Французи знають, що Анна Ярославна – українка

Блоги
3220
Ukrinform
В цьому неодноразово довелось переконатися

Історична клептоманія, до якої Володимир Путін безсоромно вдався в Парижі під час спільної прес-конференції з Еммануелем Макроном, створила ефект бомби в Україні. Навіть встановлення пам’ятника київському князеві Володимиру на Борцовській площі в Москві торік восени чи вихід у прокат російського фільму «Вікінг», у якому нездорова фантазія режисера викривила до непізнаванності «Повість минулих літ» — визнаний у світі зразок віршованого українського епосу періоду Київської Русі, не спричинила такого обурення в українських соцмережах, експертному середовищі й політикумі.

Не втримався і заступник керівника Адміністрації Президента Дмитро Шимків, який вирішив на своїй сторінці у Facebook застерегти французів від підступної брехні російського президента, який спробував ввести їх в оману. «Анна Київська походить із Києва, а не з Москви, якої на той час навіть не існувало», — написав він. Дмитро Шимків нагадав, що знамените Реймське Євангеліє, на якому до середини ХVІІІ сторіччя присягали на вірність державі французькі королі, було власною книгою Анни, привезеною з дому, з бібліотеки Ярослава Мудрого, великого князя Київського.

Хочу заспокоїти українців: французи знають, що Анна Ярославна, яку вони називають Anna de Kiev, тобто Анна Київська, — українка. Коли я жила у Франції, то не раз дивувалася, як мої співрозмовники-французи, дізнавшись, що я з України, казали, що Франція мала королеву-українку. І це було ще навіть до того, як Москва окупувала Крим і розв’язала війну на Донбасі, — події, які закарбували в головах європейців, що Росія і Україна — абсолютно різні держави, які базуються на цілковито протилежних принципах і цінностях.

Про те, що Анна Ярославна українка, добре знають і в МЗС Франції. Це люблять використовувати у промовах і виступах французькі дипломати як символ давніх історичних відносин Києва й Парижа. Минулої осені в парку на Львівській площі в столиці було відкрито пам’ятник Анні Ярославні. На церемонії відкриття посол Франції в Україні Ізабелль Дюмон сказала: «Анна не могла уявити, що на початку ХХІ сторіччя інша жінка родом із Франції, тобто я, відкриватиму статую, зведену на її честь, у центрі її рідного міста. Це символічно, бо зміцнить зв’язки, які Франція розвиватиме і поглиблюватиме заради сильної, єдиної й вільної України». Жодним словом про Росію французький дипломат не обмовилася.

Після того як Росія віджала Крим під запевнення Путіна на весь світ «іх там нєт» і після появи бурятських танкістів у лавах «мірних апалчєнцев Донбаса» українцям  варто звикнути до цинічної, нахабної брехні найвищого російського керівництва. Лицемірство, маніпуляції, пропаганда, нехтування норм міжнародного права, прав людини — це сучасна офіційна російська політика, для якої висловлювання про «дочь нашого руского князя» Анну Ярославну — лише квіточки.

А страшно має стати від усвідомлення того, що Україні нині, у ХХІ сторіччі, доводиться мати справу з ворогом, свідомість якого так і залишилася незмінною з часів Ярослава, коли на території сучасної Московії лежали гнилі болота, де жили язичницькі племена чуді заволоцької, мері, мокшан, вепсів. Саме під їх товстим шаром і закопано «скрєпи» російської нації, на які посилається нині брехлива кремлівська верхівка. 

Вікторія Власенко
 

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-