Але  я ходив на багато їхніх ігор і потоваришував з власником «Нью-Йорк янкіз», коли представляв його інтереси на переговорах з телеканалом, який вів трансляції матчів клубу.

Згодом він виділив мені місце на стадіоні і не хотів брати з мене грошей. Але я вже тоді був прокурором, і посилав йому чек за кожну гру, яку я відвідав. 

Якось він прислав мені у подарунок великого персня з діамантами, але я повернув його назад. Він спитав: «Чому? Ми ж друзі, ти ж нічого для мене не робиш!».  Я сказав, що не можу це прийняти, я взагалі нічого не приймаю.

Коли згодом ситуація з брильянтовим перснем повторилася, я не став його повертати, а пішов до ювеліра, запитав, скільки він коштує, і послав йому чек. 

Я ніколи не хотів, щоб мені щось дарували, а особливо тоді, коли  був на державній посаді, бо це могли з нею пов'язати. Але зараз мені можна дарувати все що завгодно! (сміється)»

Рудольф Джуліані - державний і політичний діяч США (Республіканська партія), мер м.Нью-Йорка (1994-1997, 1998-2001),  федеральний прокурор штату Нью-Йорк (1983-1989), підприємець і юрист.

Джуліані вважають одним з найефективніших керівників у сучасній американській історії завдяки його лідерським якостям та сміливості, які були проявлені під час терористичної атаки 11 вересня 2001 року.

На посаді мера Джуліані займався боротьбою з організованою та економічною злочинністю в Нью-Йорку. Він доклав чимало зусиль, аби Нью-Йорк перетворився в безпечне і процвітаюче місто, придатне для комфортного життя, праці й відпочинку. Саме за його мерства злочинність у Нью-Йорку знизилась на вражаючі 50-67 %, а кількість убивств - на 64-70 %. Мер одного з найбільших мегаполісів світу є послідовним прихильником теорії «розбитих вікон», з якої випливає, що великі злочини починаються з малих, так само, як занепад людської оселі починається з першого розбитого вікна. 

Під час його перебування на посаді  була досягнута рекордна кількість судових вироків - 4152 справи при 25 програних. Він оголосив нову еру податкової відповідальності і широкого зростання, перетворив бюджетний дефіцит суми в 2,3 мільярда доларів, який отримав у спадок разом з посадою мера, на багатомільярдні прибутки, і сприяв створенню рекордних 450 тис. нових робочих місць в приватному секторі. Також зменшив податок в Нью-Йорку більше, ніж будь-який інший мер.

У 2002 році Джуліані заснував компанію Giuliani Partners і за 5 років заробив більше 100 млн. доларів.В лютому 2007 був кандидатом на посаду президента США від Республіканської партії, однак у січні 2008 відмовився від президентських перегонів на користь Джона Маккейна. 

У 2008 р. Рудольф Джуліані приїздив до Києва, був радником Віталія Кличка під час мерських перегонів 2008 року.  

Рудольф Джуліані отримав титул «Людина року» журналу TIME (2001), також був удостоєний звання почесного лицаря Королевою Англії (2002), нагороджений Президентською Премією Свободи Рональда Рейгана.

Надія Юрченко, Київ. 

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-