Вибори у Франції: двоє друзів Кремля проти Макрона

Вибори у Франції: двоє друзів Кремля проти Макрона

Аналітика
1515
Ukrinform
Від того, хто стане главою Республіки, залежить політичне майбутнє не лише Франції, а й ЄС і НАТО

Внутрішньополітична інтрига у Франції зростає. Наступного місяця французи обиратимуть не лише майбутнє країни, а й фактично майбутнє Європи.

Трохи більше місяця залишається до проміжного фінішу президентських перегонів у Франції, де 23 квітня пройде перший тур волевиявлення. На сьогодні основна увага серед кандидатів на пост глави Республіки зосереджена на чотирьох політиках, двоє з яких і змагатимуться у другому турі 7 травня.

Першим номером поки що йде лідер «Націоналістичного  фронту», скандальний ультраправий політик Марін Ле Пен. Її головним опонентом у  перспективі другого туру нині вважається незалежний кандидат Еммануель Макрон. У листопаді 2016-го цей політик заявив про президентські амбіції на чолі альтернативного політичного руху «En Marche!» (перекладається, як «уперед, пішли, рухаємося»). Відтак, «незалежним» цей політик називається тому, що не висувається від правлячих, так би мовити, істеблішментних політичних сил Франції, серед яких традиційно домінують праві та ліві центристи.

Конкуренцію двом альтернативним кандидатам на президентських виборах є колишній прем'єр-міністр Франсуа Фійон, який представляє консервативне крило правоцентристської партії «Республіканці».

Замикає цей квартет соціаліст Бенуа Аммон. Але він, як засвідчують актуальні опитування, майже немає шансів вийти до другого туру перегонів. Очевидно, що соціалісти в особі нинішнього глави держави Франсуа Олланда, залишать Єлисейській палац вже наприкінці весни.

А от від того, хто стане главою Республіки, значною мірою залежить політичне майбутнє не лише Франції, але й Європейського Союзу і навіть НАТО. Виводячи із президентських перегонів непрохідного у другій тур соціаліста Аммона, вже на сьогодні можна проаналізувати, як може змінити свою країну і Європу кожний із трьох потенційних наступних президентів.

ЛЕ ПЕН: ІЗОЛЯЦІЯ ТА РУЙНАЦІЯ ТРАДИЦІЙНОЇ ФРАНЦІЇ І ЄВРОПИ

Політична ідеологія і визначені конкретні дії за умови приходу до влади лідера ультраправих націоналістів добре відомі і стали ототожненням основних внутрішніх загроз нинішній ліберально-демократичній Європі.

У сфері внутрішньої політики руйнівними для Франції можуть стати плани Ле Пен залишити єврозону та повернути національну валюту, увести жорсткі протекціоністські заходи для національної економіки, відмовитися від участі у зонах вільної торгівлі та запровадити контроль на внутрішніх кордонах. Вже зараз такі заяви погіршують інвестиційний клімат у країні, ставлять під загрозу руйнації банківську систему.

Зовнішня політика від Ле Пен має за мету вихід Франції із Євросоюзу, Шенгенської зони та НАТО. Також французькі націоналісти мріють зблизитися із своєю «годівницею» - агресивною Росією, включаючи скасування економічних санкцій та міжнародно правове визнання російською територією окупованого Криму.

Особливо несолодко за режиму Ле Пен буде мігрантам. Це вже не говорячи про те, що країна категорично припинить їх прийняття у процесі вирішення нинішньої кризи біженців.

Отже, міжнародна ізоляція, популізм та екстремізм очікує на Францію і Європу за режиму потенційної «мадам президента» Ле Пен.

ДРУГ РОСІЇ - КОНСЕРВАТИВНИЙ ФІЙОН

Плани правоцентристського кандидата Фійона відновити політичні і економічні відносини з путінською Росією є головним аргументом, чому краще, аби цей політик не оселився в Єлисейському палаці. Щодо інших питань та сфер політики, кардинальних перетворень для офіційного Парижа, ЄС і НАТО не очікується. Фійон - типовий представник французького істеблішменту, є одним із лідерів традиційної ліберально-демократичної сили, який вже багато років перебуває у вищих ешелонах європейської і французької політики.

Але головним чинником, чому Фійон найвірогідніше не займе президентське крісло, є не його проросійськість, а корупційний скандал, який «дивним» чином виплив саме на заключному етапі виборчої кампанії. І якщо навіть прокуратура не доведе факти фіктивного виконання обов'язків на державній службі його дружиною, саме моральний вимір такої ситуації вже майже зруйнував плани Фійона на президентство. В умовах економічної кризи, загрози тероризму, напливу мігрантів прості французи навряд чи пробачать своєму істеблішменту наявність такого скелета у шафі родини відомого політика.

МАКРОН: СОЦІАЛЬНИЙ ЛІБЕРАЛІЗМ ТА ФЕДЕРАЛІЗАЦІЯ ЄС

Колишній міністр економіки Макрон залишається єдиним політиком, за президентства якого Франція продовжить політику прогресивної лідируючої сили в ЄС, включаючи неухильне примушення Росії виконувати міжнародне право.

Макрон сповідує ідеологію так званого соціального лібералізму, принаймні так це називають політичні експерти. Як заявляє сам кандидат, він не належить до традиційних політичних таборів, а відтак вважається альтернативним кандидатом серед традиційних лівих, центристів та правих.

Ще за часів на посту міністра політик активно просував реформи із лібералізації економіки, покращення бізнес- клімату, усунення бар'єрів у зовнішній торгівлі.

Під час президентської кампанії Макрон закликав до «демократичної революції» та обіцяв «розблокувати» Францію.

Політик - рішучий прихильник подальшої інтеграції Євросоюзу аж до рівня федералізації та створення парламенту країн-членів єврозони. Він підтримує прийняття біженців, вважаючи це моральним обов'язком Європи.

У своїй президентській програмі Макрон наголошує на тому факті, що Росія проводить небезпечну зовнішню політику, нехтуючи міжнародним правом. Окремо там згадується і необхідність продовження санкцій проти Росії, доки не будуть виконані Мінські домовленості. Тобто у відносинах з Москвою Макрон обіцяє просувати і підтримувати нині визначений курс в ЄС, який деякі політики, включаючи його опонентів на президентських виборах, хочуть змінити.

Втім вагомою прогалиною у політичній платформі Макрона є формальна відсутність у французькому парламенті політичної сили, яку би він представляв. Без підтримки парламенту майбутній президент не зможе сформувати уряд та просувати рішення у Національних зборах. Це набуває особливої актуальності з урахуванням того, що після президентських, у Франції вже у червні пройдуть парламентські вибори. Відтак, на сьогодні об`єктивно складно дати прогноз щодо конфігурації системи нової політичної влади у Франції, яка перейме керівництво країною вже влітку, впливатиме на політику ЄС, на «нормандський» формат та «мінський» процес з метою притягнення Росії до відповідальності.

Андрій Лавренюк, Брюссель.

Перше фото: сторінка Emmanuel Macron у facebook


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-