Як молдовани заплуталися у виборчих системах

Як молдовани заплуталися у виборчих системах

1679
Ukrinform
Одні політики хочуть, щоб їх обирали за списками, інші хочуть мажоритарку

Чверть століття тому під час роботи першого демократично обраного парламенту Молдови (тоді депутати були обрані по одномандатних округах) ніхто і припустити не міг, що внесення змін в законодавство про вибори, точніше, перехід від однієї системи парламентських виборів до іншої, стане "яблуком розбрату".

Сьогодні щодо цього питання у Молдові розгорнулися справжні політичні баталії. Країна, практично, розділена на два протиборчі табори. По один бік політичних барикад – ті, хто виступає за збереження існуючої пропорційної системи виборів (за партійними списками), а по іншу – прихильники переходу до мажоритарної системи виборів. Тобто, по одномандатних округах, що де-факто означає повернення на круги своя, до ситуації початку дев'яностих. Ініціаторами настільки кардинальних змін політичної системи країни виступили представники правлячої коаліції на чолі з Демократичною партією.

ГРА У "ПОЛІТИЧНИЙ КАВУН"

Доречно нагадати, що чотири роки тому, навесні 2013 року, молдовські політики вже стикалися з цією проблемою. Тоді також за ініціативою одного з лідерів Демократичної партії Влада Плахотнюка, цей закон був затверджений тодішньою парламентською коаліцією, Альянсом за європейську інтеграцію. Причому, прийнятий він був без особливих дебатів. Однак, вже через два місяці після внесення відповідних змін у законодавство, вищевказаний закон було несподівано швидко скасовано. За це рішення проголосували, в основному, представники однієї з правлячих тоді партій - Ліберально-демократичної (партію очолював екс-прем'єр Влад Філат, який зараз відбуває дев'ятирічний тюремний термін за корупцію)таі опозиційні комуністи. Тоді ж і "народився" у Молдові крилатий вислів "політичний кавун" (символом ліберал-демократів є зелений дуб, а символом комуністів - серп і молот на червоному тлі).

Експертам не довелося тоді довго гадати, у чому причина таких різких змін у стані Ліберально-демократичної партії, яка спочатку проголосувала за перехід до мажоритарної системи виборів, а через два місяці настільки ж легко від неї відмовилася. Трохи пізніше ситуація прояснилася. Саме у період обговорення закону про мажоритарну систему Влад Філат позбувся крісла прем'єра, причому за його відставку проголосували й представники Демпартії. Ліберально-демократична партія, затаївши образу на демократів Влада Плахотнюка і, не думаючи довго, несподівано об'єдналася з комуністами, – закон скасували. Сьогодні, вже правлячій Демократичній партії доводиться знову повернутися до, здавалося б, забутого вже законопроекту.

УСІ "ЗА" ТА "ПРОТИ"

Аргументів "за" та "проти" зміни законодавства про вибори висувається безліч. Ініціатори законопроекту в особі Демократичної партії просувають, приміром, ідею гострої необхідності зміни політичного класу країни. На думку демократів, громадянам буде надана можливість самим висувати кандидатів, і голосувати вони будуть за конкретну людину, а не за нікому не відомі "душі" з партійних списків. Певна частка правди у цьому звісно, є. Адже ніхто з виборців не володіє таємницею, за яким принципом складаються партійні списки на виборах, і за які такі заслуги перед суспільством нікому не відомі люди потрапляють у ці списки. Проголосувати за людину, яку хоча б в обличчя знаєш, все ж більш надійно.

Існує ще один аспект. Коли йдеться про відомі партійні формування з яскраво вираженою політичною позицією і які підтримується значною частиною виборців - це одне, а інше – абревіатури, які нікому нічого не говорять, що також фігурують у реєстрі міністерства юстиції (їх близько 40 у Молдові), але нагадують про своє існування, у більшості своїй, перед початком виборчої кампанії. Багато з них навіть спеціально створюються під ті чи інші вибори.

Головною ж перевагою мажоритарної системи, як стверджує спікер молдовського парламенту Андріан Канду, залишається не тільки і не стільки її простота. Вибори по одномандатних округах, на його думку, дозволять встановити соціальний контроль виборців над своїми обранцями, а у самому законопроекті враховані механізми санкціонування аж до відкликання тих депутатів, які не особливо обтяжують себе виконанням своїх передвиборчих обіцянок.

Більш того, нове законодавство дозволить мати своїх представників у парламенті не тільки зарубіжній діаспорі, але й виборцям непідконтрольного Кишиневу Придністровського регіону. Частина експертів стверджують навіть, що при мажоритарній системі влада по-справжньому перейде до народу.

АЛЬТЕРНАТИВА АБО ЕФЕКТ БУМЕРАНГА?

Непримиренними опонентами змін, як і можна було очікувати, виступають опозиційні соціалісти, відповідно, і їхній колишній лідер, а сьогодні президент Молдови Ігор Додон, і частина позапарламентських партій. Президент Додон спочатку заявив, що не підпише закон про перехід до мажоритарної системи, запропонувавши як альтернативну "золоту середину" свій варіант – обговорити і прийняти закон про змішану систему виборів, коли 51 (з 101) депутат буде обраний за партійними списками, а інші 50 - по одномандатних округах. Пропрезидентські сили в особі соціалістів навіть зареєстрували цей законопроект у парламенті, хоча шансів на його прийняття ніяких немає.

Як не дивно, але заради збереження діючої поки пропорційної системи об'єдналися, здавалося б, непримиренні до недавнього часу політичні супротивники в особі таких партій, як "Дія і солідарність" (керівник – екс-кандидат у президенти Майя Санду), Громадянська платформа "Гідність і правда" (її лідер Андрій Нестасе очолював антиурядові акції протесту у 2015-2016 роках), нині опозиційна Ліберально-демократична партія та Партія комуністів на чолі з екс-президентом Володимиром Вороніним. І засвідчили свою "політичну єдність" під спільною петицією про неприпустимість переходу до мажоритарної системи виборів. Заявивши про свій несподіваний "альянс" вони назвали ініціативу популістською, звинувативши ініціаторів виборчих перетворень у тому, що таким чином вони "прагнуть будь-якою ціною зберегтися у владі" і заявивши, що зміна Кодексу про вибори призведе до послаблення ролі політичних партій, а згодом і до їхнього зникнення з політичного небосхилу Молдови.

Стосовно прагнення Демократичної партії зберегти владні позиції, то багато політологів не виключають і зворотного ефекту. На їхню думку, якщо навіть закон і буде прийнятий, він може бумерангом вдарити по ініціаторам виборчих нововведень, тобто – по самій Демократичній партії, так як невідомо, кого висунуть громадяни кандидатами в депутати, а вже передбачити, за кого вони проголосують, і зовсім неможливо. При цьому молдавські ліберали, які донедавна підтримували правлячу коаліцію, несподівано заявили, що "мажоритарна система створить передумови для приходу до влади проросійських сил".

ДЛЯ КОНСТИТУЦІЇ ЕМОЦІЇ Є ЧУЖИМИ

На відміну від не позбавлених певної частки емоційності заяв опозиції, аргументи експертів у галузі конституційного права виглядають більш переконливими. На думку колишнього члена Конституційного суду Миколи Осмокеску, Конституція Молдови не передбачає механізмів відкликання окремих депутатів парламенту. Насамперед, тому, що з моменту обрання тієї чи іншої людини депутатом законодавчого органу, вона перестає бути захисником інтересів певного населеного пункту, групи людей або підприємства, вона стає захисником інтересів держави, тобто всіх громадян країни.

А для створення механізмів відкликання народних обранців необхідно буде, на думку Осмокеску, внести відповідні зміни в Основний закон держави. А це вже досить тривала процедура. До того ж, для правлячої коаліції це і більш проблематично, так як якщо для переходу від пропорційної системи до мажоритарної необхідна проста парламентська більшість (51 голос), то для внесення змін в Конституцію доведеться заручитися підтримкою вже 68 депутатів парламенту. А у правлячої коаліції поки тільки 55 мандатів.

Дають привід для роздумів аргументи частини експертного співтовариства, яка стверджує, що введення мажоритарної системи виборів неможливе без остаточного врегулювання Придністровського конфлікту. Тим більше, що лідер невизнаного регіону вже заявив, що жителі Придністров'я не будуть брати участь у парламентських виборах у Молдові.

Є ще одна обставина, яка багато в чому пояснює, чому саме зараз розгорнулися такі бурхливі дебати з приводу зміни виборчої системи. Річ у тому, що, згідно з рекомендаціями Венеціанської комісії, зміни в Кодекс про вибори можуть проводитися як мінімум за рік до парламентських виборів. Наступні вибори в Молдові заплановані на осінь 2018 року, тобто за час, що залишився до осені нинішнього року, закон необхідно прийняти, підписати у президента, а в додаток до цього ще й зміни до Конституції внести.

Чи вдасться правлячій коаліції пройти всі ці щаблі так званого зближення виборців зі своїми обранцями без політичних потрясінь? А часу у молдавських політиків, як завжди, обмаль...

Зінаїда Гурська, Кишинів.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>