Колізії подвійного громадянства, які мають зрозуміти українці-діаспоряни

Колізії подвійного громадянства, які мають зрозуміти українці-діаспоряни

3218
Ukrinform
В діаспорі також мають зрозуміти правильність законопроекту Президента щодо громадянства України

У питанні громадянства Конституція України визначає два загальні принципи: з одного боку, що «в Україні існує єдине громадянство», а з іншого, що «громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство». При цьому, щодо «єдиного громадянства», Конституція передбачає, що окремий закон визначить «підстави набуття і припинення громадянства України».

ЯКОЮ ЗАРАЗ Є СИТУАЦІЯ НА ПРАКТИЦІ?

З одного боку, за чинною конституційною нормою (з розділу «Загальні засади»), Україна не може встановлювати так званий біпатризм, зокрема через укладання міжнародих договорів в силу котрих (де-юре), громадянин України був би одночасно та в установленому порядку також громадянином іншої чи інших держав. Але, в той же час, за 20 років дії цієї норми справа так і не дійшла до державної політики на недопустимість таких випадків множинного громадянства. Відтак, громадяни України (далеко не лише ті, що в діаспорі), за тою чи іншою іноземною нормою, стали набувати інші громадянства.

Виходячи з вказаної конституційної норми, таке поєднювання (де-факто) кількох громадянств вирішувається однозначно: в правових відносинах з Україною, український громадянин (навіть демонструючи чи апелюючи до інших своїх громадянств чи підданств) вважається лише громадянином України, з усіма правама та обов’язками. Але, водночас, цей же громадянин підпадає під ідентичний принцип в тих інших країнах, де він отримав нове громадянство і, відповідно, перестає вважатися громадянином України (в силу того, що перед тамтешніми органами відмовився чи зобов’язався відмовитися від українського громадянства). Ось такі колізії.

З іншого боку, в розділі «права, свободи та обов'язки людини і громадянина» Конституції України, є стаття, яка гарантує неповторення загальновідомих практик в тюрмі народів – СРСР, а саме: українцям визнається право вільно змінити громадянство та гарантується, що громадянин України не може бути позбавлений громадянства, вигнаний за межі України або виданий іншій державі.  

Отже, визначивши ці конституційні рамки, слід ще раз звернути увагу, що сама Конституція України відрізняє «припинення громадянства» (що пердебачено та має встановлюватися законом) та «позбавлення громадянства» (що в нас заборонено).

Власне, в 2001 році, був прийнятий Закон України «Про громадянство України», який, зокрема, визначає підстави і порядок його припинення.

За цим законом, можливість «припинення громадянства» передбачається в трьох випадках: за бажанням самої особи, що називається «виходом з громадянства»; за ініціативою держави, що називається «втратою громадянства»; та за підставами, «передбаченими міжнародними договорами України».

Для багатьох українських діаспорян, що природно поєднують українське та ще якесь громадянство, може бути несподіванкою дізнатися про норму українського законодавства, яка існує вже 16 років: серед підстав для втрати громадянства України є «добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави» (всі випадки, «коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто»), а також, наприклад, «добровільний вступ на військову службу іншої держави».

Однак, як всі ми знаємо, немає дієвого механізму для реалізації положення цієї статті на практиці.

ЩО ПРОПОНУЄ ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ?

На прикладі процитованої вище статті Закону України «Про громадянство України», Президент України пропонує Верховній Раді доповнити вже давно існуючу норму наступною презумпцією: «громадянин України, який добровільно набув громадянство іншої держави, вважається таким, що виявив намір змінити громадянство та надав згоду на припинення громадянства України».

Загалом, в Проекті Закону про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо реалізації права змінити громадянство (13.03.2017 р.), Президент України пропонує низку механізмів, в разі прийняття котрих вже до кінця цього року українці з кількома громадянствами мають визначитися, чи бажають вони продовжувати користуватися громадянством України на даному етапі. Єдина можливість для цього – здати свої іноземні паспорти.

Цей проект закону, зареєстрований за № 6175, також врегульовує проблематику з іноземцями, які отримали українське громадянство – в разі, якщо вони не відмовилися, продовжують користуватися своїми попередніми громадянствами, або у випадках, коли вони приховали інформацію, довідавшись про яку їм би не надали громадянства України.

Окреме ставлення у законі – до українців, які отримали іноземне громадянство не зовсім добровільно (через шлюб з іноземцем, у деяких випадках з дітьми). Але ця частина проекту закону, як і різниця між процедурами «припинення громадянства України» та «скасування рішень про оформлення набуття громадянства України», питання – чи настає в українському Праві консолідація оформленого громадянства – це все предмети більш технічних диспутів.

Враховуючи висновки Головного науково-експертного управління ВРУ, також ймовірні доопрацювання.

ЧОМУ ПРОПОЗИЦІЯ ПРЕЗИДЕНТА ПРАВИЛЬНА В ПРИНЦИПІ?

Одним словом – з міркувань національної безпеки України.

З одного боку, це полегшить боротьбу з так званими екстрактивними елітами в Україні – особами, які на публічній службі – для власного збагачення та ще й припаслися іноземним паспортом для влаштування накраденого за кордоном чи на випадок втечі від переслідування. З прийняттям пропозиції Президента України, органи влади та місцевого самоврядування будуть очищенні від таких людей. Адже ще, гіпотетично, всі вони можуть служити іноземним інтересам, перебувати в конфлікті національних інтересів держав свого громадянства.

З іншого боку, цього місяця в Держдумі Росії просувається прийняття закону, за яким громадянство РФ можуть отримати всі уродженці СРСР та ті, хто мають серед родичів по прямій лінії уродженців Росії. Більше того, тепер Росія не вимагатиме для видачі свого громадянства обов’язковий вихід з попереднього громадянства (наприклад, України). Таким чином, це – ще одна загроза чи елемент гібридної війни держави-агресора.

Також, принаймні дві країни ЄС вже тривалий час роздають свої паспорти українцям. Ці країни – наші партнери, але також – сусіди. Велика концентрація де-факто «подвійних» громадян у західних прикордонних регіонах гіпотетично може послужити авантюрам популістичних та безвідповідальних політиків (принаймні з одної європейської столиці) для переходу до активних дій щодо України, далеких від добросусідства.

І тут не слід перейматися, що «цілі села можуть позбутися українських громадян». Перед людьми є вибір. А жити потрібно чесно – по відношенню до решти українців.  

ЧОМУ УКРАЇНЦЯМ НЕ СЛІД ПЕРЕЙМАТИСЯ ПРИЙНЯТТЯМ ПРОПОЗИЦІЙ ПРЕЗИДЕНТА?

Як уже пояснено вище, втрата громадянства – це не позбавлення.

Ніхто не скасовує статтю закону, яка дозволяє у будь-який момент поновитися у громадянстві України. Адже, така – існує.

Припинивши громадянство України з тої чи іншої причини, в особи залишається право подати заяву на поновлення у громадянстві України, і таке поновлення відбудеться не залежно від того, чи ця людина проживає постійно в Україні чи за кордоном, чи володіє державною мовою чи ні. Єдина умова при поновленні в громадянстві України – здати наявні іноземні паспорти.

У більшості випадків, що стосується діаспорян, іноземні держави дають можливість клопотати про отримання їх громадянства після 5-10 років легального проживання. На той час, іноземці вже мають у цих країнах довготермінові посвідки на проживання та працю, що майже прирівнює їх у правах з громадянами країни перебування (прикладом винятків є відсутність виборчого права та обмеження обіймання посад у публічному секторі). За таких умов, українці-діаспоряни самі вирішують, чи потрібно їм для особистого буття на перспективу, скажімо наступних 15 років, громадянство країни перебування.

Якщо у вас немає особливої потреби в іноземному громадянстві – нічого не міняється. Більше того, в громадянина України, що проживає за кордоном, залишаються всі обов’язки. Наприклад, українці-діаспоряни (за винятком тих, що офіційно оформили ПМП) вже зараз мають задекларувати в Україні всі отримані ними доходи та сплатити податки.

Якщо ви вважаєте, що іноземне громадянство на даному етапі вам потрібніше – це також поважно, свідчить про ваші обставини, новий життєвий шлях, на котрому вже в усьому доведеться бути ще одним громадянином країни вашого нового громадянства.  

Повторюся: двері поновлення у громадянстві України мають залишатися відкритими.

Взагалі, теоретично, навіть може скластися така ситуація (приклад):

  1. Українець де-факто поєднує громадянства України та Іспанії;
  2. Через прийняті зміни до закону України, ця людина не відмовляється від громадянства Іспанії та, наслідково, втрачає громадянство України;
  3. У певний момент, ця людина хоче так чи інакше послужити своїй історичній Батьківщині – Україні, подає заяву про поновлення у громадянстві України;
  4. Українця реєструють громадянином України, задля чого він відмовляється від іспанського громадянства;
  5. Через певний час ця ж людина, з тих чи інших причин, бажає повернутися до попереднього життя і звертається до норми іспанського законодавства, яка дозволяє поновити втрачене іспанське громадянство;
  6. Українець поновлює колись здобуте іспанське громадянство – втрачаючи громадянство України;
  7. У певний момент життя ця людина охоплюється бажанням зустріти старість в Україні не інакше, як громадянином України;
  8. Українець ще раз поновлює громадянство України – ще раз відмовляючись від громадянства Іспанії.

У цьому не мало б бути проблем. 

ЧОМУ КРИТИКАМ ПРОПОЗИЦІЇ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ СЛІД ЩЕ РАЗ ВСЕ ОБМІРКУВАТИ?

Останні день-два деякі організації української діаспори виступили проти даної ініціативи Президента України. Так, в організації Global Ukrainians, звернулися із запитанням, чи «Україна – феодальна країна?». Навіть керівництво УВКР забажало долучитися до критики. Можливо, більшість критики – через неочікуваність внесеної на розгляд парламенту ініціативи, брак донесення до громадськості аргументів на користь пропозиції Президента.

Що можна сказати... В іспанській мові є вислів: «праведні розплачуються за грішників». Так, це саме той випадок, коли українцям з діаспори, зокрема тим, що хотіли б спробувати долучитися до оновлення України, доведеться зіткнутися з додатковими труднощами. Це – погано. Щоправда, кількість українців-діаспорян, що (де-факто) поєднюють громадянства України та ще якоїсь держави, – адже в діаспорі ці зміни зачеплять лише таких,– пропорційно невелика.

Головне, маємо багато, потенційно багато словживань подвійними (де-факто) громадянствами! І це – ще гірше. 

Тому, зважаючи на національні інтереси, не обов’язково ставлючи свої власні попереду, це також і той випадок, коли навіть українській діаспорі можна відповісти: «гра вартує свіч».

НА ЩО ПОТРІБНО ЗВАЖИТИ ЗАКОНОДАВЦЯМ?

Зважаючи на всі загрози, дієвий механізм недопустимості випадків множинного громадянства в Україні має бути невідкладно прийнятий та запущений. Але це потрібно розглядатися лише як «санація». Слід триматися розуміння, що через кілька років дії запропонованих змін до закону про громадянство та за умов безпекової стабілізації в державі, слід буде визначитися з кращим іноземний досвідом з націленням на запровадження можливості подвійного громадянства за чітким порядком.

Але вже зараз, цю гірку та водночас потрібну пігулку можна підсолодити для українців-діаспорян. Наприклад, врешті-решт максимально спростити отримання та підсилити практичність статусу закордонного українця, запровадити політику максимального поширення такої «карти українця» в багатомільйонній українській діаспорі. Знову ж таки, для блага України.

Андрій Якубув, член президії Української всесвітньої координаційної ради  

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-